Збірна Чехословаччини з футболу
| Чехословаччина | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| Асоціація | Чехословацький футбольний союз | ||
| Найбільше виступів | Зденєк Негода (90) | ||
| Найкращий бомбардир | Антонін Пуч (34) | ||
| Код ФІФА | TCH | ||
| |||
| Перший матч (Антверпен, Бельгія; 28 серпня 1920) | |||
| Найбільша перемога (Антверпен, Бельгія; 28 серпня 1920) | |||
| Найбільша поразка (Глазго, Шотландія; 8 грудня 1937) (Будапешт, Угорщина; 30 квітня 1950) (Будапешт, Угорщина; 19 жовтня 1952) | |||
| Чемпіонат світу | |||
| Виступів | 8 (вперше у 1934) | ||
| Найвище досягнення | 2 місце 1934, 1962 | ||
| Чемпіонат Європи | |||
| Виступів | 3 (вперше у 1960) | ||
| Найвище досягнення | Чемпіон, 1976 | ||
Збірна Чехословаччини з футболу (чеськ. Československá fotbalová reprezentace, словац. Československé futbalové mužstvo) — національна футбольна команда колишньої Чехословаччини, якою керував Чехословацький футбольний союз з 1922 до 1993 року. Чемпіон Європи 1976 року.
Збірна виникла після першої світової війни і утворення незалежної Чехословаччини. У своєму першому ж турнірі, на Олімпіаді 1920 року, чехословацькі футболісти потрапили у фінал, де їм належало зіграти проти господарів турніру — Бельгії. Проте, без суддівського скандалу не обійшлося — літописці чеського футболу вважають, що англійський арбітр Джон Льюїс «зливав гру» на користь збірної Бельгії. Гості такої наруги не витримали, і на знак протесту залишили поле. Тоді, збірну Чехословаччини позбавили медалей, і все, чого домоглися керівники збірної, так це офіційні вибачення уряду Бельгії.
Наступним великим досягненням збірної став фінал чемпіонату світу 1934 року, де Чехословаччина після перемог над румунами, швейцарцями і німцями, вийшла у фінал, де зустрілася з господарями турніру збірною Італії. І знову чехословацька команда, ведена Франтішеком Планічкою, була зупинена арбітром. Один з найкращих тогочасних арбітрів Джон Лангенус характеризував суддівство того матчу, як «найбільший провал в історії». Шведський арбітр Іван Еклінд дозволяв італійцям на полі все, а маючи такого гравця як Луїс Монті, успіх в «брудній» боротьбі був забезпечений. І все ж, чехословацькі футболісти боролися до кінця і навіть першими відкрили рахунок: відзначився Антонін Пуч. І лише неймовірний удар Раймундо Орсі в кінцівці гри, дозволив зрівняти рахунок, а у додатковому часі Анджело Ск'явіо метрів з дванадцяти забив переможний м'яч у ворота Планічки.
Після того збірна Чехословаччини на довгий час вилетіла з когорти лідерів світового футболу і лише 1960 року команда знову здобула нагороду: бронзову медаль першого чемпіонату Європи. 1962 року збірній вдалося вийти у фінал чемпіонату світу, де команда за всіма статтями програла збірній Бразилії з великим Пеле.
Найвдалішим для збірної Чехословаччини став 1976 рік, коли збірна стала чемпіоном Європи. Розіграш чемпіонату Європи тих років відрізнявся тим, що відбіркові ігри проводились до стадії півфіналів, і лише четвірка найкращих команд Європи збиралася в одній з країн-учасниць, і проводили завершальні матчі. Турнір 1976 року став останнім, коли турнір проходив за такою схемою.
