Ра
Ра/Ре
| |||||
---|---|---|---|---|---|
Міфологія | Єгипетська | ||||
Божество в | релігія Стародавнього Єгипту | ||||
Заняття | Бог Сонця та Світла | ||||
Батько | Хнум або Нун | ||||
Мати | Нейт | ||||
Брати/сестри | Апеп, Тот, Себек, Серкет, Хатхор | ||||
Дружина | Хатхор, Ісіда | ||||
Діти | Шу, Тефнут, Баст, Маат | ||||
Частина від | Q117313246? і єгипетська міфологія | ||||
Медіафайли у Вікісховищі |
Ра в давньоєгипетській міфології — бог Сонця, перший правитель Єгипту. За п'ятої династії фараонів шанувався як верховний бог, творець світу. Справжнє звучання імені цього бога достеменно невідоме, але загальноприйнятим є Ра, рідше Ре. Давні греки ототожнювали Ра з Геліосом. Зазвичай зображався з людським тілом і соколиною головою, на якій тримає Сонце у вигляді диска.
Згодом бога Ра ототожнено з іншими важливими божествами стародавнього Єгипту, зокрема Амоном та Гором. Виконуючи різні функції, Ра поставав ними та іншими богами й богинями. Часом вважається, що всі давньоєгипетські боги були аспектами Ра, таким чином Ра виступав єдиним Богом єгиптян[1].
- Хепрі (Хепера) — ранковий Ра, уособлення відродження. Зображався як жук скарабей, котрий котить Сонце, або людина з жуком замість голови. У певні періоди історії ранковим Ра вважався бог Гор (Ра-Горакті) і Хнум.
- Ра — власне Ра в звичному образі як бог Сонця. Зображався з людським тілом і соколиною головою, або цілком як сокіл. Таким він постає опівдні. Вночі ж, борючись зі змієм Апепом (Апопом), уявлявся в подобі кота.
- Амон-Ра — буквально «прихований (невидимий) Ра» — правитель усіх богів і світу, як його уявляли за Середнього царства, і покровитель фараона. Такі ж функції приписували пізніше Атуму-Ра. Зображався як людина в подвійній короні.
- Атум (Атем, Тему) — вечірній Ра. Зображався у людській подобі з символами влади. У цій формі Ра готувався до нічної битви з Апепом.
- Рат-тауі — жіноча іпостась Ра[1].
На початку існував безкрайній хаотичний океан Нун серед темряви. Нун створив сяйливе Яйце, з якого вийшов Ра. Новонароджений бог володів мовою і варто було йому сказати яке-небудь слово як виникало те, що воно означає. Ра проголосив, що буде Хепрі зранку та Ра опівдні й піднявся над океаном, вперше освітивши світ[2].
Ра по черзі назвав богів, які виникли і почали керувати відповідними речами та явищами: з появою Шу виник вітер, Тефнут — дощ, коли з'явилася Геб — виникла земля, з Нут утворилося небо, а Хапі дав початок ріці Ніл, що зробила навколишні землі родючими. Після цього Ра назвав усіх інших богів і речі, так створивши світ. Останніми він створив чоловіка і жінку, котрі з'явилися на землях Єгипту і дали початок людству. Завершивши творіння, Ра спустився на землю, набувши подоби людини, і став першим фараоном. Він правив тисячі років, за яких Єгипет процвітав, тому лишилася приказка про щасливе життя «як було в часи Ра». У столиці, Геліополі, на честь Ра було поставлено величезний обеліск із золота, що вказував на сонце[2].
Бувши в подобі людини, Ра повільно старів і слабшав. Люди перестали шанувати його і слухатися законів фараона. Вони замислили убити Ра, адже його кістки були срібні, плоть золота, а волосся благородного лазурового кольору. Розгніваний Ра скликав богів Шу, Тефнут, Геба, Нут і Нуна до свого таємного палацу. Порадившись із ними, Ра послав на землю кровожерну богиню Сехмет, наказавши знищити весь людський рід. Спустившись в Нижній Єгипет, Сехмет стала жорстоко вбивати кожного, кого бачила, впродовж багатьох днів, просуваючись далі населеними землями[2].
