Всеволод Ярославич
| Всеволод I Ярославич | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 29 грудня 1076[1] — 15 липня 1077[1] | |||
| Попередник: | Святослав II Ярославич | ||
| Наступник: | Ізяслав I Ярославич | ||
| 3 жовтня 1078[1] — 13 квітня 1093[1][2] | |||
| Попередник: | Ізяслав I Ярославич | ||
| Наступник: | Святополк II Ізяславич | ||
| |||
| 1054[1] — 1076[1] | |||
| Наступник: | Давид Святославич | ||
| |||
| 1073[1] — 1076[1] | |||
| Попередник: | Святослав Ярославич | ||
| Наступник: | Володимир Мономах | ||
| 1077[1] — 1078[1] | |||
| Попередник: | Борис В'ячеславич | ||
| Наступник: | Олег Гореславич | ||
| Народження: |
1030 Київ, Київська Русь | ||
| Смерть: |
13 квітня 1093 Вишгород | ||
| Поховання: | Софійський собор, Київ[1] | ||
| Країна: | Київська Русь | ||
| Хрещене ім'я: | Андрій | ||
| Рід: | Рюриковичі | ||
| Батько: | Ярослав Мудрий | ||
| Мати: | Інгігерда | ||
| Шлюб: | Анастасія | ||
| Діти: | Володимир, Євпраксія, Ростислав, Янка, Катерина | ||
|
| |||
Все́волод I Яросла́вич (д.-рус. Всеволодъ Ꙗрославичь; 1030 —13 квітня 1093) — великий князь київський (1076—1077, 1078—1093). Князь переяславський (1054—1076) і чернігівський (1077—1078)[2]. П'ятий син Ярослава Мудрого. Згідно з батьковим заповітом 1054 року отримав Переяслав, Ростов, Суздаль і Білоозеро[2]. Разом зі старшими братами Ізяславом I та Святославом II утворив тріумвірат Ярославичів, що правив Руссю понад 20 років[2]. У 1054 і 1060 роках переміг торків[2]. 1061 року розбитий половцями. 1067 року спільно з братами воював проти полоцького князя Всеслава Брячиславича[2]. 1068 року зазнав поразки від половців у битві на Альті[2]. Під час Київського повстання виступив посередником між киянами та Ізяславом[2]. 1073 року допоміг Святославові відібрати Київ[2][3]. Після смерті Святослава в 1076 році недовго правив Києвом, але повернув його Ізяславу, за що отримав Чернігів[2]. 1078 року вигнаний з Чернігова сином Святослава, Олегом Святославичем, але за допомоги брата відвоював місто після перемоги на Ніжатиній ниві. Внаслідок загибелі Ізяслава у бою посів київський престол[2]. Правив не одноосібно; створив із сином Володимиром Мономахом родинний дуумвірат, що 15 років управляв Руссю[2]. Через слабкість центральної влади мусив захищатися від князів з роду Святославичів[2]. За підтримки сина зберігав відносну політичну єдність держави[2]. Підтримував дружні стосунки з Візантією, Німеччиною, країнами Скандинавії. Був освіченою людиною, знав п'ять іноземних мов (шведську, грецьку, можливо латину і німецьку)[2][1]. Фундатор Михайлівського собору Видубицького монастиря і Андріївської церкви Янчиного монастиря[2]. Помер у Вишгороді, похований у київському Софійському соборі[2].
- Все́волод Яросла́вич — традиційне написання в українській історіографії. У «Повісті временних літ» зустрічається різний запис імені по-батькові (д.-рус. Ꙗрославичь, Ꙗрославличь, Ꙗрославицъ).
- Всеволод-Андрі́й Яросла́вич[1] — за хрещеним ім'ям «Андрій», на честь Андрія Первозваного[4]. Про це свідчать свинцеві печатки князя, на яких фігурує зображення апостола Андрія і княже ім'я «Андрій-Свальд». Княже ім'я «Андрій» також присутнє на графіті з київського Софійського собору[4].
- Все́волод І — в західній історіографії, згідно з західноєвропейською традицією іменування монархів.
| 8. Святослав, великий князь київський | ||||||||||||||||
| 4. Володимир, великий князь київський | ||||||||||||||||
| 9. Малуша, ключниця | ||||||||||||||||
| 2. Ярослав Мудрий, великий князь київський | ||||||||||||||||
| 10. Рогволод, князь полоцький | ||||||||||||||||
| 5. Рогніда, княжна полоцька | ||||||||||||||||
| 1. Всеволод, великий князь київський | ||||||||||||||||
| 12. Ерік VI Переможець, король Швеції | ||||||||||||||||
| 6. Улоф III Шетконунг, король Швеції | ||||||||||||||||
| 13. Сігрід Горда, княжна польська (?) | ||||||||||||||||
| 3. Інгігерда, принцеса шведська | ||||||||||||||||
| 14. Мечеслава III, князь ободритів | ||||||||||||||||
| 7. Астрід Ободритська | ||||||||||||||||
Всеволод народився в 1030 році; під цим роком Літописець записав: «И родися Ярославу четвертий синъ, и нарече имя ему Всеволодъ». Він був п'ятим сином великого князя київського Ярослава Мудрого; четвертим сином шведської принцеси Інгігерди (Ірини)[1].