У діях збірної Чехословаччини відразу впадала в очі бездоганна організація, відпрацьований до дрібниць взаємодія, підстраховка, комбінаційна гра і командний рух. Якщо узагальнити це в одне речення, то колективна гра — знадинка тієї збірної Чехословаччини. Команда у кваліфікації несподівано виграла групу, у якій були збірні Англії і Португалії, здобувши чотири перемоги у шести матчах, і вийшли у чвертьфіналі на збірну СРСР. У Чехословаччині, кажучи про збірну-76, обов'язково відзначають той факт, що у фінальну четвірку їх «вивів Модер». Йозеф Модер за всю історію своїх виступів за збірну, відзначився лише тричі, проте всі ті три голи були забиті протягом двох матчів у ворота збірної СРСР. Чехословацька збірна впевнено перемогла вдома з рахунком 2-0, а на виїзді у Києві втримала перевагу, зігравши внічию 2-2 і потрапила на чемпіонат Європи в Югославію.
Найкращий нападник збірної Чехословаччини тих часів, Зденек Негода згадував: «На чемпіонат до Белграда ми поїхали з відчуттям, що нам нічого втрачати Нам належало битися з футболістами Нідерландів, ФРН та Югославії, а ці команди були набагато сильнішими нас Чехословаччина ж у фаворитів не значилася, тому ніякого тиску ми не відчували. Ми виїжджали з думками про те, що нам нічого втрачати, але при цьому ми вірили на успіх. У нас була відмінна і зіграна команда, яку очолювали тренери, які обрали правильну тактику».
Вже по приїзді в Югославію на руку чехословацьким футболістам зіграло те, що в стані їхніх суперників по півфіналу збірної Нідерландів панував розбрат: посварилися дві найважливіші фігури в тій команді — головний тренер Йоган Кнобель, і головна зірка команди Йоган Кройф. Група гравців на чолі з Кройфом вимагали присутність воротаря Яна Йонгблуда в стартовому складі, через що Кнобель погрожував подати у відставку в цю ж хвилину. Щоправда, попри це основний час матчу завершився з рахунком 1-1. І тут зіграв тренерський талант Вацлава Єжек, який в екстра-таймі випустив на поле швидкісного Франтішека Весели. Весели спочатку вивів на побачення з голкіпером Зденека Негоду, а потім і сам закріпив перемогу збірної Чехословаччини — 3-1 і вивів збірну до фіналу, де на них чекала збірна ФРН.
У фіналі блищали дві фігури — голкіпер Іво Віктор і нападник Антонін Паненка. Перший відбив незліченну кількість ударів у свої ворота. Для німців великим ударом було те, що роком раніше кар'єру за збірну завершив найбільший форвард в історії бундестіму — Герд Мюллер. У фінальному матчі 1976 року його «замінив» інший Мюллер — Дітер. Збірна Чехословаччини швидко забила два м'ячі, проте втримати перевагу не змогла. Дітер Мюллер, який став найкращим бомбардиром того чемпіонату, буквально витягши свою збірну у матчі з югославами, відіграв один гол ще до перерви, а на 89 хвилині Бернд Хельценбайн забив гол, зрівнявши рахунок. У додатковий час голів жодні із збірних так і не забила.
Перед матчем, завдяки спільним рішенням німецьких і чехословацьких футбольних властей, було вирішено, що якщо команди зіграють внічию в основний і додатковий час, то замість звичного перегравання, яка практикувалося в ті часи, доля матчу мала вирішитися в серії післяматчевих пенальті. Чехословацька збірна забили чотири пенальті поспіль, а ось німці через помилку Улі Хенесса, четверте пенальті не забили і доля фіналу вирішувалась в п'ятому пенальті від Антоніна Паненки. Антонін пробив навісним ударом по центру воріт, в той час як воротар суперників впав в кут і через його ефектність і важливість такий удар став називатись ударом у стилі Паненки.
Потім Паненка ще раз повторив цей маневр у вирішальному матчі відбору на Євро-1980, коли в такому ж стилі обдурив французького голкіпера Домініка Дропсі, який також забив і допоміг команді кваліфікуватись на турнір. За регламентом турніру щоб потрапити у фінал, збірна мала виграти груповий етап, проте чехословацька збірна програла вже у першому матчі фаворитам збірній ФРН і майже втратила шанси на золоті нагороди. Проте без нагороди збірна не залишилась: здобувши друге місце у групі збірна Чехословаччини у серії пенальті в матчі за третє місце здолали збірну Італії. Ця медаль стала останньою в історії для збірної Чехословаччини.
Через два роки збірна кваліфікувалась на мундіаль в Іспанії, проте в останньому матчі групи не змогла перемогти аутсайдера збірну Кувейту і вилетіла з турніру, після чого вісім років не потрапляла не великі турніри.
1990 року команда востаннє в своїй історії пробилась до фінальних стадій міжнародних змагань. На чемпіонаті світу в Італії, збірна Чехословаччини, програвши 2-0 господарям турніру у першому матчі, все ж перемогла у двох інших і вийшла у плей-оф, де розгромила збірну Коста-Рики з футболу з рахунком 4-1. Проте у чвертьфіналі на шлях збірною опинилась ФРН, і чехословацька команда змушена була припинити виступи на турнірі, програвши 0-1.
1 січня 1993 року держава Чехословаччина припинила своє існування. Тим не менш, збірна продовжила участь у відбіркових іграх чемпіонату світу 1994 року. Не зумівши пробитися у фінальну частину турніру, збірна Чехословаччини припинила існування після закінчення відбірних матчів. Спадкоємицею збірної Чехословаччини стала збірна Чехії, крім того збірна Словаччини почала свої власні виступи.
- Фіналісти чемпіонату світу: 1934, 1962
- Чемпіони Європи: 1976
- Бронзові призери Чемпіонату Європи: 1960, 1980.
- Олімпійський чемпіон: 1980.
- Срібло Олімпіади: 1964.
| Рік | Раунд | Місце | ЗІ | В | Н* | П | ЗГ | ПГ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| не брала участь | - | - | - | - | - | - | - | |
| фіналіст | 2 | 4 | 3 | 0 | 1 | 9 | 6 | |
| чвертьфіналіст | 5 | 3 | 1 | 1 | 1 | 5 | 3 | |
| не брала участь | - | - | - | - | - | - | - | |
| груповий етап | 14 | 2 | 0 | 0 | 2 | 0 | 7 | |
| груповий етап | 9 | 4 | 1 | 1 | 2 | 9 | 6 | |
| фіналіст | 2 | 6 | 3 | 1 | 2 | 7 | 7 | |
| не кваліф. | - | - | - | - | - | - | - | |
| груповий етап | 15 | 3 | 0 | 0 | 3 | 2 | 7 | |
| не пройшла кваліфікацію | - | - | - | - | - | - | - | |
| не пройшла кваліфікацію | - | - | - | - | - | - | - | |
| груповий етап | 19 | 3 | 0 | 2 | 1 | 2 | 4 | |
| не пройшла кваліфікацію | - | - | - | - | - | - | - | |
| чвертьфіналіст | 6 | 5 | 3 | 0 | 2 | 10 | 5 | |
| не пройшла кваліфікацію | - | - | - | - | - | - | - | |
| Всього | 8/18 | 2 фінали | 30 | 11 | 5 | 14 | 44 | 45 |
| Год | Раунд | М | В | Н* | П | ГЗ | ГП |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Третє місце | 2 | 1 | 0 | 1 | 2 | 3 | |
| - | - | - | - | - | - | - | |
| - | - | - | - | - | - | - | |
| - | - | - | - | - | - | - | |
| Чемпіон | 2 | 1 | 1 | 0 | 5 | 3 | |
