Очікує на перевірку

CST-100 Starliner

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
CST-100 Starliner
«CST-100 Starliner». Комп'ютерна графіка.
Основні параметри
Повна назваCST-100 Starliner
ВиготівникBoeing
ОператорBoeing Bigelow Aerospace
Тип апаратапілотований транспортний засіб
Дата запуску20 грудня 2019 року (непілотований)[1]
5 червня 2024 (пілотований)[2]
КосмодромСША США
Технічні параметри
Маса13 т
Розміридіаметр — 4,56 м
довжина — 5,03 м
об'єм — 11 м3
Час активного існування60 годин (вільний політ)
210 днів (при стикуванні)
Орбітальні дані
Тип орбітиНизька навколоземна орбіта

CST-100 Starliner (англ. Crew Space Transportation) — пілотований транспортний космічний корабель, що розробляється компанією Boeing у співпраці з компанією Bigelow Aerospace за програмою НАСА Commercial Crew Development. Головне завдання — транспортування екіпажу до МКС[3] і до приватних космічних станцій, як-от Комерційна космічна станція Бігелоу[4].

Starliner схожий із космічним апаратом «Оріон», який будується для НАСА компанією Lockheed Martin[5]. Капсула має діаметр 4,56 м, що трохи більше за командний модуль «Аполлона» і менше, ніж капсула «Оріона»[6]. Starliner має транспортувати до семи астронавтів і здатний залишатися на орбіті до семи місяців. Планується багаторазове використання капсули — до 10 польотів[7]. Капсула сумісна з кількома ракетами — Falcon 9, Atlas V, Delta IV і майбутньою ракетою «Вулкан»[8]. Запуски планується здійснювати насамперед ракетою-носієм Atlas V N22[9] зі стартового майданчика SLC-41[en] з бази ВПС США на мисі Канаверал у штаті Флорида.

Під час першого етапу програми НАСА Commercial Crew Development (CCDev) компанія Boeing отримала фінансування у розмірі 18 млн дол. для подальшої розробки проєкту корабля[10]. Під час другого етапу Boeing отримала 93 млн дол. для продовження проєкту[11]. 3 серпня 2012 року НАСА оголосила про подальше фінансування компанії Boeing у розмірі 460 млн дол. за проєктом CST-100[12]. 16 вересня 2014 року НАСА обрала CST-100 разом із капсулою Dragon 2 компанії SpaceX для програми Commercial Crew Transportation Capability (CCtCap) з подальшим фінансуванням у розмірі 4,2 млрд дол.[13] Станом на квітень 2022 року, очікуються тести капсули CST-100 з автоматичним стикуванням з МКС не раніше травня 2022 року.

20 травня 2022 року безпілотна капсула Starliner компанії Boeing вперше пристикувалася до Міжнародної космічної станції[14].

Історія

[ред. | ред. код]

Передумови

[ред. | ред. код]
Макет пілотованої капсули CST-100

Дизайн капсули компанія перейняла від корабля «Аполлон», НАСА, Спейс Шаттл і програм МКС, як-от Orbital Express[en], що спонсувались Агентством передових оборонних дослідницьких проєктів США (DARPA)[6]. CST-100 не має спільних рис із кораблем «Оріон», проте іноді його путають із проєктом Orion Lite, який розроблявся компанією Bigelow Aerospace при технічній підтримці Lockheed Martin[15]. Капсула використовуватиме стикувальну систему НАСА для стикування і використання легкого аблятора Boeing для його теплового щита[16][17][18]. Сонячні панелі космічного корабля вироблятимуть 2900 Вт електроенергії і розташовуватимуться на захисному щиті від космічного сміття і мікрометеоритів на сервісному модулі корабля[19].

Космічний корабель спроєктований з можливістю запуску різними ракетами — Atlas V, Дельта IV, Falcon 9 і розроблюваної «Вулкан»[20][21]. На відміну від попередніх капсул, CST-100 Starliner здійснюватиме посадку на землю, а не в океан. Заплановані п'ять посадкових майданчиків на заході США, що надасть капсулі близько 450 можливостей для посадки кожного року[22].

CST-100 матиме одне місце для космічного туриста, контракт Boeing і НАСА дає змогу продавати це місце для подорожі на низьку навколоземну орбіту[23].

