Очікує на перевірку

Майкл Фелпс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майкл Фелпс
Майкл Фред Фелпс[1]
англ. Michael Phelps
Фелпс на Літніх Олімпійських іграх у 2016 році
Фелпс на Літніх Олімпійських іграх у 2016 році
Фелпс на Літніх Олімпійських іграх у 2016 році
Загальна інформація
ПрізвиськаБалтиморська куля[2]
Громадянство США
Місце проживанняБалтимор[3]
Народження30 червня 1985(1985-06-30) (39 років)
Балтимор, Меріленд, США
Зріст193 см[3]
Вага83,9 кг[3]
Alma materTowson High Schoold (2003)[4], Dumbarton Middle Schoold, Університет Мічигану і Sheldon High Schoold
БатькоФред Фелпс[1]
МатиДеббі Фелпс[1]
ВебсторінкаОсобиста вебсторінка
Спорт
КраїнаСША США
Вид спортуСпортивне плавання
КлубNorth Baltimore Aquatic Club[3]
КомандаNorth Baltimore Aquatic Clubd
ТренериБоб Боумен[3]
Нагороди
Спортивні медалі
Представник США США
Спортивне плавання (чоловіки)
Літні Олімпійські ігри
Золото Афіни 2004 100 м батерфляй
Золото Афіни 2004 200 м батерфляй
Золото Афіни 2004 200 м комплекс
Золото Афіни 2004 400 м комплекс
Золото Афіни 2004 Естафета 4х200 м
вільний стиль
Золото Афіни 2004 Естафета 4х100 м комплекс
Золото Пекін 2008 Естафета 4х100 м комплекс
Золото Пекін 2008 400 м комплекс
Золото Пекін 2008 Естафета 4х100 м
вільний стиль
Золото Пекін 2008 200 м вільний стиль
Золото Пекін 2008 200 м батерфляй
Золото Пекін 2008 Естафета 4х200 м
вільний стиль
Золото Пекін 2008 200 м комплекс
Золото Пекін 2008 100 м батерфляй
Золото Лондон 2012 Естафета 4х200 м
вільний стиль
Золото Лондон 2012 200 м комплекс
Золото Лондон 2012 100 м батерфляй
Золото Лондон 2012 Естафета 4х100 м комплекс
Золото Ріо-де-Жанейро 2016 200 м батерфляй
Золото Ріо-де-Жанейро 2016 200 м комплекс
Золото Ріо-де-Жанейро 2016 Естафета 4х100 м
вільний стиль
Золото Ріо-де-Жанейро 2016 Естафета 4х200 м
вільний стиль
Золото Ріо-де-Жанейро 2016 Естафета 4х100 м комплекс
Бронза Афіни 2004 200 м вільний стиль
Бронза Афіни 2004 Естафета 4х100 м
вільний стиль
Срібло Лондон 2012 Естафета 4х100 м
вільний стиль
Срібло Лондон 2012 200 м батерфляй
Срібло Ріо-де-Жанейро 2016 100 м батерфляй
CMNS: Майкл Фелпс у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фелпс.

Майкл Фред Фелпс II[5] (англ. Michael Fred Phelps[1]; нар. 30 червня 1985, Балтимор, Меріленд, США)[6] — колишній американський плавець. Найуспішніший і найтитулованіший олімпієць усіх часів[7] (загалом 28 медалей)[8]. Рекордсмен за кількістю золотих олімпійських медалей (23)[9], золотих олімпійських медалей в індивідуальних дисциплінах (13) і олімпійських медалей в індивідуальних дисциплінах (16)[10]. На літніх Олімпійських іграх 2004 року в Афінах Фелпс здобув 8 медалей (6 золотих і 2 бронзові), чим повторив рекорд гімнаста Олександра Дитятіна за кількістю медалей різного ґатунку на одних Іграх. Чотири роки по тому на Олімпійських іграх у Пекіні здобув вісім золотих медалей, побивши рекорд свого співвітчизника плавця Марка Шпіца з семи золотих медалей, встановлений 1972 року. На літніх Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні Фелпс виборов чотири золоті та дві срібні медалі, а на літніх Олімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро — п'ять золотих і одну срібну. Отож чотири олімпіади поспіль ставав найуспішнішим спортсменом[11][12].

Фелпс є колишнім світовим рекордсменом на довгій воді на дистанціях 200 метрів вільним стилем, 100 метрів батерфляєм, 200 метрів батерфляєм, 200 метрів комплексним плаванням і 400 метрів комплексним плаванням. На великих міжнародних змаганнях на довгій воді (Олімпійських іграх, чемпіонатах світу та пантихоокеанських чемпіонатах) здобув загалом 82 медалі: 65 золотих, 14 срібних та 3 бронзові. Медальні та рекордні досягнення Фелпса принесли йому нагороди «Плавець року у світі» (8 разів), «Плавець року в Америці» (11 разів), а також «Плавець року» FINA 2012 та 2016 років. Завдяки безпрецедентному успіху на Олімпійських іграх 2008 року журнал Sports Illustrated визнав його «Спортсменом року».

Після літніх Олімпійських ігор 2008 року Фелпс заснував Фонд Майкла Фелпса, основне завдання якого — розвиток плавання та пропаганда здорового способу життя. Після Олімпійських ігор 2012 року завершив кар'єру, однак повернувся у квітні 2014 року[13]. На відкритті літніх Олімпійських ігор 2016 у Ріо-де-Жанейро[14], його п'ятих за ліком, був прапороносцем Сполучених Штатів. 12 серпня 2016 року оголосив про друге завершення кар'єри[15]. Назагал його вважають найкращим плавцем усіх часів, а також одним із найкращих спортсменів усіх часів[16][17].

Дитинство і освіта

[ред. | ред. код]

Фелпс народився в Балтиморі (штат Меріленд)[6] і виріс у районі Роджерс-Фордж[en] у сусідньому Таусоні[18]. Він навчався в початковій школі Роджерс-Фордж, Дамбартонській середній школі[en] і Таусонській старшій школі[en][19]. Майкл — наймолодший із трьох дітей. Його мати, Дебора Сью «Деббі» Фелпс (до шлюбу Девіссон), — директорка середньої школи[20]. Його батько, Майкл Фред Фелпс, — відставний поліціянт штату Меріленд[en], який у середній школі та коледжі грав у американський футбол, а в 1970-х роках намагався увійти до складу команди, яка тепер називається «Вашингтон Командерс»[20][21]. Фелпс має англійське, німецьке, ірландське, шотландське та валлійське коріння[22]. Батьки дев'ятирічного хлопчика розлучилися 1994 року, і 2000 року батько одружився вдруге[21]. Пізніше Фелпс розповів, що розлучення дуже негативно вплинуло на нього та сестер, і ще кілька років він не спілкувався з батьком[23]. 2003 року Майкл закінчив старшу школу Таусон[24].

Плаванням Майкл почав займатися у сім років, почасти через вплив сестер, а почасти, щоб випустити енергію[25]. Після завершення кар'єри 2016 року він заявив: «Єдина причина, чому я взагалі потрапив у воду, це бажання матері, щоб я просто навчився плавати. Ми з сестрами закохалися в цей вид спорту і вирішили займатися плаванням»[26]. У шостому класі йому поставили діагноз синдром порушення активності та уваги (СПАУ)[27][28]. У 10 років він встановив національний рекорд у своїй віковій групі (на дистанції 100 метрів батерфляєм)[29] і почав тренуватися у Клубі водних видів спорту Північного Балтимора[en], де його тренував Боб Боумен[en]. Далі були й інші рекорди, і станом на 21 серпня 2018 року Фелпс все ще утримував 11 рекордів у різних вікових категоріях, вісім на довгій воді[30] і три - на короткій[31].

Морфометричні дані

[ред. | ред. код]

У Майкла 47-й розмір стопи, що дещо більше за середні показники людей його зросту; непропорційно короткі ноги і непропорційно довгий торс у порівнянні зі звичайними людьми; розмах рук Майкла складає 203 см, що більше за його зріст[32].

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

Тренування

[ред. | ред. код]

Починаючи з 11 років Фелпс тренувався під керівництвом Боба Боумена[33]. У 1983-1985 роках Боумен плавав за Університет штату Флорида[34]. Зі слів Фелпса, своїм підходом до дисципліни та регламенту Боумен нагадав йому сержанта-інструктора зі строю[en][35]. Фелпс казав: «Тренуватися з Бобом було моїм найрозумнішим рішенням... Я не плаватиму ні для кого більше»[36]. Після літніх Олімпійських ігор 2004 Боумен пішов працювати головним тренером Університету Мічигану після відставки Джона Урбанчека[en]. Фелпс переїхав разом з Боуменом до Мічигану, де впродовж 4-х років не лише тренувався, а й відвідував заняття, утім не здобув ступінь[37][38]. У Мічигані Фелпс працював на громадських засадах помічником тренера[39]. Після літніх Олімпійських ігор 2008 року Боумен повернувся до Балтимора, де обійняв посаду генерального директора Клубі водних видів спорту Північного Балтимора[en], і Фелпс повернувся разом з ним[40]. Коли 2015 року Університет штату Аризона найняв Боумена тренером з плавання серед чоловіків і жінок, то Фелпс переїхав до Аризони, щоб і далі тренуватися під його керівництвом[41]. Існує популярний міф, що нібито Фелпс щодня споживав 12 тис. калорій, однак сам Фелпс каже, що це перебільшення, і що він не їв стільки навіть у роки зростання[42][43].

Літні Олімпійські ігри 2000

[ред. | ред. код]

Апофеозом стрімкого вдосконалення стала успішна кваліфікація 15-річного Фелпса на літні Олімпійські ігри 2000. Він став наймолодшим серед чоловіків за останні 68 років (позаду Ралфа Фленеґана 1932 року) членом олімпійської збірної США з плавання[44]. Хоч він і не здобув медалі, однак потрапив до фіналу на дистанції 200 метрів батерфляєм, де фінішував п'ятим[45].

Чемпіонат світу 2001

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 200 м батерфляєм 1:54.58 (WR)

На відбіркових змаганнях до Чемпіонату світу з водних видів спорту 2001 30 березня Фелпс побив світовий рекорд на дистанції 200 метрів батерфляєм, ставши у віці 15 років і 9 місяців наймолодшим за всю історію серед чоловіків світовим рекордсменом з плавання. Раніше це досягнення належало Янові Торпу, який встановив світовий рекорд на дистанції 400 метрів вільним стилем у віці 16 років і 10 місяців[46]. На чемпіонаті світу у Фукуоці (Японія) Фелпс побив власний світовий рекорд на дистанції 200 метрів батерфляєм на шляху до свого першого звання чемпіона світу[47].

Пантихоокеанський чемпіонат 2002

[ред. | ред. код]
Фелпс у 2002 році
Спортивні медалі
Золото 200 м комплексом 1:59.70
Золото 400 м комплексом 4:12.48
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:33.48 (WR)
Срібло 200 м батерфляєм 1.55.41
Срібло Естафета 4×200 м вільним стилем 7:11.81

На національних відбіркових змаганнях до Пантихоокеанського чемпіонату з плавання 2002, що відбулися у Форт-Лодердейлі (штат Флорида), Фелпс встановив рекорд Америки на дистанції 200 метрів комплексним плаванням і зовсім трохи не дотягнув до світового рекорду на 200 метрів батерфляєм[48]. На дистанції 400 метрів комплексним плаванням, показавши час 4:11.09, Фелпс поліпшив світовий рекорд Тома Долана. Друге місце посів Ерік Вендт з часом 4:11.27, що також краще за старий світовий рекорд. На дистанції 200 метрів вільним стилем Фелпса ледве випередив Кліт Келлер, а на 100 метрів батерфляєм Фелпс переміг Іяна Крокера[49].

На Пантихоокеанському чемпіонаті з плавання 2002 в Йокогамі (Японія) Фелпс виборов три золоті медалі та дві срібні. На своїй першій дистанції, 400 метрів комплексом, Фелпс здобув золото з часом 4:12.48, випередивши Еріка Вендта. На дистанції 200 метрів батерфляєм Фелпс поступився Томові Малчову, на 20 сотих позаду його часу 1:55,41. Фелпс пояснив свою поразку тим, що після побиття світового рекорду не ставився належно до тренування батерфляю. На дистанції 200 метрів комплексом Фелпс переміг із результатом 1:59,70. В естафеті 4×200 метрів вільним стилем Фелпс разом з Нейтом Дусінґом, Клітом Келлером і Чадом Карвіном виграв срібну медаль із часом 7:11,81, позаду Австралії. Збірна США в естафеті 4×100 метрів комплексом складалася з Аарона Пейрсола, Брендана Гансена, Фелпса та Іяна Крокера. У фіналі Фелпс проплив свій етап за 51,1 сек — найшвидший окремий етап в історії на той момент. Підсумковий час 3:33.48 був світовим рекордом[50].

Чемпіонат світу 2003

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 200 м батерфляєм 1:54.35
Золото 200 м комплексом 1:56.04 (WR)
Золото 400 м комплексом 4:09.09 (WR)
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:31.54 (WR) (Фелпс взяв участь лише в попередніх запливах)
Срібло 100 м батерфляєм 51.10
Срібло Естафета 4×200 м вільним стилем 7:10.26

На національному чемпіонаті Фелпс виграв змагання на дистанціях 200 метрів вільним стилем, 200 метрів на спині та 100 метрів батерфляєм[51]. Він став першим американським плавцем, який на національному чемпіонаті виграв по одній дисципліні трьома різними стилями[51]. 2003 року на змаганнях Duel in the Pool, у яких взяли участь зірки плавання з Австралії та Сполучених Штатів, Фелпс побив світовий рекорд на дистанції 400 метрів комплексним плаванням з часом 4:10.73 і ледь не побив світовий рекорд на стометрівці батерфляєм (забракло лише 0,03 секунди)[52]. На змаганнях в окрузі Санта-Клара (штат Каліфорнія) Фелпс побив світовий рекорд на дистанції 200 метрів комплексним плаванням з часом 1:57,94[53]. Зі слів Фелпса, на це його мотивували слова Дона Телбота, що нібито він ще не довів свою силу[54].

На Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2003 Фелпс здобув чотири золоті медалі, дві срібні та побив п'ять світових рекордів[55]. Свій перший світовий рекорд він встановив 22 липня в півфіналі на дистанції 200 метрів батерфляєм. Показавши час 1:53,93, він побив власний світовий рекорд 1:54,58, встановлений 2001 року, і став першим, хто виплив з 1:54,00[56]. 23 липня у фіналі запливу на 200 метрів батерфляєм Фелпс легко здобув золоту медаль, однак цього разу час 1:54,35 був набагато гіршим за світовий рекорд[57]. Менш ніж через годину Фелпс проплив стартовий етап естафети 4×200 метрів вільним стилем за час 1:46.60 (рекорд Америки), однак американці поступилися австралійцям з результатом 7:10.26 проти 7:08.58[58].

