Kao

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Kao
Типпублічна кабусікі-гайся
Правова формакабусікі-ґайся
Галузьхімічна промисловість
Лістинг на біржі
ISINJP3205800000
Засновано1887
Засновник(и)Томіро Нагасе
Штаб-квартираЯпонія Тюо (Токіо), Японія
Ключові особиМотоки Одзакі (президент)
Виторг 605.6 млн $ (2006)
Співробітники5652 осіб
Дочірні компаніїKao Corporation (Germany)d, Kao Corporation (United States)d і Kao Corporationd
kao.co.jp
CMNS: Kao у Вікісховищі

Kao (яп. 花王 株式会社 Као: кабусікі-ґайся) — японська хімічна та косметична компанія. Центральний офіс розташований у районі Чюо (Токіо).

Історія

[ред. | ред. код]

Кустарна фабрика з виробництва мила була створена Томіро Нагасе в 1887 році.

До 1940 року вона носила назву Nihon Yuki (яп. 日本 有機 株式会社 ніхон ю: ки кабусікі-ґайся), потім Kao Sekken (яп. 花 王石 鹸 株式会社 као: секкен кабусікі-ґайся, «Мило Као»), а з 1985 року — просто Kao. У 1960-х і 1970-х роках компанія вийшла на тайванський і Південно-Східний Азійський ринок. У той же період почалося виробництво господарських товарів, засобів для прання білизни, миючих засобів та ін.

У 1980-х роках найбільш популярними товарами компанії були підгузки, миючий засіб «Attack», крем по догляду за шкірою, були запущені лінії косметики Curel (1986) і «Sofina». Спільно з німецькою Beiersdorf Kao початку маркетинг торгової марки Nivea в Японії. У 1988 році вона придбала компанію Andrew Jergens, а 1989 — Goldwell AG. У продажу з'явилися дискети від Kao.

У 1990-х і 2000-х роках Kao продовжила розширення в Китай і В'єтнам, почала випуск продовольчих товарів (Econa) і напоїв (Healthya). Були повністю викуплені торгові марки John Frieda (2002), Molton Brown (2005), Kanebo Cosmetics (2006). У вересні 2009 року соняшникова олія Econa було знято з продажу після виявлення в ньому канцерогенних властивостей.[1]

Підрозділи

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Brasor, Philip, «Media Mix: Japanese food-safety label protects business foremost, and not people», Japan Times, November 1, 2009, p. 11.

Посилання

[ред. | ред. код]