Pterodactylus antiquus
| Птеродактиль Час існування: пізня юра (ранній титон), 150.8–148.5 млн р. т. | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterodactylus antiquus Sömmerring, 1812 | ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
Genus synonymy
Species synonymy
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Pterodactylus antiquus — вид птерозаврів, що існував у пізній юрі (кімеридж-титон) на території Європи. Перший ідентифікований птерозавр. Наразі рід Pterodactylus визнається монотиповим, нехай до нього історично відносили багато видів.
Доволі невеликий птерозавр (розмах крил близько метра), що мав довгі щелепи, головний гребінь і короткий, як і в решти птеродактилоїдів, хвіст.
Птеродактиль — один із перших птерозаврів, що стали відомі науці. Голотип міг бути, фактично, першим зі знайдених зразків птерозаврів (нехай датування відкриття цього й іншого — Aurorazhdarcho — кандидатів не дуже точні). Описано Козімо Алессандро Колліні, відомим за свою службу секретарем Вольтера, 1784 року, коли він був куратором вундеркамери Карла Теодора в Мангаймі. Колліні не дійшов чіткого висновку на рахунок систематичного положення скам‘янілості, так само як не став і давати тварині назву. Він відносив її до земноводних (в екологічному сенсі, а не систематичному). Таке уявлення пережило дебати Кюв'є й Земмеринга й зустрічалося в літературі й на початку 1830-х[1]. Пізніше, 1800, Германн привернув увагу Кюв‘є до зразка, про який дізнався з праці Колліні й чиєю долею був занепокоєний через просування французької армії, що часто конфісковувала об‘єкти наукового і культурного значення, які знаходила на своєму шляху. До його листа входили ілюстрації, що стали першими відомими реконструкціями зовнішності птерозавра. Примітно, що він зобразив пір‘я на тілі тварини, нехай зразки птерозаврів зі збереженими пікнофібрами було знайдено куди пізніше. Втім, логіка, що привела його до такого уявлення, виявилась хибною: він вважав птеродактиля проміжною формою між птахами та ссавцями. Тієї ж самої думки тримався й Земмерринг, що досліджував зразок, тим часом як Кюв‘є безуспішно старався знайти його в Мюнхені, куди той потрапив разом із рештою Мангаймської колекції. Ков‘є, не дивлячись на те, що не мав безпосереднього доступу до матеріалу, досліджував ілюстрації й дійшов висновку, що тварина, про яку йдеться — рептилія. 1809 він назвав її petro-dactyle («кам‘яний палець»), що пізніше виправив на ptéro-dactyle («крилатий палець»). Тільки пізніше, 1815-го назву було латинізовано й видовий епітет longirostris додано 1819 року. Земмеринг 1812 назвав тварину Ornithocephalus antiquus. Назва Ornithocephalus давно вийшла з ужитку як молодший синонім Pterodactylus, проте видовий епітет antiquus має пріоритет над longirostris, запропонованим на декілька років пізніше. Подальша таксономічна історія птеродактиля складна і включає виділення й перенесення до інших родів чи синонімізацію з типовим численних видів упродовж 19 і 20 століть. Наразі до роду відносять тільки P. antiquus. Положення P. scolopaciceps і P. kochi викликає суперечки, їх чи визнають синонімами P. antiquus (починаючи з кінця 20 століття) чи виділяють до окремих родів (з 2010-х, хоча P. kochi вперше було виділено до Diopecephalus ще за 19 століття).
Верхньоюрський птеродактилоїд із доволі тонкими й витягнутими щелепами; дорсальна сторона рівна чи злегка загнута вгору; довжиною назоанторбітального вікна ~20—25 % довжини черепа в крупних особин; кількістю зубів пропорційною довжині черепа, до 25 зубів з кожного боку; зуби низькі, конічні, зменшуються вздовж щелепи; зубний ряд сягає ~75 % довжини щелепи, верхній простягається до переднього краю назоанторбітального отвору; невисокий кістковий гребінь над назоанторбітальним вікном і очною ямкою в крупних особин, від дорсальної частини якого відходить гребінь утворений із м‘яких тканин; шийні хребці 3—7 видовжені й шия відносно довша ніж у Cycnorhamphus, Aurorazhdarcho, чи Ctenochasma; в дрібних зразків друга фаланга крила складає 93—96 % довжини першої, в більших — 91 %; довжина фаланг крила зменшується від 1 до 4; друге заплесно довше чи рівне першому; проксимальні фаланги пальців 1—3 послідовно вкорочуються, тим часом як їхні довжини для 1 і 4 практично однакові.
Нижче наведено кладограму Vidovic & Martill (2017). Вони знову визнали птеродактиля одним із найпримітивніших птеродактилоїдів, а також парафілетичним при включенні всіх історично віднесених зразків, виділяючи P. scolopaciceps і P. kochi до окремих родів — Aerodactylus і Diopecephalus, практично ті самі результати вони отримали 2014-го[2]. Нижче наведено кладограму Vidovic & Martill (2017)[3]:
| Pterodactyloidea |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Longrich, Martill, and Andres (2018) запропонували положення подібніше до визнаного ще Andres et al. 2014-го[4][5]:
| Archaeopterodactyloidea |
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Птеродактиль довго був смітниковим таксоном, до якого відносили значну частину нововідкритих птерозаврів. Нижче наведено список видів, які до нього включали за різних часів.
| Список видів | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
На території теперішнього півдня Німеччини за пізнього юрського періоду розташовувався архіпелаг, імовірно, доволі невеликих островів. У тамтешніх тихих, доволі неглибоких і гіперсолоних лагунах утворювалися добрі умови для збереження скам‘янілостей[6]. До представників тамтешньої фауни належать, до прикладу, легендарний родич птахів археоптерикс і целурозавровий теропод компсогнат; різноманітні птерозаври, чи не найпоширенішими з яких були птеродактиль і рамфоринх, нехай представлено також і багатьох інших примітивних птеродактилоїдів і «рамфоринхоїдів»; крокодиломорфи, переважно Thalattosuchia, хоча наземні форми, на зразок атопозаврид, теж зустрічались; лепідозаври (зокрема, напівводні дзьобоголові Pleurosaurus і ящірки, голотип однієї з яких, Bavarisaurus, було знайдено в регіоні шлунку компсогната); іхтіозаври, а також черепахи, риби (переважно кісткові), розмаїті безхребетні (включно з мечохвостами, белемнітами, морськими ліліями й комахами) та інші.