| Третє місце | 4 | 1 | 2 | 1 | 5 | 4 | |
| - | - | - | - | - | - | - | |
| - | - | - | - | - | - | - | |
| - | - | - | - | - | - | - | |
| Всього | 1 перемога | 8 | 3 | 3 | 2 | 12 | 10 |
|
1934-1976
|
1980-1989
|
1990 (домашня)
|
1990 (виїзна)
|
| # | Гравець | Роки виступів | Ігри | Голи |
|---|---|---|---|---|
| 1. | Зденек Негода | 1971–1987 | 91 | 31 |
| 2. | Маріан Масний | 1974–1982 | 75 | 18 |
| Ладислав Новак | 1952–1966 | 75 | 1 | |
| 4. | Франтішек Планічка | 1926–1938 | 73 | 0 |
| 5. | Карол Добіаш | 1967–1980 | 67 | 6 |
| 6. | Йозеф Масопуст | 1954–1966 | 63 | 10 |
| Іво Віктор | 1966–1977 | 63 | 0 | |
| 8. | Ян Поплугар | 1958–1967 | 62 | 1 |
| 9. | Антонін Пуч | 1926–1938 | 60 | 34 |
| 10. | Антонін Паненка | 1973–1982 | 59 | 17 |
| # | Гравець | Роки виступів | Голи | Ігри |
|---|---|---|---|---|
| 1. | Антонін Пуч | 1926–1938 | 34 | 60 |
| 2. | Зденек Негода | 1971–1987 | 31 | 91 |
| 3. | Олдржих Неєдлий | 1931–1938 | 28 | 43 |
| Йозеф Сильний | 1925–1934 | 28 | 50 | |
| 5. | Адольф Шерер | 1958–1964 | 22 | 36 |
| Франтішек Свобода | 1927–1937 | 22 | 43 | |
| 7. | Маріан Масний | 1974–1982 | 18 | 75 |
| 8. | Антонін Паненка | 1973–1982 | 17 | 59 |
| 9. | Йозеф Адамець | 1960–1971 | 14 | 44 |
| Томаш Скугравий | 1985–1993 | 14 | 43 |
Статистика збірної в 1908—1994 роках:
| Збірна | Матчі | В | Н | П |
|---|---|---|---|---|
| 5 | 3 | 0 | 2 | |
| 6 | 1 | 3 | 2 | |
| 8 | 6 | 2 | 0 | |
| 37 | 18 | 11 | 8 | |
| 10 | 5 | 2 | 3 | |
| 17 | 2 | 6 | 9 | |
| 14 | 4 | 3 | 7 | |
| 1 | 0 | 0 | 1 | |
| 1 | 1 | 0 | 0 | |
| 6 | 4 | 2 | 0 | |
| 14 | 9 | 5 | 0 | |
| 15 | 4 | 4 | 7 | |
| 3 | 1 | 0 | 2 | |
| 13 | 2 | 3 | 8 | |
| 2 | 2 | 0 | 0 | |
| 5 | 2 | 2 | 1 | |
| 20 | 9 | 4 | 7 | |
| 18 | 3 | 5 | 10 | |
| 5 | 5 | 0 | 0 | |
| 44 | 11 | 12 | 21 | |
| 5 | 4 | 1 | 0 | |
| 1 | 1 | 0 | 0 | |
| 26 | 8 | 9 | 9 | |
| 1 | 0 | 1 | 0 | |
| 1 | 1 | 0 | 0 | |
| 7 | 6 | 1 | 0 | |
| 1 | 0 | 0 | 1 | |
| 2 | 1 | 1 | 0 | |
| 2 | 1 | 0 | 1 | |
| 8 | 5 | 1 | 2 | |
| 2 | 0 | 0 | 2 | |
| 4 | 4 | 0 | 0 | |
| 19 | 10 | 5 | 4 | |
| 9 | 3 | 3 | 3 | |
| 12 | 7 | 1 | 4 | |
| 29 | 17 | 7 | 5 | |
| 10 | 4 | 1 | 5 | |
| 12 | 2 | 4 | 6 | |
| 12 | 7 | 1 | 4 | |
| 16 | 9 | 4 | 3 | |
| 27 | 14 | 6 | 7 | |
| 10 | 7 | 2 | 1 | |
| 1 | 1 | 0 | 0 | |
| 3 | 1 | 0 | 2 | |
| 12 | 6 | 3 | 3 | |
| 31 | 18 | 4 | 9 |
- Чехословацкий гамбит [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)