China Eastern Airlines
| China Eastern Airlines | |
| Дата створення / заснування | 1988 |
|---|---|
| Країна |
|
| Авіаційний альянс | SkyTeam[1] |
| Вузловий аеропорт | Куньмін-Чаншуй, Шанхай-Хунцяо, Міжнародний аеропорт Пудун, Сяньян (аеропорт) і Пекін-Дасин (аеропорт) |
| Організаційно-правова форма | qi yed[2] |
| Місце заснування | Шанхай |
| Дочірня організація | Shanghai Airlines, China Cargo Airlinesd, OTT Airlinesd, China Eastern Airlines Zhejiang Branchd і Eastern Air Cateringd |
| Підприємницький підрозділ | China Cargo Airlinesd, China United Airlines, Joy Aird і Shanghai Airlines |
| Розташування штаб-квартири | Шанхай-Хунцяо |
| Біржа | SSE: 600115 і SEHK: 0670[3] |
| На заміну | CAAC Airlinesd |
| Програма винагороди | Eastern Milesd |
| Адреса | 2550 Hong Qiao Road, Hong Qiao Int'l Airport, Shanghai 200335, |
| Кількість підписників у соціальних мережах | 3072 |
| Обліковий код авіакомпанії | 781 |
| Код авіакомпанії IATA | MU |
| Код авіакомпанії ICAO | CES |
| Офіційний сайт | |
| | |
China Eastern Airlines (кит. 中国东方航空股份有限公司) — велика китайська авіакомпанія зі штаб-квартирою в Шанхаї. Вона обслуговує міжнародні, внутрішні та місцеві напрямки. Основні аеропорти, авіакомпанії — аеропорт Хунцяо і міжнародний аеропорт Пудун. Входить до міжнародного альянсу SkyTeam.
Авіакомпанія була заснована 25 червня 1988 на базі Східнокитайського (Хуадунського) регіонального управління Головного управління цивільної авіації Китаю. У 1997 China Eastern Airlines перейшов контроль над збитковою авіакомпанією China General Aviation, одночасно компанія стала першим авіаперевізником в країні, чиїми акціями здійснювалась торгівля на світових фондових ринках.
У 1998 заснований вантажоперевізник China Cargo Airlines — спільне підприємство з China Ocean Shipping. У 2001 China Eastern Airlines придбала авіакомпанію Air Great Wall, а в 2002 було поглинуто ще два великі місцеві авіаперевізники — China Yunnan Airlines і China Northwest Airlines.
Уряду Китаю належить 61,64 % акцій China Eastern Airlines, інші цінні папери торгуються на фондових ринках. У січні 2005 в компанії працювало 16 435 осіб.
20 квітня 2006 в ЗМІ з'явилися повідомлення, що китайський уряд може продати до 20 % акцій з власного пакету ряду іноземних інвесторів, серед яких називалися авіакомпанії Singapore Airlines, Emirates Airline і Japan Airlines. Singapore Airlines підтвердила факт переговорів [1] [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.].
У 2008-2009 фінансовому році компанія отримала чистий збиток у розмірі 15,3 млрд юанів ($2,2 млрд). Колосальні втрати пояснюються невигідно ув'язненими хеджинговими контрактами на постачання авіаційного гасу в умовах сильних коливань цін на ринку пального, а також падінням пасажиропотоку.[4]
- 10 вересня 1998 McDonnell-Douglas MD-11 (реєстр. номер B-2173), який летів рейсом 586 з Шанхаю в Пекін зазнав аварію в шанхайському аеропорту Хунцяо через відмову носового шасі. Ніхто не постраждав.
- 21 листопада 2004 через хвилину після зльоту з аеропорту Баотоу Ерлібань розбився Bombardier CRJ-200 (реєстр. номер B-3072), що виконував рейс 5210 в Шанхай. Загинули 53 людини, що перебували на борту.
- 7 квітня 2005 Airbus A340-300 авіакомпанії China Eastern (реєстр. номер B-2383) при зльоті з аеропорту Хітроу (Лондон, Велика Британія) зачепив хвостом ЗПС. Екіпаж літака вирішив продовжити політ у Шанхай.
- 13 травня 2006 у Airbus A340-600 (реєстр. номер B-6055), що виконував рейс 5042 з Сеула в Шанхай, при посадці в міжнародному аеропорту Пудун лопнули покришки шасі. Ніхто з пасажирів не постраждав. [2] [Архівовано 22 червня 2008 у Wayback Machine.][3] [Архівовано 5 листопада 2007 у Wayback Machine.]
