Після проходження Persona 4 Golden та 3 Reload повертатися знову до шкільної тематики в 5 Royal поки не хотілося, тому було прийнято рішення почати іншу гру студії в іншій тематиці. Зустріла вона відсутністю нормального згладжування, хоча, звісно, з часом можна звикнути. Також є рішення від спільноти, але біс з ними - представляємо новий 70$ AAA (Anti-Anti-Aliasing) проект - Metaphor: ReFantasio.

Починається все з відеоролика після запуску гри, який служить зав’язкою усього сюжету. Сасний блондин (мені так сказали, ви не подумайте) докоряє лежачому та немічному королю: «Ти заборонив в королівстві продаж мого улюбленого гелю для волосся. Ти - гімно, а не король. На, ось тобі!» та ширяє кинджалом йому в живіт, після чого той іспуска здавлений зойк і здихає. Насправді сказав трохи інше, але суті то не міняє - король мертвий, тому час іншому зайняти його місце. Після старту нас переносять в шкуру ГГ, якому доручили важливу місію. Діло в тому, що той блондин являється айяким злодюгою, який не тільки короля вбив, а перед цим ще й наслав страшне прокляття на його сина, принца, від чого той довго не протягне, тому треба діяти рішуче - знайти блондина і вбити, бо таким чином можна зняти прокляття. Для цього потрібно знайти нашого спільника в рядах армії, тому ми прямуємо в столицю королівства, щоб туди вступити.

Є класичний фентезі світ, де панує класова нерівність, расова дискримінація, корупція, всім заправляє місцевий поповнік, тобто, церква, королівство в занепаді, на дорогах як не монстри, то бандити - зовсім не дивно, що головний антагоніст, яким є той блондин, виніс такому королівству вирок. Це все можна побачити на старті гри - ГГ ще не доїхав до столиці, як його карета потрапила в гоп-стоп. Але ми поки не пробудили свою супер силу і не можемо дати гідну відсіч, тому спартанським копняком відправляємось в політ зі скелі, звідки потім вимушені, даючи драпака від різних монстрів, добиратися до міста пішки. Після чого знову бачимо стан королівства - страти з будь-якого приводу, купа волоцюг на вулицях, які навіть при бажанні не можуть знайти роботу, бо не тої раси, біженці, яким більше нікуди податися, бо їх села зруйнували сюрреалістичного виду монстри, які в світі гри називаються людьми.

Ми вступаємо в армію, знайомимося з нашим першим другом, відправляємось на бойове хрещення в якості гарматного м’яса і там перед лицем небезпеки пробуджуємо надприродню силу, яка називається Архетипом. Після цього знаходимо свого спільника та відправляємось назад в столицю для замаху на злодюгу. Неважко здогадатись, що на самому початку гри успіхом такі плани ніяк закінчитись не можуть. Виявляється, король не просто так покинув тлінний світ, а активував могутню магію, яка доступна лише королям. З її дією кусок землі з королівським палацом відколовся та злетів в небеса, де під низом утворилося лице короля, яке сказало, що нема чого всяким узурпаторам претендувати на трон, зробимо демократію, хай народ сам собі вибере короля, ким може бути хто завгодно і на це є кілька місяців, щоб ми могли грати Persona з календарними днями, соц лінками, підземеллями і тд. Ця магія може читати серця людей, тому тут ніяк не підтасуєш результат, а ще вона захищає найбільш підтримуваних кандидатів, ким є й антагоніст, тому затія з замахом, скажімо, не зовсім вдала. Також глава поповніка, який має найбільшу підтримку та вже заточив дупу під трон, теж не сильно радий розкладам з демократією, тому вирішує організувати турнір кандидатів, де всі бажаючі зможуть проявити себе та завоювати підтримку народу, а на ділі хоче просто укріпити владу церкви. Ми, звісно, вступаємо в цей турнір, але наша мета не трон, а підібратися до злодія, який також має купу прибічників, при чому, судячи по зовнішньому вигляду деяких, він їм пообіцяв привнести в королівство більше гламуру. Тут починаються наші пригоди в якості кандидата, де ми будемо толкати популістичні викрики про рівність, а також вирішувати різні проблеми в королівстві.

