Координати: 80°0′ пн. ш. 79°00′ зх. д. / 80.000° пн. ш. 79.000° зх. д. / 80.000; -79.000
Очікує на перевірку

Елсмір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Острів Елсмір
англ. Ellesmere Island
Острів Елсмір. Знімок з космосу
Карта
Острів в Канадському Арктичному архіпелазі
Острів в Канадському Арктичному архіпелазі
Острів в Канадському Арктичному архіпелазі
Названий на честьFrancis Egerton, 1st Earl of Ellesmered
Географія
80°0′ пн. ш. 79°00′ зх. д. / 80.000° пн. ш. 79.000° зх. д. / 80.000; -79.000
КонтинентПівнічна Америка
МісцерозташуванняПівнічний Льодовитий океан
Канадський Арктичний архіпелаг
АкваторіяМоре Баффіна, Jones Soundd
Група островівКанадський Арктичний архіпелаг
Площа196 235  км² 
Довжина820 км
Ширина440 км
Найвища точкаПік Барбо 2616 м
Країна
Канада
Регіон
НУ
Адм. одиницяНунавут
Населення146 чоловік (2006)
Відкрито1616 і 2700 до н. е.
Острів Елсмір. Карта розташування: Канада
Острів Елсмір
Острів Елсмір
Острів Елсмір (Канада)
Мапа
CMNS: Елсмір у Вікісховищі

Острів Елсмір (інук. Umingmak Nuna, дос. «земля вівцебиків»; англ. Ellesmere Island; фр. île d'Ellesmere)[1] — острів у Північному Льодовитому океані у складі Канадського Арктичного архіпелагу і частини Островів Королеви Єлизавети. Третій за розмірами острів у Канаді і десятий у світі.

Має площу 196 235 км² (що становить приблизно третину площі України), і належить до території Нунавут. Найвища точка на острові — гора Пік Барбо (англ. Barbeau Peak) 2616 м над рівнем моря. На схід від нього проходить кордон між Канадою і Гренландією. За 50 км знаходиться найзахідніша точка Гренландії Мис Олександра.

Мис Колумбія на 83°06′ є найпівнічнішою точкою суші в Канаді та однією з найпівнічніших точок суші на планеті (найпівнічнішою точкою суші на Землі є сусідній острів Кафеклуббен у Гренландії). Гірська система Арктичних Кордильєр охоплює значну частину острова Елсмір,

На острові проживає 146 осіб (за даними 2006 року) — з них 141 у містечку Гріс-Фіорд та 5 осіб у поселенні Алерт, яке є найпівнічнішим населеним пунктом світу (817 км від Північного полюса). У дослідницькому поселенні Еврика, яке є другим найпівнічнішим поселенням світу, постійного населення немає, однак принаймні 8 робітників працюють на ній ротаційно.

Більше п’ятої частини острова входить до національного парку Куттінірпаак, що містить сім фіордів, численні льодовики та озеро Гейзен (англ. Hazen) — найбільше озеро Північної Америки за Полярним колом. Єдиний вид дерева, що росте на острові — арктична верба.

Історія

[ред. | ред. код]

Перші люди, які мешкали на острові Елсмір, були невеликими групами, що займались полюванням на карібу Пірі[en], вівцебиків та морських ссавців приблизно у 2000–1000 роках до Р.Х. [2]

Як і мисливці культури Дорсет (або палеоескімоси) та інуїти пост-культури острова Руїн та культури Пізнього Туле широко використовували регіон півострова Баче[en] як влітку, так і взимку. Це був останній регіон у Канадській високій Арктиці, де населення зникло під час Малого льодовикового періоду, що засвідчує його загальну економічну важливість як частини культурної сфери протоки Сміта, частиною якої він іноді був, а іноді й головним поселенням[3].

Вікінги з гренландських колоній досягли островів Елсмір, Скрелінг[en] і Руїн[en] під час мисливських експедицій і торгівлі з групами інуїтів. [3] Незвичайні споруди на півострові Баче можуть бути залишками дорсетського кам'яного довгого будинку[en] пізнього періоду . [4]

Першими європейцями, що побачили острів після вікінгів в 1616 році, була експедиція британського мореплавця генуезця Вільяма Баффіна, що вийшла з Бристоля. В 1852 році острів названо на честь президента Королівського географічного товариства британського графа Франсіса Егертона, 1-й граф Елсміра[en] (англ. Francis Egerton, 1st Earl of Ellesmere). [5] Експедиція Сполучених Штатів на чолі з Адольфусом Грілі в 1881 р. перетнула острів зі сходу на захід, [1]:631 заснувавши Форт-Конгер[en] у північній частині острова. Експедиція Грілі знайшла викопні дерева на острові Елсмір наприкінці 1880-х років. Фіорд Стенкул був вперше досліджений у 1902 році Пером Шей, учасником 2-ї норвезької полярної експедиції Отто Свердрупа.

