Finkoella
| Finkoella | |
|---|---|
| Голотип F. ukrainica з масштабною лінійкою 2 см | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Покривники (Tunicata) |
| Class: | Асцидії (Ascidiacea) |
| Family: | Ausiidae |
| Рід: | Finkoella Андрій Мартишин, 2021 |
| Species | |
| |
Finkoella, Фінкоелла— рід скам'янілостей мішкоподібних тіл едіакарського оболонкоподібного організму, який вперше був описаний в Україні в 2021 році.[1] У тій же статті, яка описувала рід Finkoella, був описаний інший організм під назвою Pharyngomorpha, який був сітчастим, можливо, був фрагментом глоткового кошика Finkoella.[1] Рід містить два види, F. ukrainica та F. oblonga, перший з яких є типовим видом цього роду, а його назва вказує на те, де він був описаний, в Україні.[1]
Варто також відзначити схожість Finkoella ukrainica зі скам’янілою глиняною галькою, яку також можна побачити в кембрії, яка також виявилася з голотипом F. ukrainica.[2][3]
F. ukrainica представлена скам'янілостями овально-еліптичної форми, які рідко набувають такої ж форми, як і F. oblonga, і, як вважають, мають коротку, виступаючу шийну структуру та/або неглибоку пазуху. Часто в опуклій або увігнутій структурі скам'янілості можна помітити низький або неглибокий круглий виступ/заглиблення.[1] Менші екземпляри цього виду можуть бути присутніми без виступаючої шиї, а також без інших численних виступів/заглиблень у скам'янілостях.[1] Зразки розміром менше 25 мм (0,98 дюйма) вважаються ювенільними, а їхній голотип відбирається з ряду дорослих особин, які повністю розвинулися і демонструють ознаки найкращого збереження організму.[1]
Голотип для F. ukrainica описаний як опукла овальна форма на нижній поверхні слюдистої глинистої, з дуже дрібнозернистим пісковиком, що складає її плиту. Голотип був виміряний як 95 мм (3,7 дюйма) завдовжки і до 55 мм (2,2 дюйма) завширшки, з круглим виступом діаметром приблизно 5 мм (0,20 дюйма), розташованим дещо ексцентрично до одного з кінців скам'янілості.[1] Один з вищезгаданих кінців є більш витягнутим, а інший - більш заокругленим. Останній з кінців має коротку, виступаючу шийку, яка стає ширшою, коли досягає свого закінчення.[1] Закінчення шийки досить нерівномірно лопатеве, з гострими і рівними на вигляд краями закінчення.[1] Поверхня структури загалом гладенька, за винятком локальних гофрованих ділянок розміром із зерно, тонких і коротких борозен та довшої, вужчої борозенки, яка проходить навскіс через три чверті ширини, ближче до ширшого кінця тіла голотипу.[1]
F. oblonga являє собою більш видовжену Finkoella, яка має звивисті краї по всьому тілу, а також поздовжні борозни/гребені, які, як правило, йдуть паралельно краям скам'янілості. Голотип цієї форми показує видовжену, огіркоподібну структуру довжиною 120 мм (4,7 дюйма) і шириною 42 мм (1,7 дюйма), яку видно як позитивну частину (опуклу), а її негативну частину видно в горизонтально розщепленій пластині (увігнуту).[1] На голотипі F. oblonga також видно шість поздовжніх невисоких борозен і гребенів по всьому тілу, які також демонструють пологі схили шириною близько 3-4 мм (0,12-0,16 дюйма), що йдуть паралельно краю структури і відповідно повертають, коли досягають закінчення у скам'янілості.[1] В результаті цього вони утворюють концентричні кільця навколо закінчень. Ці концентричні кільця більш безперервні з одного боку, ніж з протилежного, де на останньому видно лише їх фрагменти замість повного кільця.[1] Ця структура також демонструє безліч дрібних гофрів, хоча ці гофри не утворюють жодного візерунку. Краї структури помітно або підняті, або заглиблені і найчастіше мають подвійний гребінь заввишки 1,5-3 мм (0,059-0,118 дюйма).[1]
Родовий епітет Finkoella - на честь палеонтолога-аматора С. В. Фінька, який допоміг знайти голотип F. ukrainica, а також пісковикову плиту, на якій був скам'янілий паратип F. oblonga.[1] Специфічний епітет ukrainica вказує на Україну, країну, де зустрічаються обидва види. Специфічний епітет oblonga, жіноча форма латинського слова oblongus, що означає "довгастий", вказує на видовжений вигляд другого виду, F. oblonga.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Мартишин, Андрій; Uchman, Alfred (2021). New Ediacaran fossils from the Ukraine, some with a putative tunicate relationship. PalZ. 95 (4): 623—639. doi:10.1007/s12542-021-00596-1. S2CID 244957825.
- ↑ а б Bobrovskiy, Ilya; Krasnova, Anna; Ivantsov, Andrey; Luzhnaya (Serezhnikova), Ekaterina; Brocks, Jochen J. (2019). Simple sediment rheology explains the Ediacara biota preservation. Nature Ecology & Evolution. 3 (4): 582—589. doi:10.1038/s41559-019-0820-7. PMID 30911145. S2CID 85495899.
- ↑ а б Grazhdankin, D. (2004). Late Neoproterozoic sedimentation in the Timan foreland. Geological Society, London, Memoirs. 30: 37—46. doi:10.1144/gsl.mem.2004.030.01.04.