Є вісім основних племен, які мають свої зовнішні відмінності, будь то роги, ельфійські вуха і тп, де одні типу еліта, яка дискримінує інших - когось більше, когось менше, навіть між собою гризуться. Але є ще одне, дев’яте, яке просто має вигляд звичайних людей в нашому розумінні - от вони самі бічі, оскільки на них ще й поповнік катить балони типу чорні маги колдуни їбучі, які приносять нещастя. Думаю тут не варто пояснювати, представником якого племені є наш ГГ. Чесно, він тут якийсь безликий, безхарактерний, нехаризматичний, все, що в нього є, це безмежна доброта, ну а як ще - цілком типовий ГГ аніме. На відміну від ГГ серії Persona, він тут має озвучені репліки, але краще б вже мовчав, бо озвучка в нього тут типова для персонажа вінжежтакої доброти. Персонівські звичайні японські школярі навіть при своєму мовчанні мають більше характеру та харизми, стильно виглядають, а тут у нас якийсь гном в рейтузах і з обручем на голові, який на фоні інших персонажів, особливо в контрасті з головним злодієм виглядає просто смішно. Підвели тут дещо з ГГ - якось слабо, такий у важливих сценах та й взагалі в ролі кандидата на престол виглядає безглуздо.

По ходу гри будемо мотатися в різні міста на своєму цікавому транспортному засобі, який зсередини виглядає явно більшим, ніж зовні, ніби там десь сидить Девід Блейн і все і всіх зкукожує; робити квести, брати завдання мисливців за головами, проходити данжі, гріндити, зустрічати нових друзів, прокачувати дружбу з ними, а також поступово просуватись по головній сюжетній лінії. Спочатку воно йде повільно, іноді трапляється типова анімешна наївність і моментами можна зловити крінжі, але при потраплянні в останнє велике місто сюжет зразу починає стрімко розвиватись. Там спочатку один поворот, потім інший, далі ще один, а потім ще і ще. Під кінець розкривається правда про світ, монстрів, короля, магію і скажу, що від цієї гри дійсно кайфанув - було класно. Можна звісно пробудити душнілу та йти вишукувати косяки, але враження від неї вже нічого не зіпсує. Деякі моменти звісно можна було зробити краще, як наприклад з головним злодієм, який злий, бо така його злодійська справа - бути злим, був би добріше, тоді головний герой взагалі не мав би ніяких переваг на його фоні, бо злодій неймовірно крутий та харизматичний, а ще чесний та вірний своїм ідеям. Відмічу, що в грі нема типового повороту, коли наш союзник такий раз і а іди сюда - виявляється проклятим крамольником, який весь час плів брудні інтриги проти нас. Тут якщо хтось назвався нашим другом, то він нам друг і це добре, а то дещо приїлися вже ті повороти з крисюками, в тому числі в інших іграх студії.

В подорожі нас супроводжує маленький компаньйон і це не якась там писклява жива консєрва, а мила фея, яка ще кастує магію, від якої у нас грає музика, а музика тут дуже сподобалась - прикольна, епічна, правда тем небагато. Не наш компаньйон, але це ще не значить, що консєрви взагалі в грі нема - вона є, просто ця роль в іншого персонажа. Ще, на жаль, тут не завезли романсів, тому замутити ні з ким не можна. Тим не менш, ГГ потискав руки з трьохокою подругою, а значить, відповідно аніме канонам, він вже, як засватаний. А що, наприклад інша, та, що консєрва, може як відкрити оком пляшку, шо в очниці разом з корком залишиться ще й частина горла, так і через бедро кинути, якщо шось не понравиться, а ще з іншою може проізойти конфуз в незручний момент, від якого світитиме 10 год тюрми, а то й більше, тому ця подруга цілком норм варіант, безпечніший.

Геймплей теж дуже сподобався, накатав би ще опус на цю тему, але нема вже символів - схоже на Persona, тільки трохи інше. Все інше самі дізнаєтесь в грі. Відмічу, що тут присутня бойовка, яка дає вбивати рядових мобів нижче на 3 лвл без вступу в покроковий комбат. Також вибив платину, куди треба НГ+ для секретного боса, до якого можна потрапити хоч на початку, але невкачаним там нічого ловити, а на найлегшому рівні складності, де можна ресатись в бою, він недоступний.

Твердо рекомендую. Тільки почав писати відгук, а вже ліміт символів. Зараза.