Шельфовий льодовик Елсмір був задокументований Британською арктичною експедицією[en] 1875–1876 років, у якій група лейтенанта Пелема Олдрича[en] пройшла від мису Шерідан[en] до мису Алерт. [6] . В 1906 році Роберт Пірі очолив експедицію на півночі острова Елсмір, від мису Шерідан уздовж узбережжя до західної сторони протоки Нансена[en] (93°W. Під час експедиції Пірі шельфовий льодовик був суцільним; відтоді, за оцінками, він займав 8900 км². [7] Шельфовий льодовик розпався на частини у XX столітті, ймовірно, через зміну клімату.

Географія

[ред. | ред. код]

Елсмір, що адміністративно належить до канадської території Нунавут, відокремлений від Гренландії на заході басейном Кейна і протокою Кеннеді, а від острова Девон на півдні - протокою Джонс[en][8]. На заході острів Аксел-Гейберг відокремлюють від Елсміра протоки Нансена[en] та Юрека[en][9].

Довжина острова з півночі на південь приблизно 800 км, ширина близько 500 км[10]. Площа острова складає 196 236 км², це третій за площею острів Канади[8] і десятий у світі[11]. Загальна довжина берегової лінії 10748 км[12]. Все узбережжя острова порізане довгими фіордами, що ділять острів на кілька відокремлених частин - земель (Гранта, Грінелла, Свердрупа, Елсмір). На півночі берегову лінію подовжують шельфові льодовики[8] — масивні льодовикові поля завтовшки до 60 м, що йдуть у море на відстань до 18 км. В інших частинах острова береги урвисті, місцями утворюють скелясті стіни заввишки понад 2 км[13]. Мис Колумбія є найпівнічнішою точкою Канади. [8].

Пік Барбо

Більша частина Елсміру покрита горами, які перетинають три проходи-перевали, що простяглися із заходу на схід. Частина гірських хребтів покрита льодовиковими шапками, з яких до моря сповзають льодовики [13]. У північній частині Елсміра як пануючі висоти виступають гори Землі Гранта — пасмо гострих піків, складених осадовими породами віком близько 100 тис. років і вкритих льодовиковою шапкою завтовшки до 900 м . Характерна риса ландшафту - нунатаки, голі вершини, що пробиваються крізь товщу льоду та снігу. Найвища точка острова - Пік Барбо (2616 м над рівнем моря) - також є найвищою точкою всієї східної частини Північної Америки. На південь рельєф знижується, утворюючи плато Гейзен, на якому розташоване однойменне озеро[en] — найбільше у Заполяр'ї. У центральній частині Елсміра гористий Пояс Форда досягає висот 2000 м [8].

Південно-східний край острова є найпівнічнішою частиною докембрійського Канадського щита. Ця частина Елсміра теж рясніє горами, накритими льодовиковою шапкою, з нунатаками заввишки до 2200 м. Льодовикова шапка, що простяглася до південного і східного узбережжя, породжує численні айсберги, що потім дрейфують у море Баффіна. Острів Пім[en] біля східного узбережжя неподалік від затоки Фрам — найбільша вільна від льоду ділянка місцевості в цьому районі. Південна частина острова на захід від Канадського щита є сформованим палеозойськими породами плато, що перетинається глибокими долинами. У центрі плато розташована ще одна велика льодовикова шапка, а дві шапки меншого розміру знаходяться на його заході та сході[13].

