Станіслав Лем

Станіслав Лем
Stanisław Lem
Ім'я при народженні	Stanisław Lem
Народився	12 вересня 1921(1921-09-12)[…] Львів, Польська Республіка
Помер	27 березня 2006(2006-03-27)[…] (84 роки) Краків, Республіка Польща
Поховання	Сальваторський цвинтар
Громадянство	Польща
Національність	єврей
Місце проживання	Краків Відень Львів
Діяльність	прозаїк, есеїст, футуролог
Сфера роботи	філософія, наукова фантастика, драма і науково-фантастична літератураd
Alma mater	Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького (1941) і Ягеллонський університет
Мова творів	польська
Роки активності	1946–2006
Напрямок	література
Жанр	наукова фантастика
Magnum opus	Соляріс, Сума технологіїd, Зоряні щоденники Йона Тихого, Фіаско, Голем XIVd, Астронавти, Казки роботів, Q9170006?, Q9170905?, Кіберіада, Незагублений час, Людина з Марса, Абсолютний вакуум, Едем, Голос Неба, Вторгнення з Альдебарану, Катар, Футурологічний конгрес, Книга роботів, Q11753121?, Q97376008?, Непереможний, Q11792642?, Магелланова хмара, Q48845674?, Розповіді про пілота Піркса і Рукопис, знайдений у ванні
Членство	Польська академія знань, Асоціація письменників Польщі, Спілка письменників Польщіd, Польська академія наук і Science Fiction Research Associationd
Конфесія	атеїзм
Батько	Samuel Lemd
Родичі	Henryk Heschelesd, Маріан Гемар і Яніна Альтман
У шлюбі з	Barbara Lemd
Діти	Tomasz Lemd
Автограф
Нагороди	премія Франца Кафки (1991) Гран-прі поліцейської літератури (1979) почесний громадянин Краковаd (2003) Австрійська державна премія з європейської літератури (1985) Премія «Геффен» (2003) Почесний доктор Ягеллонського університетуd Kraków Book of the Monthd (1999) Polish PEN Club Award Jan Parandowskid (1995) премія «Сейун» (1977)
Сайт: lem.pl
Станіслав Лем у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Lib= |Член КПРС:=

Стані́слав Герман Ле́м (пол. Stanisław Herman Lem; 12 вересня 1921, Львів — 27 березня 2006, Краків) — польський письменник-фантаст єврейського походження. Найбільше перекладений польський письменник.

Родина

Батьки письменника — Самуїл Лем (1879—1954; був військовим лікарем у австро-угорському війську) і Сабіна Лем (із дому Волнер, 1892—1979) — вважали себе не євреями а поляками єврейського походження. Вони взяли шлюб у синагозі і брали участь в житті єврейської громади Львова. Самуїл разом зі своїм братом Фредериком належав до товариства підтримки єврейської молоді в отриманні вищої освіти (так званого «Товариства ригоризантів у Львові»).

Більшість дядьків і тіток Станіслава Лема загинули під час Голокосту (у 1941—1942 роках).

Життєвий і творчий шлях

Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у автобіографічній книжці «Високий Замок» (1966).

Будинок, в якому мешкав Лем у Львові (нині вулиця Богдана Лепкого, 4)

Навчався у 2-й львівській гімназії (нині Ліцей № 8 Львівської міської ради, розташована на вул. Підвальній, 2), де, зокрема, відвідував заняття з Мойсеєвої релігії (в атестаті зрілості він отримав з неї таку саму оцінку, як і зі всіх інших предметів — «дуже добре»).

Під час першої радянської окупації заможних львів'ян виселяли з дорогих квартир, але сім'ї Лема пощастило, їх не виселили а тільки підселили до них енкаведиста Смірнова.

у 1939 році Лем закінчив II міську гімназію імені Кароля Шайнохи (нині Ліцей № 8), де математику йому викладав професор Мирон Зарицький. І хоча Лем мріяв навчатися у Львівській політехніці, через «буржуазне» походження батька його не прийняли. За протекцією знайомих батька Лем вступив до новоствореного лікувально-профілактичного факультету Львівського медінституту. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання.