На дистанції 200 метрів комплексним плаванням Фелпс не мав конкурентів. У півфіналі цієї дисципліни 24 липня він побив власний світовий рекорд, показавши час 1:57,52[59]. У фіналі 25 липня він здобув золоту медаль, оновивши світовий рекорд до 1:56,04 і випередивши майже на 3 секунди Яна Торпа[60]. Приблизно за годину до фіналу двохсотметрівки комплексним плаванням Фелпс плив у півфіналі на дистанції 100 метрів батерфляєм. Він показав найкращий час 51,47, що було світовим рекордом[61]. Однак у фіналі цієї дисципліни 26 липня Іян Крокер побив світовий рекорд Фелпса з часом 50,98 і став першим, хто виплив з 51 секунди. Фелпс проплив за 51,10 (теж швидше за свій колишній світовий рекорд), але мусив задовольнитися сріблом[62]. У фіналі на дистанції 400 метрів комплексним плаванням 27 липня Фелпс побив власний світовий рекорд із часом 4:09,09 і легко здобув золоту медаль[63]. Приблизно через півгодини Фелпс виборов свою останню золоту медаль на цьому чемпіонаті в складі збірної США, яка виграла естафету 4×100 метрів комплексом[64]. Він не плив у фіналі, однак здобув золоту медаль завдяки участи в попередніх запливах[65].

Літні Олімпійські ігри 2004

[ред. | ред. код]

Відбіркові змагання

[ред. | ред. код]

На відбіркових змаганнях до олімпійської збірної США 2004 року Фелпс взяв участь у шести дисциплінах: 200 і 400 метрів комплексним плаванням, 100 і 200 метрів батерфляєм, 200 метрів вільним стилем і 200 метрів на спині[66]. Він легко виграв свою першу дисципліну, комплексне плавання на 400 метрів, встановивши світовий рекорд — 4:08,41[67]. Через два дні на дистанції 200 метрів вільним стилем Фелпс переміг із результатом 1:46.27, випередивши на шість десятих секунди Кліта Келлера[68]. Утім цей результат не задовольнив Фелпса. Він хотів бути в межах 1:45 і не був певен, чи плистиме цю дистанцію в Афінах[69]. Наступного дня Фелпс переміг на дистанції 200 метрів батерфляєм з часом 1:54.31, випередивши на три секунди Тома Малчова[70]. Після дводенної перерви Фелпс повернувся до басейну і фінішував другим після Аарона Пірсола (який побив світовий рекорд) на дистанції 200 метрів на спині[71]. Менш ніж через півгодини Фелпс переміг на дистанції 200 метрів комплексним плаванням, випередивши Раяна Лохте на 2,70 секунди[72][73]. Наступного дня Фелпс фінішував другим після Іяна Крокера на дистанції 100 метрів батерфляєм. Крокер переміг зі світовим рекордом 50,76, випередивши Фелпса на 0,39 секунди[74]. За підсумками цих відбіркових змагань Фелпс став першим, хто пройшов кваліфікацію до олімпійської збірної США в шести індивідуальних дисциплінах[75]. Утім він відмовився від 200-метрової дистанції на спині, щоб зосередитися на двохсотметрівці вільним стилем, бо хотів змагатися з Яном Торпом[75]. Хоч Фелпс під час відбіркових змагань і не змагався на стометрівці вільним стилем, його все одно обрали для участи в естафеті 4×100 метрів вільним стилем. Ґері Голл-молодший вважав, що це несправедливо, і казав, що Фелпс не заслуговує на місце в естафеті. На це Фелпс відповів, що його програма була надто насиченою, щоб змагатися на дистанції 100 метрів вільним стилем, і що він заслуговує принаймні на місце серед чотирьох найкращих плавців, адже переміг першого сіяного Джейсона Лезака коли попереднього разу змагався з ним[76].

Афіни

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 100 м батерфляєм 51.25 (OR)
Золото 200 м батерфляєм 1:54.04 (OR)
Золото 200 м комплексом 1:57.14 (OR)
Золото 400 м комплексом 4:08.26 (WR)
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:07.33 (NR)
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:30.68 (WR) (Фелпс взяв участь лише в попередніх запливах)
Бронза 200 м вільним стилем 1:45.32 (NR)
Бронза Естафета 4×100 м вільним стилем 3:14.62

У своїй першій дисципліні, чотирьохсотметрівці комплексом, Фелпс здобув свою першу золоту олімпійську медаль з новим світовим рекордом 4:08,26[77][78]. Наступного дня Фелпс разом з Іяном Крокером, Нілом Вокером і Джейсоном Лезаком посів третє місце в естафеті 4×100 метрів вільним стилем з часом 3:14,62[79][80]. Час Крокера на першому етапі 50,05 був найгіршим серед всіх учасників, і його скидали на хворобу[81][82]. Наступного для на дистанції 200 метрів вільним стилем, яку називали запливом століття, Фелпс посів третє місце позаду Яна Торпа та Пітера ван ден Гоґенбанда[83][84]. Хоч за її підсумками Фелпс позбувся нагоди зрівнятися з рекордом Шпіца, він усе-одно радів викликові в цій не найсильнішій своїй дисципліні, кажучи: «Як я можу бути розчарований? Я змагався з двома найшвидшими кролістами всіх часів»[85]. Наступного дня у своїй четвертій дисципліні, 200 метрів батерфляєм, Фелпс виборов золоту медаль із результатом 1:54,04, побивши олімпійський рекорд Тома Малчова[86][87]. Приблизно через годину в естафеті 4×200 метрів вільним стилем Фелпс разом із Раяном Лохте, Пітером Вандеркааєм і Клітом Келлером фінішував на першому місці з часом 7:07.33[88].

Через два дні на дистанції 200 метрів комплексним плаванням Фелпс посів перше місце з новим олімпійським рекордом - 1:57.14[89]. У фіналі на дистанції 100 метрів батерфляєм, що відбувся наступного дня, Фелпс переміг із часом 51,25. Він лише на 0,04 секунди випередив товариша по збірній США Іяна Крокера (тодішнього світового рекордсмена в цій дисципліні)[90][91]. Серед американців заведено було ставити володаря найвищого місця в індивідуальній дисципліні на відповідний етап у фіналі естафети 4×100 метрів комплексом. Утім Фелпс відмовився від свого місця в естафеті на користь Крокера[91][92]. Жест Фелпса дав Крокеру нагоду ще й виправитися (за помилку на старті попередньої естафети) і востаннє поборотися за золоту медаль[92]. Американська збірна виграла естафету комплексом зі світовим рекордом, а що Фелпс взяв участь у попередніх запливах, то йому, як і учасникам фіналу, вручили золоту медаль[93][94]. Виборовши шість золотих і дві бронзові медалі, Фелпс, ще підліток, показав друге місце в історії на одній Олімпіаді, поступившись семи золотим медалям Марка Шпіца на літніх Олімпійських іграх 1972. Крім того, він став другим плавцем-чоловіком, який на одних Іграх здобув понад два титули в індивідуальних дисциплінах, зрівнявшись із рекордними чотирма Шпіца 1972 року.

Чемпіонат світу 2005

[ред. | ред. код]
Коло пошани медалістів на дистанції 100 м батерфляєм на Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2005 в Монреалі. Фелпс крайній праворуч.
Спортивні медалі
Золото 200 м вільним стилем 1:45.20 (NR)
Золото 200 м комплексом 1:56.68
Золото Естафета 4×100 м вільним стилем 3:13.77 (CR)
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:06.58
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:31.85 (Фелпс взяв участь лише в попередніх запливах)
Срібло 100 м батерфляєм 51.65

На відбіркових змаганнях до чемпіонату світу 2005 Фелпс вирішив відмовитися від 400-метрівки комплексним плаванням і 200-метрівки батерфляєм, в яких був спеціалістом, і поекспериментувати з 400-метрівкою і 100-метрівкою вільним стилем[95]. Він переміг на дистанціях 400 метрів вільним стилем, 200 метрів вільним стилем, 100 метрів батерфляєм, 100 метрів вільним стилем і 200 метрів комплексним плаванням[96][97][98][99][100].

На Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2005 Фелпс виборов шість медалей: п'ять золотих і одну срібну[101]. На дистанції 400 метрів вільним стилем Фелпс не подолав попередній заплив і фінішував 18-м у загальному заліку з результатом 3:50,53[102]. Пізніше того ж дня в естафеті 4×100 метрів вільним стилем Фелпс виграв своє перше золото на тому чемпіонаті[103]. Через два дні, 26 липня, Фелпс виграв своє друге золото на дистанції 200 метрів вільним стилем, встановивши новий рекорд США (NR) 1:45,20 і випередивши Ґранта Гаккетта[104]. Через два дні, 28 липня, Фелпс посів 7-ме місце у фіналі на дистанції 100 метрів вільним стилем[105]. Пізніше того ж дня Фелпс виграв своє третє золото на дистанції 200 метрів комплексом[106]. 29 липня Фелпс разом з Раяном Лохте, Пітером Вандеркааєм і Клітом Келлером здобув золоту медаль в естафеті 4×200 метрів вільним стилем з часом 7:06.58. Це була четверта золота медаль для Фелпса[107]. 30 липня Фелпс взяв участь у своєму останньому індивідуальному запливі на дистанції 100 метрів батерфляєм. У фіналі Іян Крокер встановив новий світовий рекорд 50,40, а Фелпс із часом 51,65 задовольнився сріблом[108]. 31 липня Фелпс здобув свою останню золоту медаль на тому чемпіонаті, у складі збірної США, яка виграла естафету 4×100 метрів комплексом[109], завдяки участи в попередніх запливах[110].

Пантихоокеанський чемпіонат 2006

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 200 м батерфляєм 1:53.80 (WR)
Золото 200 м комплексом 1:55.84 (WR)
Золото 400 м комплексом 4:10.47 (CR)
Золото Естафета 4×100 м вільним стилем 3:12.46 (WR)
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:05.28 (CR)
Срібло 200 м на спині 1:56.81

На національному чемпіонаті 2006 року Фелпс виграв три дисципліни[111]. У своїй першій дисципліні, на дистанції 200 метрів батерфляєм, Фелпс переміг з рекордом чемпіонату 1:54,32[112]. У своїй другій дисципліні, на дистанції 100 метрів батерфляєм, Фелпс виграв з часом 51,51 (ще один рекорд чемпіонату), ледь випередивши Іяна Крокера з результатом 51,73[113]. У своїй третій дисципліні, комплексному плаванні на 200 метрів, Фелпс переміг із часом 1:56,50, трохи випередивши Райана Лохте (1:56,78)[114].

На Пантихоокеанському чемпіонаті з плавання 2006 у Вікторії (Британська Колумбія) Фелпс виборов п'ять золотих медалей і одну срібну[115]. У своїй першій дисципліні на дистанції 200 метрів батерфляєм Фелпс переміг зі світовим рекордом — 1:53,80, його першим за два роки[116]. У своїй другій дисципліні, на дистанції 400 метрів комплексним плаванням, Фелпс легко переміг із часом 4:10,47, випередивши на 3,38 секунди Роберта Маргаліса[117]. У своїй третій дисципліні, естафеті 4×200 метрів вільним стилем, Фелпс разом з Раяном Лохте, Пітером Вандеркааєм і Клітом Келлером здобув золоту медаль з часом 7:05.28[118]. У своїй четвертій дисципліні на дистанції 200 метрів на спині Фелпс виборов срібну медаль з часом 1:56,81, поступившись часові Аарона Пірсола 1:54,44 (новий світовий рекорд)[119]. У своїй п’ятій дисципліні, естафеті 4×100 метрів вільним стилем, Фелпс разом з Нілом Вокером, Калленом Джонсом і Джейсоном Лезаком здобув золоту медаль зі світовим рекордом — 3:12,46[120]. У своїй шостій дисципліні, на дистанції 200 метрів комплексним плаванням, Фелпс переміг зі світовим рекордом 1:55.84, побивши свій рекорд 1:55.94, встановлений 2003 року[121].

Чемпіонат світу 2007

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 200 м вільним стилем 1:43.86 (WR)
Золото 100 м батерфляєм 50.77
Золото 200 м батерфляєм 1:52.09 (WR)
Золото 200 м комплексом 1:54.98 (WR)
Золото 400 м комплексом 4:06.22 (WR)
Золото Естафета 4×100 м вільним стилем 3:12.72 (CR)
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:03.24 (WR)

На Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2007 Фелпс здобув сім золотих медалей, зрівнявшись з рекордом Марка Шпіца для світових змагань, встановленим на літніх Олімпійських іграх 1972, і побив п'ять світових рекордів[122]. Свою першу золоту медаль Фелпс виборов на дистанції 4×100 метрів вільним стилем. Він проплив перший етап за 48,42 секунди, а Ніл Вокер, Каллен Джонс і Джейсон Лезак тільки збільшували перевагу, показавши рекорд чемпіонату — 3:12,72, що лише трохи поступався світовому рекорду 3:12,46, встановленому попереднього року[123]. Його час на першому етапі був кращим, ніж переможний час у фіналі індивідуальних змагань на 100-метрівці вільним стилем, показаний пізніше на цьому ж чемпіонаті. Свій перший світовий рекорд на цьому чемпіонаті Фелпс встановив у своїй другій дисципліні на дистанції 200 метрів вільним стилем. Він випередив Пітера ван ден Гоґенбанда, а його час 1:43,86 виявився кращим за світовий рекорд Яна Торпа, який тримався шість років[124]. У своїй третій дисципліні, на дистанції 200 метрів батерфляєм, Фелпс здобув золото з часом 1:52.09, покращивши власний світовий рекорд 1:53.71[125]. У своїй четвертій дисципліні, комплексному плаванні на 200 метрів, Фелпс встановив свій третій світовий рекорд 1:54.98, покращивши власний світовий рекорд 1:55.84[126]. У своїй п'ятій дисципліні, естафеті 4×200 метрів вільним стилем, Фелпс проплив початковий відрізок за 1:45,36, і разом з товаришами по збірній США Раяном Лохте, Клітом Келлером та Пітером Вандеркаєм здобув золоту медаль, а їхній час 7:03.24 був кращим за попередній світовий рекорд, встановлений Австралією 2001 року[127]. У своїй шостій дисципліні на дистанції 100 метрів батерфляєм Фелпс здобув свою шосту золоту медаль з часом 50,77, що лише трохи краще за 50,82 Іяна Крокера[128]. У своїй сьомій дисципліні, на дистанції 400 метрів комплексним плаванням, Фелпс здобув золоту медаль зі світовим рекордом — 4:06.22, випередивши більш ніж на 3,5 секунди Раяна Лохте[129]. Вигравши сім золотих медалей, Фелпс побив рекорд із шести таких нагород, що його встановив був Ян Торп на Чемпіонаті світу 2001. В естафеті 4×100 метрів комплексом збірну США дискваліфіковано в попередніх запливах за фальстарт під час передачі етапу, що позбавило Фелпса шансу на восьму золоту медаль[130].