13 серпня 2005 року від розташованого неподалік Елсміра шельфового льодовика Айлз[en] в процесі сколу відокремився льодовиковий острів. Після цього шельфовий льодовик практично перестав існувати [14]. Процес дослідження та відновлення вченими хронології розвитку подій, що спричинили скол, зайняв близько шістнадцяти місяців[15]. Значні частини шельфових льодовиків Айлз, Маркхем, Ворд-Хант та Серсон відкололися у вигляді айсбергів влітку 2008 року[15]. У травні 2020 року, унаслідок екстремальних вітрових умов у затяжному антициклоні або шторму високого тиску з сильними вітрами, в районі на північ від острова Елсмір у найстарішому та найтовстішому арктичному льоду товщиною близько 5 метрів утворилась тріщина у 3 тис. кв. км.. Пролом у льоду був відкритий близько двох тижнів[16].

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

На острові знайдено родовища нафти[10], а 2012 року корпорація Canada Coal розпочала розвідку великих запасів кам'яного вугілля, також виявлених на Елсмірі[8].

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат острова полярний арктичний. Більшу частину року навколишні води вкриті льодом. Середньорічні температури на більшій частині острова коливаються між -16 °С і -16,5 °С. Влітку середня температура близько нуля, взимку від -28 ° С до -30 ° С [17] [18]. У районі льодовикових шапок температури нижче - середньорічна -18,5 ° С, літня -2 ° С і зимова від -30 ° С до -35 ° С [19]. Тривалість полярної ночі та дня становить приблизно п'ять місяців.

У центральних районах острова на рік випадає 50 — 150 мм опадів [18], на західному та східному узбережжі: 100 — 200 мм [17], в районі льодовикових шапок - до 300 [19]. Сніговий покрив дуже тонкий. Холод ускладнює випаровування вологи, в результаті на острові низька вологість і мало опадів.

Флора та фауна

[ред. | ред. код]

Рослинність арктичних пустель і тундри. Значна частина острова входить до північноамериканського екорегіону заполярної тундри за класифікацією Всесвітнього фонду дикої природи [20].

Хоча влітку більшість острова звільняється від льоду, цього недостатньо для зростання деревної рослинності, оскільки за коротке і холодне літо земля відтає лише кілька сантиметрів. Рослинність на острові представлена ​​осередками, у місцях, захищених від вітру, ростуть голостебельні маки та інші види трав'янистих рослин.

Найбільший зелений оазис — район озера Гейзен[en]. На його берегах влітку розпускається густий килим з осоки, вербових, вересових напівкущів і ломикаменю.

Тваринний світ на острові різноманітніший, ніж рослинний. Тут зустрічаються полярні зайці, вівцебики, олені-карибу Пірі, що не мігрують на південь, дрібніше і світлішого забарвлення, ніж материкові. На Елсмірі, як і на деяких інших канадських арктичних островах, мешкає мелвільський острівний вовк — підвид звичайного вовка, що відрізняється білим або світло-сірим хутром і дрібнішими розмірами.

На острові влітку гніздяться багато видів птахів, серед яких біла сова, крячок полярний. З осілих птахів зустрічаються пуночка і куріпка тундрова.

Через мізерність рослинного покриву і суворого клімату питання виживання для видів, що мешкають тут, стоїть дуже гостро. Для того, щоб зберегти тендітну природу острова та озеро Гейзен, оголосили в 1988 році національним парком.

Палеонтологія

[ред. | ред. код]

В еоцені острів був покритий густими широколистяними лісами та був одним із найвищих лісів такого типу за всю історію Землі. На острові було виявлено викопні залишки тварин і рослин, які жили 52—53 мільйони років тому. Знайдено найдавніші скам'янілості птахів в Арктиці, що належать до роду пресбіорніс.

Острів зараз знаходиться всього на кілька градусів на північ, ніж знаходився 50 мільйонів років тому. Клімат у той період був незрівнянно м'якшим і дозволяв жити на острові навіть алігаторам і черепахам. На острові росли дощові ліси, клімат був помірного типу, середні літні температури були близько 20 градусів тепла, взимку навіть у період полярної ночі, яка на таких широтах триває від 3 до 4 місяців, температура не опускалася нижче 0 °C. На острові у такий спосіб склався унікальний навіть для теплого еоцену біоценоз. Тварини, птахи та рослини адаптувалися виживати в період повної темряви, що тривала чверть року. Корифодони не мігрували на південь, а жили цілий рік, що з огляду на їх розмір, наводить на серйозні міркування про здатність у принципі південних тварин адаптуватися до північних умов. [21]

Складністю була полярна ніч, але, як видно з розкопок, при теплому кліматі тварини та рослини успішно розв'язували цю проблему. Coryphodon були аналогом бегемотів, великими ссавцями на зріст до 1 метра і завдовжки до 2,5. Вони не мігрували з острова на південь, а жили постійно. У період полярної ночі вони харчувалися опалим листям, потім переходили на гриби та хвойні породи, а уніфікована для літніх та зимових кормів щелепа легко дозволяла пристосуватися до будь-якого типу харчування. Арктичні широколистяні ліси того періоду за своєю продуктивністю не поступалися нинішнім лісам на Південному Сході США, болотно-кіпарисові екосистеми.

