Ураган-1М
| 9К512 «Ураган-1М» | |
|---|---|
| Тип | РСЗВ |
| Походження | |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 2016 — по т.ч. |
| Оператори | |
| Історія виробництва | |
| Виготовлення | 2016 — по т.ч |
| Характеристики | |
| Вага | 44 500 кг |
| Довжина | 12,7 м |
| Ширина | 3,07 м |
| Двигун | ЯМЗ-846 500 к.с. |
| Дорожній просвіт | 400 мм |
Операційна дальність | 8-120 км |
| Швидкість | 70 км/год |
9К512 «Ураган-1М» — російська бікаліберна (220 мм/300 мм) реактивна система залпового вогню з пакетною заміною напрямляючих.
У 1990-х років у Росії розпочато розробку нової реактивної бікаліберної системи 9К512 «Ураган-1М». У 1995 році Брянський автомобільний завод розпочав роботи з проектування шасі на базі автомобілів БАЗ-6910 «Вощина-1» для нової РСЗВ, проте через відсутність фінансування наприкінці 1996 року всі роботи було зупинено. Одночасно з шасі виробництва Брянського автомобільного заводу конструкторами Мотовіліхінських заводів було опрацьовано варіант розміщення системи на базі шасі МЗКТ-7930 «Астролог». Після розгляду проектів, Міністерством оборони було обрано варіант із розміщенням на шасі виробництва Мінського заводу колісних тягачів. У такому вигляді нова РСЗВ «Ураган-1М» надійшла на випробування. У 2012 році було розпочато державні випробування системи. За планами державної програми озброєння Російської Федерації, в 2017 році на озброєння сухопутних військ повинні надійти два полкові комплекти РСЗВ «Ураган-1М»[1][2].
Бойова та транспортно-зарядна машини системи «Ураган-1М» виконані на базі шасі МЗКТ-7930 «Астролог». Бойова машина здатна стріляти реактивними снарядами як від 220-мм систем 9К57 «Ураган», так і від 300-мм систем 9К58 «Смерч»[3]. На відміну від систем попереднього покоління, заряджання бойової машини здійснюється шляхом заміни всього пакета з напрямляючими. До складу системи 9К512 «Ураган-1М» входять[1][2][4][5][6] :
- Бойова машина 9А53;
- Транспортно-зарядна машина 9Т249;
- Реактивні снаряди у транспортно-пускових контейнерах.
- Росія : 6 одиниць станом на 2021 рік[7]
- ↑ а б Привалов А. (23 квітня 2013). Свой частник хуже иностранца. Общероссийская еженедельная газета «Военно-промышленный курьер». Архів оригіналу за 22 квітня 2022. Процитовано 5 вересня 2013. [Архівовано 2022-04-22 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Гуров С. В. Реактивная система залпового огня 9А53 «Ураган-1М» // Реактивные системы залпового огня. Обзор. Изд. 2, электронное, периодическое исп. и доп.. — Тула : ФГУП ГНПП «Сплав», 2010. — 16 листопада. — С. 353—354.
- ↑ Богатинов С. (2009-11). В ногу со временем. Российское военное обозрение. Процитовано 19 січня 2014.
- ↑ Кадочников В. Н. Глава 7. Берём завод в собственность // Мотовилиха: продолжение легенды. — Пермь : Раритет, 2011. — С. 289. — ISBN 9785937850393.
- ↑ «Не покладая рук...» «Мотовилиха» 19 ноября отметит День ракетных войск и артиллерии // Мотовилихинский рабочий : газета. — 2012. — № 38 (11124) (16 листопада). — С. 1,3.
- ↑ Авторский коллектив под руководством Панова В. В. Глава 1.7. Теория полёта, таблицы стрельбы и алгоритмы расчёта установок // 3 Центральный научно-исследовательский институт Министерства обороны Российской Федерации. Исторический очерк. 3 апреля 1947—2007 / Под ред. Константинова Е. И. — М., 2007. — С. 102.
- ↑ The Military Balance 2021,p.192
- Гуров С. В. Реактивная система залпового огня 9А53 «Ураган-1М» // Реактивные системы залпового огня. Обзор. Изд. 2, электронное, периодическое исп. и доп.. — Тула : ФГУП ГНПП «Сплав», 2010. — 16 листопада. — С. 353—354.
- «Не покладая рук...» «Мотовилиха» 19 ноября отметит День ракетных войск и артиллерии // Мотовилихинский рабочий : газета. — 2012. — № 38 (11124) (16 листопада). — С. 1,3.
- Привалов А. (23 квітня 2013). Свой частник хуже иностранца. Общероссийская еженедельная газета «Военно-промышленный курьер». Процитовано 5 вересня 2013.