Географія Лівану
| Географія Лівану | |
|---|---|
Географічне положення Лівану | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Західна Азія |
| Координати | 33°50′ пн. ш. 35°50′ сх. д. / 33.833° пн. ш. 35.833° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 10 400 км² (170-те) |
| • суходіл | 98,4 % |
| • води | 1,6 % |
| Морське узбережжя | 225 км |
| Державний кордон | 484 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Курнат-ас-Сауда (3088 м) |
| Найнижча точка | Середземне море (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | субтропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Літані (170 км) |
| Найбільше озеро | Караун (14,6 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | вапняки, залізні руди, кам'яна сіль, прісна вода, родючі ґрунти |
| Стихійні лиха | пилові і піщані бурі |
| Екологічні проблеми | знеліснення, ерозія ґрунтів, спустелювання |
Ліван — західноазійська країна, що лежить на східному узбережжі Середземного моря . Загальна площа країни 10 400 км² (170-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 10 230 км², а на поверхню внутрішніх вод — 170 км²[1]. Площа країни менша за площу Закарпатської області України.
Офіційна назва — Ліванська Республіка, Ліван (араб. لبنان — Любнан)[2]. Назва країни походить від семітського кореня «лбн», що пов'язаний зі словами білий колір і молоко[3]. Імовірно, це можна розглядати як вказівку на засніжені гори Лівану. Назва згадувалась у трьох з 12 таблиць «Епосу про Гільгамеша» (2900 рік до н. е.), також у текстах бібліотеки Ебла (2400 рік до н. е.) і Біблії (71 раз у Старому Заповіті).
Ліван — західноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі і сході — з Сирією (спільний кордон — 403 км), на півдні — з Ізраїлем (81 км). Загальна довжина державного кордону — 484 км[1]. Ліван на заході омивається водами Середземного моря Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 225 км[1].
-
Карта Лівану від ООН (англ.)
-
Порівняння розмірів території Лівану та США
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5].
Час у Лівані: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[6]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Надра Лівану багаті на ряд корисних копалин: вапняк, залізну руду, кам'яну сіль[7].
Середні висоти — 125(0 м; найнижча точка — рівень вод Середземного моря (0 м); найвища точка — гора Курнат-ас-Сауда (3088 м). Велика частина Лівану вкрита горами, крім долини Бекаа на північному сході та вузької рівнинної ділянки вздовж берега моря, що простяглася з півночі на південь. Прибережний Ліван відокремлений від східних регіонів гірськими пасмами Ліван і Антиліван.
-
Рельєф Лівану
-
Рельєф Лівану
-
Гіпсометрична карта Лівану
-
Супутниковий знімок поверхні країни
-
Карта країни (англ.)
-
Вершина гори Курнат-ас-Сауда
-
Схили хребта Ліван
-
Батиметрична карта прибережних вод Леванту
-
Середземноморське узбережжя
Територія Лівану лежить у субтропічному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[9].
-
Сонячна радіація (англ.)
-
Кліматична карта Лівану (за Кеппеном)
-
Сніг у горах
Ліван є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 4,5 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1040 км² зрошуваних земель[1].
-
Гідрографічна мережа Лівану
-
Нижня течія річки Літані
-
Озеро Караун у долині Бекаа
Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану, невелика частина потоків на півдні — безстічній області Мертвого моря (басейн Йордану). Річка Літані є основним джерелом води для південних районів Лівану. Судноплавні річки відсутні.
Земельні ресурси Лівану (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 63,3 %,
- орні землі — 11,9 %,
- багаторічні насадження — 12,3 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 39,1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 13,4 %;
- інше — 23,3 %[1].
Зоогеографічно територія країни належить до Середземноморської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].
Ліван є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11].
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо:
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Конвенції з охорони морських живих ресурсів[1].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові і піщані бурі[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- знеліснення;
- ерозію ґрунтів;
- спустелювання;
- забруднення повітря в Бейруті від трансопртних засобів та спалення побутового сміття;
- забруднення морських вод на узбережжі побутовими стоками та нафтовими плямами.
У фізико-географічному відношенні територію Лівану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и к Lebanon, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 10 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Ліван // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Ліван // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Ліван // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Вікісховище : Атлас Лівану.
- Карти Лівану : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Lebanon : [англ.] : [арх. 22 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Ліван : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Лівану.