Томас Брдарич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Томас Брдарич
Особисті дані
Народження 23 січня 1975(1975-01-23)[1] (49 років)
  Нюртінген
Зріст 187 см
Громадянство  Німеччина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992–1993 Німеччина «Кірхгайм/Тек» 12 (4)
1993–1994 Німеччина «Штутгарт» 10 (1)
1993–1994 →  Німеччина «Штутгарт II» 26 (9)
1994–1996 Німеччина «Фортуна» (Д) 30 (1)
1996–1999 Німеччина «Фортуна» (К) 80 (24)
1999–2004 Німеччина «Баєр» 82 (14)
2003–2004 →  Німеччина «Ганновер» 28 (12)
2004–2005 Німеччина «Вольфсбург» 32 (12)
2005–2008 Німеччина «Ганновер» 42 (15)
Всього 453 (117)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993–1998 Німеччина Німеччина (U-21) 12 (3)
2002–2005 Німеччина Німеччина 8 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009 Німеччина «Уніон» (З)
2011[2] Німеччина «Юрдінген» (U-19)
2011[3] Білорусь «Динамо» (М) (спорт. дир.)
2012[4] Узбекистан «Буньодкор» (спорт. дир.)
2013–2014 Німеччина «Нойштреліц»
2014–2015 Німеччина «Вольфсбург II»
2015–2017 Німеччина «Стейнбах»
2017 Північна Македонія «Шкендія»
2017–2018 Німеччина «Теніс Боруссія»
2018–2019 Німеччина «Рот-Вайс» (Ерфурт)
2020–2022 Албанія «Влазнія» (Ш)
2022– Індія «Ченнаїн»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Томас Брдарич (хорватська вимова: [tômaz bř̩darit͡ɕ];[5] нар. 23 січня 1975, Нюртінген) — колишній німецький професійний футболіст, який грав на позиції нападника. Головний тренер індійського клубу «Ченнаїн».

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Брдарич народився в Нюртінгені, Баден-Вюртемберг, Німеччина. Розпочав свою професійну кар'єру у «Штутгарті», дебютувавши в Бундеслізі 29 серпня 1993 року проти мюнхенської «Баварії», замінивши на полі Фріца Вальтера. В другому матчі за «Штутгарт» проти «Ваттеншайда» він забив дебютний гол («Штутгарт» переміг 4–2). Загалом він взяв участь у десяти матчах у дебютному для себе сезоні. У 1994 році був проданий «Фортуні» (Дюссельдорф), яка виступала у другій Бундеслізі.

Він провів два сезони в клубі, допоміг йому отримати підвищення до вищої ліги. Однак клуб вирішив не продовжувати з ним контракт, тому у 1996 році він на правах вільного агента підписав контракт з друголіговою «Фортуною» (Кельн). Томас став стабільним гравцем основного складу, в сезоні 1998–99 забив 13 голів у 29 матчах[6].

Виступом у сезоні 1998-99 привернув до себе увагу клубу Бундесліги «Баєр 04» (Леверкузен), котрий викупив його контракт влітку 1999 року. Хоча форвард й ніколи не забивав регулярно, йому, в основному, вдавалося утримувати місце в основному складі. За час роботи з клубом він двічі фінішував другим у чемпіонаті Німеччини, став фіналістом Кубка Німеччини 2001-02 року, а також зіграв у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА, де «Баєр» зазнав поразки від «Реала». Загалом Брдарич зіграв 18 матчів у Лізі чемпіонів УЄФА, забив один гол у ворота «Ювентуса» у кампанії 2002 року.

В сезоні 2002–03 Брдарич втратив місце в основному складі та став отримувати менше ігрового часу. Для підтримання ігрового тонусу йому довелося грати за аматорські клуби за в Регіональній лізі Півночі. Наступного сезону він був відданий в оренду до клубу «Ганновер 96», в якому забив 12 голів, що стало його найкращим результатом, якщо брати до уваги виступи на найвищому рівні[7].

«Вольфсбург» вирішив повернути собі гравця, й підписав з ним трирічний контракт у липні 2004 року, заплативши за Томаса мільйон євро. Перший сезон після повернення у «Вольфсбург» був невдалим для нападника, оскільки його часто замінювали або залишали на лавці запасних. Він посварився з товаришами по команді та представниками клубу. Головний тренер команди Томас Штрунц назвав Брдарича «егоїстом», тому що «він поставив свої інтереси вище командних»[8].