На іншому місці літописець каже, що Всеволод «бѣ бо любимъ отцемъ паче всея братьи, егоже имяше присно у себе». Між найстаршим братом Ізяславом, Святославом і Всеволодом був ще один брат, що скоро помер і літописець не згадує його імені. Всеволод був улюбленим сином князя Ярослава Мудрого. У 1046 році одружився з Марією Костянтинівною (уродж. Принцесою Східної Римської Імперії, дочкою Імператора Костянтина IX Мономаха, яка померла у 1067 році. Друга — половчанка Анна, померла в 1111 році[5]. Анна, княгиня «Всеволожа», фігурує у графіті на стіні Софії Київської[6], в якому говориться, що княгиня Всеволожа купила землю Бояню всю.
Син Всеволода — Володимир (по матері) Мономах підкреслює незвичайні знання батька, кажучи: «Отець мой, дома сѣдя, изуміяше 5 языкъ, — в том бо честь есть отъ инѣхъ земель». Цей факт оцінюють звичайно як доказ «особливої освіти»
Після смерті батька 1054 року, Всеволод отримав Переяславль, Ростов, Суздаль, Білоозеро і Поволжя. Переяславль знаходився на південному кордоні Русі, а тому часто піддавався набігу кочівників — печенігів, торків, половців, і Всеволоду часто доводилося з ними воювати.
Батько Володимира Мономаха 1053 року, Ростислава 1070 року, трьох доньок — Євпраксії, Янки[7] та Катерини[8]. Вихователем дітей князя був Боян-Ян.
У 1054-1073 роках князь Переяславський. У 1073-1078 роках — князь Чернігівський. 1073 року тріумвірат розпався: Святослав і Всеволод вигнали Ізяслава, звинувативши його в союзі з Всеславом полоцьким проти них. Всеволод перейшов до Чернігова, віддавши Переяславль Давиду Святославичу. Ізяслав не отримав допомоги від своїх польських союзників, більше того, в 1076 році Олег Святославич з Володимиром Всеволодовичем очолювали руське військо в поході на допомогу полякам проти чехів.
У грудні 1076 року Святослав раптово помер. Всеволод зайняв його місце, але вже через півроку повернув престол Ізяславу, який рушив на Київ з поляками. Йому вдалося не тільки утримати Чернігів, а й повернути Переяславль. Але проти нього стали племінники. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня. В ній загинули Ізяслав і Борис.
Із 1 січня 1077 до 13 квітня 1093 року — Великий князь Київський, з перервою на липень-жовтень 1077 року.
У 1055 році князь Всеволод Ярославич переміг торків і уклав мир з половецьким князем Болушем.
1068 року половці розгромили трьох старших Ярославичів над річкою Альтою і страшенно спустошили передусім волость Всеволода — Переяславщину. На відбудову Переяславщини він потратив багато зусиль.
1073 року між Ярославичами розпочалися незгоди за полоцький уділ і тепер два молодші брати Святослав із Всеволодом вигнали з Києва найстаршого брата Ізяслава, якого з волі батька повинні були слухати.
1077 року Всеволод володів більшістю руських волостей. Тільки Полоцька земля залишалася надалі за Всеславом; Ізяславичем дісталися: Володимир, Турів і Пінське (Ярополкові) та Новгород (Святополкові). Сам Всеволод мав тепер: Київ, Чернігів, Переяслав — усе ядро Руської держави, а ще Смоленськ і Поволжя.
1078 року був розбитий половцями на ріці Сожиця (Оржиця). Одноосібно керував державою понад 15 років, а до того керував державою як член тріумвірату Ярославичів. У роки його правління була збудована церква Андрія Первозваного у Києві, Михайлівський Видубицький монастир, перенесено мощі Святого Феодосія, відкрито школу для дівчат.
Помічником Всеволода в його державній праці був його син Володимир Мономах, що з його доручення об'їздив усі землі. Всеволод, як освічена людина, вніс значні зміни і доповнення в «Руську Правду» (так звану «Правду Ярославичів»). Тепер «Правда Ярославичів» уже чітко відбивала характер суспільних стосунків, захищала недоторканість земельної власності, інвентарю, маєтку, коней, худоби, птахів.