У червні 1941 року місто було окуповане нацистською Німеччиною, і заняття в університеті припинилися. Багато родичів Станіслава загинули під час погрому. Приводом для погрому стало звинувачення євреїв у розстрілі ув'язнених «Бриґідках». Родич Лема, редактор популярної довоєнної єврейської газети «Chwila» Генрік Гешелес врятувався з в'язниці, але загинув під час антисемітського погрому. Його донька Яніна вижила і залишила спогади про події у Львові. Подробиць того, як Станіславу вдалося вижити у Львівському Голокості, відомо мало. Через багато років його дружина Барбара просила інтерв'юерів не ставити багато питань про той час, оскільки потім він не може заснути.

Відомо, що після погрому майбутній письменник брав участь у збиранні трупів; його переживання увійшли у побічний епізод роману «Голос Господа» (1968). 7 липня 1941 року окупаційна влада зажадала від усіх євреїв «до третього коліна» носити нашивку із зіркою Давида, і польський журналіст Войчех Орлінський припускає, що деякий час Станіслав її носив.

У другій половині року сім'я залишила квартиру на Браєрівській (нині вул. Лепкого) та переїхала спочатку на вулицю Бернштайна (нині вул. Шолом-Алейхема), а потім розділилася, і Станіслав став мешкати на вулиці Зеленій. Восени 1941 року йому вдалося влаштуватися у фірму із заготівлі вторинної сировини «Rohstofferfassung» як «автомеханіка та автоелектрика» — підтвердженням кваліфікації служили отримані до війни водійські права. За п'ять злотих на день Лем збирав містом залізний брухт і потім у гаражі розрізав його на частини. Можливо тоді ж Станіслав отримав кенкарту на ім'я вірменина Яна Донабідовича. Наявність «правильних» документів та роботи на деякий час давала надію на порятунок. Його батькам також вдалося уникнути депортації до Львівського гето. У своїх оповіданнях Лем згадував зв'язки з антифашистським підпіллям, але не повідомляв подробиць. Приблизно в лютому 1943 року, коли німці приступили до знищення останніх євреїв, що залишилися у Львові, Станіслав кинув роботу і почав ховатися. У ті кілька місяців, коли він мешкав у місті повністю нелегально, було написано його перший роман «Людина з Марса». Зошити з віршами, написаними в той же час, не збереглися. Де Лем мешкав з початку 1943 року до середини 1944 року, коли німців вибили із міста, невідомо.

Лем уникав розмов про своє єврейське походження та про мученицьку смерть більшої частини своєї родини під час Голокосту.

Але, як доводить біограф Станіслава Лема Аґнешка Гаєвська, власні дражливі спогади про часи Другої світової війни він зашифрував у своїх творах «Едем», «Повернення з зірок», «Голос Господа», «Соляріс», «Непереможний». Багато фактів біографії Лема, про які письменник волів не згадувати, Гаєвська встановила на підставі матеріалів, розшуканих в архівах Львова та Кракова: копії атестата Станіслава Лема, біографії його батька, долученого до подання на роботу, документів львівської єврейської ґміни тощо.

17 липня 1945 родина Лемів репатріювалася до Кракова, де Станіслав вступив на медичний факультет Ягеллонського університету.

Ще студентом він 1946 року друкував оповідання, а у 1948 році написав роман «Шпиталь Преображення», який згодом включив до трилогії «Незагублений час», значно «обтесавши» його під тиском тодішньої догматичної критики. Але й це не допомогло, і опублікувати трилогію він зміг лише у 1955 році, коли змінилася політична ситуація в країні.

Можливо, саме невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику. 1951 року вийшла у світ його книга «Астронавти». Успіх додав снаги, і письменник почав працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу: «Сезам» (1954), «Магелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Йона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Вторгнення з Альдебарану» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961), «Щоденник, знайдений у ванні» (1961), «Соляріс» (1961), «Вихід на орбіту» (1962), «Місячна ніч» (1963), «Казки роботів» (1964), «Непереможений» (1964), «Кіберіада» (1965), «Полювання» (1965), «Рятуймо космос» (1966), «Розповіді про пілота Піркса» (1968), «Ідеальна порожнеча» (1971), «Маска» (1976), «Нежить» (1976), «Повторення» (1979), «Голем XIV» (1981) та чимало інших творів. У 1988 році вийшов у світ ще один роман письменника «Фіаско».

Переважно це були твори класичної наукової фантастики (англ. Science Fiction) про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні («Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення»). Чимало зробив Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Сума технології» («Summa Technologiae») (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика та футурологія» (у 2-х томах, 1970), «Уявна величина» (1973), «Роздуми та шкіци» (1975), «Бібліотека XXI століття» (1986)).

Брався С. Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959).