Попри те, що Фелпс лише один раз плив на спині на міжнародних змаганнях (на Пантихоокеанському чемпіонаті 2006), він був одним із найкращих плавців цим стилем у світі. Про це свідчать його особисті найкращі результати показані 2007 року, через чотири місяці після Чемпіонату світу. 1 серпня на Чемпіонаті США в Індіанаполісі Фелпс проплив 200 метрів на спині за 1:54,65, що стало третім найкращим результатом усіх часів у цій дисципліні, на 0,33 секунди гірше за світовий рекорд Раяна Лохте[131]. Через два дні Фелпс проплив 100 метрів на спині за 53,01 секунди, що було лише на 0,03 секунди гірше за світовий рекорд Аарона Пірсола і стало другим найкращим результатом усіх часів[132]. 2007 року Фелпс одразу в семи індивідуальних дисциплінах показав один із трьох найкращих результатів усіх часів, і чотири із них були світові рекорди.

Літні Олімпійські ігри 2008

[ред. | ред. код]

Відбіркові змагання

[ред. | ред. код]

На відбіркових змаганнях до олімпійської збірної США 2008 Фелпс змагався в шести індивідуальних дисциплінах. У своїй першій дисципліні, 400-метрівці комплексом, Фелпс показав час 4:06.22, побивши власний світовий рекорд 4:05.25[133]. У своїй другій дисципліні, на дистанції 200 метрів вільним стилем, Фелпс переміг з часом 1:44.10, випередивши Пітера Вандеркаая, який проплив за 1:45.85[134]. У своїй третій дисципліні, на дистанції 100 метрів вільним стилем, Фелпс посів друге місце у своєму запливі з часом 47,92, що забезпечило йому місце в естафеті[135]. У своїй четвертій дисципліні, на дистанції 200 метрів батерфляєм, Фелпс переміг з результатом 1:52.20[136]. У своїй п’ятій дисципліні, на дистанції 200 метрів комплексним плаванням, Фелпс проплив за час 1:54.80, побивши власний світовий рекорд 1:54.98[137]. У своїй шостій і останній дисципліні, на дистанції 100 метрів батерфляєм, Фелпс переміг із результатом 50,89[138]. На запитання про свої шанси вибороти вісім золотих медалей у Пекіні, Фелпс відповів: «Я готуватимусь до цих змагань так само, як і до будь-яких інших... Це все, що я можу зробити за місяць, а потім я готуватимусь якнайкраще»[139].

Пекін

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 200 м вільним стилем 1:42.96 (WR)
Золото 100 м батерфляєм 50.58 (OR)
Золото 200 м батерфляєм 1:52.03 (WR)
Золото 200 м комплексом 1:54.23 (WR)
Золото 400 м комплексом 4:03.84 (WR)
Золото Естафета 4×100 м вільним стилем 3:08.24 (WR)
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 6:58.56 (WR)
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:29.34 (WR)

Фелпс встановив олімпійський рекорд у попередніх запливах на дистанції 400 метрів комплексом[140][141]. У фіналі здобув золоту медаль, побивши власний світовий рекорд майже на дві секунди[142][143]. Цей рекорд згодом виявився таким, що найдовше протримався серед чоловіків на довгій воді, перевершивши досягнення німця Отто Фара, чий світовий рекорд на дистанції 100 метрів на спині тримався з 1912 до 1926 року[144].

Перший етап естафети 4×100 метрів вільним стилем Фелпс проплив за 47,51 секунди (американський рекорд на дистанції 100 метрів вільним стилем) і виграв свою другу золоту медаль на Олімпіаді 2008, а також встановив свій другий світовий рекорд на цих Олімпійських іграх (3:08.24)[145]. Його товариш по команді Джейсон Лезак розпочинав завершальний етап на понад половину корпусу позаду Алена Бернара, однак зумів випередити французького плавця, який був фаворитом, на вісім сотих секунди. П'ять найкращих команд у фіналі випередили світовий рекорд 3:12.23, встановлений напередодні в попередньому запливі американською командою В[146]. Фелпс зазначив, що передстартовий коментар Бернара про «розгром американців» «розпалив мене більше, ніж будь-що інше». Le Nouvel Observateur зазначив, що «Фелпс знайшов час, щоб поаплодувати Бернару та його втішити», і написав, що така спортивна поведінка «доводить, що людина, яка пливе в кільватері Марка Шпіца, теж великий джентльмен»[147].

У своїй третій дисципліні Фелпс майже на секунду побив свій попередній світовий рекорд на дистанції 200 метрів вільним стилем і виграв свою третю золоту медаль. Це був його третій світовий рекорд на цих Олімпійських іграх, 1:42.96, а срібний призер Пак Тхе Хван відстав майже на дві секунди[148]. У цьому запливі Фелпс став п'ятим сучасним олімпійцем обох статей, який виборов дев'ять золотих медалей. Раніше це досягнення підкорилося Маркові Шпіцу, Ларисі Латиніній, Пааво Нурмі та Карлові Льюїсу[149].

Фелпс тримає свою золоту медаль на подіумі 10 серпня 2008 року. На світлині з Райаном Лохте та Ласло Чехом

Наступного дня Фелпс взяв участь у двох фіналах. У першому з них, на дистанції 200 метрів батерфляєм, він здобув четверту золоту медаль і встановив четвертий світовий рекорд 1:52.03 у чотирьох дисциплінах, перемігши срібного призера Ласло Чеха майже на сім десятих секунди, попри те, що його окуляри були заповнені водою, тож він «нічого не бачив упродовж останніх 100 метрів»[150]. Ця четверта золота медаль стала для нього десятою і вивела його на чисте перше місце за кількістю золотих олімпійських медалей, які здобула одна особа в епоху сучасних Олімпійських ігор[151]. Крім того, Фелпс став першим плавцем серед обох статей, який виграв три олімпійські титули в батерфляї (після двох титулів на Олімпіаді 2004 в Афінах). А ще він став першим плавцем, який успішно захистив олімпійський титул у плаванні батерфляєм.

Менш як через годину Фелпс проплив початковий етап естафети 4×200 метрів вільним стилем. Разом з Лохте, Ріккі Беренсом і Пітером Вандеркааєм він здобув своє п'яте золото і встановив свій п’ятий світовий рекорд 6:58,56. Американці першими подолали семихвилинну позначку в цій естафеті й більш ніж на чотири з половиною секунди перевершили попередній рекорд, встановлений у Мельбурні (Австралія)[152].

Відпочивши день від фіналів (Фелпс взяв участь у попередніх запливах), 15 серпня Фелпс виграв своє шосте золото на Іграх у Пекіні, перемігши на дистанції 200 метрів комплексом зі світовим рекордом 1:54.23, майже на дві секунди попереду Ласло Чеха[153].

Сьома золота медаль
[ред. | ред. код]
Фелпс (у чорній шапці) починає естафету 4х100 метрів на Олімпійських іграх у Пекіні, 11 серпня 2008 року

Перед фінальним запливом на 100 метрів батерфляєм народжений у США сербський плавець Милорад Чавич спричинив невелике збурення, сказавши, що було б «добре», якби Фелпс програв. «Для нього було б добре, якби він програв. Було б добре, якби історики казали, що Майкл Фелпс виграв сім золотих медалей, а восьму програв «якомусь хлопцеві». Я хотів би бути цим хлопцем»[154]. На це Фелпс відповів: «Коли люди говорять такі речі, це запалює мене більше, ніж будь-що»[155]. 16 серпня Фелпс виграв свою сьому золоту медаль на цих Іграх на дистанції 100 метрів батерфляєм, встановивши олімпійський рекорд 50,58 і випередивши свого найближчого конкурента Чавича лише на одну соту секунди[156].

На відміну від усіх шести своїх попередніх дисциплін на Іграх 2008, Фелпс не встановив нового світового рекорду, залишивши недоторканим час Іяна Крокера 50,40, встановлений 2005 року.

Фініш Фелпса на 0,01 секунди попереду Чавича змусив сербську делегацію подати протест. Фахівці FINA проаналізували відеозапис, знятий зі швидкістю 10 тис кадрів на секунду, і підтвердили перемогу Фелпса[157]. Однак ці кадри не одразу оприлюднено для ЗМІ. Початкова відмова офіційного виробника хронометрів Omega опублікувати підводні знімки фінішу також викликала питання через спонсорські відносини Фелпса з Omega[158]. Опісля Чавич написав у своєму блозі: «Люди, це найкраща мить мого життя. Я вважаю, що це слід прийняти і рухатися далі. Я прийняв поразку, і немає нічого поганого в тому, щоб програти найвидатнішому плавцю всіх часів»[159].

Завдяки сьомій золотій медалі на цих Іграх Фелпс зрівнявся з рекордом Марка Шпіца, встановленим на Олімпіаді 1972 року. Крім того, це була його п'ята золота медаль у Пекіні, здобута в індивідуальній дисципліні, й він зрівнявся з рекордом, що його встановив Ерік Гайден на Зимових Олімпійських іграх 1980, а потім повторив Віталій Щербо на літніх Олімпійських іграх 1992. Встановивши свій сьомий поспіль олімпійський рекорд на Іграх у кожній дисципліні, що брав участь, Фелпс сказав: «Мрійте якомога більше, і все може збутися... Я неначе уві сні. Іноді я змушений ущипнути себе, щоб переконайтеся, що це все наяву»[160].

Майкл Фелпс святкує з товаришами по команді після здобуття своєї 8-ї золотої медалі.
Рекорд усіх часів
[ред. | ред. код]

17 серпня Фелпс виграв свою восьму золоту медаль в естафеті 4×100 метрів комплексом, побивши рекорд Марка Шпіца з семи золотих медалей, здобутих на одних Олімпійських іграх, встановлений 1972 року[161]. Фелпс разом із товаришами по команді Бренданом Гансеном, Аароном Пірсолом і Джейсоном Лезаком встановив новий світовий рекорд 3 хвилини 29,34 секунди, випередивши на 0,7 секунди Австралію, яка посіла друге місце, і на 1,34 секунди швидше за попередній рекорд США на Олімпійських іграх 2004 в Афінах. Коли Фелпс пірнув, щоб пропливти 100-метровий відрізок батерфляєм, третій відрізок 400-метрівки комплексом, США відставали від Австралії та Японії. Фелпс проплив свій етап за 50,1 секунди, найшвидший етап батерфляєм за всю історію цієї дисципліни, забезпечивши товаришеві по команді Джейсону Лезаку понад півсекунди переваги на фінальному етапі, яку він утримав і виграв змагання зі світовим рекордом[162]. Здобувши восьму золоту медаль і встановивши восьмий олімпійський рекорд у всіх восьми дисциплінах, в яких від брав участь, Фелпс сказав: «Рекорди завжди існують для того, щоб їх били, хоч би якими вони були... Кожен може зробити все, що задумає».[163]

Тестування на наявність препаратів, що підвищують працездатність

[ред. | ред. код]

Під час Олімпійських ігор 2008 ЗМІ поцікавились у Фелпса чи часом не є його досягнення «надто чудовими, щоб бути правдою», маючи на увазі непідтверджені чутки про те, що він можливо вживає препарати, що підвищують працездатність[en][164][165]. У відповідь Фелпс зазначив, що він підписався на Project Believe, - проєкт Антидопінгового агентства США[en], у рамках якого американські олімпійці можуть добровільно пройти тестування, яке перевищує вимоги Всесвітнього антидопінгового агентства[166]. Під час тих Ігор Фелпс успішно пройшов усі дев'ять тестів, які йому призначили[167][168].

Чемпіонат світу 2009

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 100 м батерфляєм 49.82 (WR)
Золото 200 м батерфляєм 1:51.51 (WR)
Золото Естафета 4×100 м вільним стилем 3:09.21 (CR)
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 6:58.55 (WR)
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:27.28 (WR)
Срібло 200 м вільним стилем 1:43.22

На національному чемпіонаті 2009 Фелпс радикально скоротив свою програму, взявши участь лише в трьох індивідуальних дисциплінах. У першій з них, на дистанції 200 метрів вільним стилем, він переміг з часом 1:44.23[169]. У своїй другій дисципліні, 200-метрівці батерфляєм, Фелпс легко переміг з часом 1:52.76, на 0,88 секунди попереду срібного медаліста[170]. У своїй третій дисципліні, на дистанції 100 метрів батерфляєм, Фелпс переміг зі світовим рекордом 50,22[171].

Фелпс (у центрі) перед початком півфіналу на дистанції 200 метрів батерфляєм під час Чемпіонату світу з водних видів спорту 2009

На Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2009 Фелпс виборов 6 медалей: 5 золотих і 1 срібну. У своїй першій дисципліні, естафеті 4×100 метрів вільним стилем, Фелпс проплив стартовий етап за 47,78, що набагато гірше за його 47,51, показані в Пекіні, однак американська команда в боротьбі за золото змогла обійти Росію та Францію[172]. У своїй другій дисципліні, на дистанції 200 метрів вільним стилем, Фелпс програв свій перший за чотири роки заплив німцеві Паулеві Бідерманну і взяв срібло. Показавши час 1:42.00 Бідерманн розтрощив рекорд Фелпса 1:42.96, встановлений у Пекіні роком раніше[173]. Фелпс достойно прийняв поразку, а натомість тренер Боб Боумен погрожував зняти Фелпса з міжнародних змагань, бо вважав, що повністю поліуретановий купальний костюм фірми Arena X-Glide давав Бідерманну несправедливу перевагу[174]. Боумен казав: «Мені знадобилося п'ять років, щоб поліпшити результат Майкла з 1:46 до 1:42, а цей хлопець зробив це за 11 місяців. Це неймовірне тренувальне досягнення. Хотілось би знати, як йому це вдалося»[175]. Фелпс відновився після цієї поразки, і у своїй третій дисципліні, на дистанції 200 метрів батерфляєм, переміг з результатом 1:51.51, побивши власний світовий рекорд 1:52.03[176]. У своїй четвертій дисципліні, естафеті 4×200 метрів вільним стилем, Фелпс проплив перший етап за 1:44,49, а команда здобула золоту медаль і побила світовий рекорд, встановлений попереднього року[177]. Після поразки Фелпса на дистанції 200 метрів вільним стилем, багато хто вважав, що він може програти у фінальному запливі на 100 метрів батерфляєм[178]. Його найближчий конкурент, Милорад Чавич, який вдягав Arena X-Glide (той самий костюм, у якому Бідерманн переміг Фелпса), вважав, що люди шукають виправдання для Фелпса в тому, тому що він вдягає LZR Racer. Чавич навіть запропонував купити Фелпсу новий костюм[179]. У своїй п'ятій дисципліні, на дистанції 100 метрів батерфляєм, Фелпс здобув «золото» і з результатом 49,82 проти 49,95 Чавича став першим, хто проплив її менш як за 50 секунд[180]. Фелпс не міг стримати радости від цієї перемоги[181]. У своїй останній дисципліні, естафеті 4×100 метрів комплексом, Фелпс здобув свою п’яту золоту медаль. Разом із товаришами по команді Аароном Пірсолом, Еріком Шанто та Девідом Волтерсом він встановив новий світовий рекорд 3 хвилини 27,28 секунди[182].

