Get all 7 UNTROP releases available on Bandcamp and save 35%.
Includes unlimited streaming via the free Bandcamp app, plus high-quality downloads of Iskra, Where Light Dies, Минають дні, минають ночі... - Days are passing, nights are passing..., Якби ж зорі говорили - If the stars could speak, Pale illusions of life, In toils (Single), and Silence.
1. |
If the Stars could speak
03:09
|
|||
|
Якби ж зорі говорили,
Кричали б: "Проклята орда"
І їхні сльози з неба лились,
Спалили б ворога до тла.
Спали до тла!
Спали до тла!
Кривавим світом розповзлась пожежа,
Шаленим шквалом спалює тіла.
Лишає душі, попіл і безмежжя,
І плодить спогади із болю й скла.
Ми стоїмо, завмерли ані руш,
Нас неба обнімають чорні стіни,
Над нами зорі - очі мертвих душ.
Тут ми, навколо лиш руїни.
Якби ж зорі говорили...
|
||||
2. |
I've seen Death
04:00
|
|||
|
Я бачив смерть, вона повсюди:
В траншеях, в розбитих вікнах, в твоїх очах.
А її тінь, танцюючи на стінах,
Пліснявим страхом селиться в серцях.
Я бачив смерть, вона існує:
Серед вогню, завалів та руїн.
Мов та пожежа, шириться містами,
Збираючи врожай після боїв.
Можливо скажеш, що я поїхав глуздом,
Можливо дуло біля скроні все ж дає своє.
Але я бачив, як вони вмирають,
Як тіло падає і більше не встає.
Холодне тіло, тіла, їх не злічити.
І не питає: "Чи хочеш? Може ні?"
Покосить мовчки, стерню полише -
Густонасаджені хрести на цвинтарі.
Я бачив смерть, вона прийшла до мене
Моїм нутром промчався дикий смерч.
Мовчки стояли, дивились одне одному
У вічі. Я бачив смерть.
|
||||
3. |
||||
|
Крізь заґратовані діри дивилися тоскно грона мерехтливих очей, — дивились крізь темряву десь на утрачений світ...
Руде намисто домовин
Летить в без межну ніч
Везе крізь часу плин,
Крізь вир темних сторіч.
Скалічених мерців -
Власників збитих тіл,
Двацятирічних старців
З далеких міст і сіл.
На вірну смерть
Тривалістю в роки...
Не вибратись живцем...
В катів одна мета:
Зламати волю бранців,
Розчавити чоботом червоного терору.
Не залишити шансів
На те, аби ви зберегли людську подобу.
Зламати волю бранців…
А за стіною чарівний пейзаж:
Ліси та гори і степи безкраї,
Тюрма чакає душі - дешевий вантаж,
Надщерблені від розпачу й апатії.
Ви тут - ніхто, зовсім ніхто.
Ви - бруд, пилюка сірих днів.
Вас здохне десять, а чи сто
Всі трупи скинуть дичині.
Без церемоній, звісно,
І без прощальних слів,
Із насолодою, неспішно,
Раді, що вогонь ваш догорів.
Вздовж полотна доріг
Ваш слід з кісток
Не вибратись живцем...
В них одна мета:
Зламати волю бранців,
Розчавити чоботом червоного терору.
Не залишити шансів
На те, аби ви зберегли людську подобу.
Зламати волю бранців…
Вас мчить вперед сталевий потяг чи дракон,
Під стукіт колій, палиць, хруст кісток.
Колючий вітер, крики і пісні -
Усе змішалося в симфонію страждань.
Ви ще живі...
|
||||
4. |
||||
|
Стояли і дивились...
Неголені... Забрьохані... З хворобливо запаленими очима...
Безконечні лави людей, списаних геть з життєвого реєстру,
обтикані патрулями з рушницями і псами...
Далекі гори, високі гори,
А під горами зелене море.
А над тим морем небо безкрає,
А під тим небом і раю, і раю немає.
Те синє небо зовсім байдуже
До чорних тіней, що вирок служать,
До сірих масок, котрі страждають,
Котрі жили, а тепер конають.
Їх палить сонце, їх ріже вітер,
Пече мороз і їх не зігріти.
Там небо сипле на них снігами,
Той край забутий всіма богами.
