Вирій: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
доповнення
м Відкинуто редагування 94.45.78.95 (обговорення) до зробленого Віщун
Мітки: Відкіт Посилання на сторінки неоднозначності
 
(Не показано 43 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Перенаправлено|Ирій|Ирій (значення)|для інших значень див.}}
⚫
[[Файл:...пролітаючи над рідним Поліссям.....jpg|міні|Лелека летить до Вирію]]
{{Перенаправлено|Ірій|Ірій (значення)|для інших значень див.}}
⚫
'''Ви́рій''' ''(Ирій, Тепличина)'' — у [[Міфологія|міфології]] [[Східні слов'яни|східних слов'ян]] тепла благодатна країна на заході чи півдні, місце проживання душ померлих і зимівлі птахів та інших тварин.
⚫
[[Файл:Пролітаючи над рідним Поліссям.jpg|міні|Лелека летить в ирій]]
⚫
'''Ви́рій'''<ref>{{СУМ-11|Вирій}}</ref><ref>{{Грінченко|Вирій|5868-vyrij}}</ref> або '''и́рій''', '''і́рій'''<ref>{{СУМ-20|Ирій}}</ref>&nbsp;— у [[Міфологія|міфології]] [[Східні слов'яни|східних слов'ян]] тепла благодатна країна на заході чи півдні, місце проживання [[Душа|душ]] померлих і зимівлі птахів та інших тварин.


== Етимологія ==
== Етимологія ==
Слово «Вирій» має нез'ясоване достеменно походження. Припускається, до сучасності воно дійшло у вторинній формі, що має і відмінне від початкового значення. Відомо, проте, що вперше це слово зафіксоване у формі родового відмінка в «Поученії» Володимира Мономаха в вигляді: «И сему ся подивуемы, како птица небесныя изъ ирья йдуть»<ref>{{Cite book|title=Повість врем’яних літ|last=|first=|year=1990|publisher=|location=Київ|pages=358|language=|isbn=}}</ref>. Сучасні дослідники пропонують дві вихідні форми цього слова в давньоруській мові: «ирии» та «ирьи»<ref>{{Cite book|title=Давньоруська спадщина в лексиці української мови|last=Німчук|first=В. В.|year=1992|publisher=|location=Київ|pages=133, 345.|language=|isbn=}}</ref>. Існує гіпотеза, що словом «ирій» (ірій) слов'яни спочатку називали небо, пересування повітряних мас. Тому «ирій» споріднене з «рій», «роїтися», «ринути»<ref>{{Cite book|title=До етимології слів обрій і вирій|last=Задорожний|first=В. Б.|year=2009|series=Мовознавство : Науково-теоретичний журнал|publisher=|edition=5|location=|pages=44-52|language=|isbn=}}</ref>. Також Вирій як країна мав назву Тепличина за теплу погоду, що панує там.
Слово «вирій»&nbsp;— неясного походження. Вперше його зафіксовано у формі родового відмінка в «[[Повчання Володимира Мономаха|Повчанні]]» [[Володимир Мономах|Володимира Мономаха]]: «И сему ся подивуемы, како птица небесныя изъ ирья йдуть».<ref>{{Cite book|title=Повість врем’яних літ|last=|first=|year=1990|publisher=|location=Київ|pages=358|language=|isbn=}}</ref> Існує гіпотеза, що словом «ирій» слов'яни спочатку називали небо, пересування повітряних мас. Тому «ирій» споріднене з «рій», «роїтися», «ринути».<ref>{{Cite book|title=До етимології слів обрій і вирій|last=Задорожний|first=В. Б.|year=2009|series=Мовознавство : Науково-теоретичний журнал|publisher=|edition=5|location=|pages=44-52|language=|isbn=}}</ref> Сучасні дослідники пропонують дві вихідні форми цього слова в [[Давньоруська мова|давньоруській мові]]: «ирии» та «ирьи».<ref>{{Cite book|title=Давньоруська спадщина в лексиці української мови|last=Німчук|first=В. В.|year=1992|publisher=|location=Київ|pages=133, 345.|language=|isbn=}}</ref> Також вирій, як країна, мав назву «тепли́чина»<ref>{{СУМ-11|Тепличина}}</ref> за теплу погоду, що панує там.<ref name=":1">{{Cite book|title=Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях|last=Булашев|first=Ґ.|year=1992|publisher=Довіра|location=Київ|pages=271|language=|isbn=}}</ref>


