FIM-43 Redeye
| FIM-43 Redeye | |
|---|---|
| Тип | Переносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК) |
| Походження | |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1968-1995 |
| Історія виробництва | |
| Виробник | General Dynamics |
| Характеристики | |
| Вага | 8,3 кг |
| Довжина | 1,20 м |
| Діаметр | 70 мм |
| Двигун | твердопаливний ракетний двигун |
| Швидкість | 580 м/с (макс.), Число Маха близько 1,7 |
FIM-43 Redeye — американський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низько летючих вертольотів і літаків супротивника на зустрічних і паралельних курсах в простих умовах. Комплекс прийнятий на озброєння у 1968 році.
У 1948 американська армія видала специфікацію на розробку нового озброєння для боротьби з реактивними літаками. В середині 1950-х фірма Convair почала роботи с розробки зенітно-ракетного комплексу, який міг би використовуватися мобільно. В листопаді 1956 розробка була офіційно представлена Армії та Корпусу Морської Піхоти. Через 2 роки фірма отримала контракт на розробку ПЗРК.
До травня 1961 комплекс був готовий, але серійне виробництво було затримано як через технологічні проблеми, так і через невідповідність вимогам військових — ракета була повільніша та менш маневрова. Але обмежене виробництво під назвою XM41 Redeye Block I було таки розпочато. В червні 1963 ракета отримала назву XMIM-43A. В 1964 почалась розробка модифікації XM41E1 або XMIM-43B.
В 1965 фірма General Dynamics почала розробку фінальної версії Redeye Block III (заводська назва ракети XFIM-43C). На військових випробуваннях ракета вразила мішень QF9F на висоті 100 метрів[1]. Вважалося що на такій висоті ймовірність ураження цілі типу МіГ-21 мала 0,403, вертольота типу Мі-6 — 0,53, транспортного літака типу Ан-12 — 0,43. Виробництво системи Block III почалося в травні 1967.
Ряд серйозних недоліків комплексу Redeye, що виявилися в процесі експлуатації, стимулював початок розробки в 1972 ПЗРК нового покоління, який отримав найменування Stinger. Виробництво комплексу Redeye було завершене в 1969. Всього випущено більше 85 тисяч комплексів. В 1982 комплекси були передані в частини Національної Гвардії. ПЗРК Redeye остаточно зняті з озброєння американської армії в 1995[2].
- Block I FIM-43/XFIM-43A/XMIM-43A
- Block II FIM-43B/XFIM-43B/XMIM-43B
- Block III FIM-43C/XFIM-43C. Серійна версія.
- XFEM-43C. Експериментальна ракета.
- FIM-43D Модифікована версія ракети, ТТХ невідомі.
Поставлені в Іран комплекси використовувались в війні з Іраком 1980—1988. Наприкінці 1984 ЦРУ відправило невелику партію Redeye моджахедам в Афганістан. Всього за 1984-85 моджахеди за допомогою ПЗРК збили два Мі-24Д і один Су-25[3].
Комплекси передавались також нікарагуанським «контрас» — за їх допомогою було збито мінімум 4 Мі-8 нікарагуанських ВПС.
Хорватія[4]
Сальвадор[5]
Швеція. Виготовлявся за ліцензією під назвою RBS 69[6]
США
Афганістан (повстанці)
Данія. Мав місцеву назву Hamlet.
Греція
Іран. На озброєнні залишались ще наприкінці 1990-х.
Ізраїль
Японія
Пакистан
Південна Корея
Таїланд
Туреччина
Західна Німеччина
- ↑ Жирохов М. ПЗРК. Оружие асимметричной войны //Ч.2. Западные страны // Наука и Техника. — 2010 — № 8
- ↑ Большая Военная Энциклопедия. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ Жирохов М., С. Артамонов, А. Котлобовский «Шайтан-арба» под огнем (потери и повреждения Ми-24 в Афганистане) // Ч.1 // Авиация и Время. — 2006. — № 5 (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ El Salvador Inventory Jane's Land-Based Air Defense
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2014-09-03 у Wayback Machine.]