Побачивши, як страждають люди, Ра вирішив помилувати їх, але не міг зупинити Сехмет, поки вона не виконає ранішого наказу. Аби врятувати людей, він вигадав набрати червоної вохри і змішати її з пивом. У Геліополі було заготовлено 7000 глеків з таким червоним пивом. Діставшись туди, Сехмет подумала, що в глеках кров, і стала жадібно його пити, поки не сп'яніла і не заснула. Ра перетворив Сехмет на Хатхор — богиню кохання, щоб людський рід відновився[2].
Геб і Нут мали дітей Осіріса, Ісіду, Нефтиду і Сета. Ісіда була наймудрішою після Ра і знала все на світі та в небі, крім таємного імені Ра. Тим часом Ра все старішав, коли одного разу його слина впала на землю, Ісіда зробила з утвореного бруду кобру. Вона послала змію слідом за Ра, щоб та вкусила бога. Боги злетілися на крик Ра і віднесли його до Ісіди, щоб вона вилікувала його. Ісіда на це сказала, що зцілить бога, якщо знатиме його таємне ім'я. Бог зрозумів, що кобру створив хтось, крім нього, і довго не хотів видавати таємниці. Врешті Ра взяв з Ісіди обіцянку, що вона не викаже це ім'я нікому, крім свого сина, який зватиметься Гор. Богиня вивела отруту з тіла Ра, але той, засмучений невдячністю людей і богів, покинув землю, відтоді з'являючись людям тільки як сонце[2].
За Нового царства єгиптяни вірили, що навіть вирушивши на небо, Ра не залишив землю без своєї ласки. Єгипетська міфологія пояснювала небесний рух Сонця так: Ра в супроводі інших божеств щодня виїжджає зі сходу в денній барці (кораблі), щоб освітлювати землю, і через 12 годин пересідає в нічну барку[3], щоб протягом 12 нічних годин осявати підземний світ Дуат[4], де зустрічає Осіріса[5]. Книга «Амдуат» описує кожну з дванадцяти нічних годин цієї подорожі[6]. Іноді згадується, що Ра також переправляв мерців у потойбіччя на своїй барці[7].
У потойбічному світі Ра щоночі зустрічається віч-на-віч з Апепом — жахливим велетенським змієм, злим демоном темряви, що намагається проковтнути сонце і назавжди позбавити світ його світла. Апеп був протилежністю Маат, божественної справедливості Ра, і символізував зло, хаос, руйнування та іноземний гніт. Тому щоночі Ра в образі рудого кота за допомогою кількох інших богів, зокрема Баст, Серкет та Шу, перемагає Апепа, але мусить знову битися з ним наступної ночі[8]. Згідно з «Амдуатом», битва відбувається о сьомій годині ночі[6].
Після перемоги над Апепом Ра відвідує місто Тебат-Нетеру. Боги Дуату починають боротьбу з ворогами Ра в цей час[6].
Гімни, присвячені Ра, що подорожує царством Осіріса, містяться в «Книзі Мертвих»[9].
Вшанування Ра почалося за Другої династії. За Четвертої фараони стали іменуватися синами Ра та набули статусу його земних утілень. Розквіт його культу припав на П'яту династію, коли він став державним, а на честь Ра почали зводити обеліски, піраміди та храми. Саме в цей час виникають тексти про подорож Ра в Дуат[10]. Александр Македонський, завоювавши Єгипет, мусив відвідати оазу Сива, щоб пройти церемонію «усиновлення» богом Сонця та стати таким чином законним правителем Єгипту[11].
Центр культу Ра розташовувався в Геліополі, де спершу поклонялися Атуму. З часом Атум став вважатися іпостассю Ра[12].
Головною святинею древніх єгиптян були два кораблі, поміщені до храму Хат Бенбен у Геліополі. Вони символізували кораблі, якими бог подорожує по небу: «Мад» і «Секті». Єгиптяни вірили, що в спеціальній каюті на кораблі незримо перебуває сам Ра і супровідні боги, відображаючи небесне плавання. Той факт, що в Геліополі поклонялися двом локаціям бога Сонця, вказує, що це божество не розглядалося як неподільне, а розкладалося на дві сутності, кожній з яких могло приписуватися незалежне існування. Спочатку кожна форма цього божества мала власну сферу діяльності, але поступово їхні властивості і функції стали майже ідентичними[13]. Менші барки використовувалися в місцевих обрядах. Наприклад, у Фівах використовували прикрашену золотом і коштовним камінням кедрову барку завдовжки 60 м[14].
У Геліополі стояв обеліск під назвою Бенбен, який символізував Ра в подобі первісного пагорба, першої суші, що з'явилася над водою. Цей обеліск був першою річчю в місті, якої торкалося сонячне проміння щоранку[15]. Можливо, він був позолочений, щоб відображати сяйво сонця[16].
Ра зображався у вигляді людини з головою сокола (або кібчика), який в одній руці тримає символ життя, в інший — символ незалежності, царський жезл уас. На його голові поміщався сонячний диск, обвитий змією під назвою урей, яка символізувала владу над життям і смертю. Зображення сокола символізувало сонце і поняття «бог». Вважається, що зв'язок з цим птахом виник через спосіб полювання сокола — він ширяє високо в небі, після чого падає на жертву, як сонячне проміння. Сокіл вважався священною твариною, місця їх гніздування шанувалися, а тіла птахів після смерті муміфікувалися[17].
Інші зооморфні зображення Ра: кіт, лев, баран, змія, крокодил, баран, теля, бик або бабуїн. Також іноді зображався як людина з головою цих тварин. Відомо про Ра як сокола з головою барана та лева з головою сокола, чотириголового барана[18].
Символізувати бога крім того могло саме Сонце, хлопчик всередині сонячного диска[18].
- У псевдонауках часто стверджується начебто слово ра є прадавнім і існує майже у всіх мовах світу, означаючи «сонце», «добро». До прикладу, його «знаходять» в таких словах як райдуга, радість, правда, при цьому ігноруються рана, раб та подібні, що мають цю частину. Особливо це притаманно російській псевдонауці[19][20].
- Норвезький дослідник Тур Геєрдал дав назву «Ра» та «Ра II» двом своїм очеретяним човнам. За допомогою цих човнів Геєрдал практично обґрунтував можливість контактів між Давнім Єгиптом і ранніми американськими цивілізаціями, що могло б пояснити подібність ритуалів і культів поклоніння Сонцю, а також будування пірамід з обох боків Атлантичного океану. Геєрдал та його команда, що складалася з радянського лікаря і мандрівника Юрія Сенкевича, 17 травня 1970 вирушили на «Ра II» в морську мандрівку з Марокко в Центральну Америку.
- В творах, заснованих на давньоєгипетській міфології, Ра часто зображається верховним богом, якому притаманна мудрість і справедливість, але віддаленість від людей. Наприклад, у коміксі та мультсеріалі «Пригоди Папіруса», фільмі «Боги Єгипту».
- Спотворене ім'я Амон-Ра російський письменник Віктор Пелевін використав для назви своєї книги «Омон Ра».
- У знятому в 1994 науково-фантастичному фільмі «Зоряна брама» давній бог Ра ототожнений з інопланетянином, який у давнину поневолив людство. Після повстання на Землі Ра подався на пустельну планету Абідос, куди в наші дні за допомогою Зоряної брами і вирушив військово-дослідний загін з Землі. В кінці фільму Ра гине на своєму космічному кораблі внаслідок ядерного вибуху, однак згодом він з'являється в серіалі «Зоряна брама: SG-1» в серії «Мебіус», у якій група SG-1 вирушає в минуле.
- 2016 року роль Ра у фільмі «Боги Єгипту» виконав Джеффрі Раш.
- У відеогрі Age of Mythology можна вибрати заступництво бога Ра.
- У вигаданому фентезійному світі Forgotten Realms Ре (аналог Ра) очолює пантеон Мулхоранда, населення якого походить від стародавніх єгиптян. Ціною свого життя (Ре гине в сутичці з Верховним богом орків Грумшем) він відбиває навалу орків на Мулхоранд і сусідній Унтер, після чого Хорус (аналог Гора) воскрешає Ре і зливається з ним у єдиному божестві Хорус-Ре (аналога Ра-Горахті).
- ↑ а б Armour, Robert A. (2001). Gods and myths of ancient Egypt (англ.). American Univ in Cairo Press. с. 9—16. ISBN 9789774246692. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
- ↑ а б в г д Ancient Egypt: the Mythology - The Story of Re. www.egyptianmyths.net. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 18 січня 2017.
- ↑ Smith, Mark (9 лютого 2017). Following Osiris: Perspectives on the Osirian Afterlife from Four Millennia (англ.). Oxford University Press. с. 321. ISBN 978-0-19-108975-6.
- ↑ Zago, Silvia (1 лютого 2022). A Journey through the Beyond: The Development of the Concept of Duat and Related Cosmological Notions in Egyptian Funerary Literature (англ.). ISD LLC. с. 146. ISBN 978-1-948488-54-9.
- ↑ Smith, Mark (9 лютого 2017). Following Osiris: Perspectives on the Osirian Afterlife from Four Millennia (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-108975-6.
- ↑ а б в Remler, Pat (2010). Amduat / Egyptian Mythology, A to Z (англ.). Infobase Publishing. с. 8—9. ISBN 978-1-4381-3180-1.
- ↑ Smith, Mark (9 лютого 2017). Following Osiris: Perspectives on the Osirian Afterlife from Four Millennia (англ.). Oxford University Press. с. 64. ISBN 978-0-19-108975-6.
- ↑ Ancient Egypt: the Mythology - Apep. www.egyptianmyths.net. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 18 січня 2017.
- ↑ Книга Мертвих: 127—137. За Taylor, John H. (creator), Ancient Egyptian Book of the Dead: Journey through the afterlife. British Museum Press, London, 2010. ISBN 978-0-7141-1993-9
- ↑ Hart, George (1986). A dictionary of Egyptian gods and goddesses. London: Routledge & Kegan Paul. с. 179—182. ISBN 0-7102-0167-2. OCLC 12133666.
- ↑ Remler, Pat (2010). Re / Egyptian Mythology, A to Z (англ.). Infobase Publishing. с. 9. ISBN 978-1-4381-3180-1.
- ↑ Bard, Kathryn A. (3 листопада 2005). Encyclopedia of the Archaeology of Ancient Egypt (англ.). Routledge. с. 662. ISBN 978-1-134-66525-9.
- ↑ Wiedemann, Alfred (26 квітня 2012). Religion of the Ancient Egyptians (англ.). Courier Corporation. с. 14—25. ISBN 978-0-486-14940-0.
- ↑ Bunson, Margaret (14 травня 2014). Barks of the gods / Encyclopedia of Ancient Egypt (англ.). Infobase Publishing. с. 65. ISBN 978-1-4381-0997-8.
- ↑ Remler, Pat (2010). Benben / Egyptian Mythology, A to Z (англ.). Infobase Publishing. с. 28—29. ISBN 978-1-4381-3180-1.
- ↑ White, Jon Manchip (1 січня 2002). Everyday Life in Ancient Egypt (англ.). Courier Corporation. с. 48. ISBN 978-0-486-42510-8.
- ↑ Wiedemann, A. (2012). Religion of the Ancient Egyptians. Courier Corporation.
- ↑ а б Tripani, Luigi. The God Ra: Iconography. Процитовано 17 листопада 2022.
- ↑ Тищенко О. Лженаука, ватний синдром і викладання мови у ВНЗ / Оксана Тищенко // Дивослово. — 2016. — № 5. — С. 27–33.
- ↑ Зализняк, Андрей Анатольевич. О профессиональной и любительской лингвистике. elementy.ru (рос.) . Архів оригіналу за 18 грудня 2016. Процитовано 23 січня 2017.
- Morenz S. Egyptian Religion / Siegfried Morenz. — Cornell University Press, 1973. — 379 p. (англ.)
- Wiedemann A. Religion of the Ancient Egyptians / Alfred Wiedemann. — Courier Corporation, 2012 р. — 352 p. (англ.)
- Armour, Robert A. Gods and myths of ancient Egypt / Robert A. Armour. American Univ in Cairo Press, 2001. — 207 p.(англ.)
- Амон-Ра [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Ра // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 570.