Пантихоокеанський чемпіонат 2010

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 100 м батерфляєм 50.86
Золото 200 м батерфляєм 1:54.11
Золото Естафета 4×100 м вільним стилем 3:11.74
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:03.84
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:32.48

На національному чемпіонаті 2010 Фелпс взяв участь у п'яти індивідуальних дисциплінах. Він переміг на дистанції 200 метрів вільним стилем з результатом 1:45,61, випередивши Раяна Лохте[183]. Приблизно через годину він виграв 200-метрівку батерфляєм[184]. Утім сам Фелпс назвав свій виступ «найгіршою» 200-метрівкою батерфляєм у своєму житті. На дистанції 100 метрів батерфляєм із результатом 50,65 Фелпс здобув свій 50-й титул на національних чемпіонатах[185]. Після цього запливу Фелпс сказав, що «цілком задоволений» результатом[186][187]. На дистанції 200 метрів комплексним плаванням Фелпс показав час 1:55,94 і фінішував другим, поступившись Лохте з результатом 1:54,84[188]. Це була перша перемога Лохте над Фелпсом на великих національних змаганнях[189]. На дистанції 200 метрів на спині Фелпс посів 4-те місце з результатом 1:56,98[190].

У перший день змагань на Пантихоокеанському чемпіонаті з плавання 2010 Фелпс відмовився від участи у фіналі на 200 метрів вільним стилем, щоб зосередитися на 200-метрівці батерфляєм. На дистанції 200 метрів батерфляєм Фелпс лідирував від старту до фінішу й переміг із часом 1:54,11. Хоча цей результат був набагато повільніший, ніж його торішній час 1:51,51, він продовжив безпрограшну серію фіналів у цій дисципліні, що почалася 2002 року[191][192]. У другий день змагань Фелпс взяв участь у запливах на 400 метрів комплексним плаванням, де не потрапив до фіналу А[193], а також в естафеті в естафеті 4×200 метрів вільним стилем, де разом з Пітером Вандеркааєм, Ріккі Беренсом і Лохте фінішував першим, випередивши Японію та Австралію[194]. У третій день змагань Фелпс взяв участь у запливі на 100 метрів батерфляєм, де посів перше місце з рекордом чемпіонату 50,86[195], а також в естафеті 4×100 метрів вільним стилем, де разом із Лохте, Джейсоном Лезаком і Натаном Едрієном фінішував першим, випередивши Австралію та Південну Африку. На першому етапі цієї естафети він встановив рекорд чемпіонату на дистанції 100 метрів вільним стилем 48,13[196]. У своїй останній дисципліні, естафеті 4×100 метрів комплексом, Фелпс разом з товаришами по команді Аароном Пірсолом, Марком Генглоффом і Едрієном фінішував першим, випередивши Японію та Австралію[197].

Чемпіонат світу 2011

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 100 м батерфляєм 50.71
Золото 200 м батерфляєм 1:53.34
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:02.67
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:32.06
Срібло 200 м вільним стилем 1:44.79
Срібло 200 м комплексом 1:54.16
Бронза Естафета 4×100 м вільним стилем 3:11.96

У своїй першій дисципліні на Чемпіонаті світу з водних видів спорту 2011 в Шанхаї Фелпс виграв бронзу в естафеті 4×100 метрів вільним стилем, де його товаришами по команді були Гаррет Вебер-Гейл, Джейсон Лезак і Натан Едрієн[198]. Це була перша бронза Фелпса на чемпіонатах світу з водних видів спорту. Фелпс проплив перший етап за 48,08 - другий результат серед учасників першого етапу після 47,49 Джеймса Магнуссена. У своїй другій дисципліні, на дистанції 200 метрів вільним стилем, Фелпс вдруге поспіль у цій дисципліні здобув срібло на Чемпіонаті світу з водних видів спорту. Цього разу, з часом 1:44.79 він поступився Раянові Лохте, який проплив за 1:44.44[199]. У своєму третьому фіналі, на дистанції 200 метрів батерфляєм, показавши час 1:53.34, він виграв свою першу золоту медаль на цьому чемпіонаті й став першим плавцем, який виграв п'ять золотих медалей чемпіонатів світу в одній дисципліні[200].

У своїй четвертій дисципліні, 200-метрівці комплексом, Фелпс знову посів друге місце позаду Лохте. Він встановив особистий рекорд 1:54,16, на 0,16 секунди гірше від світового рекорду Лохте[201]. Це була 30-та медаль Фелпса на чемпіонатах світу з водних видів спорту. Невдовзі після участи в півфіналі на дистанції 100 метрів батерфляєм Фелпс змагався в естафеті 4×200 метрів вільним стилем, де його товаришами по команді були Пітер Вандеркаай, Ріккі Беренс і Раян Лохте. Вони здобули золоту медаль з результатом 7:02.67. Фелпс проплив свій перший етап за 1:45.53 - третій час серед його учасників[202]. На 100-метрівці батерфляєм Фелпс переміг з часом 50,71. Це був його третій титул у цій дисципліні на чемпіонатах світу (після 2007 і 2009 років) і другий титул в індивідуальній дисципліні на цьому чемпіонаті[203]. У своїй останній дисципліні, естафеті 4×100 метрів комплексом, Фелпс разом з товаришами по команді Ніком Томаном, Марком Генглоффом і Натаном Едрієном здобув золоту медаль з часом 3:32,06. На своєму етапі батерфляєм він з великим запасом показав найшвидший час 50,57[204].

Літні Олімпійські ігри 2012

[ред. | ред. код]

Відбіркові змагання

[ред. | ред. код]

Що стосується літніх Олімпійських ігор 2012 у Лондоні, то Фелпс спочатку заявляв, що більше ніколи не виступатиме у восьми дисциплінах, а натомість спробує свої сили в нових дисциплінах. Фелпс заявив: «Я постійно кажу, що хочу спробувати себе в спринті, однак Боб [Боумен] насправді не в захваті від цієї ідеї... Не думаю, що це станеться... Впродовж наступних чотирьох років я хотів би спробувати деякі інші дисципліни, можливо полишити деякі з дисциплін, в яких я змагався тут»[205][206]. Проте на відбіркових змаганнях до олімпійської збірної 2012, Фелпс кваліфікувався в тих самих восьми дисциплінах, в яких змагався 2008 року в Пекіні. Згодом від відмовився від 200-метрівки вільним стилем через, з його слів, бажання зосередитися на естафеті 4×100 метрів вільним стилем[207]. Під час цих відбіркових змагань Фелпс посів перші місця на дистанціях 200 метрів вільним стилем, 100 метрів батерфляєм, 200 метрів батерфляєм, 200 метрів комплексним плаванням і друге - на 400-метрівці комплексним плаванням. Кваліфікувавшись на свої четверті Олімпійські ігри, Фелпс встановив рекорд за цим показником серед представників чоловічого плавання США[208].

Лондон

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 100 м батерфляєм 51.21
Золото 200 м комплексом 1:54.27
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 6:59.70
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:29.35
Срібло 200 м батерфляєм 1:53.01
Срібло Естафета 4×100 м вільним стилем 3:10.38
У своєму попередньому запливі на 100 метрів батерфляєм Фелпс (четвертий зверху) посідав 8-ме місце після 50-метрової позначки, але зрештою виграв цей заплив і кваліфікувався до півфіналу.

28 липня 2012 року у своїй першій дисципліні на літніх Олімпійських іграх 2012, на 400 метрів комплексом, Фелпс посів четверте місце після свого співвітчизника Раяна Лохте, бразильця Тьяго Перейри та японця Косуке Хаґіно. Це був перший випадок на олімпіадах, починаючи з Олімпійських ігор 2000, коли Фелпс брав участь у якійсь дисципліні і не здобував медалі[209]. Наступного вечора, у своїй другій дисципліні на цих Іграх, він здобув срібло як учасник естафети 4×100 метрів вільним стилем. Фелпс показав найкращий час серед інших членів американської команди і другий серед всіх учасників цієї естафети[210].

31 липня 2012 року Фелпс виборов срібну медаль на дистанції 200 метрів батерфляєм, поступившись південноафриканцеві Чадові ле Клосу п'ятьма сотими секунди, а також золоту медаль в естафеті 4×200 метрів вільним стилем. Цим він спочатку зрівнявся, а потім і перевершив рекорд Лариси Латиніної за кількістю олімпійських медалей різного ґатунку[211][212]. Латиніна була присутня на цьому запливі й побажала сама вручити медаль Фелпсу, але їй відповіли, що олімпійські правила цього не дозволяють. З її слів, Фелпс заслужив на цей рекорд[213].

2 серпня 2012 року Фелпс виграв свою 16-ту золоту олімпійську медаль, з часом 1:54.27 випередивши Раяна Лохте на дистанції 200 метрів комплексом. Завдяки цій перемозі він став першим серед чоловіків плавцем, який виграв одну й ту саму дисципліну на трьох Олімпіадах поспіль[214]. Ребекка Соні та Фелпс (двічі) - єдині плавці, які успішно захистили здобутий на Іграх 2008 титул в індивідуальній дисципліні[215]. А ще ця перемога стала п'ятим титулом Фелпса в індивідуальному комплексному плаванні. Раніше рекорд із чотирьох золотих медалей поділяли угорець Тамаш Дарньї та українка Яна Клочкова.

Заплив на 100 метрів батерфляєм, який відбувся наступного вечора, став ще однією дисципліною, яку він виграв на третій олімпіаді поспіль[216]. У 2004 і 2008 роках перевага над другим місцем була зовсім невеликою (0,04 і 0,01 секунди відповідно), цього ж разу Фелпс випередив Ле Клоса і Євгена Коротишкіна, які поділили срібло, на 0,23 секунди.

Останньою дисципліною для Фелпса стала естафета 4×100 метрів комплексом, у якій він виборов свою 18-ту золоту медаль та 22-гу в загалом на Олімпійських іграх. Здобувши 4 золоті та 2 срібні медалі, Фелпс вже третю Олімпіаду поспіль завершив як найуспішніший плавець[217][218]. Після його останньої дисципліни Фелпса міжнародна федерація плавання FINA вручила йому нагороду як найтитулованішому олімпійцеві в історії[219].

Після Олімпійських ігор 2012 року Фелпс завершив кар'єру плавця, заявивши: «З мене досить. Я вичерпався. Я пішов на відпочинок. З мене досить», і «Я просто хотів покінчити з плаванням і не мати більше нічого спільного з цим видом спорту»[220].

2014 рік, повернення в спорт

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 100 м батерфляєм 51.29
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:05.17
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:29.94 (CR)
Срібло 200 м комплексом 1:56.04
Срібло Естафета 4×100 м вільним стилем 3:13.36

У квітні 2014 року Фелпс оголосив, що повертається в спорт й пізніше того ж місяця візьме участь у змаганнях[221]. У травні 2014 року він переміг на дистанції 100 метрів батерфляєм на Arena Grand Prix в Шарлотт (Північна Кароліна)[222]. За повідомленнями, Фелпса мотивувала нездатність національної команди виграти чоловічу естафету 4×100 метрів вільним стилем після перемог у Пекіні 2008 та Римі 2009[223][224]. Стосунки між Фелпсом і тренером Бобом Боуменом зіпсувалися під час приготувань до Лондона 2012, тому Фелпс переконав скептично налаштованого Боумена, що він «не тренується для історії. Не тренується заради медалей. Не тренується навіть заради всіх своїх прихильників». Цього разу Фелпс хоче плавати для себе... і насолоджуватися подорожжю»[224]. Повернувшись у спорт 2014 року Фелпс «зменшив споживання калорій» і «збільшив кількість крижаних ванн після плавання». Станом на відбіркові змагання до олімпійської збірної 2016, попри на свій вік, Фелпс «почувався фізично сильнішим у воді, можливо, завдяки вправам, які Боумен додав до його тренувань у басейні, як-от багаторазовому повторенню 40-секундних запливів дельфіном з притиснутою до грудей 10-фунтовою вагою»[225].

Чемпіонат США 2015

[ред. | ред. код]

Після того, як Фелпса не взяли на Чемпіонат світу з водних видів спорту 2015 через водіння в нетверезому стані, він натомість взяв участь у чемпіонаті США (на довгій воді) у Сан-Антоніо як своєму цільовому змаганні літа. Він здобув золоті медалі на дистанціях 100 метрів батерфляєм (50,45 с)[226], 200 метрів батерфляєм (1:52,94)[227] та 200 метрів комплексним плаванням (1:54,75)[228]. У кожній з цих дисциплін він показав найшвидший час 2015 року у світі 2015.

У грудні 2015 року на зимовому чемпіонаті США у Федерал-Вей Фелпс виборов титули в тих самих трьох дисциплінах, знову на довгій воді, довівши загальну кількість національних титулів за кар’єру до 62[229].

Літні Олімпійські ігри 2016

[ред. | ред. код]

Відбіркові змагання

[ред. | ред. код]

На відбіркових змаганнях до олімпійської збірної США в місті Омаха Фелпс переміг на дистанціях 200 м батерфляєм (1:54,84), 200 м комплексним плаванням (1:55,91) і 100 м батерфляєм (51,00 с). Отож він став першим американським плавцем серед чоловіків і другим серед обох статей, після Дари Торрес, який кваліфікувався на п’яту Олімпіаду[230]. На цих змаганнях він не вразив результатами на дистанції 100 метрів вільним стилем, однак на останньому тренувальному таборі в Атланті за тиждень до поїздки в Ріо Фелпс показав у цій дисципліні «четвертий найшвидший час сезону за сигналом стартера», автоматично забезпечивши собі одне з семи місць у чоловічій естафетній команді 4×100 метрів вільним стилем[231].

Ріо-де-Жанейро

[ред. | ред. код]
Спортивні медалі
Золото 200 м батерфляєм 1:53.36
Золото 200 м комплексом 1:54.66
Золото Естафета 4×100 м вільним стилем 3:09.92
Золото Естафета 4×200 м вільним стилем 7:00.66
Золото Естафета 4×100 м комплексом 3:27.95 (OR)
Срібло 100 м батерфляєм 51.14

На церемонії відкриття Літніх Олімпійських ігор 2016 Фелпсу доручили нести прапор США. Це була перша церемонія відкриття Олімпіади, яку він відвідав[232][233]. Крім того, олімпійська команда США з плавання вибрала його одним із шести капітанів збірної США на Олімпіаді[234]. Він демонстрував розслаблену, товариську манеру спілкування в олімпійському селищі та на прес-конференціях, яка різко контрастувала з його відлюдькуватістю на попередніх Олімпіадах[224]. Разом з ним були наречена Ніколь Джонсон і син Бумер[235].