Характеристика творчості

Головні герої творів Станіслава Лема: Ійон Тихий, пілот Піркс, професор Тарантога, вчені роботи Трурль та Кляпавцій. Кожен із них має свою «шухлядку», слугуючи за «фірмовий знак» певного піджанру, і їх неможливо уявити собі героями одного й того ж твору (скажімо, пілота Піркса та конструктора Трурля). Виробивши спочатку у книгах-циклах «Зоряні щоденники», «Розповіді про пілота Піркса» та «Кіберіада» своєрідні чисті культури трьох напрямків літературної фантастики (класична Science Fiction, белетризована фантастико-футурологічна есеїстика, пародійно-сатиричні «Казки роботів»), Лем потім не раз повертається до згаданих циклів, додаючи нові й нові розповіді. Так, одна з його книг «Suplement» («Додаток») цілком складається з нових історій про Йона Тихого, Трурля та Піркса.

Станіслав Лем, Краків (Польща), 30 жовтня 2005

Перші новели циклу «Кіберіада», в якому автор об'єднав «Казки роботів», власне «Кіберіаду» та всі твори, що розповідають про пригоди конструкторів Трурля і Кляпавція, вийшли у світ у 1960-х роках. Шанувальники фантастики, які підійшли до книги з традиційною міркою, були, певно, здивовані. Адже сюжети більшості «казок роботів» цілком традиційні, фольклорні, із тих, що їх назбирав і розклав по структуралістичних поличках іще В. Пропп, хіба що де-не-де іронічно перекручені. «Фантастичність» книжки також була досить несерйозна, бурлескна — замість фольклорних вогнедишних зміїв у ній діяли якісь кібернетичні потвори, хоча і з цілком аналогічними функціями; місце «тридев'ятих царств» посіли віддалені галактики — оце й уся фантастика. Отже, спародійовані сюжети, спародійовані реалії, а що ж справжнє? Чи вся книга — лише пародія? Аж ніяк. Вдумливий читач знаходив у ній чимало дотепних спостережень цілком сучасної дійсності, гіркувато-іронічних, але досить глибоких роздумів про людину й людство.

Через кільканадцять років по виході «Кіберіади» Лем помістив у книзі «Маска» ще одну казку — розділ під назвою «Цифраньове виховання», що складається зі вступу та двох новел. Перша новела, що має назву «Розповідь першого розмороженого», незважаючи на увесь традиційний для «Кіберіади» антураж, не містить ані чогось фантастичного (навіть у фольклорному розумінні), ані навіть футурологічного, оскільки всі алюзії спрямовано тут винятково в минуле, давнє й недавнє. Отже, це своєрідна ретрологія у стилі Science Fiction. Лемові вдалося надрукувати її аж через десятиріччя після самої книги, бо «Розповідь…» — дошкульна, безжальна і насмішкувата пародія на сталінізм. Саме на сталінізм, як на втілену концепцію казарменого соціалізму, а не лише на «сталінщину», адже Лем не оминув своєю увагою ані ефемерних «відлиг», ані кишенькової гласності «у межах згори дозволеного», ані маріонеткових «демократизацій», які усе міняють, нічого не змінюючи.

«Цифраньове виховання» містить ще й «Розповідь другого розмороженого» — не менш гостру й дошкульну сатиру на сучасне суспільство, на дегуманізаційні процеси, що в ньому відбуваються. Це твір, який ніби стоїть на межі між пародійно-сатиричною фантастикою та белетризованою есеїстикою — жанром, до якого Лем звертався дуже охоче й досить успішно. Доказом цього є повість «Голос Неба». Твір, написаний як спогади вченого-математика Гоґарта про його участь у науковому проекті Master's Voice, розповідає про спробу розшифрування «зоряного листа» — таємничих сигналів, що напливають до Землі з певної точки Всесвіту у формі нейтринного випромінювання. Найвидатніші науковці — математики, фізики, хіміки, лінгвісти, філософи — об'єднують свої зусилля для розкриття таємниці «листа». Власне, це їх об'єднують, а не вони самі себе — урядовий проєкт під назвою Master's Voice тримається в цілковитій таємниці, його виконавці працюють ізольовано десь у пустелі, в лабораторіях, збудованих для якихось військових досліджень. Навіть назва проекту — «Голос Неба» — відбиває двозначність їхнього становища, бо не ясно, чийого голосу слід більше слухатися — Космосу чи Вашингтона, як жартує один із персонажів.

