Інтубація трахеї
| Інтубація трахеї | |
|---|---|
Анестезіолог використовує Glidescope (відео-ларингоскоп) для інтубації трахеї старшої особи | |
| МКХ-9 | 96.04 |
| MeSH | D007442 |
| Код OPS-301 | Шаблон:OPS301 |
| MedlinePlus | 003449 |
Інтуба́ція трахе́ї — введення особливої трубки в трахею з метою захисту дихальних шляхів пацієнта і являє собою один із засобів для проведення механічної вентиляції легень, а також для проведення анестезіологічного забезпечення.
У медицині, інтубацією називають введення трубки у зовнішній або внутрішній отвір тіла. Хоча цей термін може стосуватися і ендоскопічної процедури, але найчастіше використовується саме для позначення інтубації трахеї. Термін екстубація означає видалення введеної раніше трубки.
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
- Назотрахеальна
- Оротрахеальна
Найпоширенішою є оротрахеальна інтубація трахеї, коли за допомогою ларингоскопа ендотрахеальна трубка проходить через порожнину рота, гортань і між голосовими зв'язками вводиться в трахею.
Ще одна методика полягає в назотрахеальній інтубації, при даній методиці ендотрахеальна трубка проходить крізь ніс, гортань, голосові зв'язки у порожнину трахеї.
Для обох видів інтубації, наступний етап є спільним: манжету, що знаходиться поблизу дистального (введеного) кінчика трубки, роздувають повітрям, щоб забезпечити правильне положення трубки і захистити дихальні шляхи від крові, блювоти та інших виділень, забезпечити герметичне прилягання трубки до трахеї. У новонароджених використовуються трубки без манжет.
Інтубація трахеї є потенційно інвазивною процедурою, яка вимагає великого клінічного досвіду. Коли інтубація трахеї виконується неналежним чином (наприклад, при помилковій інтубації стравоходу), пов'язані з нею ускладнення можуть швидко призвести до смерті пацієнта. Загалом, інтубація трахеї зарекомендувала себе як «золотий стандарт» забезпечення прохідності дихальних шляхів порівняно з масковою вентиляцією дихальним мішком.
Немає єдиної досконалої методики, що підтверджує розміщення трубки в трахеї на 100 %. Тож рекомендується використовувати декілька методів для підтвердження правильного розміщення трубки. На сьогодні стандартним інструментом підтвердження правильності розміщення трубки є капнометрія.
Методи для підтвердження правильного розміщення ендотрахеальної трубки: Прості (суб'єктивні):
- Пряма візуалізація (трубка проходить між голосовими зв'язками)
- Симетричне дихання з двох сторін грудної клітини при аускультації
- Відсутність звуків в епігастральній області
- Симетричне двостороннє збільшення обсягу грудної клітки на вдиху
- Запотівання з трубки
- Відсутність вмісту шлунку в трубці
З використанням моніторингу (об'єктивні):
- Капнометрія: вміст CO2 в кінці видиху (EtCO2) і хвилі на екрані капнографа
- Пульсоксигенометрія: наявність пульсації на панелі пульсоксигенометра і відсутність падіння показів насичення гемоглобіну киснем
- Ультразвукове визначення місця розташування інтубаційної трубки.
Для запобігання зміщення трубки її фіксують спеціальними засобами, за їх відсутності — пластирем або бинтом. Положення трубки має підтверджуватися після кожного переміщення пацієнта, а також після будь-якої незрозумілої зміни в клінічному стані пацієнта. Можливі варіанти зміщення трубки:
- Правий бронх (це найчастіший варіант, бо він більший в діаметрі і відходить від трахеї під меншим кутом)
- Лівий бронх
- Зміщення з трахеї
Постійна пульсоксигенометрія і безперервна капнографія повинні рутинно використовуватись для контролю параметрів дихання при штучній вентиляції легень.
- 2005 American Heart Association Guidelines for Cardiopulmonary Resuscitation and Emergency Cardiovascular Care. Part 7.1: Adjuncts for Airway Control and Ventilation. Circulation 2005;112:IV-51-IV-57
| Це незавершена стаття з хірургії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |