Альфред Каменобродський
| Альфред Каменобродський | |
|---|---|
| Народження | 10 березня 1844 |
| Смерть | 25 листопада 1922 (78 років) |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна (підданство) | |
| Навчання | Віденський технічний університет |
| Діяльність | художник, архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм |
| Членство | Куркове братство у Львовіd |
| | |
Альфред Каменобродський, або Альфред Каменобродзький (пол. Alfred Kamienobrodzki; 10 березня 1844, Тарнів — 25 листопада 1922, Львів) — польський архітектор, живописець-аквареліст.
Народився в Тарнові (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія). Був сином Адольфа Каменобродського (1814—1864), службовця магістрату міста Тарнів і Олександри Домбровської.
Брав участь у повстанні 1863 року і в одній із перших битв отримав важке поранення. У Кракові навчався рисунку в Леона Дембовського, та ймовірно там же — у Школі образотворчого мистецтва. Навчався в Парижі у Школі мистецтв. Вивчав архітектуру у Віденській політехніці у 1870—1874 роках. Від 1877 року був членом Політехнічного товариства у Львові[2]. У 1879 році входив до правління товариства[3]. У 1880 році редагував Технічний календар, виданий товариством. Від 1885 року спільно з Мацеєм Вшелячинським та під редакцією др. Владислава Маєвського видавав журнал «Immobilaria», присвячений нерухомості[4]. Брав участь в організації ювілейної виставки Політехнічного товариства 1902 року, як член виконавчого комітету, був також одним із журі. На цій же виставці в розділі польських винаходів представив Автоматичний пристрій для встановлення горизонтального або вертикального положення предмету на осі обертання. 1910 року експонував проєкти і акварелі на виставці польських архітекторів у Львові[5]. Від 1920 року мав у Львові власну виставку проєктів, архітектурних макетів та акварелей. Належав до Куркового (Стрілецького) товариства і тричі був «Курковим королем». Член журі конкурсів на проєкт розширення дому «Сокола» на нинішній вулиці Дудаєва, 8 у Львові (1904)[6], проєктів будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові (1909)[7], проєктів будівлі казино у Львові (1910)[8], дому Ремісничої палати у Львові (1912).[9]
Під час перебування у Відні одружився з Юзефою Кортсмари, що походила з Угорщини. В родині народилося семеро дітей, зокрема сини Адольф та Казимир майбутні архітектори. Помер у Львові 25 листопада 1922 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 6[10].
Як живописець працював переважно аквареллю. Сюжетами були пейзажі, інтер'єри, архітектура Львова, Кракова і околиць, а також Волині.
Був членом Товариства любителів мистецтва в Кракові і брав участь у виставках товариства. У 1881 році виставив у Кракові акварелі «Вірменська вежа у Львові» та «Осінь», 1887 року на Першій виставці польського мистецтва в Кракові — акварелі: «Вірменська вежа у Львові», «Флоріанські ворота», «Інтер'єр їдальні», «Мотив з львівських околиць», «Декоративний ескіз». Деякі рисунки Альфреда Каменобродського друкувалися у журналі «Tygodnik Ilustrowany».
Нині частина акварелей Альфреда Каменобродського перебувають у львівському історичному музеї, декілька — у львівському музеї історії релігії. 1910 року він особисто подарував 20 робіт музеєві. Декілька акварелей — в Історичному музеї Тарнова, деякі роботи у власності родини.
Значний внесок Каменобродського як архітектора. У березні 1875 року одержав концесію на будівництво. Член Товариства уповноважених будівничих, а в 1897—1905 роках — голова товариства. Заступник голови Акціонерного товариства будівельних промисловців, так званого «Будівельного банку», що споруджував у 1874—1877 роках корпуси Львівської політехніки. У часописі «Dźwignia» («Важіль») опублікував статтю про будівництво корпусів «С» і «К». Один із перших у Львові створив комплексне архітектурно-будівельне бюро. Брав участь у конкурсах. Автор проєктів багатьох житлових, громадських, адміністративних та промислових споруд у Львові. До кінця XIX століття творив у різних напрямах історизму, пізніше — у модернізованих формах історичних стилів.
У 1892 році був членом Комітету будівельної виставки у Львові, на тій же виставці виступив із кількома проєктами:
- Конкурсний проєкт львівської ощадної каси;
- Конкурсний проєкт Промислового музею;
- Проєкт будівлі виставкового павільйону;
- Проєкт костелу та церкви в місті Сколе;
- Проєкт народної школи імені Тадеуша Чацького (нині Львівський технологічний ліцей на вул. Таманській, 11).
У 1894 році отримав на Загальній виставці краєвій золоту медаль за архітектурні роботи.
