Freimut Books. Видавництво Ольги Фреймут Про нас

Ще один вечір сплинув. Як марно спливають дні, тижні, роки. Ніч за ніччю – все одне й те саме: незатишне житло, ліжко без жінки, пилюка, цигарковий попіл і листя фікуса. А вже тридцять на носі.

Завжди та сама пісня. Десь збоку якась інтрижка, а головне – добра дружина, добра мати. Чомусь нема слів «погана кохана», «погана коханка», – він говорить ослабленим голосом, в його погляді занепокоєння. – Отже, ми більше не проведемо жодної ночі разом?

Він часто думав, що якби зустрів колись бездоганно прекрасну жінку, то помер би від захвату; але ось він зустрів цю бездоганно прекрасну жінку іживий, хоча й втратив здатність керувати власними справами, наче і справді сконав.

Одержимість подібна до любові. Але, звісно, це не любов. В одержимості – на відміну від любові – людина відчуваєпотребу маніпулювати іншою людиною відповідно до своїхбажань. Якщо любов дає іншій людині свободу, одержимість прагне контролю.

Саме через важливість спільного трапезування кухонний стіл став для нас епіцентром нашого світу. Інколи мені здається, що я люблю його більше за свого чоловіка – це, певно, та єдина річ, яку я врятую, якщо в нашому домі станеться пожежа.

Він прийшов до її крамниці зовсім не для того, щоб кудись її запрошувати, тож цілком міг очікувати, що вона відмовиться. Проте зрадів, коли вона погодилась.

Це треба викинути з голови раз і назавжди. Зрештою, хто буде згадувати про неприємне, коли можна радіти сонцю й піску?