Сережки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сережки-підвіски
Портрет французького короля Генриха III

Сере́жки[1], або се́рги[2], діал. ковтки́[3], ку́льчики[4] — прикраси, що носять у проколах, зроблених у вусі.

Поширені як серед жінок (зазвичай парні), так і серед чоловіків (здебільшого непарні).

Багато прикрас, як і сережки, з'явилися дуже давно, ще в стародавньому світі. Але жодна прикраса в світі не мала більшого значення, ніж сережки.

Стародавній світ

[ред. | ред. код]

Цю прикрасу спочатку носили і жінки, і чоловіки. Причому сережки позначали становище в суспільстві. Порівняйте: сережка-кільце із золота (непарна) у вусі стародавнього перса або афінянина говорила про його знатності; в Римській Імперії навпаки сережка означала приналежність до рабів.

Сережки у вухах жінок теж мали особливе значення. Воно чимось нагадує сучасність. Чим багатша була жінка, тим вишуканішими на ній були сережки. Але не скрізь цю прикрасу носили жінки. Наприклад, у древній Греції, сережки носили тільки жінки легкої поведінки.

Середньовіччя

[ред. | ред. код]

Час минав, змінювалися мораль і звичаї. І в Середні століття до сережок стали ставитися по-іншому. До 19 століття сережки залишалися як чоловічою, так і жіночою прикрасою. Сережки то були популярні у знатних чоловіків, то впадали в немилість. Але не все підкорялося моді.

Згадайте кільця в вухах піратів і злодіїв. Церква в 17 столітті заборонила носити сережки, адже змінювати своє тіло не можна за церковними канонами. Саме в зв'язку з цією ситуацією сережки стали носити тільки ті, хто відкрито висловлював презирство суспільству. З огляду на те, що в ті часи жінки не впливали на суспільство, вони, на відміну від законослухняних чоловіків, продовжували носити сережки.

Українська історія сережок

[ред. | ред. код]

В Україні історія цієї прикраси хоч і схожа на світову, але є і відмінності. Сережки також носили і жінки, і чоловіки, їх фасон розповідав про те, наскільки знатна людина. Все змінилося після 12 століття. Сережки стали носити тільки військові чоловіки. Причому носили вони жіночі сережки, які їм подарували кохані.

Особливе призначення

[ред. | ред. код]

Сережки могли позначати не тільки положення в суспільстві, а й багато іншого. Сережка у вусі цигана означала, що він єдиний син у сім'ї або народився після смерті брата. У козаків мало значення, в якому вусі носиться сережка: в правому — єдиний син у сім'ї, в лівому — син матері-одиночки, в обох — годувальник і спадкоємець роду. Примітно значення кількість сережок у вусі моряка і пірата. Вони означали, скільки разів моряк обігнув мис Доброї Надії і скільки кораблів захопив пірат.

Зміна фасонів

[ред. | ред. код]

Разом з часом змінювалися і самі сережки. Їх фасони перетворювались відповідно до поточного стилю. І сьогодні ми використовуємо те, що було придумано колись. Сучасні стилістичні рішення хоч і з'являються, але швидко зникають, і дизайнери знову шукають натхнення серед підвісок, які були так популярні в епоху Відродження.

Здавалося б, часи такого значення сережок пройшли, але ні. І сьогодні ця прикраса розповідає про його володаря. Чоловік, що носить сережки, з головою видає свою творчу натуру. А творчі жінки вибирають сережки незвичайної форми. Сережки-підвіски і сережки з яскравими каменями воліють носити жінки-лідери, а невеликі за розміром і неяскраві за фактурою — ніжні і чутливі жінки.

Так, часи змінюються, змінюються і звичаї, але прикраси досі залишилися і навряд чи зникнуть.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Слова серга, сережка вважають запозиченнями з російської мови, де їхнє походження пояснюють по різному: або від д.-рус. усерѧзь («вушна прикраса»)[5] < прасл. *userędzь < гот. *ausihriggs, *ausahriggs («вушне кільце»)[6], або як тюркізм (пор. дав.-чув. *śürüɣ — «кільце», каз. сырға)[5].

Щодо діалектних найменувань, назва кульчики походить з пол. kulczyk (контамінація kolczyk і kulka)[7], а слово ковтки зводиться до прасл. *kъltati — «ворушити, хитати; штовхати»[8] (пор. колти).

Історія

[ред. | ред. код]

В «Історії» Льва Диякона є опис зустрічі князя Святослава Ігоревича із візантійським імператором Іоанном I Цимісхієм, де згадується, що Святослав носив сергу, прикрашену трьома дорогоцінними каменями.

У козаків

[ред. | ред. код]

Сережка в лівому вусі у козака означала, що він один син у матері, сережка в правому — останній чоловік у роду.

Сьогодні

[ред. | ред. код]
Зі смарагдами
З рубінами
  • Пусети (вони ж «цвяшки») — мініатюрні сережки, які кріпляться до мочки вуха за допомогою штифта («цвяха»), що утримується затиском.
  • Моно-сережки — одиночна або непарна прикраса, яку надягають на одне вухо.
  • Сережки-люстри — вечірні, об'ємні сережки.
  • Тунелі
  • Конго — сережки круглої форми.
  • Сережки для пірсингу тощо.
  • Кафи — сережки, розташовані на різних частинах вуха; можуть вимагати проколу або кріпиться як кліпси.

Сучасні тенденції не роблять різниці за статевою ознакою, дозволяючи носити сережки як жінкам, так і чоловікам. Також не втрачають своїх позицій у світі моди й золоті сережки з благородним камінням: сережки з цитрином, сережки з хризолітом, сережки з діамантами.

На сьогодні альтернативою сережок є прикраси, які не потребують проколів, такі як Кліпси і Кафи.

Галерея

[ред. | ред. код]
Ancient Egyptian earrings, reign of Тутмос III, 15th century BCE
Greco-Bactrian sphinx earring, 2nd century BCE.
Golden Indian earrings (Satavahana, 1st century BCE)
Silla-period Korean earrings (6th century)
11th century Iranian earrings with pendant chains. Iranian origins confirmed by the reflexive-spiral terminal. Khalili Collection
Catalan herring earrings made of precious metals and gems, 19th century AD
Coin of Phraates V of Parthia, 2-4 AD
The earring of Iranian King Khosrow I, 5th century AD

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сережка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Серга // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Ковтки // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Кульчик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  6. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — Прогресс. — М., 1964–1973. — Т. 4. — С. 170-171.
  7. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  8. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Рыбаков Б. Декоративно-прикладное искусство Руси X—XIII веков. Иллюстрированный альбом. Издательство «Аврора», Ленинград, 1971 г. (рос.) [1]
  • Винокур І. С., Якубовський В. І., Журко О. І., Мегей В. П. 2003. «Археологія», № 1, 2003
  • М. М. Назимок, О. К. Шликов, Т. М. Артюх Пробірний контроль. Експертна оцінка ювелірних виробів з дорогоцінних металів [2]
  • Berit Bungum A cross-case study of teashers realising technology as a new subject of teaching (англ.) [3]

Посилання

[ред. | ред. код]