Розробка

[ред. | ред. код]

Капсула CST-100 вперше була продемонстрована публіці у червні 2010 засновником компанії Bigelow Aerospace Робертом Бігелоу[24]. Скорочення CST означає Crew Space Transportation (транспортування екіпажу в космос)[25]. Також повідомлялось, що цифра 100 значить висоту лінії Кармана — 100 км, що є однією з ознак досягнення космосу[26][27]. Для рятувальної системи корабля мають використовуватись двигуни RS-88[en][28].

Після отримання відповідних коштів компанія, відповідно до угоди з НАСА, повинна була виконати ключові пункти впродовж 2010 року:

  • Вивчення і вибір типу аварійної системи рятування екіпажу — штовхаючого типу і буксирного типу.
  • Огляд визначення системи.
  • Тестування обладнання системи аварійного рятування екіпажу.
  • Демонстрація основного теплового щита капсули.
  • Демонстрація систем авіоніки.
  • Демонстрація виготовлення оболонки капсули під тиском.
  • Демонстрація системи спуску капсули (тест-скидання і приводнення капсули).
  • Демонстрація системи життєзабезпечення.
  • Демонстрація автоматичного польоту і стикування (обладнання і програмне забезпечення).
  • Демонстрація макету капсули екіпажу.

У липні 2010 року Boeing повідомила, що капсула за умов достатнього фінансування і необхідних погоджень буде готова у 2015 році. Компанія додала, що це можливо за умов підтримки НАСА за програмою Commercial Crew Transport, що була оголошена адміністрацією Барака Обами для 2011 фінансового року. Роджер Крон[en], керівник компанії, пояснив, що інвестиції НАСА дадуть змогу продовжити роботу над проєктом, без цієї підтримки, це було б складно. Роджер Крон також зазначив, що, окрім напрямку роботи з МКС, ключовою була співпраця з компанією Bigelow Aerospace[6].

CST-100 у орбітальному обслуговуючому комплексі у жовтні 2011 року.

Boeing отримала 92,3 млн дол. за контрактом від НАСА у квітні 2011 року для подальшої розробки CST-100 за другою фазою програми Commercial Crew Development[29]. 3 серпня 2012 року НАСА оголосила про надання компанії Boeing 460 млн дол. для подальшої розробки корабля[12].

Тестування CST-100 у вітряному тунелі.

31 жовтня 2011 року НАСА оголосило про партнерство з агентством Space Florida[en] задля надання компанії Boeing ангару Центра обслуговування орбітального корабля в Космічному центрі імені Кеннеді для виготовлення і тестування корабля CST-100[30].

16 вересня 2014 року НАСА обрало Boeing (CST-100) та SpaceX (Dragon 2) як дві компанії, які розроблять системи доставки екіпажу з США до МКС. Boeing отримала за контрактом 4,2 млрд дол. для завершення і сертифікації капсули CST-100 до 2017 року, SpaceX отримала за контрактом a 2,6 млрд дол. для завершення і сертифікації корабля Dragon 2. Контрактами передбачено не менш одного тестового пілотованого польоту з одним астронавтом НАСА на борту. Після сертифікації корабля Starliner, контрактом передбачено виконання 2—6 пілотованих місій до МКС[31]. Вільям Херстенмайер адміністратор НАСА з пілотованих місій зазначив, що корабель CST-100 сильніший ніж два інші[32].

Договір із НАСА дає компанії Boeing змогу продавати місця в капсулі для космічних туристів. Boeing пропонує передбачати одне місце для кожного польоту корабля за ціною, яка буде конкурувати з ціною квитків для космічних туристів Роскосмосу[33].

4 вересня 2015 року Boeing оголосила про нову назву космічного корабля, нова назва — CST-100 Starliner, назва посилається на літак Boeing 787 Dreamliner, який виготовляє Boeing Commercial Airplanes[34] У листопаді 2015 року НАСА оголосила про усунення компанії з програми Commercial Resupply Services під час другої фази тендерного відбору для доставки вантажів до МКС[35].

У травні 2016 року Boeing відклала перший запуск CST-100 з 2017 до 2018 року[36][37]. У жовтні 2016 року компанія відклала програму на шість місяців з початку до кінця 2018 року через проблеми з постачанням і другою капсулою CST-100. Станом на 2016 рік компанія сподівається відправити астронавтів НАСА до МКС у грудні 2018 року[36][38].

У квітні 2018 року НАСА погодила перших двох астронавтів для польоту на CST-100 Starliner запланованого на листопад 2018 року, що відбудеться скоріше за все у 2019 або у 2020 році. Якщо запуск затримається, передбачається, що корабель матиме ще одного астронавта і додаткове корисне навантаження. Замість двох тижнів, як спочатку планувалось, НАСА зазначає, що планується, що екіпаж може залишитись на МКС до шести місяців як і у випадку звичайного польоту астронавтів[39].