Вчені досягають безперечних успіхів — відкривають ряд нових явищ і законів у різноманітних сферах знань, навіть синтезують за допомогою «зоряного листа» дивовижну субстанцію. Але чи ці успіхи є успіхами в осягненні змісту «листа», чи «лист» просто послужив імпульсом для вивчення земної природи, земних законів? Та й не лише природи, а передусім людства: показово, що тільки-но синтезована субстанція розкриває можливість створення нової надпотужної зброї, одразу ж саме на цьому зосереджуються основна увага й зусилля, а коли ця надія зникає, послаблюється й урядовий інтерес до «зоряного листа». Гоґарт, від чийого імені ведеться розповідь, доходить до висновку, що космічне послання має за адресата цивілізацію зовсім іншого рівня, аніж земна, яку роздирають внутрішні конфлікти, яка витрачає свої сили у братовбивчих змаганнях.

Остання книга Станіслава Лема

Такою є видана по смерті письменника в липні 2006 року у видавництві «Wydawnictwo Literackie» (Краків, Польща) посмертна збірка останніх текстів Станіслава Лема — «Раса хижаків. Останні тексти» (Stanisław Lem, «Rasa drapieżców. Teksty ostatnie»).

Фактично це збірка останніх публікацій Лема, які двічі на місяць друкувалися у тижневику «Tygodnik Powszechny». Редактор Томаш Фіалковський у післямові так визначив жанр цих публікацій: «Ці статті не є політичною публіцистикою: це радше спроба діагностування стану світу у всій його складності, сплетіння різнорідних ниток, сусідство яких часто вражає, але завжди є вмотивованим».

Спектр зацікавлень пана Лема був дуже широким, йому була притаманна манера несподівано змінювати об'єкт обговорення. Тематика його виступів надзвичайно різноманітна: тенденції розвитку суспільства, роль інтелектуалістів у сучасному світі, тероризм, війни, стихійні лиха, політика і політики Польщі та світу, література і наука, деградація людства, конфлікт і співіснування цивілізацій, культур та релігій — це все переплітається в кожній з публікацій.

Це прискіплива хроніка подій, написана людиною небайдужою, мудрою і досвідченою.

Бібліографія

Похилим текстом виділені офіційні переклади.

Романи

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1951	Астронавти	Astronauci
1955	Шпиталь преображення	Szpital Przemienienia
1955	Магелланова хмара	Obłok Magellana
1959	Розслідування	Śledztwo
1959	Едем	Eden
1961	Повернення з зірок	Powrót z gwiazd
1961	Рукопис, знайдений у ванні	Pamiętnik znaleziony w wannie
1961	Соляріс	Solaris
1964	Непереможний	Niezwyciężony
1966	Високий замок	Wysoki zamek
1968	Голос Неба	Głos Pana
1971	Футурологічний конгрес	Kongres futurologiczny
1976	Катар	Katar
1982	Огляд на місці	Wizja lokalna
1987	Мир на Землі	Pokój na Ziemi
1987	Фіаско	Fiasko

Цикли повістей і оповідань

Казки роботів

Казки роботів (пол. Bajki robotów) — серія з 12 оповідань, опублікована 1964 р. в однойменному збірнику (крім оповідання «Загадка»).

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1964	Троє електрицарів	Trzej elektrycerze
1964	Уранові вуха	Uranowe uszy
1964	Як Ерг Самозбудник блідавця переміг	Jak Erg Samowzbudnik Bladawca pokonał
1964	Скарби короля Біскаляра	Skarby krola Biskalara
1964	Дві потвори	Dwa potwory
1964	Біла смерть	Biała śmierć
1964	Як Мікромил і Гігаціян таке вчинили, що туманності порозбігалися	Jak Mikromil i Gigacyan ucieczkę mgławic wszczeli
1964	Казка про цифрову машину, що змагалася з драконом	Bajka o maszynie cyfrowej, co ze smokiem walczyła
1964	Радники короля Гідропса	Doradcy króla Hydropsa
1964	Автоматеїв друг	Przyjaciel Automateusza
1964	Король Глобарес і мудреці	Król Globares i mędrcy
1963	Казка про короля Мурдаса	Bajka o królu Murdasie
1992	Загадка	Zagadka

Кіберіада

Кіберіада (пол. Cyberiada) — низка філософських притч, які продовжують теми, підняті в циклі «Казки роботів». Оповідання публікувалися в декількох збірниках з 1964 по 1979 рр.