== Образ Вирію ==
== Образ вирію ==
Вирій уявлявся як тепла країна, розташована на землях за морем, або на острові. Там панує вічне літо<ref name=":0">{{Cite book|title=Нарис української міфології|last=Гнатюк|first=В.|year=2000|publisher=Ін-т народознавства НАНУ|location=Львів|pages=45-46|language=|isbn=}}</ref>, або ж там літо, коли на інших землях зима і навпаки<ref name=":1">{{Cite book|title=Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях|last=Булашев|first=Ґ.|year=1992|publisher=Довіра|location=Київ|pages=271|language=|isbn=}}</ref>. До Вирію відлітають на зиму всі птахи, а навесні повертаються до своїх гнізд. Найраніше туди відлітає [[Зозуля звичайна|зозуля]], що володіє ключами від Вирію, і найпізніше з нього повертається. Часом птахи повертаються завчасно і мусять відпокутувати свій поспіх. Зокрема це відображено в народній пісні, де сокіл жаліється, що повернувся, коли на землі ще лежить сніг. Також у Вирії зимують [[овод]]и, а [[комар]]ів вітри восени відносять туди, а весною приносять назад<ref name=":0" />. Там існують теплі криниці з цілющою водою, багато водойм і ярів, тому у Вирії ростуть надзвичайно великі рослини<ref name=":1" />.
Вирій уявлявся як тепла країна, розташована на землях за морем, або на острові. Там панує вічне літо<ref name=":0">{{Cite book|title=Нарис української міфології|last=Гнатюк|first=В.|year=2000|publisher=Ін-т народознавства НАН України|location=Львів|pages=45-46|language=|isbn=}}</ref>, або ж там літо, коли на інших землях зима й навпаки<ref name=":1" />. У вирій відлітають на зиму всі птахи, а навесні повертаються до своїх гнізд. Найраніше туди відлітає [[Зозуля звичайна|зозуля]], що володіє ключами від вирію, і найпізніше з нього повертається. Часом птахи повертаються завчасно і мусять відпокутувати свій поспіх. Зокрема це відбито в народній пісні, де сокіл жаліється, що повернувся, коли на землі ще лежить сніг. Також у вирії зимують [[оводи]], а [[комарі]]в вітри восени відносять туди, а весною приносять назад<ref name=":0" />. Там існують теплі криниці з цілющою водою, багато водойм і ярів, тому у вирії ростуть надзвичайно великі рослини<ref name=":1" />.


Вирій вважався місцем перебування бога Сонця&nbsp;— [[Хорс]]а. В народних віруваннях там також ховається взимку все життя, переховується насіння, посіяне в землю. У Вирії перебувають [[Душа|душі]] предків і душі ще ненароджених людей<ref name=":0" />.
Вирій вважався місцем перебування бога Сонця&nbsp;— [[Хорс]]а. У народних віруваннях там також ховається взимку все життя, переховується насіння, посіяне в землю. У вирії перебувають душі предків і душі ще ненароджених людей<ref name=":0" />.