Наприкінці сезону його продали в «Ганновер 96», за який він вже грав у оренді. Однак у цьому клубі теж не обійшлося без скандалу. Брдарич роздратував тренера Пітера Нойрюрера своїм інтерв'ю, в якому заявив що «кожен нападник має жагу забивати, тому рахунком 4–4 із чотирма забитими мною голами, я буду більше задоволений, ніж перемогою команди»[9]. Це призвело до того, що Брдарич майже не грав у сезоні 2005—2006.

В серпні 2006 року Нойрюрера було звільнено. Брдарич прокоментував звільнення головного тренера, назвавши його «підлим і нечесним» у їхніх стосунках і стверджуючи, що він не той, хто зміг би допомогти клубу[10]. Під керівництвом Дітера Гекінга він став грати трохи більше, забив п'ять голів за 11 матчів у сезоні 2006—2007 років. Під час сезону отримав травму коліна, після чого вирішив завершити кар'єру гравця[11].

Міжнародна кар'єра

[ред. | ред. код]

Брдарич виступав за молодіжну збірну Німеччини, за яку зіграв 12 матчів та забив 3 голи.

За національну збірну Німеччини дебютував 27 березня 2002 року у матчі проти США[12]. Виступав на чемпіонаті Європи 2004 року, вийшовши на заміну у матчі групового етапу проти збірної Латвії. Він також був у заявці команди на Кубку Конфедерацій 2005 року, проте на полі не з'явився. Єдиний гол за збірну забив 9 жовтня 2004 року у товариському матчі проти Ірану.

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

24 березня 2009 року Брдарич був призначений спочатку спортивним директором, а пізніше й головним тренером «Уніон» (Золінген)[13]. Він був звільнений 17 серпня 2009 року. Він був призначений головним тренером «Нойштреліца» у 2013 році. Привів команду до перемоги у Північно-Східній Регіоналлізі у сезоні 2013–14, перш ніж програв у плей-оф підвищення проти «Майнца II». Потім він обійняв посаду менеджера другої команди «Вольфсбургу».

У травні 2017 року залишив «Шкендію»[14].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Батько Брдарича родом із Загреба, а мати з Нового Саду[15].

У 2003 році він записав компакт-диск під назвою «The Wild 13»[9]. Пісня, написана у співавторстві з Марко Хеггеном із Coastland Records, висміює воротарів Олівера Кана, Єнса Леманна та Франка Роста. Назва походить від ігрового номера Брдарича.

Під час роботи у кельнській «Фортуні» його прозвали «Бембі» через його дуже худі ноги.

Має дружину Антьє та двох синів, Тіма та Ленса.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Тренер

[ред. | ред. код]
Влазнія: 2020-21, 2021-22

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ https://rp-online.de/sport/fussball/kfc-uerdingen/thomas-brdaric-wird-a-jugendtrainer-beim-kfc_aid-13502613
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20210706012945/https://www.t-online.de/sport/fussball/international/id_47827412/thomas-brdaric-wird-sportdirektor-bei-dinamo-minsk.html
  4. ↑ https://www.teckbote.de/lokalsport/lokalnachrichten-lokalsport_artikel,-wieder-mal-ein-aufbruch-zu-neuen-ufern-_arid,71265.html
  5. ↑ Thomas in isolation: [tômas].
  6. ↑ Арнольд, Маттіас (11 травня 2018). Томас Брдарич - матчі та голи у Бундеслізі. RSSSF. RSSSF. Процитовано 15 травня 2018.
  7. ↑ Brdaric, Thomas (нім.). kicker.de. Процитовано 29 січня 2011.
  8. ↑ Strunz: Brdaric ist ein Egoist (нім.). bild.de. Процитовано 29 січня 2011.
  9. ↑ а б Der Traum vom Comeback im Nationalteam. Der Spiegel (нім.). 22 березня 2008. Процитовано 29 січня 2011.
  10. ↑ Brdaric – Neururer "link und unehrlich" (нім.). focus.de. 20 вересня 2006. Процитовано 29 січня 2011.
  11. ↑ Brdaric heute unters Messer (нім.). bundesliga.de. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 29 січня 2011.
  12. ↑ Arnhold, Matthias (11 травня 2018). Thomas Brdaric - International Appearances. RSSSF. Процитовано 15 травня 2018.
  13. ↑ Thomas Brdaric wird Sportlicher Leiter bei Union Solingen (нім.). sportal.de. 24 березня 2009. Архів оригіналу за 23 July 2011. Процитовано 29 січня 2011.
  14. ↑ Thomas Brdarić released by Shkendija‚ macedonianfootball.com, 9 May 2017
  15. ↑ Ex reprezentativac na Šubićevcu: Brdarić kao Bobić. Slobodna Dalmacija (hr-hr) . 29 січня 2009. Процитовано 11 травня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Брдарич&oldid=40461952