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1964	Як уцілів Всесвіт	Jak ocalał swiat
1964	Трурлева машина	Maszyna Trurla
1964	Велика прочуханка	Wielkie lanie
Сім подорожей Трурля і Клапавція:
1965	Подорож перша, або Гарганціянова пастка	Wyprawa pierwasza, czyli pulapka Gargancjana
1965	Подорож перша «А», або Трурлів Електрибалт	Wyprawa pierwasza A, czyli Eletrybalt Trurla
1965	Подорож друга, або пропозиція короля Жорстокія	Wyprawa druga, czyli oferta króla Okrucyusza
1965	Подорож третя, або Дракони ймовірності	Wyprawa trzecia, czyli smoki prawdopodobieństwa
1965	Подорож четверта, або про те, як Трурль, заради врятування королевича Пантарктика від мук кохання, застосував жінотрон і як потім довелося вдатись до дітомета	Wyprawa czwarta, czyli o tym, jak Trurl kobietron zastosował, królewicza Pantarktyka od mąk miłosnych chcąc zbawić, i jak potem do użycia dzieciomiotu przyszło
1965	Подорож п'ята, або Жарти короля Балеріона	Wyprawa piąta, czyli o figlach króla Baleryona
1965	Подорож п'ята «А», або Трурлева консультація	Wyprawa piąta A, czyli konsultacja Trurla
1965	Подорож шоста, або Як Трурль і Кляпавцій Демона Другого Порядку створили, щоб подолати розбійника Морданя	Podróz szósta, czyli jak Trurl i Klapaucjusz demona drugiego rodzaju stworzyli, aby zboja Gebona pokonać
1965	Подорож сьома, або як власна досконалість привела Трурля до біди	Podróż siódma, czyli o tym, jak własna doskonałość Trurla do złego przywiodła
1965	Про королевича Фериція і королівну Кришталю	O królewiczu Ferrycym i królewnie Krystali
1965	Казка про три машини-оповідачки короля Геніальйона	Bajka o trzech maszynach opowiadających króla Genialona
1965	Альтруїзин, або оповідь про те, як пустельник Добрицій захотів ощасливити Космос і що з того вийшло	Altruizyna, czyli Opowieść prawdziwa o tym, jak pustelnik Dobrycy Kosmos uszczęsliwić zapragnął i co z tego wynikło
1971	Щаспобут	Kobyszcze
1976	Цифраньове виховання	Edukacja Cyfrania
1979	Повтор	Powtorka

Розповіді про пілота Піркса

Розповіді про пілота Піркса (пол. Opowieści o pilocie Pirxie) — цикл науково-фантастичних оповідань, об'єднаних спільним героєм — пілотом Пірксом. До циклу входить роман «Фіаско». Перше окреме видання — 1968 рік; доповнене, з оповіданням «Ананке» — 1973.

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1959	Випробування	Test
1963	Умовний рефлекс	Odruch warunkowy
1959	Патруль	Patrol
1959	Альбатрос	Albatros
1961	Термінус	Terminus
1963	Полювання	Polowanie
1965	Розповідь Піркса	Opowiadanie Pirxa
1965	Випадок	Wypadek
1968	Слухання	Rozprawa
1971	Ананке	Ananke

Зоряні щоденники Йона Тихого

Зоряні щоденники (пол. Dzienniki gwiazdowe) — цикл фантастичних оповідань, присвячених вигаданому астронавту і дослідникові космосу Йоні Тихому.

До циклу також входять романи «Мир на Землі», «Огляд на місці», «Футурологічний конгрес», цикл «Зі спогадів Йона Тихого».

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1964	147 вихорів	Podróz siodma
1966	Подорож восьма	Podróz ósma
1960	Подорож одинадцята	Podróz jedenasta
1957	Подорож дванадцята	Podróz dwunasta
1956	Подорож тринадцята	Podróz trzynasta
1956	Подорож чотирнадцята	Podróz czternasta
1971	Подорож вісімнадцята	Podróz osiemnasta
1971	Подорож двадцята	Podróz dwudziesta
1971	Подорож двадцять перша	Podróz dwudziesta pierwsza
1954	Подорож двадцять друга	Podróz dwudziesta druga
1954	Подорож двадцять третя	Podróz dwudziesta trzecia
1953	Подорож двадцять четверта	Podróz dwudziesta czwarta
1954	Подорож двадцять п'ята	Podróz dwudziesta piąta
1954	Подорож двадцять шоста	Podróz dwudziesta szósta
1966	Подорож двадцять восьма	Podróz dwudziesta ósma
1999	Остання подорож Йона Тихого	Ostatnia podróz Ijona Tichego
1993	Користь з дракона	Pozytek ze smoka

Зі спогадів Йона Тихого

Зі спогадів Йона Тихого (пол. Ze wspomnień Ijona Tichego) — цикл гумористичних оповідань про пригоди космонавта Ійона Тихого.

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1960	Зі спогадів Йона Тихого: I. Професор Коркоран.	Ze wspomnien Ijona Tichego: I. Profesor Corcoran.
1960	Винахід професора Декантора	Ze wspomnien Ijona Tichego: II. Profesor Decantor.
1960	Зі спогадів Йона Тихого: III. Професор Зазул.	Ze wspomnien Ijona Tichego: III. Profesor Zazul.
1961	Зі спогадів Йона Тихого: IV. Фізик Мольтеріс.	Ze wspomnien Ijona Tichego: IV. Fizyk Molteris.
1962	Зі спогадів Йона Тихого: V. Пральна трагедія.	Ze wspomnien Ijona Tichego: V. Tragedia pralnicza.
1964	Клініка доктора Вліпердіуса	Zakład doktora Vliperdiusa
1964	Доктор Діагор	Doktor Diagoras
1964	Рятуймо Космос (Відкритий лист Йона Тихого)	Ratujmy kosmos (List otwarty Ijona Tichego)
1976	Професор Доньда	Profesor A. Dońda

Абсолютний вакуум

Абсолютний вакуум (пол. Doskonała próżnia) — збірник рецензій на неіснуючі книги. Уперше повністю видано 1971 року.

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1971	Абсолютний вакуум	Doskonała próżnia
1971	Марсель Коска: «Робінзонади»	Marcel Coscat: «Les Robinsonades»
1970	Патрик Ганнаган: «Гігамеш»	Patrik Hannahan: «Gigamesh»
1971	Саймон Меррілл: «Sexplosion»	Simon Merrill: «Sexplosion»
1970	Альфред Целлєрман: «Группенфюрер Луї XVI»	Alfred Zellerman: «Gruppenfürer Louis XVI»
1971	Solange Marriot: «Rien du tout, ou la consequence»	Solange Marriot: «Rien du tout, ou la consequence»
1971	Joachim Fersengeld: «Perykalypsis»	Joachim Fersengeld: «Perykalypsis»
1971	Gian Carlo Spallanzani: «Idiota»	Gian Carlo Spallanzani: «Idiota»
1971	«Do Yourself a Book»	«Do Yourself a Book»
1970	Куно Млатьє: «Одіссей з Ітаки»	Kuno Mlatje: «Odys z Itaki»
1971	Raymond Seurat: «Toi»	Raymond Seurat: «Toi»
1970	Alistar Waynewright: «Being Inc.»	Alistar Waynewright: «Being Inc.»
1970	Wilhelm Klopper: «Die Kultur als Fehler»	Wilhelm Klopper: «Die Kultur als Fehler»
1971	Cesar Kouska: «De Impossibilitate Vitae»; «De Impossibilitate Prognoscendi»	Cesar Kouska: «De Impossibilitate Vitae»; «De Impossibilitate Prognoscendi»
1974	Arthur Dobb: «Non serviam»	Arthur Dobb: «Non serviam»
1971	Альфред Теста: «Нова космогонія»	Alfred Testa: «Nowa Kosmogonia»

Уявна величина

Уявна величина (пол. Wielkość urojona) вперше видана польським видавництвом «Wydawnictwa Czytelnik» у 1973 році. Складається з оглядів вигаданих книжок і рекламного проспекту до вигаданої «Екстелопедії Вестранда». Продовжує серію «літературних містифікацій», розпочату в книзі «Абсолютний вакуум».

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1973	Цезарій Стрибіш. Некробії.	Cezary Strzybisz: «Necrobie»
1973	Реджинальд Гуллівер. Ерунтика.	Reginald Gulliwer: «Eruntyka»
1973	Історія бітичної літератури у п'яти томах	Juan Rambellais… Historia literatury bitycznej
1973	Вестрандівська екстелопедія в 44 магнітомах	Ekstelopedia Vestranda w 44 magnetomach
1973	Голем XIV	Golem XIV

Бібліотека XXI століття

Бібліотека XXI століття (пол. Biblioteka XXI wieku) видана 1986 року. Книга продовжує серію літературних вигадок.