25 травня 2023 року голова комісії з питань безпеки НАСА закликав агентство не поспішати з випробувальним польотом літака Boeing CST-100 Starliner з екіпажем, закликавши до незалежного «глибокого вивчення» технічних проблем космічного корабля. Коли НАСА і Boeing оголосили 29 березня 2023 року липневу дату запуску CFT, з відстрочкою на три місяці, офіційні особи сказали, що це дасть їм більше часу для завершення сертифікації космічного корабля, зокрема його парашутів. Затримка також була потрібна для перевірки системи авіоніки в космічному кораблі після виявлення логічної помилки в одному з блоків. Тому в ході виступу на відкритому засіданні Консультативної групи з аерокосмічної безпеки голова комітету Патрісія Сандерс висловила скептицизм відносно того, що НАСА і Boeing встигнуть вирішити відомі проблеми зі Starliner для його запуску з екіпажем, запланованого на 21 липня 2023 року[40].

Тестові випробування

[ред. | ред. код]
Тест капсули CST-100 у сухому озері Деламар, Невада, з відділенням подушок безпеки у квітні 2012 року.
Тестові запалювання двигунів RS-88 у грудні 2003 року.

Починаючи з 2011 року розпочались тестові випробування на макеті корабля.

У вересні 2011 року Boeing повідомила про завершення серії наземних тестів для перевірки конструкції амортизуючих подушок. Вони розташовані під тепловим щитом капсули. Тепловий сконструйований таким чином, що на висоті 1500 м від відкидується. Амотризуючі подушки наповнюються сумішшю азоту і кисню, проте це не та суміш, яка іноді використовується в автомобільних подушках безпеки. Тести проходили у пустелі Мохаве, у південно-східній частині Каліфорнії зі швидкістю 16 та 48 км/год для імітації умов, максимально наближених до тих, що матимуть місце під час робочих приземлень. Тестову випробувальну установку побудувала компанія Bigelow Aerospace, яка так само проводила і тестування[25].

У квітні 2012 року Boeing успішно завершила тест зі скиданням макету капсули CST-100 над пустелею Невада в сухому озері Деламар, успішно були протестовані три головні парашути системи, які відділились на висоті 3400 м[41].

У серпні 2013 року Boeing анонсувала про оцінку двома астронавтами НАСА аспектів комунікації, ергономіку і панель керування капсулою CST-100, астронавти дізнались, як майбутні астронавти керуватимуть космічним кораблем, який буде транспортувати їх до МКС, а також з іншими цілями на ННО[42].

Boeing повідомила у травні 2016 року, що тестування корабля перенесені на 8 місяців для зменшення ваги капсули і вирішенні аеродинамічних проблем, які виникли під час запуску на ракеті Atlas V[43]. Орбітальний тестовий політ заплановано на весну 2019 року. Ракета-носій для цього польоту — Atlas V N22 забезпечить ULA[44]. Перший пілотований політ заплановано на літо 2019 року і залежить від результатів тесту Boe-OFT, який триватиме 14 днів і матиме на борту одного астронавта і одного тестового пілота Boeing, які відправляться до МКС[45]. 5 квітня 2018 року НАСА оголосила про перший політ із двома астронавтами відбудеться у 2019 або 2020 році. Якщо запуск буде відкладено, то корабель відправить до МКС ще одного астронавта з припасами. НАСА повідомляє, що збільшений екіпаж може залишитись на МКС до 6 місяців, що є звичайним часом перебування на станції екіпажу місії. Це пов'язано із завершенням контракту з Росією з доставки астронавтів до МКС наприкінці 2019 року[46]. НАСА оголосила перший екіпаж із чотирьох астронавтів, які працюватимуть зі SpaceX та Boeing: Роберт Бенкен, Ерік Аллен Боу, Суніта Лін Вільямс та Дуглас Джеральд Херлі[47].

У липні 2018 року Boeing оголосила призначення колишнього астронавта НАСА Крістофера Фергюсона[en] для польоту на кораблі CST-100 під час тестового польоту.