В еоцені, 52-53 млн років тому, на острові жили змії, алігатори, дев'ять сімейств черепах, 25 родів ссавців, птахи.

  • Гасторніс — дуже великі птахи, зростом до 1,75 метра і вагою до 100 кг.
  • Пресбіорніс — рід вимерлих птахів з ряду гусеподібних. Містило 4 види з палеоцену-еоцену (66,0-33,9 млн років тому), що жили на території сучасних США та Монголії .
  • Allognathosuchus — вимерлий рід алігаторів, завдовжки до 1,5 метра.
  • Trionyx — трипазурні черепахи з м'якими панцирами.
  • Baenidae — вимерла родина потайношийних черепах клади Paracryptodira[en].
  • Lambdotherium popoagicum були дрібними безрогими бронтотеріями. Череп подовжений, лицьова частина довша за мозковий (у цьому їхня відмінність від інших бронтотерієвих).
  • Палеотерієві — вимерла родина ссавців. Стосувалось ряду непарнокопитних (Perissodactyla), вони були близькими родичами родини коневі. Більшість палеотерієвих були тваринами малих розмірів. Їх найраніші представники досягали висоти в плечах всього 20 см, тоді як пізніші палеотерієві за величиною були зіставні зі свинями або поні.
  • Плагіолофус - вимерлий рід травоїдних, вагою до 150 кг.[21]

На заході острова розташоване (78° 33′N 82° 22′W) місце палеонтологічних знахідок Beaver Pond («Бобровий Ставок»). Знахідки — скам'янілості організмів віком приблизно 3,5-3,75 млн років, що залишилися від біоценозу бореального лісу (тайги) епохи пліоцену; з ссавців - ведмідь Protarctos abstrusus, заєць Hypolagus, бобр Dipoides, псові Eucyon, верблюди Paracamelus. З них Protarctos abstrusus, Eucyon та Paracamelus прибули з Азії. У ту епоху середньорічні температури у північноамериканському Заполяр'ї були значно вищими, ніж зараз.

