Лук'янівське єврейське кладовище

Лук'янівське єврейське кладовище
|веб-сайт= |розташування_місто= |кількість_поховань= |відкрите= |розташування_країна=
Залишки Лук'янівського єврейського цвинтаря Залишки Лук'янівського єврейського цвинтаря
Інформація про цвинтар
50°28′21″ пн. ш. 30°27′30″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Київ Лук'янівка
Відкрито	1894
Тип	зруйновано
Статус	єврейський цвинтар і колишній цвинтар
Конфесія	юдаїзм
Адреса: Вулиця Юрія Іллєнка
Лук'янівське єврейське кладовище Лук'янівське єврейське кладовище (Україна)
Лук'янівське єврейське кладовище у Вікісховищі

Лук'я́нівське євре́йське кладови́ще — єврейське кладовище в Києві, на Лук'янівці, нині практично втрачене.

Опис

На початку існування цей великий некрополь займав площу понад 25 га. Його оточувала капітальна стіна з арковими брамами, на терені кладовища містилася контора, відспівувальня, інші ритуальні споруди (архітектор — Володимир Ніколаєв). Тут були поховані десятки тисяч євреїв. Серед різноманітних поховань виділявся фамільний склеп знаменитих цукрозаводчиків Бродських; тут же покоїлися лідер київських сіоністів доктор Макс Мандельштам, кілька єврейських праведників — цадиків. До єврейського кладовища з заходу прилучалося караїмське кладовище.

З 1983 року на території Лук'янівського єврейського кладовища споруджено новий телевізійний центр, на місці караїмського кладовища діє спортивний комплекс. Від величезної кількості поховань залишилося кілька могил неподалік від пам'ятника «Менора». Єврейська громада міста Сан-Франциско (США) надала кошти^[коли?] для обнесення їх символічною огорожею. У колишньому приміщенні кладовищенської контори (нині вул. Мельникова, 44) діє база хокеїстів.

Історія

Єврейське кладовище на тодішній околиці Києва — Лук'янівці — було відкрите в 1894 році на просторі між сучасною вулицею Мельникова та Реп'яховим яром у зв'язку з тим, що на старому кладовищі для поховання іудеїв, яке містилося на Звіринці, вже не було вільного місця для поховань.

У 1937 році кладовище було закрите для поховань.

За нацистської окупації багато могил були зруйновані й опоганені.

У серпні-вересні 1943-го року сотні кам'яних надгробків використовували для спорудження багать, на яких спалювалися тіла убитих у Бабиному Ярі. Ще більш варварському руйнуванню кладовище піддали наприкінці 1950-х років.

З 1958 року чимало могил з розореного Лук'янівського єврейського кладовища були перенесені на північно-західну околицю міста — Берковецьке міське кладовище.

У 1962 році міськвиконком офіційно ухвалив ліквідувати некрополь. Стіну розібрали (лишився тільки фрагмент), ритуальні приміщення знесли, переважну частину поховань розорили, а надгробки знищили чи розграбували. У поодиноких випадках здійснювалося переміщення праху за кордон (так було з могилою засновника партії Поалей-Ціон Бера Борохова, яка з 1963 року міститься в Ізраїлі).

Джерела

• Київ. Історична енциклопедія. 1917—2000 рр.
• Проектно-изыскательская работа по установлению исторических границ Бабьего Яра и Кирилловского, Еврейского, Мусульманского, Караимского кладбищ в г. Киеве // Комитет «Бабий Яр». (рос.)