7 серпня у своїй першій дисципліні, естафеті 4×100 м вільним стилем, Фелпс здобув свою першу золоту медаль на Іграх 2016 року та свою 19-ту золоту олімпійську медаль загалом. На другому етапі він виконав чи не найшвидший в історії розворот (2,43 м/с) [236][237]. На цьому етапі він обігнав француза Фаб'яна Жіло і вийшов у лідери, а товариші по команді вже цю перевагу потім не випустили[238]. Етап Фелпса вирішив долю естафети, так що Жіло навіть згодом зауважив: «Хоч би які швидкі були мої товариші по команді, іншопланетянин на ім'я Фелпс виявився ще швидшим». Фелпс проплив етап за 47,12, четвертий результат серед всіх учасників естафети (три найкращі результати показали учасники першого етапу)[231] і найкращий серед його власних етапів на останніх трьох Олімпіадах[239][240].

Фелпс несе прапор США під час параду націй на церемонії відкриття літніх Олімпійських ігор 2016

9 серпня у своїй другій дисципліні, на дистанції 200 метрів батерфляєм, Фелпс став першим плавцем серед обох статей в історії, який на п'яти Олімпійських іграх потрапив до фіналу в одній і тій самій дисципліні: посів 5-те місце 2000 року, 1-ше - у 2004 і 2008 роках і 2-ге 2012 року[241] (2020 року Федеріка Пеллегріні стане другою серед плавців обох статей). Чотири роки перед тим він поступився Чадові ле Клосу, а цього разу в боротьбі за 1-ше місце випередив Масато Сакаї на 0,04 с[242]. Зі слів Фелпса, повернути цей титул було головною метою його повернення в спорт[243]. Попередній і фінальний запливи в цій дисципліні були дуже розкручені як реванш між Фелпсом і ле Клосом. Стосунки між цими двома спортсменами були доброзичливими ще в 2012–2013 роках, але вони погіршали 2014 року, коли Фелпс повернувся після завершення кар'єри і припустив, що нині в батерфляї показують повільні часи[244]. Сцена в підготовчій кімнаті перед попереднім запливом, коли ле Клос бився з тінню поки Фелпс «сяяв у кутку», породила інтернет-мем із гештегом #PhelpsFace[245]. Завдяки цій перемозі 31-річний Фелпс став не тільки найстаршим олімпійським чемпіоном з плавання серед чоловіків[246], але й найстаршим олімпійським чемпіоном в індивідуальній плавальній дисципліні[247], побивши, відповідно, рекорди Дьюка Каганамоку 1920 року та Інге де Бройн 2004 року. А ще Фелпс став першим плавцем, який виграв золоті олімпійські медалі в індивідуальній дисципліні з інтервалом у 12 років. Обидва ці рекорди через три дні побив Ентоні Ервін[248][249][250].

Того самого дня, 9 серпня, в естафеті 4×200 м вільним стилем Фелпс виборов свою 21-шу золоту медаль. В одній команді з ним пливли Конор Дваєр, Тавнлі Гаас і Раян Лохте[251]. Для Фелпса та Лохте це була 4-та поспіль золота медаль у цій дисципліні[252].

Фелпс з Натаном Едрієном, Раяном Гелдом і Кайлебом Дресселом після перемоги в естафеті 4 × 100 м вільним стилем

11 серпня на дистанції 200 метрів комплексом Фелпс здобув свою 22-гу золоту медаль. Він на 1,95 секунди випередив Косуке Хаґіно, чемпіона в комплексному плаванні на 400 м,. Це була четверта поспіль золота медаль Фелпса в цій дисципліні, а також четверта на цих Іграх. Він став першим плавцем серед обох статей, який чотири рази виграв одну і ту саму індивідуальну дисципліну, перевершивши попередній рекорд із трьох перемог Дон Фрейзер і Крістіни Егерсегі[253]. А ще він став третім олімпійцем загалом, після легкоатлетів Ела Ортера та Карла Льюїса, який чотири рази виграв одну і ту саму індивідуальну дисципліну[9][254]. Цією 13-ю золотою медаллю в індивідуальній дисципліні Фелпс побив встановлений на античних Олімпійських іграх рекорд Леоніда Родоського. Леонідас із острова Родос на чотирьох античних Олімпійських іграх тричі вигравав різні забіги на кожній із Олімпіад поспіль. Було це в 164, 160, 156 та 152 роках до нашої ери, тобто Леонідас Родоський був олімпійським переможцем 12 разів. Його рекорд тримався 2168 років[255].

У своїй останній індивідуальній дисципліні, на дистанції 100 м батерфляєм Фелпс зазнав поразки від сінгапурця Джозефа Скулінга і поділив срібну медаль з Чадом ле Клосом та Ласло Чехом[256][257].

13 серпня в естафеті 4 × 100 метрів комплексом Фелпс здобув 23-тю золоту і 28-му загалом медаль на Олімпійських іграх, і нею завершив свою кар'єру. В одній команді з ним пливли Раян Мерфі, Коді Міллер і Натан Едрієн. Вони побили олімпійський рекорд[258] і, за даними Олімпійського комітету США, здобули 1001-шу золоту медаль збірної США на всіх олімпійських іграх[259][260][261]. Після Олімпіади в Ріо Фелпс повторно завершив кар'єру плавця[262].

Виступ Фелпса на Олімпійських іграх в Ріо був унікальний у сенсі «здобуття багатьох золотих медалей у 31 рік, що набагато перевищує типовий пік для плавців-чоловіків». Його вважають одним із найвидатніших олімпійців усіх часів[263][264][265].

Результати міжнародних змагань на довгій воді

[ред. | ред. код]
Meet 100 вільн. 200 вільн. 400 вільн. 200 спин. 100 батер. 200 батер. 200 компл. 400 компл. 4×100 вільн. 4×200 вільн. 4×100 компл.
ОІ 2000 5-те
ЧС 2001 1
ПТЧ 2002 2 1 1 2 1
ЧС 2003 2 1 1 1 2 1[a]
ОІ 2004 3 1 1 1 1 3 1 1[a]
ЧС 2005 7-ме 1 18-те 2 1 1 1 1[a]
ПТЧ 2006 2 1 1 1 1 1
ЧС 2007 1 1 1 1 1 1 1
ОІ 2008 1 1 1 1 1 1 1 1
ЧС 2009 2 1 1 1 1 1
ПТЧ 2010 1 1 поп. запл.[b] 1 1 1
ЧС 2011 2 1 1 2 3 1 1
ОІ 2012 1 2 1 4-те 2 1 1
ЧС 2013
ПТЧ 2014 4-те 1 2 2 1 1
ЧС 2015
ОІ 2016 2 1 1 1 1 1
a  Фелпс плив тільки в попередніх запливах. Учасники попередніх запливів теж одержали нагороди.
b  У попередніх запливах Фелпс показав четвертий час, але не кваліфікувався до фіналу, бо був третім серед плавців США

Особисті рекорди

[ред. | ред. код]

Довга вода (50-метровий басейн)

[ред. | ред. код]
Дисципліна Час Місце проведення Дата Примітки
100 м вільним стилем 47,51 (е) Пекін 11 серпня 2008 Колишній НР
200 м вільним стилем 1:42,96 Пекін 12 серпня 2008 РА, колишній СР
400 м вільним стилем 3:46,73 Коледж Парк 8 серпня 2003 Колишній НР
100 м на спині 53.01 Індіанаполіс 3 серпня 2007
200 м на спині 1:54,65 Індіанаполіс 1 серпня 2007
100 м брасом 1:02,57 Колумбія 17 лютого 2008
200 м брасом 2:11.30 Сан-Антоніо 10 серпня 2015
100 м батерфляєм 49,82 Рим 1 серпня 2009 Колишній СР
200 м батерфляєм 1:51,51 Рим 29 липня 2009 РА, колишній СР
200 м комплексом 1:54,16 Шанхай 28 липня 2011 Колишній СР*
400 м комплексом 4:03,84 Пекін 10 серпня 2008 року Колишній СР

е = перший етап естафети
* Фелпс колишній володар СР в цій дисципліні, однак його особистим рекордом стало 2-ге місце після нового СР Раяна Лохте на Чемпіонаті світу 2011.

Коротка вода (25-метровий басейн)

[ред. | ред. код]
Дисципліна Час Місце проведення Дата Примітки
100 м вільним стилем 46,99 Манчестер 18 грудня 2009
200 м вільним стилем 1:42,78 Іст-Медоу 4 лютого 2006
200 м на спині 1:50,34 Берлін 22 жовтня 2011
100 м батерфляєм 50,46 Манчестер 18 грудня 2009
200 м батерфляєм 1:52,27 Мельбурн 28 листопада 2003
100 м комплексом 51,65 Берлін 22 жовтня 2011
200 м комплексом 1:51,89 Берлін 23 жовтня 2011
400 м комплексом 4:01.49 Берлін 22 жовтня 2011

Комерційні справи

[ред. | ред. код]

2011 року вийшла гра Michael Phelps: Push the Limit для Xbox 360 / Kinect, яка обіцяла принести «у вашу вітальню радість, фізичну форму та азарт від плавання один на один»[266]. Гра отримала не дуже позитивний відгук від каналу ABC News, який зауважив, що «її краще було б випустити як дешевий контент завантаження або в складі пакету ігор більшого олімпійського спортивного світу»[267].

Гольф

[ред. | ред. код]

Фелпс завзятий гольфіст і учасник численних аматорських та професійних турнірів, і навіть подумував після завершення кар'єри плавця стати професійним гольфістом[268]. На професійно-аматорському турнірі Alfred Dunhill Links Championship 2012, де Фелпс виступав у парі з гольфістом Полом Кейсі[en], він встановив світовий рекорд за найдовший в історії показаний по телебаченню пат, потрапивши в лунку з відстані 159 футів[269].

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Фелпс зі своєю дружиною Ніколь Джонсон

Боб Боумен схарактеризував Фелпса як «самотнього чоловіка»[270] з «жорсткою зосередженістю» на плавальній доріжці перед початком запливу, однак далі як «чоловіка, який робить усе для успіху людей, про яких дбає»[18]. Боумен твердить, що Фелпс «неймовірно чуйний»[270], пригадуючи як той після тренувань спілкувався з дітьми[18].

Фелпс одружений з колишньою Міс Каліфорнія США[en] Ніколь Джонсон[en]. Вони таємно побралися 13 червня 2016 року, про що повідомили громадськості лише через чотири місяці[271]. Вони познайомилися 2007 року на врученні ESPY Award[en], розійшлися 2008 року, потім знову зійшлися, але знову розійшлися 2010-го. 2012 року вони почали миритися і зрештою в лютому 2015 року заручилися[272][273][274]. Разом мають четверо синів. Родина живе в Парадайс-Вейлі (штат Аризона), де Фелпс на волонтерських засадах допомагає Боумену тренувати команду з плавання Arizona State Sun Devils[en][275].

Підлітком Фелпс обожнював австралійського плавця Яна Торпа і створив свій імідж за зразком Торпа[276]. Спочатку Торп казав, що Фелпс навряд чи виграє вісім золотих медалей на літніх Олімпійських іграх 2008 в Пекіні[277]. Фелпс використав ці слова як мотивацію і під час Ігор приклеїв їх до своєї шафки[278]. Торп був на трибунах під час естафети 4×100 метрів комплексним плаванням, де Фелпс здобув восьму золоту медаль. Коли Фелпс і його товариші по команді вибороли золото, Торп поцілував матір Фелпса, а потім потиснув руку й обійняв самого Фелпса. Опісля Торп сказав: «Я справді пишаюся ним не лише тому, що він виграв вісім золотих медалей. А радше тому, як він виріс і змужнів у велику людину. Ніколи в житті я не почувався таким щасливим, коли мені довели, що я помилявся»[161][279].

Ще одним своїм спортивним кумиром Фелпс називав Майкла Джордана і твердив, що «той змінив спортивний баскетбол»[280]. А ще Фелпс вболіває за Балтимор Рейвенс і ствердив, що віднайшов мету життя та бажання взяти участь у літніх Олімпійських іграх 2016 року саме після того, як звернувся за порадою до Рея Льюїса[281][282].

У січні 2018 року Фелпс зізнався, що страждав і від синдрому порушення активности та уваги, і від депресії, а після Олімпійських ігор 2012 навіть подумував про самогубство[283][284].

Проблеми з законом

[ред. | ред. код]

У листопаді 2004 року 19-річного Фелпса заарештували в Солсбері (штат Меріленд) за водіння в стані алкогольного сп'яніння[285]. Він визнав себе винним. Його засудили до 18 місяців випробувального терміну, оштрафували на 250 доларів, зобов’язали виступити перед учнями старших класів з лекцією про водіння в нетверезому стані, а також відвідати збори організації «Матері проти водіння в нетверезому стані[en]» (MADD)[286]. Коли згодом Метт Лауер[en] у програмі Today[en] запитав Фелпса про цей інцидент, той відповів, що «підвів багатьох людей у країні»[18].

у лютому 2009 року фотографія Фелпса з бонгом стала вірусною. Як наслідок, компанія Kellogg's відмовилася бути його спонсором, а Федерація плавання США[en] дискваліфікувала на три місяці. Фелпс визнав автентичність світлини, зробленої на вечірці в Університеті Південної Кароліни. Він публічно вибачився, назвавши свою поведінку «неадекватною»[287].

У вересні 2014 року Фелпса знову заарештували, цього разу за звинуваченням у водінні в стані алкогольного сп'яніння та перевищенні швидкости в Балтиморі[288]. У підсумку Федерація плавання США відсторонила його від усіх змагань на шість місяців і оголосила, що його не візьмуть на серпневий Чемпіонат світу з водних видів спорту 2015[289]. На ньому через відсутність Фелпса команда США не змогла потрапити до фіналу естафети 4×100 м вільним стилем[240]

Філантропія

[ред. | ред. код]

Після Олімпіади 2008 року Фелпс використав свій бонус у розмірі 1 млн доларів від компанії Speedo[en] для створення Фонду Майкла Фелпса[290][291][292]. Основне завдання фонду — розвиток спортивного плавання та пропаганда здорового способу життя[293].

2010 року Фонд Майкла Фелпса, Школа плавання Майкла Фелпса та KidsHealth[en].org розробили та пілотували на національному рівні програму «im» для членів програми Клуби хлопчиків і дівчаток Америки[en], в рамках якої дітям пояснюють, що важливо бути діяльними та здоровими, а основний її напрям — спортивне плавання. А ще в її рамках пропагують потребу в плануванні та постановці мети[294]. Im пропонують через Клуби хлопчиків і дівчаток Америки[294], а також через Olympics Special International[295]. Відтоді Фонд розробив дві інші програми: Level Field Fund-Swimming і Caps-for-a-Cause[296][297].