Окрім пташиного, іноді виділявся і гадючий вирій, що знаходиться під землею<ref>{{Cite book|title=Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд.
Окрім пташиного, іноді виділявся й гадючий вирій, що міститься під землею<ref>{{Cite book|title=Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд.
В. А. Чабаненко|last=|first=|year=1990|publisher=|location=Київ|pages=23-24|language=|isbn=}}</ref>. Часом він однак описувався розміщеним на небі чи абстрактному версі&nbsp;— змії заповзали до нього по деревах<ref>{{Cite book|title=Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія|last=Маркевич|first=Н. А.|year=|publisher=|location=Київ|pages=64|language=|isbn=}}</ref>.
В. А. Чабаненко|last=|first=|year=1990|publisher=|location=Київ|pages=23-24|language=|isbn=}}</ref>. Часом він, однак, описувався розміщеним на небі чи в абстрактному версі&nbsp;— змії заповзали до нього по деревах<ref>{{Cite book|title=Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія|last=Маркевич|first=Н. А.|year=|publisher=|location=Київ|pages=64|language=|isbn=}}</ref>.

== Розвиток образу ==
На думку польського історика Анджея Кемпінського, спочатку ранні слов'яни вірили лише в один Вирій, пов'язаний з божеством, відомим як [[Род (божество)|Род]] — він, очевидно, розташовувався далеко за морем, в кінці Чумацького Шляху. Згідно з фольклорними переказами, ворота Вирію охороняв [[Велес]], який іноді приймав звірину подобу [[Рарог|рарога]], тримаючи в пазурах ключі від потойбічних світів. Його часто уявляли як сад за залізними воротами, що не пускали туди живих, розташований у кроні космічного древа. А на гілках, за переказами, гніздилися птахи, яких зазвичай ототожнювали з людськими душами<ref>{{Cite book
|title=Encyklopedia mitologii ludów indoeuropejskich
|last=Kempiński
|first=Andrzej M.
|date=2001
|publisher="Iskry"
|location=Warszawa
|isbn=978-83-207-1629-0
}}</ref>.


== Див. також ==
== Див. також ==

* [[Елісій]]
* [[Елісій]]
* [[Острови блаженних]]
* [[Острови блаженних]]


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2}}

== Література ==


== Джерела ==
* Гнатюк В. ''Нарис української міфології'' / В.Гнатюк.&nbsp;— Львів: Ін-т народознавства НАНУ, 2000.&nbsp;— 263 с.
* ''[[Гнатюк Володимир Михайлович|Гнатюк В]].'' Нарис української міфології.&nbsp;— Львів&nbsp;: Ін-т народознавства НАН України, 2000.&nbsp;— 263 с.
* ''Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини'' / Упоряд. В.&nbsp;А.&nbsp;Чабаненко.— K., 1990.— 261 с.
* ''Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини'' / Упоряд. В.&nbsp;А.&nbsp;Чабаненко.— K., 1990.&nbsp;— 261 с.
*Булашев Г. ''Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях.'' - Київ: Довіра, 1992. - 414 с.
* Булашев Г. ''Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях.''&nbsp;— К. : Довіра, 1992.&nbsp;— 414 с.
* [https://ure-online.info/encyclopedia/vyrij/ Вирій] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія.
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part2.pdf Вирій] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210614180919/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part2.pdf |date=14 червня 2021 }} // {{УМЕ2|сторінки=158}}


{{slavic-myth-stub}}
{{slavic-myth-stub}}
{{Ukraine-cult-stub}}
{{Ukraine-cult-stub}}
{{Слов'янська міфологія}}


[[Категорія:Українська міфологія]]
[[Категорія:Українська міфологія]]
[[Категорія:Білоруська міфологія]]
[[Категорія:Культ предків]]
[[Категорія:Міфологічні місця]]
[[Категорія:Уявлення про небеса]]
[[Категорія:Потойбічні місця]]

Поточна версія на 13:45, 8 травня 2024

Запит «Ирій» перенаправляє сюди; для інших значень див. Ирій (значення).
Запит «Ірій» перенаправляє сюди; для інших значень див. Ірій (значення).
Лелека летить в ирій