Там чорні ночі, темні душі,
Там дріт колючий обтяг пів суші.
Не вибратися і не сховатись,
Хиткі бараки, де можна спати.
Брудні бараки, де краще вмерти,
Аніж боротись, якщо ти жертва.
Якщо ти номер, а не людина,
Якщо мішень - твоя збита спина.
Там кожен ранок, немов тортури,
Де тисячі, як скелети в шкурах.
А на тих шкурах глибокі рани,
Страшні хвороби і міцні кайдани.
В тім дивнім краю нема надії,
Там стиглий розпач зерна сіє.
Червоні вершники злих революцій
Голодні знищити тих, що не б'ються.
Їм ненависні ті с#чі діти,
Що хочуть жити і прагнуть вміти,
Котрі навчалися і працювали,
Котрі без зброї, та воювали.
Їх треба витруїти, закатувати,
Спалити, мором взяти, розстріляти.
Їх треба гнати в братські могили,
Щоб сліду по собі не залишили.
|
||||
5. |
||||
|
Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли... Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили, — тисячі нас замучених, закатованих...
Ти лягатимеш спати — і не зможеш заснути: ми кричатимемо й ревтимемо отак...
Ти нас ламав, та не зламались ми.
Прийдем до тебе легіонами пітьми.
Стражданнями і жахом твоїх снів
Ми прийдемо до тебе в кожен з днів.
Ми прийдемо по тебе!
Ми прийдем розпачем посеред дня,
Ми будем поряд, наче марення.
Ганьбою і зневірою старечих літ.
Ми ложе твоє перетворимо в граніт.
Ми виринатимемо в очах твоїх дітей, твоїх жінок.
Ми будем тут, не зникнемо з твоїх думок.
Ми проклянемо твій рід - від мертвих до живих,
Ми будемо шумом, що здійнявся та не стих.
Ми будемо різати криком, коли ти на самоті,
Ми будемо фальшю в золоті, отрутою в вині.
Отрутою в тобі!
Ми вічно будем перед твоїх очей,
І ти не зможеш скинути тягар з плечей,
Точитимемо червами твій супокій,
Хоч як топитимеш свій біль гірний
В гіркій.
Ми будемо
Розпачем!
Ми будемо
Жахом!
Ми будемо
Твоєю смертю!
Ми будемо!
Ми будемо!
Ми будемо!
Ми будем!
|
||||
6. |
Where Light Dies
04:53
|
|||
|
Двісті тридцять шість розстріляних ям
В триклятім соловецькім лісі.
Ось справжні пам'ятники сталінським часам,
Ось справжня дань "братерству" комуністів.
Гнила паскуда недоучка-капітан,
З палким завзяттям втілив план
З очищення народу від підступних ворогів,
Тисячу сто одинадцять душ за кілька днів.
Удар по голові, і тисячі за ним.
Безформне місиво людських істот.
А потім постріл один за одним,
Заряд, вогонь, запис в блокнот
І рапорт з цифрами...
У тридцять сьомім році роковин
Випалювали неугодних як бур'ян.
Приносили у жертву, як тварин,
Стирали їхній слід, валили їхній храм.
Вбивали, мордували і кляли,
І вчили правді сторінок гнилих.
Людиськам - страх, катам - дари.
Так, як сказав їм глас згори.
Той Сандармох - то біль і сивина,
Там ненаписані поеми і пісні,
Там морок, мряка, тишина,
Там книги недописані.
Там час скорботи, там конав наш світ.
Там наше світло, втоптане в пітьму.
Там гіркота потрощених сердець,
Що визріває у тугу німу.
Там наш початок, але не кінець.
|
||||
7. |
The Word
04:07
|
|||
|
Спочатку було слово,
Гриміло наче грім.
Те слово - то основа,
Із нього звели дім.
Із нього зросла мова,
Дзвінка, гучна, в'юнка.
Бо слово - то основа
Вогнетривка.
Слова зродили книгу -
Знань джерело.
Мудрість розбила кригу,
Пролила нам світло.
Допоки пам'ятаєш слово - в тобі живе свобода,
І пам'ять предків, і майбутнє поколінь.
Слово - це те, що робить нас народом,
Дає нам сили рухатись в далечінь.
Почув те слово ворог
І зброю зготував.
Хотів нас взяти мором,
Грозив і лютував.