Найбільшим заходом Фонду є його щорічний збір коштів, Michael Phelps Foundation Golf Classic[298][299]. Фелпс заявив, що сподівається більше працювати зі своїм фондом, коли завершись кар'єру після літніх Олімпійських ігор 2012 у Лондоні[300].

2017 року Фелпс увійшов до ради директорів Medibio, компанії, що займається діагностикою психічних розладів[301].

Світові рекорди Фелпса

[ред. | ред. код]

На 19 серпня 2016 р. був володарем 7 світових рекордів (100 м батерфляєм, 200 м вільним стилем, 200 м батерфляєм, 200 м комплекс, 400 м комплекс, естафета 4×100 м вільним стилем, естафета 4×200 м вільним стилем, естафета 4х100 комплекс). Станом на 27 липня 2012 року Фелпс встановив 39 світових рекордів (29 індивідуальних і 10 — в естафетах) і перевершив досягнення Марка Спітца, який встановив за кар'єру 33 світові рекорди (26 індивідуальних і 7 — в естафетах).

Нижче наведено перелік усіх світових рекордів Фелпса. Жирним шрифтом виділено чинні рекорди.

№ Дистанція Стиль Час Місце Дата Примітки
1 200 м Батерфляй 1:54.92 Остін, Техас, США 02001-03-3030 березня 2001 [302]
2 200 м Батерфляй (2) 1:54.58 Фукуока, Японія 02001-07-2424 липня 2001 [302]
3 400 м Комплекс 4:11.09 Форт-Лодердейл, Флорида, США 02002-08-1515 серпня 2002 [303]
4 4×100 м Естафета, комплекс[a] 3:33.48 Йокогама, Японія 02002-08-2929 серпня 2002 [304]
5 400 м Комплекс (2) 4:10.73 Індіанаполіс, Індіана, США 02003-04-066 квітня 2003 [305]
6 200 м Комплекс 1:57.94 Санта Клара, Каліфорнія, США 02003-06-2929 червня 2003 [306]
7 200 м Батерфляй (3) 1:53.93 Барселона, Іспанія 02003-07-2222 липня 2003 [307]
8 200 м Комплекс (2) 1:57.52 Барселона, Іспанія 02003-07-2424 липня 2003 [307]
9 100 м Батерфляй 0:51.47 Барселона, Іспанія 02003-07-2525 липня 2003 [307]
10 200 м Комплекс (3) 1:56.04 Барселона, Іспанія 02003-07-2525 липня 2003 [307]
11 400 м Комплекс (3) 4:09.09 Барселона, Іспанія 02003-07-2727 липня 2003 [307]
12 200 м Комплекс (4) 1:55.94 Колледж Парк, Меріленд, США 02003-08-099 серпня 2003 [308]
13 400 м Комплекс (4) 4:08.41 Лонг Біч, Каліфорнія, США 02004-07-077 липня 2004 [309]
14 400 м Комплекс (5) 4:08.26 Афіни, Греція 02004-08-1414 серпня 2004 [310]
15 200 м Батерфляй (4) 1:53.80 Вікторія, Британська Колумбія, Канада 02006-08-1717 серпня 2006 [311]
16 4×100 м Естафета, вільний стиль[б] 3:12.46 Вікторія, Британська Колумбія, Канада 02006-08-1919 серпня 2006 [311]
17 200 м Комплекс (5) 1:55.84 Вікторія, Британська Колумбія, Канада 02006-08-2020 серпня 2006 [311]
18 200 м Батерфляй (5) 1:53.71 Колумбія, Міссурі, США 02007-02-1717 лютого 2007 [312]
19 200 м Вільний стиль 1:43.86 Мельбурн, Вікторія, Австралія 02007-03-2727 березня 2007 [313]
20 200 м Батерфляй (6) 1:52.09 Мельбурн, Вікторія, Австралія 02007-03-2828 березня 2007 [313]
21 200 м Комплекс (6) 1:54.98 Мельбурн, Вікторія, Австралія 02007-03-2929 березня 2007 [313]
22 4×200 м Естафета, вільний стиль[в] 7:03.24 Мельбурн, Вікторія, Австралія 02007-03-3030 березня 2007 [313]
23 400 м Комплекс (6) 4:06.22 Мельбурн, Вікторія, Австралія 02007-04-011 квітня 2007 [313]
24 400 м Комплекс (7) 4:05.25 Омаха, Небраска, США 02008-06-2929 червня 2008 [314]
25 200 м Комплекс (7) 1:54.80 Омаха, Небраска, США 02008-07-044 липня 2008 [314]
26 400 м Комплекс (8) 4:03.84 Пекін, Китай 02008-08-1010 серпня 2008 [315]
27 4×100 м Естафета, вільний стиль (2)[г] 3:08.24 Пекін, Китай 02008-08-1111 серпня 2008 [315]
28 200 м Вільний стиль (2) 1:42.96 Пекін, Китай 02008-08-1212 серпня 2008 [316]
29 200 м Батерфляй (7) 1:52.03 Пекін, Китай 02008-08-1313 серпня 2008 [317]
30 4×200 м Естафета, вільний стиль (2)[д] 6:58.56 Пекін, Китай 02008-08-1313 серпня 2008 [318]
31 200 м Комплекс (8) 1:54.23 Пекін, Китай 02008-08-1515 серпня 2008 [319]
32 4×100 м Естафета, комплекс (2)[а] 3:29.34 Пекін, Китай 02008-08-1717 серпня 2008 [320]
33 100 м Батерфляй (2) 0:50.22 Індіанаполіс, Індіана, США 02009-07-099 липня 2009 [321]
34 200 м Батерфляй (8) 1:51.51 Рим, Італія 02009-07-2929 липня 2009 [322]
35 4×200 м Естафета, вільний стиль (3)[е] 6:58.55 Рим, Італія 02009-07-3131 липня 2009 [322]
36 100 м Батерфляй (3) 0:49.82 Рим, Італія 02009-08-011 серпня 2009 [322]
37 4×100 м Естафета, комплекс (3)[ж] 3:27.28 Рим, Італія 02009-08-022 серпня 2009 [322]
38 4×100 м Естафета, комплекс (коротка вода)[и] 3:20.71 Манчестер, Велика Британія 02009-12-1818 грудня 2009 [323]
39 4×100 м Естафета, вільний стиль (коротка вода)[к] 3:03.30 Манчестер, Велика Британія 02009-12-1919 грудня 2009 [324]
a  з Аароном Пірсолом, Бренданом Гансеном і Джейсоном Лезаком
б  з Нілом Вокером, Калленом Джонсом і Джейсоном Лезаком
в  з Раяном Лохте, Клітом Келлером і Пітером Вандеркаайем
г  з Гарретом Вебер-Гейлом, Калленом Джонсом і Джейсоном Лезаком
д  з Раяном Лохте, Ріккі Беренсом і Пітером Вандеркаайем
е  з Раяном Лохте, Ріккі Беренсом і Дейвом Волтерсом
ж  з Аароном Пірсолом, Еріком Шанто і Дейвом Волтерсом
и  з Ніком Томаном, Марк Генглоффом і Натаном Едрієном
к  з Натаном Едрієном, Меттом Греверсом і Гарретом Вебер-Гейлом