Ви́рій[1][2] або и́рій, і́рій[3] — у міфології східних слов'ян тепла благодатна країна на заході чи півдні, місце проживання душ померлих і зимівлі птахів та інших тварин.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Слово «вирій» — неясного походження. Вперше його зафіксовано у формі родового відмінка в «Повчанні» Володимира Мономаха: «И сему ся подивуемы, како птица небесныя изъ ирья йдуть».[4] Існує гіпотеза, що словом «ирій» слов'яни спочатку називали небо, пересування повітряних мас. Тому «ирій» споріднене з «рій», «роїтися», «ринути».[5] Сучасні дослідники пропонують дві вихідні форми цього слова в давньоруській мові: «ирии» та «ирьи».[6] Також вирій, як країна, мав назву «тепли́чина»[7] за теплу погоду, що панує там.[8]

Образ вирію

[ред. | ред. код]

Вирій уявлявся як тепла країна, розташована на землях за морем, або на острові. Там панує вічне літо[9], або ж там літо, коли на інших землях зима й навпаки[8]. У вирій відлітають на зиму всі птахи, а навесні повертаються до своїх гнізд. Найраніше туди відлітає зозуля, що володіє ключами від вирію, і найпізніше з нього повертається. Часом птахи повертаються завчасно і мусять відпокутувати свій поспіх. Зокрема це відбито в народній пісні, де сокіл жаліється, що повернувся, коли на землі ще лежить сніг. Також у вирії зимують оводи, а комарів вітри восени відносять туди, а весною приносять назад[9]. Там існують теплі криниці з цілющою водою, багато водойм і ярів, тому у вирії ростуть надзвичайно великі рослини[8].

Вирій вважався місцем перебування бога Сонця — Хорса. У народних віруваннях там також ховається взимку все життя, переховується насіння, посіяне в землю. У вирії перебувають душі предків і душі ще ненароджених людей[9].

Окрім пташиного, іноді виділявся й гадючий вирій, що міститься під землею[10]. Часом він, однак, описувався розміщеним на небі чи в абстрактному версі — змії заповзали до нього по деревах[11].

Розвиток образу

[ред. | ред. код]

На думку польського історика Анджея Кемпінського, спочатку ранні слов'яни вірили лише в один Вирій, пов'язаний з божеством, відомим як Род — він, очевидно, розташовувався далеко за морем, в кінці Чумацького Шляху. Згідно з фольклорними переказами, ворота Вирію охороняв Велес, який іноді приймав звірину подобу рарога, тримаючи в пазурах ключі від потойбічних світів. Його часто уявляли як сад за залізними воротами, що не пускали туди живих, розташований у кроні космічного древа. А на гілках, за переказами, гніздилися птахи, яких зазвичай ототожнювали з людськими душами[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вирій // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Вирій // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. ↑ Ирій // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  4. ↑ Повість врем’яних літ. Київ. 1990. с. 358.
  5. ↑ Задорожний, В. Б. (2009). До етимології слів обрій і вирій. Мовознавство : Науково-теоретичний журнал (вид. 5). с. 44—52.
  6. ↑ Німчук, В. В. (1992). Давньоруська спадщина в лексиці української мови. Київ. с. 133, 345.
  7. ↑ Тепличина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. ↑ а б в Булашев, Ґ. (1992). Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра. с. 271.
  9. ↑ а б в Гнатюк, В. (2000). Нарис української міфології. Львів: Ін-т народознавства НАН України. с. 45—46.
  10. ↑ Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. В. А. Чабаненко. Київ. 1990. с. 23—24.
  11. ↑ Маркевич, Н. А. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. Київ. с. 64.
  12. ↑ Kempiński, Andrzej M. (2001). Encyklopedia mitologii ludów indoeuropejskich. Warszawa: "Iskry". ISBN 978-83-207-1629-0.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гнатюк В. Нарис української міфології. — Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2000. — 263 с.
  • Савур-могила. Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. В. А. Чабаненко.— K., 1990. — 261 с.
  • Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. — К. : Довіра, 1992. — 414 с.
  • Вирій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія.
  • Вирій [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 158. — 1000 екз.


Самодіва Це незавершена стаття зі слов'янської міфології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Тарас Шевченко Це незавершена стаття про українську культуру.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вирій&oldid=42471345