У липні 2018 року з'явилися дані про аномалію під час тестового запуску чотирьох двигунів системи аварійного порятунку, який проводився в червні перед випробуваннями аварійного відділення корабля від ракети-носія на стартовому майданчику[48]. Компанія Boeing підтвердила, що після завершення прожигу і відключення двигунів, 4 з 8 клапанів, які контролюють подачу компонентів палива, застрягли у відкритому положенні, що призвело до витоку гідразину. Компанією було прийнято рішення відкласти випробування для розслідування причин аномалії і прийняття коригувальних дій. Тестування системи аварійного порятунку корабля тепер планують провести навесні 2019 року, після першого тестового орбітального польоту без екіпажу[49].

Випробування системи аварійного рятування було здійснено 4 листопада 2019 року[50]. Після від'єднання капсули, один із трьох парашутів не розкрився і капсула здійснила приземлення лише з двома парашутами[51][52]. Однак приземлення капсули було безпечним і тестування в цілому визнали успішним[53].

Список польотів

[ред. | ред. код]
Місія Дата запуску (UTC) Екіпаж Примітки Тривалість польоту Повернення
Тест системи аварійного порятунку 04.11.2019, 14:15 (UTC) Тестування системи аварійного порятунку, здійснено у Нью-Мексико. 95 с Успішно
Boe-OFT 20.12.2019, 11:36 (UTC) Непілотований орбітальний тестовий політ Starliner, перерваний через помилку програмного забезпечення. 8 днів (план), 2 дні (факт) Успішно
Boeing Orbital Flight Test 2 20.05.2022 Непілотований орбітальний тестовий політ Starliner. Успішно пристикувався до МКС. 8 днів (план)
Boe-CFT 2022 США Крістофер Фергюсон[en]
США Майкл Фінк
США Ніколь Манн 		Перший пілотований політ космічного корабля CST-100.
CFT 05.06.2024 США Бутч Вілмор
США Суніта Вільямс 		Пілотований орбітальний випробувальний політ з екіпажом космічного корабля «CST-100 Starliner»[54][55]

Дати запуску декілька разів переносилися[56][57][58].

13 днів (план) Під час 24-годинного перельоту до МКС у космічного корабля відбулось чотири аварійних витоки гелію і п'ять несправностей у 28 маневрових двигунах[59]. Екіпаж затримується на МКС до кінця липня - середини серпня 2024 року через технічні несправності маневрових двигунів[60][61][62][63]. За запасним варіантом, який погоджений з NASA, повернення екіпажу на Землю може відбутися тільки в лютому 2025 року[64].
У NASA висловили занепокоєння стосовно можливості зіткнення «CST-100 Starliner» з МКС після відстиковки космічного корабля від станції, саме через його технічні несправності[65].

Екіпаж

[ред. | ред. код]
Макет космічного корабля CST-100 Starliner і астронавти, обрані для перших двох місій: Суніта Лін Вільямс, Джош Кассада, Ерік Аллен Боу, Ніколь Манн і Крістофер Фергюсон[en].

3 серпня 2018 року НАСА оголосило імена астронавтів для перших місій корабля Starliner[66][67]. Еріка Боу через стан здоров'я було замінено у січні 2019 року на Едварда Фінка[68].

Космічний туризм

[ред. | ред. код]

Компанія Space Adventures анонсувала отримання прав на продаж квитків до МКС на борту CST-100, після того, як розпочнуться регулярні польоти[69].

