Шульгін Віктор Сергійович
| Віктор Сергійович Шульгін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 22 квітня 1921 Петроград, РРФСР | |||
| Помер | 18 червня 1992 (71 рік) Москва, Росія | |||
| Поховання | Нове Донське кладовище | |||
| Громадянство | ||||
| Діяльність | актор, кіноактор | |||
| Заклад | Vologda State Drama Theatred, Дніпровський академічний театр драми і комедії, Одеський обласний академічний драматичний театр, Кіровський драматичний театрd, Московський драматичний театр імені Миколи Гоголяd і Державний театр кіноактора | |||
| Роки діяльності | 1959—1989 | |||
| IMDb | nm0795696 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
|
| ||||
Віктор Сергійович Шульгін (рос. Шульгин Виктор Сергеевич; 22 квітня 1921— 18 червня 1992) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РФ (1992).
Віктор Шульгін народився 22 квітня 1921 року.
У 1942—1943 роках Віктор Шульгін служив в Червоній Армії.
У 1944 році закінчив Московське міське театральне училище при театрі Революції, потім був актором фронтового театру під керівництвом О. М. Арбузова.
З 1945 року служив в Магаданському музично-драматичному театрі ім. М. Горького. Далі Шульгіну довелося змінити багато театрів: з 1949 по 1951 роки в театрі Северодвінську, з 1951 по 1953 роки в Вологодському обласному театрі, з 1953 по 1954 роки у Львівському російському театрі Радянської армії, з 1954 року — в театрі групи Радянських військ в Німеччині, з 1957 року — в Дніпропетровському ім. М. Горького, з 1960 року — в Одеському російською драматичному театрі, з 1965 року — в Кіровському обласному театрі ім. С. М. Кірова, з 1967 року — в Московському драматичному театрі ім. М. В. Гоголя.
Паралельно з роботою в театрі Шульгін починає зніматися в кіно і з 1970 року працює в Театрі-студії кіноактора.
Пішов з життя 18 червня 1992 року в Москві. Урна з прахом актора похована на 1-й дільниці Донського кладовища Москви.
- 1992 — Заслужений артист РФ — За заслуги в галузі кіномистецтва[1].
- 1959 — Чорноморочка — скрипаль
- 1963 — Оптимістична трагедія — Високий матрос
- 1965 — Іноземка
- 1965 — Ескадра повертає на захід — французький офіцер
- 1967 — Операція «Трест» — полковник Жуковський, водій таксі в Берліні
- 1968 — Балада про комісара — Чугуреєв, полковник князь
- 1968 — Шосте липня — комендант Кремля
- 1968 — Зигзаг удачі — Василь Олександрович, батько Алевтини
- 1970 — Моя вулиця
- 1970 — У лазуровому степу — Мирон Бодягин
- 1970 — Ризик
- 1970 — Потяг у завтрашній день
- 1970 — Красна площа — Камишов
- 1971 — Випадок з Полиніним
- 1971 — Ти і я
- 1971 — Тіні зникають опівдні — Віктор Андрійович
- 1971 — Олексіїч
- 1972 — Руслан і Людмила — Голова
- 1972 — Людина на своєму місці — Микола Іванович Стукалін, начальник мехмайстерні
- 1972 — Нежданий гість
- 1972 — Місто на Кавказі
- 1972 — Дозвольте зліт! — Петро
- 1972 — П'ятдесят на п'ятдесят — помічник Волгіна
- 1972 — Велика перерва — гість на весіллі
- 1972 — Петро Рябінкін — друг Олексія Григоровича
- 1973 — Двоє в дорозі — викладач
- 1973 — Райські яблучка
- 1973 — Два дні тривоги
- 1973 — Іван Васильович змінює професію — боярин
- 1973 — Товариш генерал — командувач фронтом
- 1973 — 1983 — Вічний поклик — Віктор Сергійович, виконроб заводу
- 1974 — Фронт без флангів — Хват
- 1974 — З веселощами й відвагою — Степан
- 1974 — Шпак і Ліра — Зігфрід, дворецький баронеси
