Вулиця Костюшка (Львів)
| Вулиця Костюшка Львів | |
|---|---|
«Народна Гостинниця» (вул. Костюшка, 1) | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький район |
| Назва на честь | Тадеуша Костюшка |
| Колишні назви | |
| Фреснеля (Фреснельґассе), Костюшка, Вінтерґассе | |
| австрійського періоду (українською) | Фреснельґассе |
| австрійського періоду (німецькою) | Fresnel Gasse |
| польського періоду (польською) | Fresnel, Kościuszki |
| радянського періоду (українською) | Фреснеля, Костюшка |
| радянського періоду (російською) | Костюшко |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 335 м |
| Координати початку | 49°50′21.31″ пн. ш. 24°01′30.68″ сх. д. / 49.8392528° пн. ш. 24.0251889° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′29.55″ пн. ш. 24°01′22.21″ сх. д. / 49.8415417° пн. ш. 24.0228361° сх. д. |
| поштові індекси | 79007[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1—14[2] |
| Архітектурні пам'ятки | № 1а, 6, 11[3] |
| Державні установи | Західна регіональна митниця ДФС, ДФІ у Львівській області |
| Навчальні заклади | Львівський державний університет фізичної культури |
| Поштові відділення | ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1] |
| Забудова | класицизм, історизм, віденська сецесія[4] |
| Комерція | ресторан «Зеник» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
| | |
Ву́лиця Костюшка — вулиця в Галицькому районі міста Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає вулицю Дорошенка з площею Генерала Григоренка та вулицею Листопадового Чину, утворюючи перехрестя з вулицею Січових Стрільців. Прилучається вулиця Юрія Дрогобича.
- 1827 — 1871 роки — Фреснеля або на австрійський манер Фреснельґассе, на честь генерала австрійської кавалерії Генеквіна фон Фреснеля.
- 1871 — листопад 1941 років — Костюшка, на честь польського офіцера, інженера-фортифікатора, політичного діяча Речі Посполитої, учасника Американської революції та керівника національно-визвольного повстання 1794 року, національного героя Польщі, Білорусі, Литви та Сполучених Штатів Тадеуша Костюшка.[5]
- листопад 1941 — липень 1944 років — Вінтерґассе.
- від липня 1944 року — сучасна назва вулиця Костюшка[6].
В архітектурному ансамблі вулиці Костюшка присутні класицизм, історизм, віденська сецесія[4]. Декілька будинків внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].
№ 1 — наріжна кам'яниця з вулицею Дорошенка, споруджена у 1905—1906 роках архітектурним бюро Міхала Уляма та Зигмунта Кендзерського, за проєктом архітекторів Тадея Обмінського[7] та Філемона Левицького[8] в стилі орнаментальної сецесії. Будинок у ряді житлової забудови, розташований зі східного торця кварталу, на розі вулиць Костюшка, 1 (східний фасад) та Дорошенка, 20 (південний фасад). Тильний північний фасад виходить на вулицю Юрія Дрогобича та має № 1-А.[9] Початково тут розташовувався готель «Народна гостинниця»[10][11]. У 1920-х роках в приміщенні колишньої «Народної гостиниці» містилося кафе та ресторація «Република»[12]. Тепер в приміщенні колишньої ресторації міститься паб «Зеник. Митник».
№ 1а — тильний північний фасад будинку № 1, що виходить на вулицю Юрія Дрогобича. Тут у 1927 році містився торговий відділ «Маслосоюзу»[13][14]. За Польщі тут також містилася чоловіча кравецька майстерня Анджея Дуфанця[15]. У радянські часи містилася перукарня та продуктова крамниця. Від 1999 року будинок використовується Західною регіональною митницею ДФС України[9]. Будинок Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 728-м[3].
№ 2 — у міжвоєнний період тут містилася фабрика картонних коробок Кройцфукса[16], а також сучасна читальня. Нині перший поверх будинку займають кафе «Краків», магазини білизни «Спокуса сну» та шкіргалантереї «Vivat Accessories», крамниця алкогольних напоїв «Чарка до свята», кав'ярня «Блек Хані». З кінця 1933 року в будинку розташовувалася синагога «Ахіезер», що належала спілці російських євреїв «Ахіезер», заснована біженцями з Проскурова у 1920 році. Один вхід до приміщення синагоги був з вулиці Костюшка, інший — з вул. Сикстуської, 16 (нині — вул. Дорошенка), через подвір'я наліво.
№ 3 — кам'яниця, споруджена на розі нинішніх вулиць Костюшка та Юрія Дрогобича. До 1939 року тут на першому поверсі містився ресторан «Гастрономія»[10]. В будинку у 1920-х—1930-х роках містився осередок УНДО. У 1940-х—1950-х роках тут містилося обласний дорожній відділ[17]. Нині приміщення першого поверху займають крамниці сонцезахисних окулярів «На очі» та жіночого одягу, салон «Custom house tattoo», один з офісів тур-оператора «Travel Inn» та інші.