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1980	Провокація	Prowokacja
1982	J. Johnson and S. Johnson: «One human minute»	Jedna minuta
1983	Das kreative Vernichtungsprinzip. The World as Holocaust	Das kreative Vernichtungsprinzip. The World as Holocaust
1983	Weapon System of the Twenty First Century or The Upside-down Evolution	Weapon System of the Twenty First Century or The Upside-down Evolution

Повісті і оповідання, що не ввійшли в цикли

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1946	Людина з Марса	Człowiek z Marsa
1947	Кінець світу о восьмій	Koniec świata o ósmej
1954	Клієнт бога	Klient Panaboga
1954	Кришталева куля	Kryształowa kula
1954	ЕСІП	Electronic Subversive Ideas Detector
1956	Щур у лабіринті	Szczur w labiryncie
1957	Автоінтерв'ю	Autowywiad
1958	Вторгнення	Inwazja
1958	Друг	Przyjaciel
1959	Вторгнення з Альдебарану	Inwazja z Aldebarana
1959	Молот	Młot
1959	Темрява та пліснява	Ciemność i pleśń
1959	Вихід	Exodus
1961	Формула Лімфатера	Formuła Lymphatera
1964	Правда	Prawda
1965	Двоє молодих людей	Dwóch młodych ludzi
1972	137 секунд	137 sekund
1976	Маска	Maska
1983	Моє життя	Mein Leben
1996	Матрац	Materac
1996	Пітвалі XXI століття	Pitvale XXI wieku

П'єси

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1955	Чи існуєте ви, містере Джонсе?	Czy Pan istnieje, Mr. Johns?
1963	Вірний робот	Wierny robot
1968	Листковий пиріг	Przekładaniec
1976	Місячна ніч	Noc księżycowa
2008	Плазування. Багатоактна дррама	Korzenie. Drrama wieloaktowe
П'єси про професора Тарантогу:
1963	Подорож професора Тарантоги	Wyprawa profesora Tarantogi
1963	Чорна кімната професора Тарантоги	Czarna komnata profesora Tarantogi
1963	Дивний гість професора Тарантоги	Dziwny gość profesora Tarantogi
1975	Приймальна година професора Тарантоги	Godzina przyjęć profesora Tarantogi

Філософія, футурологія та публіцистика

Рік видання	Переклад назви	Оригінальна назва
1957	Діалоги	Dialogi
1964	Сума технології	Summa technologiae
1968	Філософія випадку	Filozofia przypadku
1970	Фантастика та футурологія	Fantastyka i futurologia
1996	Таємниця китайської кімнати (збірник есе)	Tajemnica chińskiego pokoju
1999	Мегабітова бомба (збірник есе)	Bomba megabitowa
2000	Миттєвість (збірник есе)	Okamgnienie
2003	Мій погляд на літературу	Mój pogląd na literaturę
2006	Раса хижаків	Rasa drapieżców

Українські переклади

• Повернення з зірок. — Львів: Каменяр, 1965 (переклад Івана Бречака, А. Кисіля та Софії Скирти).
• Катар. — Львів: Каменяр, 1982. — 136 с. (переклад Івана Сварника).
• Голем XIV (у збірці «У сріблястій місячній імлі».) — Київ: Веселка, 1986 (переклад Юрія Попсуєнка).
• Професор Доньда // Всесвіт. — 1988. — № 4 (переклад Олега Короля).
• Одна хвилина людства // Всесвіт. — 1988. — № 4 (переклад Олександра Гриценка).
• Кіберіада (Збірка творів С. Лема, в тому числі: «Казки роботів», «Сім подорожей Трурля і Кляпавція», «Голем XIV», «Нежить», «Голос неба» та ін.). — К.: Дніпро, 1990. — 815 с. — ISBN 5-308-00727-6.
• Фіаско // Всесвіт. — 1990. — № 2—5 (переклад Дмитра Андрухіва).
• Соляріс. — Київ: ВВФ «Котигорошко» ЛТД, 1996 (переклад Дмитра Андрухіва), — 190 с. — ISBN 5-7707-7796-6
• Високий Замок. — Львів: ЛА «Піраміда», 2002. — 164 с. — ISBN 966-7188-67-1 (переклад Лариси Андрієвської).
• Апокрифи. — Львів: Літопис, 2002. — 456 с.
• Голем XIV. — Львів: Літопис, 2002. — 144 c. (переклад Андрія Поритка).
• Соляріс. — Львів: Кальварія, 2005. — 200 с. (переклад Дмитра Андрухіва) — ISBN 966-663-154-7.
• Мегабітна Бомба - Львів: Наутілус, 2005 - 240 с. (переклад Ірина Кияк)