- 1974 — 1977 — Народжена революцією — Олексій Кузьмич Бушмакін
- 1975 — Без права на провал — командир партизанського загону
- 1975 — На ясний вогонь
- 1975 — Мій будинок — театр — Богданов
- 1976 — Блакитний портрет — Павло Кузьмич
- 1976 — Життя і смерть Фердинанда Люса — Вальтер
- 1976 — Легенда про Тіля — новий вугляр
- 1976 — Слово для захисту — Петро Костянтинович Межніков
- 1976 — Безбатченківщина — Леонід Петрович, директор дитбудинку
- 1976 — Пригоди Травки — капітан річкової «Ракети»
- 1977 — Фронт за лінією фронту — Віктор Сергійович Хват, начальник штабу
- 1977 — Рідні — Михайло Тарасов
- 1977 — Рахунок людський
- 1977 — Міміно — кадровик в Міністерстві цивільної авіації
- 1978 — Вас чекає громадянка Никанорова — міліціонер
- 1978 — Попереднє розслідування — дядько Федот
- 1978 — Особливих прикмет немає — Житомирський, агент охоронки
- 1978 — Отець Сергій
- 1978 — «Артем»— генерал-майор
- 1978 — До останньої краплі крові (Польща) — полковник Кондратюк
- 1978 — Баламут — Пантелей Федорович, голова
- 1979 — Ризик — благородна справа
- 1979 — Небезпечні друзі — Соколов, капітан
- 1979 — Тактика бігу на довгу дистанцію — партизан
- 1979 — Місто прийняв — підполковник Севергін, оперативний черговий по місту
- 1979 — Антарктична повість
- 1980 — Крах операції «Терор» — Василь Протопопов, есер
- 1980 — Нічна подія — полковник міліції
- 1980 — Мелодія на два голоси — Іван Воробйов, батько Кирила
- 1980 — Дим Вітчизни — Ермолаїч
- 1980 — Скринька Марії Медичі — Нефьодов, слідчий
- 1980 — Ескадрон гусар летючих — граф, батько Катрин
- 1980 — Юність Петра — патріарх Іоаким
- 1981 — Люди на болоті — Дометик
- 1981 — Крупна розмова
- 1981 — Фронт в тилу ворога — Віктор Сергійович Хват
- 1981 — Сільська історія
- 1981 — Джерело — ветеринар
- 1982 — Формула світла
- 1982 — Дихання грози
- 1983 — Приступити до ліквідації — Павло Петрович Одинцов, полковник міліції
- 1983 — Пароль — «Готель Регіна» — Родіонов, начальник Особливого відділу ВЧК
- 1983 — Серед білого дня... — Іван Юхимович Боровиков, слідчий
- 1983 — Біля небезпечної межі
- 1983 — Я тебе ніколи не забуду — Петро Никифорович, батько Федора
- 1984 — Навіщо людині крила
- 1984 — ТАРС уповноважений заявити... — Михайло Вогулов, академік
- 1984 — Мертві душі — епізод
- 1984 — Інопланетянка — Павло Германович, інвалід війни
- 1984 — Людина-невидимка — Джеферс, констебль
- 1984 — Людський фактор
- 1984 — Без права на провал — командир партизанського загону
- 1984 — Загубився слон
- 1985 — Змієлов — Анатолій Семенович, колишній головбух
- 1985 — Битва за Москву — Павлов-батько
- 1985 — Зустрінемося в метро — Іван Сергійович, парторг
- 1985 — Недільний тато — Дмитро Сергійович Сергєєв
- 1985 — І на камінні ростуть дерева — Олав
- 1986 — Без терміну давності — Федір Храпін
- 1986 — Тривалий іспит — Старосєльцев
- 1986 — Очна ставка
- 1986 — Остання дорога — Микита
- 1986 — Право вирішувати — Олексій Іванович Євдокимов
- 1986 — Нагородити (посмертно) — директор банку
- 1987 — Випробувачі (реж. О. Бійма)
- 1989 — У бору брусниця — сільський лікар
- 1989 — Сувенір для прокурора — заступник директора заводу
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 10.06.1992 р № 604 «Про присвоєння почесних звань Російської Федерації працівникам кіно». Архів оригіналу за 23.08.2018. Процитовано 23.08.2018.
- Віктор Шульгін. Біографія a-tremasov.ru
| Нормативний контроль |
|---|