Технічні партнери

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Boeing Starliner запустив першу пілотовану місію з екіпажем NASA. 05.06.2024, 18:42
  3. ↑ Memi, Edmund G.; Morgan, Adam K. (23 вересня 2009). Boeing Submits Proposal for NASA Commercial Crew Transport System (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21 червня 2018.
  4. ↑ Orbital Complex Construction. Bigelow Aerospace. Архів оригіналу за 10 липня 2010. Процитовано 15 липня 2010. [Архівовано 2010-07-10 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Chow, Denise (25 червня 2010). New Boeing Spaceship Targets Commercial Missions. Space.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 22 червня 2018.
  6. ↑ а б в Clark, Stephen (21 липня 2010). Boeing space capsule could be operational by 2015. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 18 вересня 2011.
  7. ↑ Boeing: Crew Space Transportation (CST) System. Boeing. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 25 січня 2016.
  8. ↑ Lindenmoyer, Alan (2010). Commercial Crew and Cargo Program (PDF). 13th Annual FAA Commercial Space Transportation Conference. February 10–11, 2010. Arlington, Virginia. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2010.
  9. ↑ Memi, Edmund G.; Rye, Jessica F. (4 серпня 2011). Boeing Selects Atlas V Rocket for Initial Commercial Crew Launches (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 жовтня 2011.
  10. ↑ Memi, Edmund G.; Gold, Michael N. (2 лютого 2010). NASA Selects Boeing for American Recovery and Reinvestment Act Award to Study Crew Capsule-based Design (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 червня 2018.
  11. ↑ Morring, Jr., Frank (25 квітня 2011). Five Vehicles Vie For Future Of U.S. Human Spaceflight. Aviation Week. Архів оригіналу за 9 травня 2014. the CCDev-2 awards, ... went to Blue Origin, Boeing, Sierra Nevada Corp. and Space Exploration Technologies Inc. (SpaceX).
  12. ↑ а б Boeing, SpaceX and Sierra Nevada Win CCiCAP Awards. SpaceNews. 3 серпня 2012. Архів оригіналу за 4 січня 2013. [Архівовано 2013-01-04 у Archive.is]
  13. ↑ Boeing and SpaceX Selected to Build America’s New Crew Space Transportation System. NASA. 16 вересня 2014. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 6 квітня 2015.
  14. ↑ Капсула Starliner компанії Boeing пристикувалася до Міжнародної космічної станції. hromadske.radio. 21 травня 2022
  15. ↑ Klamper, Amy (14 серпня 2009). Company pitches 'lite' spaceship to NASA. NBC News. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 7 вересня 2009.
  16. ↑ Grondin, Yves-A. (5 серпня 2013). NASA Outlines its Plans for Commercial Crew Certification. NASA Spaceflight. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 23 червня 2018.
  17. ↑ Commercial Space Flight Panel. YouTube.com. SpaceUp Houston. 2011. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 23 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ Messier, Doug (23 березня 2011). Update on Boeing CST-100 Crew Program. Parabolic Arc. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 23 червня 2018.
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 22 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ Lindenmoyer, Alan (2010). Commercial Crew and Cargo Program (PDF). 13th Annual FAA Commercial Space Transportation Conference. February 10–11, 2010. Arlington, Virginia. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2010.
  21. ↑ Crew Dragon and Starliner: A Look at the Upcoming Astronaut Taxis [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Mike Wall, Space.com. 3 August 2018
  22. ↑ Clark, Stephen (22 вересня 2015). Boeing identifies CST-100 prime landing sites. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  23. ↑ Boeing space taxi has tourist seat. Canadian Broadcasting Company. Thomson Reuters. 18 вересня 2014. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
  24. ↑ Gedmark, John; Gold, Mike (16 червня 2010). Bigelow Aerospace Joins the Commercial Spaceflight Federation (Пресреліз). Commercial Spaceflight Federation. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 23 лютого 2019.
  25. ↑ а б Memi, Edmund G. (12 вересня 2011). Space capsule tests aim to ensure safe landings. Boeing. Архів оригіналу за 24 вересня 2011. Процитовано 18 вересня 2011.
  26. ↑ Memi, Edmund G.; Morgan, Adam K. (19 липня 2010). Boeing CST-100 Spacecraft to Provide Commercial Crew Transportation Services (Пресреліз). Boeing. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2019.
  27. ↑ Chow, Denise (19 липня 2010). New Spaceship Could Fly People to Private Space Stations. Space.com. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 23 лютого 2019.
  28. ↑ Test of Rocketdyne abort motor for Boeing crew capsule. YouTube.com. Процитовано 24 листопада 2011. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 21 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ Dean, James (18 квітня 2011). NASA awards $270 million for commercial crew efforts. Florida Today. The Flame Trench. Архів оригіналу за 19 квітня 2011.
  30. ↑ Weaver, David; Curie, Michael; Philman, Amber; Lange, Tina; Korn, Paula (31 жовтня 2011). NASA Signs Agreement with Space Florida to Reuse Kennedy Facilities (Пресреліз). NASA. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 6 березня 2019.
