Котик Валентин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Котик.
Котик Валентин Олександрович
Офіційний портрет В. Котика кінця 1930-х років
Ім'я при народженніКотик Валентин Олександрович
Народження11 лютого 1930(1930-02-11)
Хмелівка
Смерть17 лютого 1944(1944-02-17) (14 років)
Ізяслав
помер від ран[d]
КраїнаСРСР СРСР
Війни / битвинімецько-радянська війна і Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня
CMNS: Котик Валентин Олександрович у Вікісховищі

Валенти́н Олекса́ндрович Ко́тик (також Ва́ля Ко́тик; 11 лютого 1930, с. Хмелівка, Шепетівська округа, Вінницька область, нині Шепетівського району, Хмельницької області — 17 лютого 1944, м. Ізяслав) — піонер, партизан-розвідник, Герой Радянського Союзу (посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11 лютого 1930 року, в селі Хмелівка Шепетівського району Шепетівської округи. Навчався в школі № 4 міста Шепетівки. Із окупацією Шепетівки німецькими військами, Котик, згідно із твердженнями радянських джерел, вступив до партизанського загону.

Валя Котик був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 2-го ступеня. У 1958 році Котика посмертно нагородили званням Героя Радянського Союзу.

Події

[ред. | ред. код]

Як стверджують радянські автори[1]:

З 1942 року зв'язковий з Шепетівською підпільною партійною організацією.

З 1943 року юний патріот — розвідник шепетівського партизанського загону імені Кармелюка.

16 лютого 1944 року під час виконання завдання у місті Ізяславі, був поранений та наступного дня відправлений разом із своєю матір'ю на лікування до партизанського шпиталю у Стриганах. Біля міста потрапив під німецький авіаналіт, під час якого загинув від вибуху авіабомби. Був похований разом з іншими партизанами у братській могилі в селі Плужне[2]

Вшанування

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Валі Котику у Шепетівці

У 1957 році знято фільм «Орлятко», в образі головного героя якого поєднані риси Валентина Котика й Марата Казея.

В 1958 році, 27 червня Указом Президії Верховної Ради СРСР, за проявлений героїзм в боротьбі з німецькими загарбниками, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після цього на честь Героя Радянського Союзу Валі Котика названі вулиці у Кривому Розі, Шепетівці. У 1960 році перед школою у Шепетівці, в якій він навчався, йому встановлено пам'ятник.

1966 року одну з вулиць у Львові (місцевість Сигнівка) назвали на честь Валі Котика (від 1997 року — вулиця Пустомитівська)[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бугай Є. М., Макухін М. Є. З когорти мужніх: Збірник оповідань і нарисів / Є. М. Бугай, М. Є. Макухін. — Львів: Каменяр, 1978. — 279 с.
  2. ↑ Володимир Федотов (5 травня 2012). Так як загинув Валя Котик?. shepetivka.com.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 28 липня 2024.
  3. ↑ Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століть. — Львів : Світ, 2001. — С. 50. — ISBN 966-603-115-9.

Література

[ред. | ред. код]
  • Бугай Є. М., Макухін М. Є. З когорти мужніх: Збірник оповідань і нарисів / Є. М. Бугай, М. Є. Макухін. — Львів: Каменяр, 1978. — 279 с.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. В 2 т. — Т. 1: Абаев—Любичев. — М.: Воениздат, 1987. — 911 с. (рос.)
  • Котик А. Н. Он был пионером. — Новосибирск: Западно-Сибирское книжное издательство, 1980. — 88 с. (рос.)
  • Криворучко М. Г. Памяти бессмертного подвига: путеводитель по памятным местам Москвы / М. Г. Криворучко, П. И. Мишин, И. Г. Смирнов. — М.: Московский рабочий, 1972. — 272 с. (рос.)
  • Наджафов Г. Д. Смелые не умирают. — М.: Молодая гвардия, 1968. — 29 с. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Котик_Валентин_Олександрович