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Michael Phelps biography and family! (faqgo.com, 10 серпня 2008) [Архівовано 23 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ Гарріс, Нік (11 серпня 2008). 'Baltimore Bullet' has history in his sights. The Independent. London. Архів оригіналу за 25 серпня 2010. Процитовано 25 серпня 2010. (англ.)
  3. ↑ а б в г д Профіль Майкла Фелпса на офіційному сайті Федерації плавання США [Архівовано 5 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ https://www.teamusa.com/profiles/michael-phelps
  5. ↑ Michael Phelps(Full Birth Name). britannica.com. 1 грудня 2005. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
  6. ↑ а б Michael Phelps Biography: Swimming, Athlete (1985–). Biography.com (FYI / A&E Networks). Процитовано 18 листопада 2015.
  7. ↑ Walters, Tanner (13 серпня 2016). Michael Phelps: 30 medals in Tokyo? 'I don't think so'. Yahoo! Sports. Процитовано 14 серпня 2016.
  8. ↑ Michael Phelps. www.olympedia.org. Процитовано 26 травня 2020.
  9. ↑ а б Rio 2016 | Simone Biles dazzles while Phelps wins his 22nd gold on day 6. 12 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  10. ↑ Gibbs, Robert (11 серпня 2016). Phelps breaks ties for most overall & gold individual medals. Swimswam. Процитовано 12 серпня 2016.
  11. ↑ Anderson, Jared (28 вересня 2016). Phelps named USOC's male athlete of the Rio Olympics. Swimswam. Процитовано 2 жовтня 2016.
  12. ↑ Lord, Craig (16 вересня 2012). Franklin Pips Phelps For Top Honour. SwimNews. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 жовтня 2014.
  13. ↑ Harris, Beth (14 квітня 2014). Olympic Great Michael Phelps Ending Retirement. NBC Washington. Процитовано 21 листопада 2015.
  14. ↑ Zaccardi, Nick (3 травня 2016). Michael Phelps left with one meet before Olympic Trials. Olympics on NBC. Процитовано 23 травня 2016.
  15. ↑ Rogers, Martin. Michael Phelps on Olympic future: 'I am not coming back in four years'. USA Today. Процитовано 26 липня 2017.
  16. ↑ Where Does Michael Phelps Rank Among Great Athletes Of All Time?. BleacherReport. Процитовано 7 серпня 2020.
  17. ↑ Jones, Tom. Jones: Put Michael Phelps in talk about greatest athlete of all time. Tampa Bay Times. Процитовано 7 серпня 2020.
  18. ↑ а б в г Phelps' voyage. The Baltimore Sun. 3 серпня 2008. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 5 вересня 2010.
  19. ↑ Jon Rapoport (3 серпня 2012). Michael Phelps' Baltimore Life, In & Out of the Pool (Photos). ifollosports. Процитовано 1 серпня 2014.[недоступне посилання з 01.11.2021]
  20. ↑ а б Phelps, Beneath the Surface, p. 15.
  21. ↑ а б Hiaasen, Rob (14 січня 2001). Life in the Fast Lane. The Baltimore Sun. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 31 липня 2012.
  22. ↑ michael phelps. Freepages.genealogy.rootsweb.ancestry.com. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  23. ↑ Phelps, Michael; Cazeneuve, Brian (14 серпня 2012). Beneath the Surface: My Story (англ.). Skyhorse Publishing, Inc. ISBN 9781613213247.
  24. ↑ Klingaman, Mike (31 травня 2007). Towson High proud to have its own star in Phelps. The Baltimore Sun. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 28 липня 2012.
  25. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 16.
  26. ↑ Michael Phelps explains to Jimmy Fallon that his focus in retirement will be on water safety, to help reduce the number of accidental drownings of children [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.] "Michael Phelps Retires to Run His Baby Boomer's Instagram", The Tonight Show Starring Jimmy Fallon, Thursday, September 1, 2016 (uploaded Sep2)
  27. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 24.
  28. ↑ Schaller, p. 4.
  29. ↑ Carson Foster Downs Michael Phelps U.S. National Age Group Record. Swimming World. 22 липня 2012. Процитовано 6 серпня 2016.
  30. ↑ USA Swimming National Age Group Records Long Course. USA Swimming. 31 серпня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  31. ↑ USA Swimming National Age Group Records Short Course. USA Swimming. 31 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  32. ↑ Hadhazy, Adam (18.08.2008). What Makes Michael Phelps So Good?. Scientific American. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 14.08.2016.
  33. ↑ Schaller, p. 24.
  34. ↑ Schaller, p. 22.
  35. ↑ Schaller, p. 25.
  36. ↑ Kevin Van Valkenburg (16 серпня 2008). Opposites attract. The Baltimore Sun. Процитовано 3 липня 2010.
  37. ↑ Schaller, p. 45.
  38. ↑ Schaller, p. 66.
  39. ↑ University of Michigan Official Athletic Site – Olympics. Mgoblue.Com. 26 липня 2012. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  40. ↑ Schaller, p. 27.
  41. ↑ Michael Phelps on moving to Arizona: 'I get to be tan all year'. The Baltimore Sun. 15 травня 2015. Процитовано 7 серпня 2017.
  42. ↑ Eisenband, Jeff (16 червня 2017). Michael Phelps Debunks Myth Of His 12,000-Calorie Diet. The Post Game. Процитовано 17 грудня 2019.
  43. ↑ Jennings, Ken (12 червня 2019). The Debunker: Did Michael Phelps Really Eat 12,000 Calories a Day?. woot.com. Woot. Процитовано 17 грудня 2019.
  44. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 85.
  45. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 78.
  46. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 88.
  47. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 92.
  48. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 109.
  49. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 110
  50. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 111
  51. ↑ а б Phelps, Beneath the Surface, p. 122.
  52. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 123.
  53. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 134.
  54. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 133.
  55. ↑ Phelps breaks fifth record at aquatic worlds. Canadian Broadcasting Corporation. 28 липня 2003. Процитовано 6 вересня 2009.
  56. ↑ 2003 World Championships – Men's 200 m butterfly results (semi-final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  57. ↑ 2003 World Championships – Men's 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  58. ↑ 2003 World Championships – Men's 4×200 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  59. ↑ 2003 World Championships – Men's 200 m individual medley results (semi-final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  60. ↑ 2003 World Championships – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  61. ↑ 2003 World Championships – Men's 100 m butterfly results (semi-final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  62. ↑ 2003 World Championships – Men's 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  63. ↑ 2003 World Championships – Men's 400 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  64. ↑ 2003 World Championships – Men's 4×100 m medley relay results (final). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  65. ↑ 2003 World Championships – Men's 4×100 m medley relay results (heats). Omega Timing. Процитовано 28 липня 2016.
  66. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 179.
  67. ↑ 2004 U.S. Olympic Team Trials – Men's 400 m individual medley results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  68. ↑ 2004 U.S. Olympic Team Trials – Men's 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  69. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 181.
  70. ↑ 2004 U.S. Olympic Team Trials – Men's 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  71. ↑ 2004 U.S. Olympic Team Trials – Men's 200 m backstroke results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  72. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 184.
  73. ↑ 2004 U.S. Olympic Team Trials – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  74. ↑ 2004 U.S. Olympic Team Trials – Men's 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  75. ↑ а б Phelps, Beneath the Surface, p. 186.
  76. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 191.
  77. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 400 m individual medley results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  78. ↑ Schaller, p. 35.
  79. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 4×100 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  80. ↑ Schaller, p. 36.
  81. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 202.
  82. ↑ Schaller, p. 37.
  83. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  84. ↑ Schaller, p. 38.
  85. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 204.
  86. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  87. ↑ Schaller, p. 39.
  88. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 4×200 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  89. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  90. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  91. ↑ а б Schaller, p. 40.
  92. ↑ а б Phelps, Beneath the Surface, p. 218.
  93. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 4×100 m medley relay results (heats). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  94. ↑ Games of the XXVIIIth Olympiad – Men's 4×100 m medley relay results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  95. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 243.
  96. ↑ 2005 World Championship Trials – Men's 400 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  97. ↑ 2005 World Championship Trials – Men's 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  98. ↑ 2005 World Championship Trials – Men's 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  99. ↑ 2005 World Championship Trials – Men's 100 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  100. ↑ 2005 World Championship Trials – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  101. ↑ Schaller, p. 59.
  102. ↑ 2005 World Championships – Men's 400 m freestyle results (heats). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  103. ↑ 2005 World Championships – Men's 4×100 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  104. ↑ 2005 World Championships – Men's 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  105. ↑ 2005 World Championships – Men's 100 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  106. ↑ 2005 World Championships – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  107. ↑ 2005 World Championships – Men's 4×200 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  108. ↑ 2005 World Championships – Men's 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  109. ↑ 2005 World Championships – Men's 4×100 m medley relay results (final). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  110. ↑ 2005 World Championships – Men's 4×100 m medley relay results (heats). Omega Timing. Процитовано 3 серпня 2016.
  111. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 261.
  112. ↑ 2006 ConocoPhillips National Championships – Men's 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 3 серпня 2016.
  113. ↑ 2006 ConocoPhillips National Championships – Men's 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 3 серпня 2016.
  114. ↑ 2006 ConocoPhillips National Championships – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 3 серпня 2016.
  115. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 264.
  116. ↑ 2006 Pan Pacific Swimming Championships – Men's 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  117. ↑ 2006 Pan Pacific Swimming Championships – Men's 400 m individual medley results (final). Процитовано 4 серпня 2016.
  118. ↑ 2006 Pan Pacific Swimming Championships – Men's 4×200 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  119. ↑ 2006 Pan Pacific Swimming Championships – Men's 200 m backstroke results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  120. ↑ 2006 Pan Pacific Swimming Championships – Men's 4×100 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  121. ↑ 2006 Pan Pacific Swimming Championships – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  122. ↑ Schaller, p. 60.
  123. ↑ 12th FINA World Championships – Men's 4×100 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  124. ↑ 12th FINA World Championships – Men's 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  125. ↑ 12th FINA World Championships – Men's 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  126. ↑ 12th FINA World Championships – Men's 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  127. ↑ 12th FINA World Championships – Men's 4×200 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  128. ↑ 12th FINA World Championships – Men's 100 m butterfly results (final). Процитовано 4 серпня 2016.
  129. ↑ 12th FINA World Championships – Men's 400 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  130. ↑ 12th FINA World Championships – 4×100 m medley relay results (heats). Omega Timing. Процитовано 4 серпня 2016.
  131. ↑ Men 200 LC Meter Backstroke. USA Swimming. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 4 серпня 2016.
  132. ↑ Phelps grabs two titles in an hour. Процитовано 4 серпня 2016.
  133. ↑ 2008 U.S. Olympic Team Trials – 400 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  134. ↑ 2008 U.S. Olympic Team Trials – 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  135. ↑ 2008 U.S. Olympic Team Trials – 100 m freestyle results (heats). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  136. ↑ 2008 U.S. Olympic Team Trials – 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  137. ↑ 2008 U.S. Olympic Team Trials – 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  138. ↑ 2008 U.S. Olympic Team Trials – 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  139. ↑ Schaller, p. 83.
  140. ↑ Phelps, No Limits, p. 45.
  141. ↑ Schaller, p. 117.
  142. ↑ Phelps, No Limits, p. 52.
  143. ↑ Schaller, p. 129.
  144. ↑ Phelps' 400 IM LCM becomes Second-Longest Men's World Record Ever Today. Swimswam.com. 31 січня 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  145. ↑ Schaller, p. 145.
  146. ↑ Phelps, No Limits, p. 97.
  147. ↑ Klein, Jeff Z., "What the World Is Saying: In France, a Bitter Defeat, but No Mention of Freedom Fries" [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.].
  148. ↑ Phelps, No Limits, p. 129.
  149. ↑ Phelps, No Limits, p. 130.
  150. ↑ Phelps, No Limits, p. 151.
  151. ↑ Phelps, No Limits, p. 152.
  152. ↑ Phelps, No Limits, p. 176.
  153. ↑ Phelps, No Limits, p. 184.
  154. ↑ Schaller, p. 174.
  155. ↑ Schaller, p. 183.
  156. ↑ Phelps, No Limits, p. 206.
  157. ↑ Phelps, No Limits, p. 207.
  158. ↑ Longman, Jeré (20 серпня 2008). By Withholding Photos, Olympic Timekeeper Draws Attention to Relationship With Phelps. The New York Times. Процитовано 13 червня 2010.
  159. ↑ Clarey, Christopher (16 серпня 2008). Cavic Finds a Personal Triumph in the Narrowest of Defeats. The New York Times. Процитовано 13 червня 2010.
  160. ↑ Phenomenal Phelps wins 7th gold by 0.01 seconds to tie Spitz. ESPN. 16 серпня 2008. Процитовано 1 серпня 2012.
  161. ↑ а б Phelps, No Limits, p. 218.
  162. ↑ Phelps claims Olympic-record eighth gold medal with relay win. Sports Illustrated. 17 серпня 2008. Архів оригіналу за 12 квітня 2010. Процитовано 25 серпня 2010.
  163. ↑ Phelps wins historic eighth gold medal. CNN. 17 серпня 2008. Архів оригіналу за 12 квітня 2010. Процитовано 25 серпня 2010.
  164. ↑ Phelps, No Limits, p. 185.
  165. ↑ I'm clean, says history making Phelps. Daily News and Analysis. India. 15 серпня 2008. Процитовано 21 червня 2010.
  166. ↑ Craig Lord (2 липня 2008). Michael Phelps shrugs off question of drugs. The Sunday Times. London. Процитовано 21 червня 2010.
  167. ↑ Allan Maki (15 серпня 2008). Phelps deals with doping questions. The Globe and Mail. Canada. Архів оригіналу за 22 серпня 2009. Процитовано 21 червня 2010.
  168. ↑ Gina Kolata (15 серпня 2008). So Far, Drug Testing Has Revealed Only a Few Positives. The New York Times. Процитовано 21 червня 2010.
  169. ↑ 2009 National Championships – 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  170. ↑ 2009 National Championships – 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  171. ↑ 2009 National Championships – 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  172. ↑ Karen Crouse (27 липня 2009). World Records Fall in Swimming, and It's Only Day 1. The New York Times. Процитовано 5 серпня 2009.
  173. ↑ 2009 World Championships – 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  174. ↑ Roberts, Jacob (2017). Winning Skin. Distillations. 2 (4): 8—15. Процитовано 22 березня 2018.
  175. ↑ Coach threatens to pull Phelps. ESPN. Associated Press. 28 липня 2009. Архів оригіналу за 31 липня 2009. Процитовано 4 вересня 2010.
  176. ↑ Phelps bounces back from loss with record in 200-meter butterfly. Sports Illustrated. 29 липня 2009. Архів оригіналу за 12 квітня 2010. Процитовано 25 серпня 2010.
  177. ↑ Matt Daily and Braden Reddall (31 липня 2009). U.S. seals men's 4x200 relay title in record time. The US Daily. Архів оригіналу за 17 липня 2011. Процитовано 5 серпня 2009.
  178. ↑ Phelps refrains from adding to the fire. Television New Zealand. Reuters. 31 липня 2009. Архів оригіналу за 14 червня 2011. Процитовано 4 вересня 2010.
  179. ↑ Cavic: I'll buy Phelps new suit. ESPN. 31 липня 2009. Процитовано 22 червня 2010.
  180. ↑ John Kenny (3 серпня 2009). Phelps goes under 50 seconds in 100m butterfly. The Irish Times. Процитовано 5 серпня 2009.
  181. ↑ Rebecca Bryan (2 серпня 2009). Phelps savours triumph over rival Cavic. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 22 червня 2010.
  182. ↑ Karen Crouse (2 серпня 2009). Phelps Leaves Rome With Another Gold. The New York Times. Процитовано 5 серпня 2009.
  183. ↑ 2010 ConocoPhillips National Championships – 200 m freestyle results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  184. ↑ 2010 ConocoPhillips National Championships – 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  185. ↑ 2010 ConocoPhillips National Championships – 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  186. ↑ No surprises -Phelps takes gold. San Francisco Chronicle. Associated Press. 6 серпня 2010. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  187. ↑ Michael Phelps 'fairly pleased' after making history at US nationals. The Guardian. London. 6 серпня 2008. Архів оригіналу за 16 серпня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  188. ↑ 2010 ConocoPhillips National Championships – 200 m individual medley results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  189. ↑ Dillman, Lisa (6 серпня 2010). Ryan Lochte upsets Michael Phelps at national swimming championships. Los Angeles Times. Процитовано 9 серпня 2010.
  190. ↑ 2010 ConocoPhillips National Championships – 200 m backstroke results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  191. ↑ 2010 Pan Pacific Swimming Championships – 200 m butterfly results (final). Omega Timing. Процитовано 10 серпня 2016.
  192. ↑ Phelps extends dominance in 200 fly at Pan Pacs. Associated Press. 18 серпня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2010. Процитовано 18 серпня 2010.
  193. ↑ 2010 Pan Pacific Swimming Championships – 400 m individual medley results (heats). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  194. ↑ 2010 Pan Pacific Swimming Championships – 4×200 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 серпня 2016.