  31. ↑ Schierholz, Stephanie; Martin, Stephanie (16 вересня 2014). NASA Chooses American Companies to Transport U.S. Astronauts to International Space Station. NASA. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 18 вересня 2014.
  32. ↑ Norris, Guy (11 жовтня 2014). Why NASA Rejected Sierra Nevada's Commercial Crew Vehicle. Aviation Week. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014.
  33. ↑ Klotz, Irene (17 вересня 2014). Boeing's 'space taxi' includes seat for a tourist. Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  34. ↑ Clark, Stephen (4 вересня 2015). Enter the Starliner: Boeing names its commercial spaceship. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2015.
  35. ↑ Rhian, Jason (6 листопада 2015). NASA delays CRS 2 awards again, drops Boeing from consideration. Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
  36. ↑ а б Berger, Eric (11 жовтня 2016). Boeing delays Starliner again, casting doubt on commercial flights in 2018. Ars Technica. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  37. ↑ Berger, Eric (11 травня 2016). Boeing’s first crewed Starliner launch slips to 2018. Ars Technica. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 6 квітня 2018.
  38. ↑ Norris, Guy (10 жовтня 2016). Boeing Delays CST-100, Still Targets 2018 ISS Mission. Aviation Week & Space Technology. Процитовано 11 жовтня 2016.
  39. ↑ Pasztor, Andy (5 квітня 2018). NASA, Boeing Signal Regular Missions to Space Station to Be Delayed. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  40. ↑ NASA скептично ставиться до готовності Starliner до польоту з екіпажем. 26.05.2023
  41. ↑ Clark, Stephen (3 квітня 2012). Parachutes for Boeing crew capsule tested over Nevada. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2012.
  42. ↑ Boeing Space Capsule One Step Closer to Orbit. NYSE Big Stage. 19 серпня 2013. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013.
  43. ↑ Foust, Jeff (12 травня 2016). Boeing delays first crewed CST-100 flight to 2018. SpaceNews.
  44. ↑ Rhian, Jason (4 січня 2018). Boeing CST-100 Starliner one step closer to flight with completion of DCR. Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  45. ↑ Bergin, Chris (27 листопада 2017). Boeing Starliner trio preparing for test flights. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  46. ↑ Pasztor, Andy (5 квітня 2018). NASA, Boeing Signal Regular Missions to Space Station to Be Delayed. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018.
  47. ↑ Pearlman, Robert Z. (9 липня 2015). NASA assigns 4 astronauts to commercial Boeing, SpaceX test flights. CollectSpace. Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 31 грудня 2016.
  48. ↑ Boeing suffers a setback with Starliner’s pad abort test. Ars Technica (англ.). 21 липня 2018. Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  49. ↑ Boeing delays crew capsule test flights after abort engine problem. Spaceflight Now. 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
  50. ↑ Boeing tests crew capsule escape system – Spaceflight Now. spaceflightnow.com (амер.). Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  51. ↑ Starliner flies for the first time, but one of its parachutes failed to deploy. 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  52. ↑ Boeing statement regarding CST-100 Starliner pad abort test. 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.
  53. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  54. ↑ NASA і Boeing готуються до випробувального польоту Starliner у травні. 23.03.2024
  55. ↑ Boeing готується відправити астронавтів на МКС у капсулі Starliner. // Автор: Світлана Анісімова. 06.05.2024
  56. ↑ У NASA назвали остаточну дату запуску історичної космічної місії Boeing Starliner. 30.05.2024, 5:18 pm
  57. ↑ Запуск космічного корабля Starliner відклали за лічені хвилини до старту. 01.06.2024, 23:34
  58. ↑ NASA's Boeing Starliner Crew Flight Test Launch — June 5, 2024 (Official NASA Broadcast)
  59. ↑ У NASA знову відклали повернення на Землю корабля Boeing Starliner з МКС: названо причину. // Автор: Михайло Левакін. 22.06.2024, 22:54
  60. ↑ NASA, Boeing delay Starliner astronaut landing again, to study helium leaks and thruster issues. June 22, 2024
  61. ↑ Астронавти NASA застрягли на орбіті і не можуть повернутися на Землю. // Автор: Ольга Степанова. 23.06.2024, 13:59
  62. ↑ Астронавти з Boeing Starliner можуть застрягти в космосі до серпня. 11.07.2024
  63. ↑ У NASA назвали крайній термін повернення корабля та екіпажу Starliner із МКС. 12.07.2024
  64. ↑ 8 днів, що тривають вічність. Екіпаж Boeing Starliner може застрягти на МКС до 2025 року. 08.08.2024, 14:55
  65. ↑ У NASA попередили, що космічний корабель Boeing Starliner може врізатися у МКС. 14.08.2024, 4:43 pm
  66. ↑ Chavers, Alex (9 січня 2017). NASA Picks SpaceX and Boeing's First Crew. News Ledge. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 3 серпня 2018.
  67. ↑ NASA Assigns Crews to First Test Flights, Missions on Commercial Spacecraft. NASA. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 3 серпня 2018.
  68. ↑ Gebhardt, Chris (22 січня 2019). NASA announces test flight crew change for Boeing’s Starliner. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 23 січня 2019.
  69. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2021. Процитовано 18 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: CST-100 Starliner
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=CST-100_Starliner&oldid=43988904