- Триповерхова прибудова до будинку № 31 на вулиці Сикстуській (нині вулиця Дорошенка) (1890)[11].
- Будинок № 7 на вулиці Сапіги (нині вулиця Бандери), збудований 1877 року в стилі неоренесансу[12].
- Будинок № 1а на вулиці Театинській (нині вул. Кривоноса) — колишній шпиталь і притулок під опікою святого Вінсента де Поля, збудований 1880 року[13].
- Прибудова мурованої неоренесансної веранди до «Віденської кав'ярні» на площі Підкови у Львові. Проєкти 1874 і 1880 років[14].
- Власна вілла Альфреда Каменобродського на вул. Технічній, 2 (інша адреса — вул. Матейка, 10), збудована у 1880—1881 роках.
- Будинок польського «Сокола», збудований у 1884—1887 роках на вул. Зіморовича, 8 (нині вул. Дудаєва) у співавторстві з архітектором Владиславом Галицьким[15].
- Готель «У бюргера» у стилі історизму із елементами рококо та раннього французького класицизму; збудований 1888 року як вілла Зигмунта Дронговського. Розташована на нинішній вулиці Івана Франка, 73[16].
- 1889—1890 роки — вілла Яна Бромільського на вулиці Кшижовій, 5 (нині Чупринки)[17].
- Неороманська огорожа Нового єврейського кладовища у Львові з боку вулиці Єрошенка (1890). Збереглася частково[18].
- Школа імені Тадеуша Чацького на вул. Котлярській 9, збудована 1891 року[19], нині Львівський технологічний ліцей.
- Казарми кавалерії, збудовані до 1899 року на вул. Личаківській, 103 (співавтор — Наполеон Лущкевич)[20].
- У 1890-х разом із архітектором Міхалом Лужецьким займався реконструкцією промислових будівель на вул. Газовій, 28. Нині це «Львівський Завод Газової Апаратури»[21].
- 1892—1894 роки — реконструкція в неороманському стилі вілли, що отримала назву «Палатин» на вулиці Глібова, 12[22].
- 1893—1894 роки — електростанція і трамвайне депо на стику вулиць Героїв Майдану і Сахарова. Депо розбудовано у 1920-х роках сином архітектора — Адольфом Каменобродським[23].
- Єврейський притулок для сиріт (нині Львівська середня загальноосвітня школа № 33) збудований 1894 року на вулиці Янівській, 34[24], а також житловий будинок з оранжереєю власника парового млина Л. Тома на вул. Янівській (нині Шевченка, 60)[25].
- Житлові будинки № 1, 3[26], 11[27] збудовані у 1883—1896 роках на вул. Крашевського (нині вул. Соломії Крушельницької).
- Костел у селі Родатичі (нині Львівський район, Львівська область. Зведено у 1897—1898 роках коштом Марії Антонії Мірської, настоятельниці Згромадження сестер провіденціалісток (Монастир Святої Терези у Львові)[28].
- 1898 рік — зведено житловий будинок на вул. Лисенка, 21[29], а через рік — наступний будинок під '№ 23 на цій вулиці[30].
- Вілла Брикчинського на вулиці Набеляка, 1 (нині Котляревського) у 1892—1893 роках[31].
- 1902—1903 роки — школа столярства і токарства у Станиславові (нині Івано-Франківськ) на вулиці Кілінського (нині вул. Лепкого)[32].
- Житловий будинок на вулиці Коновальця, 28 у Львові (1904)[33].
- Проєкт поховальної каплиці для цвинтаря у Теребовлі (1905)[34].
- Проєкт будинку Політехнічного товариства у Львові. На конкурсі 1905 року не здобув відзнак[35].
- Реконструкція прогресистської синагоги «Темпль» у 1906–1907 роках. Прибудовано кімнати рабинів і канторів при східній стіні[36]. Синагога не збереглась — знищена німцями у 1942 році.
- 1906—1907 роки — надбудова четвертого поверху та розширення будинку Галицького сейму (нині — головний корпус Львівського національного університету імені І. Франка). Збудоване бічне крило від сучасної вул. Листопадового Чину у Львові[37].
- 1907 рік — новий будинок польського «Сокола» на вулиці Сокола, 11 (нині вул. Ковжуна).
- 1909 рік — зимові споруди Ковзанярського товариства на Пелчинському ставі (спільно із архітектором Каролем Ріхтманом)[38].
- 1912 рік — будинок на площі Галицькій, 12а (не зберігся)[39].
- Колишні військові казарми — будинки № 22 і 24 на вул. Клепарівській у співавторстві з архітектором Наполеоном Лущкевичем[40].