Серія «П'ятикнижжя Лемове»

• Лем С. Казки роботів. Кіберіада. Маска. Пер. з пол.: Юрій Попсуєнко та інші. — Тернопіль: НК-Богдан, 2016. — 528 с. — ISBN 978-966-1045-32-2. («П'ятикнижжя Лемове», том 1)
• Лем С. Едем. Соляріс. Повернення із зірок. Непереможний. Пер. з пол.: Дмитро Андрухів та інші — Тернопіль: НК-Богдан, 2016. — 768 с. — ISBN 978-966-1045-35-3. («П'ятикнижжя Лемове», том 2)
• Лем С. Із зоряних щоденників Ійона Тихого. Зі спогадів Ійона Тихого. Мир на Землі. Пер. з пол.: Роман Терещенко та інші. — Тернопіль: НК-Богдан, 2017. — 608 с. — ISBN 978-966-10-4536-0. («П'ятикнижжя Лемове», том 3)
• Лем С. Футурологічний конгрес. Розповіді про пілота Піркса. Голем XIV. Фіаско. Пер. з пол.: Роман Терещенко та інші. — Тернопіль: НК-Богдан, 2017. — 880 с. — ISBN 978-966-10-4537-7. («П'ятикнижжя Лемове», том 4)
• Лем С. Високий замок. Шпиталь преображення. Людина з Марса. Ранні оповідання. Пер. з пол.: Ірина Шевченко та інші. — Тернопіль: НК-Богдан, 2017. — 720 с. — ISBN 978-966-10-4538-4. («П'ятикнижжя Лемове», том 5)

Серія «Шестикнижжя Лемове»

• Лем С. Слідство. Катар. Щоденник, знайдений у ванні. П'єси. Пер. з пол.: Іван Сварник, Олекса Негребецький, Олег Король. — Тернопіль: Богдан, 2021. — 632 с. — ISBN 978-966-10-6651-8. («Шестикнижжя Лемове», том 2)

Пам'ять

• На честь Лема названа мала планета 3836 Lem, яку 22 вересня 1979 року відкрив Микола Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії.
• 12 вересня 2021 року відбулося урочисте відкриття меморіальної таблиці Станіславу Лему на фасаді будинку на вул. Лепкого, 4 у Львові, де мешкала родина Лемів. Того ж дня у Львові відкрили мурал, присвячений Станіславу Лему. Він намальований на стіні компресорної станції старого трамвайного депо (нині — територія креативного простору «Lem Station») на вул. Вітовського, 57. Мурал відкрили у межах спільного проєкту з польським містом Катовиці «Нам не потрібні інші світи. Нам потрібні дзеркала». Його створили митці Віталій та Сергій Грехи.
• 18 травня 2023 року Київська міська рада перейменувала провулок Ржевський на провулок Станіслава Лема.. 18 серпні 2022 року громадському простору на перехресті вулиць Сахарова та Вітовського біля креативного центру Lem Station присвоїли назву площа Станіслава Лема.

Посилання

• Лем Станіслав // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 29. — ISBN 966-692-744-6.
• Офіційна сторінка письменника. (англ.) (пол.)
• Міколай Ґлінський. 13 речей, які передбачив Лем
• Міколай Ґлінський. Як Голокост вплинув на творчість Станіслава Лема
• Юлія Косинська, Олег Крук. «Станіслав Лем: „Я зробив усе, що вважав найголовнішим“» // Дзеркало тижня, № 51 (375), 29 грудня 2001
• Шевчук Д. Кінець світу Станіслава Лема // День
• Войцех Орліньський Таємниці Станіслава Лема // Zbruch, 02.08.2016
• Станіслав Лем Кодло // Zbruch, 27.06.2016
• Ірина Кияк. Дефінітивні проблеми жанрів фантастики у творчості Станіслава Лема
• Дилеми Лема: дискусія навколо біографії польського фантаста (Архів Читомо)
• AUTOR SOLARIS. Документальний фільм про Станіслава Лема Бориса Ланкоша (Borys Lankosz)
• Документальний фільм Stanisław Lem vs. Grzegorz Braun на YouTube (пол.)