Слунь
| Слунь хорв. Slunj |
|||
|---|---|---|---|
| — місто — | |||
| Місто Слунь Grad Slunj |
|||
хорв. Slunj |
|||
|
|||
| Координати: 45°06′ пн. ш. 15°35′ сх. д. / 45.100° пн. ш. 15.583° сх. д. | |||
| Країна | |||
| Жупанія | Карловацька | ||
| Уряд | |||
| - Мер | Іван Боговіч | ||
| Площа | |||
| - Повна | 392,54 км² | ||
| Висота над р.м. | 0 м | ||
| Населення (2001) | |||
| - Усього | 1 776 | ||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||
| Поштовий індекс | 47240 | ||
| Вебсайт: [1] | |||
|
Слунь хорв. Slunj |
|||
 | |||
Слунь (хорв. Slunj) — місто в Хорватії, в Карловацькій жупанії. Населення — 1 776 осіб у самім місті й 6 096 осіб в адміністративному районі із центром у Слуні (2001). 87 % населення — хорвати, 9,4 % — серби.
Слунь розташоване в гористому регіоні за 30 кілометрів на північ від національного парку Плитвицькі озера і за 15 км на захід від кордону з Боснією і Герцеговиною. Через місто протікає річка Корана, у межах міста в неї впадає невелика річка Слунчиця (Слушниця). Через Слунь проходить важлива автодорога Карловац — Книн.
Околиці міста дуже мальовничі. Там багато водоспадів на Слунчиці й Корані, що привертають увагу туристів. Відомий австрійський письменник Гайміто фон Додерер в 1963 році випустив у світ роман «Слунські водоспади» (нім. Die Wasserfälle von Slunj). Крім того, відомою визначною пам'яткою міста є стародавні водяні млини, багато з яких побудовано ще у 18 столітті.
За переписом 2001 року, налічувалося 6096 мешканців. [2].
- Хорвати: 5305 (87,02 %)
- Серби: 575 (9,43 %)
- Інші: 216 (3,55 %)
Перед тим як Хорватія стала незалежною, сербів було більше. Тоді етнічний склад був таким:
| Рік перепису | Загальне населення | Хорвати | Серби | Югослави | інші |
|---|---|---|---|---|---|
| 1991 | 18 962 | 12 091 (63,76 %) | 5540 (29,21 %) | 239 (1,26 %) | 1092 (5,75 %) |
| 1981 | 21 732 | 13 025 (59,93 %) | 6412 (29,50 %) | 1815 (8,35 %) | 480 (2,20 %) |
| 1971 | 25 835 | 16 037 (62,07 %) | 9383 (36,31 %) | 206 (0,79 %) | 209 (0,80 %) |
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 5 076 осіб[1]. Населення самого поселення становило 1 674 осіб.[1]
Динаміка чисельності населення міста[2]:
Динаміка чисельності населення громади[2]:
Крім міста Слунь, до громади також входять:
- Бандино-Село
- Благай
- Буковаць Пер'ясицький
- Црно-Врело
- Цвіянович-Брдо
- Цвітович
- Чамероваць
- Доня Глина
- Доня Висоцька
- Донє Примишлє
- Донє Табориште
- Доній Цероваць
- Доній Фур'ян
- Доній Кремен
- Доній Ладеваць
- Доній Никшич
- Доній Полой
- Доній Поповаць
- Дубраве
- Глинсько Врело
- Горня Глина
- Горня Висоцька
- Горнє Примишлє
- Горнє Таборище
- Горній Цероваць
- Горній Фур'ян
- Горній Кремен
- Горній Ладжеваць
- Горній Никшич
- Горній Поповаць
- Гробник
- Яме
- Кланаць-Пер'ясицький
- Коса
- Косієр-Село
- Кутаня
- Кузма-Пер'ясицька
- Ладжевацько Селище
- Лаповаць
- Лумбарденик
- Малий Вукович
- Мариндолсько Брдо
- Милєваць
- М'єсто Примишлє
- Ново Село
- Павловаць
- Подмелниця
- Полє
- Рабиня
- Растоке
- Салопек-Луке
- Саставак
- Слуньчиця
- Снос
- Спаредняк
- Стоймерич
- Шливняк
- Точак
- Тржич-Примишлянський
- Велюн
- Велюнська Глина
- Велюнський Понораць
- Видекич-Село
- Заполяк
- Зечев-Варош
Уперше Слунь згадано в 12 столітті під назвою «Словін град» (хорв. Slovin grad). В XV сторіччі тут споруджено фортецю родини Франкопанів. Поряд із нею в той же час заклали францисканський монастир. В 16 столітті Слунь розорила турецька навала, а згодом він став одним із укріплених постів Військового кордону, особливої області, яку Габсбурги створили для захисту від турків. Наприкінці 17 століття Слунь цілковито перебудували, і це планування збереглося до наших днів.
Під час війни за незалежність Хорватії історичному центру міста завдано значного збитку. Відбудовчі роботи тривали кілька років після закінчення війни.
- ↑ а б Перепис населення 2011 року (хорв.) . Хорватське бюро статистики.
- ↑ а б Чисельність населення за роками (хорв.) . Хорватське бюро статистики. Архів оригіналу за 9 травня 2021. [Архівовано 2021-05-09 у Wayback Machine.]
| Нормативний контроль |
|---|