Китайські східні авіалінії мають сильну присутність на маршрутах в Азії, Європі, Північній Америці та Австралії. У 2004 авіакомпанія закрила маршрут нерентабельний Шанхай — Брюссель — Мадрид. Тим не менш, у цьому ж році був відкритий новий маршрут Шанхай — Мельбурн. У 2007 Китайські східні авіалінії почали обслуговувати свій перший африканський рейс, в Йоганнесбург (через Мале). Також у 2007 почав функціонувати рейс до Нью-Йорк з Шанхаю, цей рейс став найдовшим невпинним маршрутом авіакомпанії. 22 листопада Китайські східні авіалінії відкрили сезонний рейс Шанхай — Брисбен двічі на тиждень.
Китайські східні авіалінії планують додати 2 частоти на маршруті Шанхай-Лос-Анджелес з червня 2008.[5] Згідно з іншими джерелами додадуться додаткові частоти в Лондон, Нью-Йорк та Ванкувер.
Китайські східні авіалінії планують замовити понад 40 Airbus A320. При цьому не планується замовляти Airbus A380, так як міжнародні рейси збиткові, особливо новий маршрут Шанхай-Нью-Йорк.
Китайські східні авіалінії планують відкрити рейс в Алжир з Шанхаю через Париж в серпні 2008 року, на цьому маршруті буде використовуватися Airbus A340-600. [4]
Станом на квітень 2017 Китайські східні авіалінії мали такий флот[6]:
| Тип | Разом | Пасажирів (Перший/Бізнес/Економ) |
Маршрути | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| Airbus A319-100 | 36 | 122 (8/114) | Місцеві рейси | 2 літака в ливерии "Чудовий Цинхай" |
| Airbus A320-200 | 165 (3 замовлено) | 158 (8/150) | Місцеві рейси | 4 літака в ливерии "Чудовий Ганьсу"
1 літак в ливерии Діснея 2 літака в ливерии "Чудовий Цинхай" |
| Airbus A321-200 | 68 (2 замовлено) | 177 (20/157) | Місцеві рейси, Бангкок, Дака, Янгон | 2 літака в ливери Sky Team |
| Airbus A330-200 | 30 | 264 (24/240) | Сідней, Мельбурн, Делі, Франкфурт, Сінгапур | |
| Airbus A330-300 | 15 (4 замовлено) | 298 (38/260) | Місцеві рейси і Азія | |
| Boeing 737-300 | 16 | 128 (8/120) | Місцеві рейси | |
| Boeing 737-700 | 43 | 134 (8/126) | Місцеві рейси | |
| Boeing 737-800 | 81 (2 замовлено) | 170 (8/162) | Місцеві рейси, Азія | |
| Boeing 777-300 | 16 (3 замовлено) | 316 (6/52/258) | Європа, Північна Америка | |
| Boeing 787-8 | (15 замовлено) | Наддалекі рейси | ||
| Bombardier CRJ-200LR | 5 | 50 | Місцеві рейси | |
| BAe 146-300 | 3 | 70 | Місцеві рейси | |
| Comac C919 | (20 замовлено) | TBA | Місцеві рейси |
Вантажний підрозділ авіакомпанії Китайські східні авіалінії, China Cargo Airlines, експлуатувала наступні літаки станом на листопад 2007:
| Тип | Разом | Примітки |
|---|---|---|
| Airbus A300-600RF | 3 | |
| Boeing 747-400ERF | 2 | |
| McDonnell Douglas MD-11F | 6 | |
| Ту-204-120C | (2 замовлено) |
Станом на березень 2007 середній вік флоту авіакомпанії Китайські східні авіалінії становив 6.4 року.[7]
- ↑ http://www.skyteam.com/en/about/
- ↑ Global LEI index
- ↑ https://www.hkex.com.hk/eng/invest/company/profile_page_e.asp?WidCoID=0670&WidCoAbbName=&Month=&langcode=e
- ↑ Авиакомпания China Eastern за год понесла убытки на 2,2 млрд долларов // АвиаПорт. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
- ↑ Bloomberg.com: Canada. Архів оригіналу за 8 жовтня 2007. Процитовано 8 серпня 2017.
- ↑ China Eastern Airlines Fleet Details and History. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
- ↑ China Eastern Airlines Fleet Age. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
- Сайт московського представництва авіакомпанії [Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Вік флоту «Східно-китайських авіаліній» [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Докладно про флот «Китайських східних авіаліній» [Архівовано 6 червня 2007 у Wayback Machine.]