- Проект перебудови готелю «Жорж» у Львові (1888).[41]
- Перша нагорода на конкурсі проєктів палацу промисловості для Галицької крайової виставки у Львові. 1893 рік.[42]
- Podręcznik dla budujących: praktyczne wskazówki dla podmajstrzych, przedsiębiorców budowy i budujących we własnym zarządzi. — Lwów, 1919.
- Projekt budowy gmachu Szkoły Politechnicznej we Lwowie // Dźwignia. — 1877. — № 4. — S. 35—36.
-
Синагога Золота Роза у Львові (акварель, кінець XIX століття)
-
Проєкт будинку на вулиці Крушельницької, 1
-
Колишнє трамвайне депо на розі вулиць Героїв Майдану та Сахарова
- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 171. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902… — S. 89.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902… — S. 76. (пол.)
- ↑ Czasopismo Techniczne. — 1885. — № 4. — S. 56. (пол.)
- ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387. (пол.)
- ↑ Kronika bieżąca // Przegląd Techniczny. — 1904. — № 22. — S. 308; Z Sokoła // Wiek Nowy. — 28 maja 1904. — № 874. — S. 8. (пол.)
- ↑ Konkurs na dom Galicyjskiego Banku Związkowego // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 21. —S. 261.
- ↑ Konkurs na gmach Kasyna miejskiego we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 7. — S. 98; Konkurs na gmach kasyna we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 1. — S. 20. (пол.)
- ↑ Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58. (пол.)
- ↑ Личаківський некрополь, 2006, с. 175.
- ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Дорошенка, 31 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 342.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 330.
- ↑ Харчук Х. Від першої кав'ярні у Відні до «Віденської кав'ярні» у Львові // Будуємо інакше. — 2000. — № 1. — С. 47.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 314.
- ↑ Енциклопедія Львова, 2007, с. 154.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 356.
- ↑ Харчук Х. «Нове» єврейське кладовище у Львові (середина XIX—XX ст.) // Народознавчі зошити. — 2011. — № 6 (102). — С. 982. — ISSN 1028-5091
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 285.
- ↑ Бірюльов Ю. Лущкевич Наполеон // Енциклопедія Львова: у 4-х т / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: Л—М. — С. 249. — ISBN 978-966-8853-23-4.
- ↑ Kulewski A., Włodek P. Lwów: Przewodnik. — Białystok : Rewasz, 2006. — С. 342. — ISBN 83-89188-53-8.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 349.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 554.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 331.
- ↑ Ю. О. Бірюльов Каменобродський Альфред // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 339.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 343.
- ↑ Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowy Centrum Kultury, 2004. — С. 58. — ISBN 83-85739-17-9. (пол.)
- ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 179. — ISBN 978-83-7543-009-7.
- ↑ Ігор Мельник. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вулиця Лисенка. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 червня 2010.
- ↑ Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 286—287. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- ↑ Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — S. 351, 413. — ISBN 978-83-89273-52-9. (пол.)
- ↑ Ґранкін П. Е. Сграфіто у Львові // Будуємо інакше. — 2000. — № 3. — С. 15—17.
- ↑ Projekt kaplicy grobowej w Trembowli // Czasopismo Techniczne. — 1905. — № 4. (пол.)
- ↑ W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 26. (пол.)
- ↑ Бойко О. Поступова синагога (Темпель) // Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 142—153. — ISBN 966-8849-30-2.
- ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Університетська, 1 — головний корпус ЛНУ ім. І. Франка. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 серпня 2022.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 450.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 425.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 278.
- ↑ Сиряміна Н. Чарівна еклектика старого Львова: готель «Жорж» // Архітектурний вісник. — 1997. — № 4. — С. 43.
- ↑ Kronika bieżąca // Czasopismo Towarzystwa Technicznego Krakowskiego. — 1893. — № 3. — S. 32.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 154. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — С. 175. — ISBN 966-8955-00-5.
- Семенюк Д. Львів на акварелях Альфреда Каменобродського у збірці Львівського історичного музею // Наукові записки. Львівський історичний музей. — Вип. 12, 2008. — С. 191—212. — ISBN 978-966-96146-9-8.
- Бірюльов Ю. О. Каменобродські // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3: К. — С. 49—51. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Лінда С. Житлове будівництво Львова у другій половині XIX століття // Наукові записки НТШ. — Т. 241. — 16 серпня 2001. — С. 126—163.
- Jodłowska R. Kamienobrodzki Alfred // Polski Słownik Biograficzny. — Skład główny w księg, Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 11. — S. 522, 523. (пол.)
- Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 76, 89. (пол.)
- Lwowski architekt i malarz Alfred Kamienobrodzki. republika.pl (пол.). Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 15 квітня 2010.
| Нормативний контроль | GND: 1013088409 · GKG: /g/122tcrg7 · ISNI: 0000000120521071 · MAK: 9810575055305606 · NUKAT: n2016052498 · VIAF: 171467075 |
|---|