Намагався втримувати єдність Київської держави і підтримував зв'язки з Візантією та Західною Європою, говорив п'ятьма мовами. Батько Володимира Мономаха, Євпраксії Всеволодівни, королеви Адельгейди, імператорки Німеччини та преподобної Анни Всеволодівни, засновниці жіночої монастирської школи у Києві[9]. Євпраксія є одною з перших вітчизняних феміністок: "…мала силу характеру і мужність боротися проти гноблення і знущань. Вона виступила проти найсильнішого можновладця світу — німецького імператора Генріха IV — й перемогла його, хай і пожертвувавши собою. Такою й увійшла до історії[10].
Був похований в Софійському соборі[11].
До наших днів зберігся прижиттєвий портрет Великого Князя Всеволода, що входить до фрескової ктиторської композиції Софії Київської. Дослідники одностайні у тому, що крайня з лівого боку фігура на південній стіні храму — князь Всеволод. Крім погано збереженого оригіналу фрески до нашого часу дійшли її копії з малюнків голландця Вестерфельда (1651 рік) та акварелей Солнцева (1843 рік)[12]
-
Всеволод Ярославич
(Царський титулярник, 1672) -
Всеволод Ярославич
(станція Золоті Ворота, 1989)
- Батько: Ярослав Мудрий — великий князь київський
- Матір: Інгігерда — донька шведського короля Улофа III Шетконунга.
- Брати:
- Ізяслав Ярославич — великий князь київський (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078).
- Святослав Ярославич — великий князь київський (1073—1076).
- 1-ша дружина (з 1046): Марія-Анастасія (?—1067) — небога або донька візантійського імператора Костянтина IX Мономаха від першого шлюбу, коли він ще не був імператором[1]. За версією Леоніда Махновця, вона народилася від фаворитки Склірини, з якою Костянтин IX одружився по смерті імператриці Зої[1].
- Володимир Всеволодович (Мономах) — князь чернігівський (1076—1077, 1078—1094), переяславський (1094—1113), великий князь київський (1113—1125).
- Анна (Янка) Всеволодівна — засновниця і настоятельниця Янчиного монастиря
- 2-га дружина (з 1067): Анна (? — 7 жовтня 1111) — невідомого походження[1]; можливо половчанка.
- Ростислав Всеволодович — князь переяславський (1078—1093).
- Євпраксія Всеволодівна — дружина німецького імператора Генріха IV.
- Катерина Всеволодівна
Вулиця Князя Всеволода Ярославича у місті Київ
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Войтович Л. В. 3.4. Ярославичі. Перша галицька династія. — 7. Всеволод-Андрій Ярославич.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Котляр М. Ф. Всеволод Ярославич… — С. 645.
- ↑ Котляр М. Ф. Всеволод Ярославич // Малий словник історії України.
- ↑ а б Назаренко А. В. Всеволод (Андрей) Ярославич // Православная Энциклопедия.
- ↑ Чепа М.-Л. А. Княгиня Анна та віщий Боян — світочі людяності у часи жорстокості / Етноси України. Історико-культурологічний часопис. — К., 2000. — С. 36-49.
- ↑ Высоцкий С. А. Средневековые надписи Софии Киевской. — К., 1976.
- ↑ Дописувачі Вікіпедії. Анна Всеволодівна (Мономаховичі) Українська Вікіпедія. Цитовано 19 вересня 2012.
- ↑ Дописувачі Вікіпедії. Katarzyna Wsiewolodowna. Польська Вікіпедія. Цитовано 19 вересня 2012.
- ↑ Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Життєписи великих українців.— К.: Либідь, 1999.— С.
- ↑ Котляр М. Ф. Історія України в особах. Давньоруська держава.— К., 1996.— С.
- ↑ Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 11
- ↑ Высотский С. А. Средневековые надписи Софии Киевской. — К., 1976.— С.
- Котляр М. Ф. Всеволод Ярославич [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 645. — ISBN 966-00-0734-5.
- Котляр М. Ф. Всеволод Ярославич // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Войтович Л. 3.4. Ярославичі. Перша галицька династія. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Войтович Л. 3.13. Всеволодовичі. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- [1] [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Всеволод Ярославич
- Назаренко А. В. Всеволод (Андрей) Ярославич [Архівовано 21 березня 2017 у Wayback Machine.] // Православная Энциклопедия.
| Попередник Святослав II Ярославич |
Великий князь Київський 1076-1077 |
Наступник Ізяслав I Ярославич |
| Попередник Святослав Ярославич |
Князь чернігівський 1073-1076 |
Наступник Володимир Мономах |
| Попередник Ізяслав I Ярославич |
Великий князь Київський 1078-1093 вдруге |
Наступник Святополк II Ізяславич |
| Попередник Не було |
Князь переяславський 1054-1076 |
Наступник Давид Святославич |
| Попередник Борис В'ячеславич |
Князь чернігівський 1077-1078 вдруге |
Наступник Олег Гореславич |
Genealogics · Kindred Britain · Родовід · Родовід · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |