Тадж-Махал випустив цей альбом після Giant Step/De Ole Folks at Home (1969) і це став ще один подвійний LP. The Real Thing (1971) був записаний у середині лютого під час серії концертів в клубі «Fillmore East» в Нью-Йорку, де він виступав разом з такими виконавцями як Спенсер Девіс, the Chambers Brothers і Роберта Флек. Махал грає під акомпанемент цікавого духового оркестру, до якого входять Джозеф Дейлі (туба, вентильний тромбон), Боб Стюарт (туба, флюгельгорн), і декілька колишніх учасників гурту Чарльза Мінгуса, Ерл Макінтайр (туба) і Говард Джонсон (туба). Альбом відкриває «Fishin' Blues», яку Махал виконує сольно, акомпануючи сам собі на банджо. «Ain't Gwine to Whistle Dixie (Any Mo')» дещо подовжена версія від тієї, яка була включена на альбомі Giant Step (1968) і вона сягає близько 9 хвилин, під час неї Махал грає натхненну інтерлюдію на файфі. Також альбом The Real Thing містить декілька нових композицій. Ансамбль виконує фанкову «Sweet Mama Janisse», а також інструментальну «Tom and Sally Drake» на якій грає в основному туба — переважно у виконанні Джонсона. Серед інших пісень видідяється своєю ритмічністю «Diving Duck Blues» Сліпі Джона Естеса.