  195. ↑ 2010 Pan Pacific Swimming Championships – 100 m butterfly results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  196. ↑ 2010 Pan Pacific Swimming Championships – 4×100 m freestyle relay results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  197. ↑ 2010 Pan Pacific Swimming Championships – 4×100 m medley relay results (final). Omega Timing. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 серпня 2016.
  198. ↑ FINA World Championships, Swimming: Australia Stuns France, U.S. For Men's 400 Free Relay Triumph; Two New Textile Bests. Swimming World. 24 липня 2011. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 27 липня 2011.
  199. ↑ FINA World Championships, Swimming: Ryan Lochte Bests Michael Phelps For 200 Free Gold. Swimming World. 26 липня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  200. ↑ FINA World Championships, Swimming: Michael Phelps Closes Out Takeshi Matsuda for Gold Medal. Swimming World. 27 липня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  201. ↑ FINA World Championships, Swimming: Ryan Lochte Sets First Post Techsuit-Era World Record. Swimming World. 28 липня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  202. ↑ FINA World Championships, Swimming: Ryan Lochte's Monster Anchor Leg Secures United States Victory in 800 Free Relay. Swimming World. 29 липня 2011. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 29 липня 2011.
  203. ↑ FINA World Championships, Swimming: Michael Phelps Threepeats 100 Fly. Swimming World. 30 липня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  204. ↑ FINA World Championships, Swimming: United States Edges Australia for 400 Medley Relay Win. Swimming World. 31 липня 2011. Процитовано 15 листопада 2016.
  205. ↑ Schaller, p.228.
  206. ↑ Schaller, p. 229.
  207. ↑ Paul Newberry (2 липня 2012). Phelps locks up another 8-race program in London – Yahoo! Sports. Yahoo!. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 15 листопада 2016.
  208. ↑ Powers, John. Michael Phelps earns expected Olympic berth. The Boston Globe. Процитовано 26 червня 2012.
  209. ↑ Ryan Lochte wins medley gold as Michael Phelps finishes fourth. 29 липня 2012. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 7 липня 2013.
  210. ↑ Layden, Tim (29 липня 2012). Phelps, U.S. fail to recreate Beijing magic, drop to silver in 400 relay. Sports Illustrated. Процитовано 29 липня 2012.
  211. ↑ 'Fab Five' brings home gymnastics gold. CNN. 1 серпня 2012. Процитовано 1 серпня 2012.
  212. ↑ Gibson, Owen (1 серпня 2012). Michael Phelps breaks record by reaching 19 Olympic medals in London. The Guardian. Процитовано 1 серпня 2012.
  213. ↑ Longman, Jeré (31 липня 2012). Phelps Tops Another Olympian, but at 77, She Grins. The New York Times. с. A1. Процитовано 1 серпня 2012.
  214. ↑ Michael Phelps wins 16th career gold. ESPN. 3 серпня 2012. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
  215. ↑ Crouse, Karen (2 серпня 2012). Soni Sets World Record to Win 200 Breaststroke. The New York Times. с. A1. Процитовано 4 серпня 2012.
  216. ↑ Zaccardi, Nick (3 серпня 2012). Phelps surges toward exit as Franklin, Ledeckey rise to stardom. London 2012. cnnsi.com. Процитовано 3 серпня 2012.
  217. ↑ 2012 London Olympics: Michael Phelps Leads All Swimmers With Six Medals. Swimming World. 5 серпня 2012. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 4 серпня 2012.
  218. ↑ Almond, Elliott (3 серпня 2012). Olympics: Michael Phelps shows once more why he's the gold standard in swimming. Mercury News. Процитовано 4 серпня 2012.
  219. ↑ Phelps ends career with gold in medley relay. Sports Illustrated. 4 серпня 2012. Процитовано 4 серпня 2012.
  220. ↑ Bruner, Raisa (15 серпня 2016). All the Times Michael Phelps Has Totally Insisted He's Going to Retire. Time. Процитовано 17 серпня 2016.
  221. ↑ Harris, Beth (14 квітня 2014), Olympic Great Michael Phelps Ending Retirement, ABC News, процитовано 14 квітня 2014
  222. ↑ Goldberg, Rob (16 травня 2014). Michael Phelps at Charlotte Grand Prix 2014: Race Results and Twitter Reaction. Bleacher Report. Процитовано 9 червня 2014.
  223. ↑ Forde, Pat. "The story of how Michael Phelps and 'the best turn ever done' made Olympic magic" [Архівовано 21 вересня 2016 у Wayback Machine.], yahoosports.com. August 8, 2016.
  224. ↑ а б в Posnanski: 2016 likely to be Michael Phelps' favorite Olympic Games. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2016.
  225. ↑ Crouse, Karen (24 червня 2016). Seeking Answers, Michael Phelps Finds Himself. The New York Times.
  226. ↑ Men's 100-meter butterfly Final. Omega Timing. 8 серпня 2015.
  227. ↑ Men's 200-meter butterfly Final. Omega Timing. 7 серпня 2015.
  228. ↑ Men's 200-meter Individual Medley Final. Omega Timing. 9 серпня 2015.
  229. ↑ Lohn, John (6 грудня 2015). With 1:56.11 Outing in 200 Fly, Michael Phelps Grabs Third Title of Winter Nationals. Swimvortex. Архів оригіналу за 12 грудня 2015. Процитовано 6 грудня 2015.
  230. ↑ Hecht, Hannah (29 червня 2016). Michael Phelps makes fifth Olympic Team. Swimswam. Процитовано 30 червня 2016.
  231. ↑ а б Newberry, Paul (8 серпня 2016). Can 'extraterrestrial' Michael Phelps bag 6 Rio Olympics gold medals?. Toronto Star.
  232. ↑ Michael Phelps Is Named a Captain on the U.S. Men's Olympic Swim Team. The New York Times. 19 липня 2016. ISSN 0362-4331. Процитовано 15 серпня 2016.
  233. ↑ Martin, Jill (3 серпня 2016). Michael Phelps selected as U.S. flag bearer for Rio Olympics. CNN. Процитовано 3 серпня 2016.
  234. ↑ Michael Phelps Will Captain for First Time as Veterans Helm U.S. Olympic Swim Teams. Процитовано 15 серпня 2016.
  235. ↑ Ng, Callum (23 серпня 2016). The father, the millionaire, the reformed: Michael Phelps ponders future. Canadian Broadcasting Corporation. Процитовано 24 серпня 2016.
  236. ↑ Mullen, John (8 серпня 2016). Michael Phelps Swimming Turn at Rio 2016 Olympics: The Fastest Ever?. Swimming Science. Архів оригіналу за серпень 10, 2016. Процитовано 9 серпня 2016.
  237. ↑ Koebler, Jason (8 серпня 2016). The Science of Michael Phelps's Gold Medal-Winning Turn. Motherboard. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.
  238. ↑ The story of how Michael Phelps and 'the best turn ever done' made Olympic magic. Yahoo Sports. 8 серпня 2016.
  239. ↑ Newberry, Paul (8 серпня 2016). 'I'm very pleased': For Michael Phelps, 6 golds within reach in Rio. CTVNews.
  240. ↑ а б Abrahamson: Americans recaptured the magic with freestyle relay triumph. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 8 серпня 2016.
  241. ↑ Grace, Jeff (9 серпня 2016). Phelps becomes the first to reach five consecutive finals. Swimswam. Процитовано 9 серпня 2016.
  242. ↑ Американський плавець Фелпс став 21-кратним олімпійським чемпіоном. УНІАН. 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  243. ↑ Lord, Craig (9 серпня 2016). Michael Phelps: 'I really wanted that one back' – mission repossession accomplished. Swimvortex. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 10 серпня 2016.
  244. ↑ D'Andrea, Christian (9 серпня 2016). The history behind Michael Phelps' death stare. SB Nation.
  245. ↑ The Internet Went Wild For Michael Phelps' Win Over Chad le Clos. Time.
  246. ↑ Sherman, Rodger (12 серпня 2016). Michael Phelps broke a 2,168-year-old Olympic record. Sbnation.com. SB Nation. Процитовано 12 серпня 2016.
  247. ↑ Gibbs, Robert (9 серпня 2016). Michael Phelps becomes oldest to win individual gold swimming medal. Swimswam. Процитовано 10 серпня 2016.
  248. ↑ Sherman, Rodger (9 серпня 2016). Michael Phelps tied a 2,168-year-old Olympic record. Sbnation.com. SB Nation. Процитовано 10 серпня 2016.
  249. ↑ Gibbs, Robert (12 серпня 2016). Ervin passes Phelps to become oldest swimmer to win solo gold. Swimswam. Процитовано 13 серпня 2016.
  250. ↑ Rio 2016 Olympic Games – Swimming – Men's 200m Butterfly. NBC News. Архів оригіналу за 11 серпня 2016.
  251. ↑ Phelps, Lochte, Dwyer and Haas continue U.S.' golden dominance of 4x200 freestyle relay. NBC Olympics. 9 серпня 2016. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
  252. ↑ Svrluga, Barry (9 серпня 2016). Michael Phelps extends his legacy with two more gold medals at Rio Olympics. The Washington Post. Процитовано 30 березня 2017.
  253. ↑ Sutherland, James (11 серпня 2016). Michael Phelps wins record 4th consecutive 200 IM, 22nd career gold. Swimswam. Процитовано 12 серпня 2016.
  254. ↑ Walker, Childs (12 серпня 2016). Michael Phelps wins fourth gold in 200 IM, outdueling Ryan Lochte for perhaps last time. The Baltimore Sun. Процитовано 12 серпня 2016.
  255. ↑ Майкл Фелпс побив олімпійський рекорд із античних часів (radiosvoboda, 12 серпня 2016). Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  256. ↑ Rio Olympics 2016: Joseph Schooling beats Michael Phelps in 100m butterfly. BBC. 13 серпня 2016.
  257. ↑ Chappell, Bill (12 серпня 2016). Michael Phelps Misses Shot at 5th Gold Medal in Rio, Wins Silver in Butterfly. Процитовано 13 серпня 2016.
  258. ↑ Lutz, Rachel (13 серпня 2016). Michael Phelps wins career Olympic gold No. 23 in medley relay. NBC Olympics. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2016.
  259. ↑ Bien, Louis (14 серпня 2016). The United States says it has won 1,000 Olympic gold medals, but it may only have 999. SB Nation. Процитовано 14 серпня 2016.
  260. ↑ Brady, James (14 серпня 2016). Olympic swimming results 2016: Michael Phelps leads U.S. to medley relay gold in his final Olympic race. SB Nation. Процитовано 14 серпня 2016.
  261. ↑ Tribune, Chicago (13 серпня 2016). Golden finale: Michael Phelps captures his 23rd Olympic gold with relay win. Chicago Tribune. Процитовано 14 серпня 2016.
  262. ↑ Olympic swimmer Michael Phelps on his "new chapter" after retirement. CBS News. 19 жовтня 2017.
  263. ↑ Burn-Murdoch, John (23 серпня 2016). Rio Olympics 2016: a visual analysis of Phelps, Biles and Bolt. Financial Times.
  264. ↑ Rio Olympics 2016: Phelps, Bolt, Owens – who is the greatest Olympian of all time?. BBC Sport. 11 серпня 2016.
  265. ↑ Usain Bolt vs. Michael Phelps: Who's The Greatest Olympian Of All Time?. International Business Times. 16 серпня 2016.
  266. ↑ 505 Games Announces E3 Lineup. IGN. j2 Global. 6 червня 2011. Процитовано 10 вересня 2016.
  267. ↑ Review: 'Michael Phelps: Push the Limit' for Kinect. ABC News. Процитовано 19 вересня 2021.
  268. ↑ Morisette, Jim (5 серпня 2012). Michael Phelps: Could Legendary Olympic Champion Become Professional Golfer?. Bleacher Report.
  269. ↑ Myers, Alex (10 серпня 2016). Michael Phelps' other claim to fame? Making the longest televised putt in history. (Seriously.). Golf Digest.
  270. ↑ а б Profile: Michael Phelps. The Sunday Times. London. 17 серпня 2008. Архів оригіналу за 7 вересня 2010. Процитовано 7 вересня 2010.
  271. ↑ Messer, Lesley (26 жовтня 2016). Michael Phelps Is Married to Nicole Johnson. ABC News. Процитовано 27 жовтня 2016.
  272. ↑ CHETIA, AKLANTA (5 липня 2022). I Don't Want to Waste My Time. Essentially Sports. Full Spectrum Services LLP. Архів оригіналу за 7 липня 2022. Процитовано 5 жовтня 2023.
  273. ↑ Michael Phelps Just Got Engaged to Former Miss California USA. Time. 22 лютого 2015. Процитовано 22 лютого 2015.
  274. ↑ Michael Phelps Relishes the Cheer and Challenge of His New Reality. The New York Times. 7 серпня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
  275. ↑ Reagor, Catherine (22 серпня 2016). Solid gold: Inside Michael Phelps' Paradise Valley home. AZCentral. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 7 серпня 2017.
  276. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 95.
  277. ↑ Nicole Jeffery (23 липня 2008). Thorpe's doubt of eight gold sweep spurs Phelps. The Australian. Процитовано 21 червня 2010.
  278. ↑ Phelps, Beneath the Surface, p. 281.
  279. ↑ Kaz Mochlinski (20 серпня 2008). Ian Thorpe happy to have been proved wrong by Michael Phelps. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 8 грудня 2011. Процитовано 21 червня 2010.
  280. ↑ CNN (27 липня 2012). Michael Phelps on Michael Jordan. youtube.com. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
  281. ↑ Shaffer, Jonas (10 серпня 2016). Ray Lewis tweets strange thing about Michael Phelps' medal count, deletes it. The Baltimore Sun. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  282. ↑ After Nearly Dying, Michael Phelps Admits The Secret That Saved His Life And Made Him Swim Again. qpolitical.com. 5 серпня 2016. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.
  283. ↑ Michael Phelps Opens Up About ADHD Struggles: A Teacher Told Me 'I'd Never Amount to Anything'. PEOPLE.
  284. ↑ Michael Phelps Says He Contemplated Suicide After 2012 Olympics. PEOPLE.
  285. ↑ Schaller, p. 42.
  286. ↑ Olympic Champ Sentenced For DUI. CBS News. 29 грудня 2004. Процитовано 14 лютого 2008.
  287. ↑ Macur, Juliet (5 лютого 2009). Phelps Disciplined Over Marijuana Pipe Incident. The New York Times. Процитовано 5 лютого 2009.
  288. ↑ Olympian Michael Phelps apologizes for DUI arrest [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], Associated Press, September 30, 2014.
  289. ↑ Michael Phelps suspended from swimming for six months. BBC News. 6 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
  290. ↑ Phelps, No Limits, p. 227.
  291. ↑ Bob Considine (2 вересня 2008). Phelps to use $1 million bonus to start charity. TODAY People. Архів оригіналу за 28 липня 2010. Процитовано 21 червня 2010.
  292. ↑ Johnson, Drew. Michael Phelps Launches Foundation, Donates Speedo $1 Million Bonus to Charity Olympic Gold Medalist Embarks on Eight-City Tour. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 30 травня 2012.
  293. ↑ Phelps, No Limits, p. 226.
  294. ↑ а б Van Valkenburg, Kevin (24 червня 2011). Phelps expands swimming education initiative. The Baltimore Sun. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 8 серпня 2012.
  295. ↑ Murphy, Mandy (1 серпня 2010). Michael Phelps Becomes Special Olympics' Newest Global Ambassador. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 30 травня 2012.
  296. ↑ Michael Phelps Foundation. Programs. Michael Phelps Foundation. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 30 травня 2012.
  297. ↑ Level Field Fund Establishes Level Field Fund – Swimming. 16 серпня 2010. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 30 травня 2012.
  298. ↑ Van Valkenburg, Kevin (14 вересня 2010). Tee times, not London, keeping Phelps busy. The Baltimore Sun. Процитовано 30 травня 2012.
  299. ↑ Phelps, Michael. Michael Phelps Foundation Golf Classic. Speedo Pace Club. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 30 травня 2012.
  300. ↑ Schultz, Jordan (11 травня 2012). Michael Phelps on London 2012 Olympics, His New Post-Swimming Diet And Retirement Plans. The Huffington Post. Процитовано 30 травня 2012.
  301. ↑ Our Company. Medibio (en-AU) . Процитовано 5 липня 2017.
  302. ↑ а б Litsky, Frank (30 листопада 2001). Youngster Quickly Joins Elite. The New York Times. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  303. ↑ World Record Not Quite Enough For Vendt In 400m IM. Usctrojans.com. 15 серпня 2002. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  304. ↑ U.S. Men Have Last Word, Set World Mark in 400m Medley Relay as Pan Pacs End With a Bang. Swimming World Magazine. 29 серпня 2002. Архів оригіналу за 7 вересня 2010. Процитовано 7 вересня 2010.
  305. ↑ Phelps Lowers His Own World Record in the 400 IM at "Duel in the Pool". Swimming World Magazine. 6 квітня 2003. Архів оригіналу за 7 вересня 2010. Процитовано 7 вересня 2010.
  306. ↑ Ostler, Scott (30 червня 2003). New world record? Phelps just starting. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  307. ↑ а б в г д 10th FINA World Championships, Barcelona (ESP): Full Results Book: Records Broken By Event. Omega Timing. 26 липня 2003. с. 167. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  308. ↑ Phelps sets new world mark in 200m medley. Australian Broadcasting Corporation. 10 серпня 2003. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  309. ↑ May, Meredith (8 липня 2004). Setting the pace / Phelps breaks own world record in Olympic qualifying. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  310. ↑ Phelps earns first gold. Casper Star-Tribune. 15 серпня 2004. Архів оригіналу за 4 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  311. ↑ а б в 2006 Pan Pacific Swimming Championships, Victoria, British Columbia (CAN): Full Results Book: Records Broken By Event. Omega Timing. 20 серпня 2006. с. 76. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  312. ↑ Phelps sets world record at Grand Prix. Columbia Missourian. 18 лютого 2007. Архів оригіналу за 4 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  313. ↑ а б в г д 12th FINA World Championships, Melbourne (AUS): Full Results Book: Records Broken By Event. Omega Timing. 1 квітня 2007. с. 190. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  314. ↑ а б 2008 U.S. Olympic Team Trials, Omaha (USA): Full Results Book: Records Broken By Event. Omega Timing. 6 липня 2008. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  315. ↑ а б Men's long course world records as of December 18, 2009 (PDF). Swimming World Magazine. 18 грудня 2009. Архів (PDF) оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  316. ↑ Phelps picks up third gold medal in Beijing. The Belfast Telegraph. 12 серпня 2008. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  317. ↑ More gold and another day at the office for Michael Phelps. Daily News. New York. 12 серпня 2008. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  318. ↑ Stallman, Jason (12 серпня 2008). Phelps Adds 2 More Gold Medals. The New York Times. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  319. ↑ Stallman, Jason (15 серпня 2008). Phelps wins 200 individual medley for sixth gold. The New York Times. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  320. ↑ Michael Phelps overtakes Mark Spitz with record-breaking haul of eight gold medals. The Sunday Telegraph. London. 17 серпня 2008. Архів оригіналу за 5 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  321. ↑ USA Swimming National Championships: Michael Phelps Demolishes World Record in 100 Fly. Swimming World Magazine. 9 липня 2009. Архів оригіналу за 4 вересня 2010. Процитовано 4 вересня 2010.
  322. ↑ а б в г 13th FINA World Championships, Rome (ITA): Full Results Book: Records Broken By Event. Omega Timing. 30 липня 2009. с. 246—247. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.
  323. ↑ British Gas Duel in the Pool – 4×100 m medley relay (final). Omega Timing. Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2012. Процитовано 25 жовтня 2010.
  324. ↑ British Gas Duel in the Pool: United States Team vs European Select Team: December 18–19 – 2009 Manchester (GBR): Full Results Book: Records Broken By Record Type (PDF). Omega Timing. 19 грудня 2009. с. 32. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 4 вересня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Майкл_Фелпс&oldid=43389752