Відносно значну частину раціону птеродактиля (що могло бути поверненням до раціону примітивного для птерозаврів) складали безхребетні. Імовірно, це могло пояснюватись співіснуванням із не менш успішним рибоїдним рамфоринхом, конкуренції з яким потрібно було уникати. Цікаво, втім, що він співіснував і з іншими спеціалізованими мисливцями на безхребетних, як-то Germanodactylus чи Scaphognathus. Можливо, вони мали вужчі ніші, що їх при наявних даних науковцям реконструювати не вдалося, чи птеродактиль був автохтонним жителем місцевості, тим часом як інші з‘являлись там порівняно спорадично, що могло б пояснити їхню відносну рідкісність[7]. Судячи з того, що особини з одних і тих самих вікових категорій зустрічаються найчастіше, розмножувались ці птерозаври сезонно і також сезонно зазнавали масової смертності в районі Зольнгофенського архіпелагу.
Слово птеродактиль досить часто використовується як взаємозамінне з птерозавром, є навіть популярнішим за перше, не дивлячись на те, що це помилка[8]. Таким чином, нехай найчастіше птерозаври, що з‘являються в фільмах, серіалах, коміксах і книгах є чи птеранодонами, чи рамфоринхами[9] (якщо ідентифікація взагалі можлива) нерідко їх називають птеродактилями. Сам Pterodactylus antiquus, фактично, з‘являється в попкультурі не дуже часто.
- ↑ Wagler, Johann Georg (1830). Natürliches System der Amphibien : mit vorangehender Classification der Säugethiere und Vögel : ein Beitrag zur vergleichenden Zoologie (нім.). München.
- ↑ Vidovic, Steven U.; Martill, David M. (22 жовтня 2014). Dodson, Peter (ред.). Pterodactylus scolopaciceps Meyer, 1860 (Pterosauria, Pterodactyloidea) from the Upper Jurassic of Bavaria, Germany: The Problem of Cryptic Pterosaur Taxa in Early Ontogeny. PLoS ONE (англ.). 9 (10): e110646. doi:10.1371/journal.pone.0110646. ISSN 1932-6203. PMC 4206445. PMID 25337830.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)} - ↑ Vidovic, Steven U.; Martill, David M. (2018-01). The taxonomy and phylogeny of Diopecephalus kochi (Wagner, 1837) and Germanodactylus rhamphastinus (Wagner, 1851). Geological Society, London, Special Publications (англ.). 455 (1): 125—147. doi:10.1144/SP455.12. ISSN 0305-8719.
- ↑ Andres, Brian; Clark, James; Xu, Xing (2014-05). The Earliest Pterodactyloid and the Origin of the Group. Current Biology (англ.). 24 (9): 1011—1016. doi:10.1016/j.cub.2014.03.030.
- ↑ Longrich, Nicholas R.; Martill, David M.; Andres, Brian (13 березня 2018). Penny, David (ред.). Late Maastrichtian pterosaurs from North Africa and mass extinction of Pterosauria at the Cretaceous-Paleogene boundary. PLOS Biology (англ.). 16 (3): e2001663. doi:10.1371/journal.pbio.2001663. ISSN 1545-7885. PMC 5849296. PMID 29534059.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ Bennett, S. Christopher (19 вересня 1996). Year-classes of pterosaurs from the Solnhofen Limestone of Germany: taxonomic and systematic implications. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). 16 (3): 432—444. doi:10.1080/02724634.1996.10011332. ISSN 0272-4634.
- ↑ Bestwick, Jordan; Unwin, David M.; Butler, Richard J.; Purnell, Mark A. (28 жовтня 2020). Dietary diversity and evolution of the earliest flying vertebrates revealed by dental microwear texture analysis. Nature Communications (англ.). 11 (1). doi:10.1038/s41467-020-19022-2. ISSN 2041-1723. PMC 7595196. PMID 33116130.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ Naish, Darren. Pterosaurs: Myths and Misconceptions. Pterosaur.net. Процитовано 29 травня 2023.
- ↑ Naish, Darren. Pterosaurs in Popular Culture. Pterosaur.net. Процитовано 29 травня 2023.
- Taquet, P.; Padian, K. (2004). «The earliest known restoration of a pterosaur and the philosophical origins of Cuvier's Ossemens Fossiles». Comptes Rendus Palevol. 3 (2): 157—175.
- Augustin, Felix J.; Kampouridis, Panagiotis; Hartung, Josephina; Albersdörfer, Raimund; Matzke, Andreas T. (28 листопада 2022). The geologically oldest specimen of Pterodactylus: a new exquisitely preserved skeleton from the Upper Jurassic (Kimmeridgian) Plattenkalk deposits of Painten (Bavaria, Germany). Fossil Record. 25 (2): 331—343. doi:10.3897/fr.25.90692. ISSN 2193-0074.