№ 5 — у цій кам'яниці за Польщі містилася друкарня Бучковського[18]. У 1940-х—1950-х роках тут містилася артіль диплому другого ступеню імені Лесі Українки, що виконувала замовлення населення із пошиття чоловічого, жіночого та дитячого одягу[19][17]. Нині тут розташований хостел «Черрі». Також приміщення першого поверху займають магазин електроніки та ІТ-послуг «Apple house» та крамниця-пекарня «Грузинський хліб», кафе «SanCrua», а також на розі з вулицею Січових Стрільців, 17 розташована книгарня «Є». У квартирі № 10а до 1975 року мешкав український скульптор Лаврентій Гром[20].
№ 6 — кам'яниця, споруджена у 1909—1910 роках бюро будівельної фірми архітекторів Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича, за проєктом Альфреда Захаревича в стилі неокласицизму початку XX століття. Автором скульптурного оздоблення будинку — скульптор Зиґмунт Курчинський. На початку XX століття власником ділянки був відомий львівський адвокат Осія Вассер[21]. Перед початком другої світової війни в будинку працював магазин Станіслава Добжанського з продажу друкарських машинок американської фірми «Royal»[22]. Нині колишня кам’яниця Вассера функціонує як багатоквартирний житловий будинок[21]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1604-м[3]. На першому поверсі розташовані хоспер-паб «Когут» та ресторан «Женева».
№ 8 — чотириповерхова наріжна з вул. Січових Стрільців, 13 кам'яниця, споруджена 1869 року за проєктом архітектора Едмунда Келера. За Польщі тут містилbся нафтове товариство «Галіція», що спеціалізувалася на продажі ізоляційних матеріалів[16] та нафтопродуктів[23], а також компанія «Спарт», що спеціалізувалася на продажах технічних виробів[24]. За радянських часів тут працювали лабораторія механічних вимірювань комітету у справах мір та вимірювальних приладів[25], Обласний відділ сільського господарства[17], трест «Укрводбуду»[26], згодом Обласне управління сільського господарства, обласна контора із заготівлі та збуту племінних і корисних тварин та коней і бюро державної бухгалтерської експертизи[27], нині тут містяться Державна фінансова інспекція у Львівській області, Почесне консульство ФРН, Західний офіс Держаудитслужби.
№ 9 — власником будинку на початку ХХ століття був Бронислав Здуньчик[28]. Тут за Польщі діяла центральна каса для сільськогосподарських спілок[29], Польське наукове товариство.[30].
№ 11 — будівля колишнього Крайового господарчого банку[31], споруджена у 1895—1903 роках, на розі нинішніх вулиць Костюшка та Листопадового Чину, за проектом архітектора Юліуша Цибульського в стилі неоренесансу. Будинок у своєму плані має V-подібну конфігурацію. Скульптурний декор Антона Попеля. Нині тут міститься Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського[32]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1605-м[3].
№ 14 — нині в будинку міститься бутік-готель «Family Residence».
№ 16 — власницею будинку на початку XX століття була Марія Черняковська[33]. У будинку міститься Львівський міський комітет профспілки працівників агропромислового комплексу, одне з приміщень на першому поверсі займає магазин одягу «Висока мода».
№ 18 — у цьому будинку за Польщі містився магазин «Млинотехніка»[34], а також торгували автошинами виробництва фірми «Sanok S.A.»[35], від радянських часів тут працює Львівське бюро подорожей та екскурсій, від часів незалежності — видавництва «Центр Європи», «English student» та магазин одягу «Актуаль»[36].
№ 20 — нині на першому поверсі будинку міститься кафе кримськотатарської кухні «Янтик Кримський»[37].
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 1 вересня 2019.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 108.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 65.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 30.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją… — S. 506.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Левицький Филимон // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4: К. — С. 72. — ISBN 978-966-8853-23-4.
- ↑ а б Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Костюшка, 01 — будинок Львівської регіональної митниці. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 1 вересня 2019.
- ↑ а б Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 13.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 369.
- ↑ Голубець, 1925, с. реклами.
- ↑ Маркіян Нестайко Маслосоюз // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — ч. 36. — 2004
- ↑ Витанович, 1964, с. 624.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 58.
- ↑ а б Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 57.
- ↑ а б в Львов: справочник, 1949, с. 132.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 55.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 186.
- ↑ Українські радянські художники. Довідник / Укл. Р. О. Даскалова, З. В. Кучеренко, В. Ф. Мальцева, З. К. Стрелова, Л. І. Турунова та ін.; І. І. Верба (відпов. редактор); Є. У. Нарубіна, Н. М. Чорна (редактори). — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 122.
- ↑ а б Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Костюшка, 06 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 21 лютого 2024. Процитовано 2 вересня 2019.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 23, 59.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 65.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 125.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 142.
- ↑ Ілько Лемко. Костюшка вул. Будинок (№ 8). pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 3 вересня 2019.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 23.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 366.
- ↑ Medyński… — S. 176.
- ↑ Medyński… — S. 110, 179.
- ↑ Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Костюшка, 11 — Львівський державний інститут фізичної культури. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 листопада 2023. Процитовано 2 вересня 2019.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 61.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 59.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 61.
- ↑ Ілько Лемко. Костюшка вул. pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 3 вересня 2019.
- ↑ Кафе Янтик Кримський. tomato.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
- Витанович І. Історія українського кооперативного руху. — Нью-Йорк : Товариство української кооперації, 1964. — С. 624.
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 65. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Костюшка вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 107—108. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 30, 103, 109, 124. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 294, 295, 299—301. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 506. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — 216 s. (пол.)
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Костюшка Т. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.