Тихонов Микола Семенович

Тихонов Микола Семенович
рос. Николай Семёнович Тихонов
Народився	22 листопада (4 грудня) 1896 Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	8 лютого 1979(1979-02-08)[…] (82 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	письменник, поет, перекладач, політик
Мова творів	російська
Роки активності	з 1918
Членство	СП СРСР, Радянський комітет захисту мируd і Світова рада миру
Учасник	німецько-радянська війна, Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і радянсько-фінська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Премії
Тихонов Микола Семенович у Вікісховищі

Мико́ла Семе́нович Ти́хонов (рос. Николай Семёнович Тихонов; 22 листопада (4 грудня за новим стилем) 1896, Петербург, Російська імперія — 8 лютого 1979, Москва, РРФСР) — російський письменник (поет, прозаїк, публіцист, перекладач). Герой Соціалістичної Праці (1966). Лауреат Сталінської премії (1942, 1949, 1952). Лауреат Ленінської премії (1970). Лауреат Шевченківської премії (1964). Депутат Верховної Ради СРСР 2—9-го скликань.

Біографія

Тбілісі. Будинок письменників Грузії. 1934 рік. Перший ряд: Симон Чіковані, Олександр Кутателі. Другий ряд: Сандро Шаншиашвілі, Микола Тихонов, Марія Неслуховська-Тихонова (дружина Миколи Тихонова), Ілля Мосашвілі. Третій ряд: Тамара Багратіоні-Міцишвілі, Єфемія Гедеванішвілі-Леонідзе, Маріам Касрадзе-Шаншиашвілі, Ніна Табідзе, Тиціан Табідзе.

Народився в родині ремісника-цирульника (перукаря) і кравчині. Спочатку навчався в початковій міській школі, потім — у торговельній школі, де також викладали комерційні науки, товарознавство, стенографію. У 1911 році покинув навчання (за словами поета, закінчив школу), щоб допомагати своїй незаможної сім'ї. Працював писарем в Головному морському господарському управлінні. У 1915 році був призваний до російської армії, де служив у гусарському полку. У 1918 році вступив в РСЧА (Робі́тничо-Селя́нська Черво́на А́рмія), в 1922 році був демобілізований.

Тихонов рано почав писати вірші. Перша публікація у 1918 році. У молодості поет був послідовником Гумільова, випробував також потужний вплив творчості Кіплінга. Перші збірки віршів («Орда» і «Брага») вийшли в 1922 році. Численні вірші в цих збірниках стали класикою жанру балади: «Балада про цвяхи», «Балада про синій пакет», «Дезертир». Ці книги викликали величезний інтерес читачів; протягом 20-х років Тихонов залишався одним з найпопулярніших радянських поетів.

На початку 1920-х належав до об'єднання літераторів «Серапіонові брати» (до групи входили Корній Чуковський, Микола Гумільов, Борис Ейхенбаум та інші).

З кінця 1920-х років поет багато їздив по країні, зокрема на Кавказ. Уважно вивчав життя та історію народів Кавказу. Займався перекладами грузинських, вірменських, дагестанських поетів.

Учасник радянсько-фінляндської війни 1939—1940 років. Очолював групу письменників при газеті «На варті Батьківщини». Під час Великої Вітчизняної війни працював у Політуправлінні Ленінградського фронту. Вірші цього періоду увійшли до книги «Вогняний рік» (1942), найвідоміший твір воєнних років — поема «Кіров з нами». У 1944—1946 роках — голова правління Спілки письменників СРСР, з 1953 року — секретар правління Спілки письменників СРСР.

У післявоєнний період Тихонов пише менше, що було пов'язано з значними громадськими навантаженнями. З 1949 року Тихонов був головою Радянського комітету захисту миру, в 1950 році став членом Бюро Всесвітньої ради миру. Побував у складі радянських делегацій в ряді країн Європи та Азії. У 1966 році Тихонову було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Тихонов і Брежнєв — єдині, хто був нагороджений і Ленінською премією, і Міжнародною Ленінською премією «За зміцнення миру між народами».

Помер у Москві. Незадовго до смерті, виступаючи по радянському радіо, згадував про свого вчителя Гумільова (чиє ім'я було тоді під забороною) і цитував його вірші. Похований на Новодівочому кладовищі.

Переклади українською мовою

• М. Тіхонов. Вибране. Переклад за редакцією П. Тичини (М. Бажан, В. Бичко, С. Голованівський, І. Гончаренко, Л. Дмитерко, Є. Дроб'язко, Н. Забіла, М. Зісман, С. Крижанівський, А. Малишко, Т. Масенко, І. Муратов, М. Нагнибіда, І. Нехода, О. Новицький, М. Пригара, М. Рильський, В. Сосюра, М. Терещенко, П. Тичина, П. Усенко) — К: Держлітвидав України, 1946 — 156 с.

Джерела

• Крук І. Т. Тихонов Микола Семенович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 258.
• Шевченківські лауреати. 1962–2007 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слова І. М. Дзюби, Р. М. Лубківського. — 2-ге вид., змін. і доп. — К. : Криниця, 2007. — 768 с. — ISBN 978-966-7575-81-6. — С. 584—585.

Посилання

• Тихонов Микола Семенович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 259.