Домінуючий вид дерев у пліоценовій тайзі Beaver Pond — викопна гренландська модрина (Larix groenlandii). З інших деревних порід — вільха, береза, ялина, сосна і туя. Кількість опадів була значною і оцінюється в 550 мм на рік. Фауна мала суттєву подібність до східноазійської фауни тієї ж епохи. Крім згаданих, у Beaver Pond знайдені скам'янілості та інших тварин, серед яких землерийка Arctisorex polaris, велика росомаха Plesiogulo, куниці Martes, ласки Mustela, борсук Arctomeles sotnikovae, древній кінь плезіогіппаріон (Plesiohipparion), оленеподібний (Cervoidea) Boreameryx braskerudi.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Dick, Lyle (2001). Muskox Land: Ellesmere Island in the Age of Contact. University of Calgary Press. ISBN 978-1-55238-050-5.
  2. ↑ Civilization.ca. Arctic History. Архів оригіналу за 23 вересня 2008.
  3. ↑ а б Schledermann, Peter; McCullough, Karen Margrethe (2003). Late Thule culture developments on the central east coast of Ellesmere Island. Copenhagen, Denmark: Danish Polar Center. ISBN 978-87-90369-64-4.
  4. ↑ Schledermann, Peter (May 1981). Eskimo and Viking Finds in the High Arctic. National Geographic. 159 (5): 584.
  5. ↑ Ellesmere Island. The Canadian Encyclopedia Online. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 квітня 2009.
  6. ↑ Jeffries, Martin O. (March 1986). Ice Island Calvings and Ice Shelf Changes, Milne Ice Shelf and Ayles Ice Shelf, Ellesmere Island, N.W.T. (PDF). Arctic. 39 (1). Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2019. Процитовано 9 жовтня 2022.
  7. ↑ Jeffries, Martin O. (March 1986). Ice Island Calvings and Ice Shelf Changes, Milne Ice Shelf and Ayles Ice Shelf, Ellesmere Island, N.W.T (PDF). Arctic. 39 (1). doi:10.14430/arctic2039. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2019. Процитовано 9 жовтня 2022.
  8. ↑ а б в г д е James H. Marsh (updated by Erin James-abra) (15 квітня 2012). Ellesmere Island. The Canadian Encyclopedia (англ.). Процитовано 1 травня 2020.
  9. ↑ William James Mills. Axel Heiberg Island (Canada) // Exploring Polar Frontiers: A Historical Encyclopedia. — 2003. — P. 45. — ISBN 1-57607-422-6.
  10. ↑ а б John P. Rafferty. Ellesmere Island (англ.) . — стаття з Encyclopædia Britannica Online
  11. ↑ John Moen. Islands of The World: Largest. WorldAtlas.com (англ.). Процитовано 1 травня 2020.
  12. ↑ List of Islands. The Atlas of Canada (англ.). Natural Resourced Canada. Архів оригіналу за 22 січня 2013.
  13. ↑ а б в Ellesmere Island. Canada's Polar Environments (англ.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 29 березня 2020.
  14. ↑ Canada's Arctic ice shelves breaking up fast. NBCNews.com (англ.). 30 вересня 2011. Процитовано 6 листопада 2017.
  15. ↑ а б Lovett R. A (29 грудня 2006). Giant Ice Shelf Breaks Off in Canadian Arctic. National Geographic News. Nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 6 листопада 2017.
  16. ↑ Найстаріший айсберг Арктики перебуває на межі зникнення // Дивогляд 5.UA, 19.10.2021
  17. ↑ а б Ecoregions of Canada: Ellesmere Mountains. The Ecological Framework of Canada (англ.). Процитовано 4 травня 2020.
  18. ↑ а б Ecoregions of Canada: Eureka Hills. The Ecological Framework of Canada (англ.). Процитовано 4 травня 2020.
  19. ↑ а б Ecoregions of Canada: Ellesmere and Devon Islands Ice Caps. The Ecological Framework of Canada (англ.). Процитовано 4 травня 2020.
  20. ↑ World Wildlife High Arctic tundra. Архів оригіналу за 13 жовтня 2009. Процитовано 30 серпня 2011.
  21. ↑ а б Thomas A. Stidham & Jaelyn J. Eberle. The palaeobiology of high latitude birds from the early Eocene greenhouse of Ellesmere Island, Arctic Canada (англ.) // Scientific Reports. — 2016. — Vol. 6. — doi:10.1038/srep20912.

Література

[ред. | ред. код]
  • Dick, Lyle. Muskox Land Ellesmere Island in the Age of Contact. Calgary: University of Calgary Press, 2001. ISBN 1-55238-050-5
  • Eberle, Jaelyn, and Malcolm McKenna. 2002. "Early Eocene Leptictida, Pantolesta, Creodonta, Carnivora, and Mesonychidae (Mammalia) from the Eureka Sound Group, Ellesmere Island, Nunavut". Canadian Journal of Earth Sciences. 39: 899-910.
  • Kobalenko, Jerry. The Horizontal Everest Extreme Journeys on Ellesmere Island. New York, NY: Soho, 2002. ISBN 1-56947-266-1
  • Manseau, Micheline, Lyle Dick, and Natasha Lyons. People, caribou, and muskoxen on northern Ellesmere Island historical interactions and population ecology, ca. 4300 BP to present = Humains, caribous et boeuf musqués dans le nord de l'Île d'Ellesmere : interactions historiques et écologie des populations, v. 4 300 AA jusqu'à aujourd'hui = Inuit, tuttuit, ammalu umimmait aisuittup qikiqsuluata uannaqpasinggani : uatsiarisnisait qanuiliusninggit ammalu amiruninnginnit nasainiq uumajurnit, ca 4300 BP maannamut. [Ottawa]: Parks Canada = Parcs Canada, 2005. ISBN 0-662-68835-X
  • Schledermann, Peter, and Karen Margrethe McCullough. Late Thule Culture Developments on the Central East Coast of Ellesmere Island. Copenhagen: Danish Polar Center, 2003. ISBN 87-90369-64-5
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елсмір&oldid=43859237