Палив священні книги,
Гноїв їхніх творців,
Плодив труйкі інтриги,
Винищував митців.
Хотів зі світу стерти
Хранителів тих слів.
Вбивав, знущався з мертвих
Кидав пекучий гнів.
Спочатку буде наше слово,
А далі буде лютий бій.
Ти, враже, здохнеш,
Тонучи у крові своїй.
Допоки пам'ятаєш слово - в тобі живе свобода,
І пам'ять предків, і майбутнє поколінь.
Слово - це те, що робить нас народом,
Дає нам сили рухатись в далечінь.
Допоки пам'ятаєш слово - в тобі живе свобода,
І пам'ять предків, і майбутнє поколінь.
Слово - це те, що робить нас народом,
Дає нам сили рухатись в далечінь.
|
||||
8. |
||||
|
Ви горло дрете, що ви - це світло,
А ми будем чорнотою,
Щоб ваше світло зблідло.
Бо світло не несе руїну,
А ви - гнила порода.
І не сховаєте свою зміїну
Суть. Ви - потороч і шкода!
Ви вдаєте, що ви - це правда,
Хоча завжди були брехнею,
І нею брехнею лишитесь і завтра.
Ми будем бурею, що ваш вогонь загасить,
Тисячоголосим громом, ревищем колючим.
Ми будемо карою богів і невблаганним часом,
Ми будем безоднею, в яку впадете із кручі.
Ви - сліпота, німа покора,
Огида і бездумне поклоніння.
Глухі сьогодні, завтра й вчора.
Неуцтво вічне без прозріння.
Ми будем всім, аби не вами.
Століття гніту розламаєм.
Ми знаєм все, всіх пам'ятаєм,
Кого в застінках били батогами.
Бо ми ніколи і не були вами,
Хоч гнали нас у ваші храми,
Труїли вашими книжками,
Та ми є люде, ми не стали вами.
|
||||
9. |
||||
|
Минають дні минають ночі
Минає літо шелестить
Пожовкле листя гаснуть очі
Заснули думи серце спить
І все заснуло і не знаю
Чи я живу чи доживаю
Чи так по світу волочусь
Бо вже не плачу й не сміюсь
Доле де ти! Доле де ти?
Нема ніякої
Коли доброї жаль Боже
То дай злої злої!
Не дай спати ходячому
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись
А дай жити серцем жити
І людей любити
А як ні то проклинати
І світ запалити!
Доле де ти! Доле де ти?
Нема ніякої
Коли доброї жаль Боже
То дай злої злої!
Страшно впасти у кайдани
Умирать в неволі
А ще гірше — спати спати
І спати на волі
І заснути навік-віки
І сліду не кинуть
Ніякого однаково
Чи жив чи загинув!
Доле де ти доле де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль Боже
То дай злої! Злої!
Доле де ти доле де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль Боже
То дай злої! Злої!
Тарас Шевченко 1845
|
||||
UNTROP Ivano Frankivsk, Ukraine
UNTROP was formed in september of 2009 in Ivano-Frankivsk, Ukraine. The music is built around the powerful riffs, orchestration and meaningful lyrics. Dark atmosphere is now even more emphasized and mixed with dynamics and melody. The violinist has added freshness and more excitement to it. The style (genre) that the band plays in is best to be described as Symphonic Blackened Death Metal. ... more
If you like Iskra, you may also like:
Beyond The Palest Star
by VORGA
featured on Bandcamp Radio Mar 29, 2024
go to album
Ghostigmatah - Spiritual Rites of the Psychopomp Abxulöm
by ESOCTRILIHUM
Buckle up for another mind-melting trip from French metal maniac ESOCTRILIHUM, forever at the forefront of heavy music.
go to album
Rivalry of Thyself
by PROPHETIC SUFFERING
featured on Bandcamp Radio May 9, 2025
go to albumThe mysterious French musician crafts a mystical record of black metal with deep roots in weird folk and pagan esoterica.
go to albumfeatured on Bandcamp Radio Mar 29, 2024
go to albumfeatured on Bandcamp Radio Aug 18, 2023
go to album
Eternal Land Of Wrath And Mourn
by Wooden Shadow
A crushingly massive debut with melancholic and folk elements from the Finnish one-man melodic death metal band.
go to album
