Керинейська лань
| Частина серії статей на тему: |
| Давньогрецька міфологія |
|---|
Геракл ламає золоті роги Керинейської лані. Афіна (ліворуч) і Артеміда (праворуч) дивляться на нього. Зображення на аттичній амфорі 540–530 роки до н. е. |
|
|
|
Керине́йська лань (грец. he Kerynitis elaphos) — у давньогрецькій міфології — прудконога лань з золотими рогами й мідними копитами, яку не змогла спіймати навіть Артемідіа. Назва пов'язана з найменуванням гори Керинея в Аркадії. Лови лані були третім подвигом Геракла на службі в Еврістея.
Історичним підґрунтям міфу вважається захоплення ахейцями місцевого святилища Артеміди в образі лані.
Артеміда ще в дитинстві побачила п'ятьох прекрасних ланей біля річки Анавр у Фессалії, що були більшими за биків і мали золоті роги. Чотирьох з них богині вдалося впіймати та запрягти до своєї колісниці, а остання втекла на Керинейський пагорб за волею Гери. Там лань здійснювала набіги на поля місцевих жителів[1].
За іншою версією, лань була присвячена Артеміді плеядою Тайгетою в подяку за те, що Артеміда тимчасово перетворила її на лань аби врятувати від залицянь Зевса[2].
Геракл, отримавши завдання від Еврістея зловити лань живою, цілий рік переслідував її, але не міг наздогнати. Героєві довелося зайти в далеку країну гіпербореїв, але врешті лань втомилася і сховалася біля річки Ладон. Геракл, щоб не вбити тварину, вистрілив з лука так, щоб стріла пройшла між кістками і пробила обидві передні ноги лані. За іншою версією, він зловив її, накинувши сітку, коли лань спала.
Артеміда розгнівалася за таке поводження з ланню, що мала належати їй, але зважаючи на те, що це було завдання Еврістея, змилостивилася і наказала принести лань живою до Мікен[3].
У подоланні Гераклом божественної лані вбачається відображення захоплення ахейцями святилища Артеміди, де богиня зображалася в подобі лані. Кожного року олімпіади богині приносилася жертва — людину, одягнену в шкуру оленя, вбивали під час ритуального полювання. Крім того, лань могла слугувати метафорою мудрості. Первісно подвиг, імовірно, приписувався дактилю на ймення Геракл, а не Гераклу — сину Зевса й Алкмени[4].
- ↑ Аполлодор. Цит. тв.; Каллімах. Гімн до Делоса 103 і Гімн до Артеміди 100 і далі.; Еврипід. Цит. тв.
- ↑ Піндар. Олімпійські оди III.24 і далі; Аполлодор III.10.1, 3.
- ↑ Аполлодор. Цит. тв.; Діодор Сицилійський IV.13; Піндар. Олімпійські оди III.24 і далі; Гігін. Цит. тв.
- ↑ Graves, Robert (15 травня 2018). The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition (англ.). National Geographic Books. с. 125—126. ISBN 978-0-241-98235-8.
- Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. Тернопіль: Навчальна книга —Богдан, 2006. 312с.
- Graves, Robert. The Greek Myths: The Complete and Definitive Edition. Penguin UK, 2018 р. 784 p.