F-15 Eagle

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з McDonnell Douglas F-15 Eagle)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
F-15 Eagle
F-15 Eagle
Призначення:винищувач
Перший політ:27 липня 1972
Прийнятий на озброєння:9 січня 1976
На озброєнні у: ПС США
Ізраїль Ізраїль
Саудівська Аравія Саудівська Аравія
Японія Японія
Розробник:McDonnell Douglas і Боїнг
Всього збудовано:1198[1]
Вартість одиниці:F-15A/B: US $ 27,9 мільйона (1998)
F-15C/D: US $ 29,9 мільйона (1998)
Модифікації:F-15E Strike Eagle
F-15SE Silent Eagle
Конструктор:McDonnell Douglas
Екіпаж:1 особа
Крейсерська швидкість:1800 км/год
Максимальна швидкість (МШ):2660 км/год
МШ біля землі:1488 км/год
МШ на висоті:2660 км/год
Бойовий радіус:983 км
Дальність польоту:1967 км
Дальність польоту з ППБ:5550 км
Практична стеля:18 300 м
Бойова стеля:12 600 м
Швидкопідйомність:210 м/с
Довжина:19,44 м
Висота:5,63 м
Розмах крила:13 м
Площа крила:56,6 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд:45°
Порожній:12 700 кг
Споряджений:20 240 кг
Максимальна злітна:30 845 кг
Двигуни:2×ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-100/220/229
Тяга (потужність):2×6655 кгс
Тяга форсажна:2×10810 кгс
Гарматне озброєння:1×20 мм, М61А-1 Vulcan
Боєзапас:940
Кількість точок підвіски:11
Маса підвісних елементів:7300 кг
Підвісне озброєння:AIM-7, AIM-9, AIM-120 AMRAAM, вільнопадні, касетні бомби, запалювальні бомби
F-15 Eagle у Вікісховищі
F-15 в небі округу Колумбія
F-15D з військової авіабази Tyndall (Флорида) відстрілюють теплові пастки.

F-15 Eagle (укр. «Іґл»)[прим. 1] — американський всепогодний тактичний винищувач четвертого покоління. Призначений для завоювання переваги в повітрі. Прийнятий на озброєння в 1976 році.

Винищувачі F-15 застосовувалися на Близькому Сході, в Перській затоці, Югославії та Лівії.

F-15 Eagle став основою для літаків F-15E Strike Eagle та F-15EX Eagle II.

Історія

[ред. | ред. код]

Дослідження зі створення винищувача F-15 почалися в США в листопаді 1965 року коли ПС США сформулювали вимоги до тактичного винищувача нового покоління для заміни F-4, F-101, F-102 і F-106. Вимоги формувались на досвіді війни у В'єтнамі і зустрічей з МіГ-21. У вересні 1968 року командування американських ПС направило пропозиції фірмам про висунення конкурсних проектів. В конкурсі взяли участь «Fairchild Aircraft», «North American Aviation» і «McDonnell Douglas». Перед американськими фахівцями було поставлено завдання розробки нового винищувача, призначеного для завоювання переваги в повітрі і здатного завдавати ударів по наземних цілях. Також було вибрано базові компоненти майбутнього винищувача: ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-100, РЛС Hughes і гармата M61A1 Vulcan. У 1969 році розробником F-15 стала фірма «Макдоннелл Дуглас».

Експериментальний зразок F-15A був випущений у червні 1972 року. 27 липня 1972 року почались випробування та перший політ F-15A, а двомісного F-15B в липні 1973 року[2]. В другій половині 1973 року почався випуск передсерійних машин, а перший політ серійного літака цього типу відбувся у вересні 1974 року. Прийнятий на озброєння в січні 1976 року[3]. Загалом виготовили 382 F-15A і 63 F-15В (це двомісний варіант для навчання).

Характеристики

[ред. | ред. код]

Винищувач F-15 має мале навантаження на крило, силову установку із двох двигунів і двокильове хвостове оперення. Крило літака F-15 стрілоподібне, закрилки прості двохпозиційні, проте для виконання маневру по крену використовуються елерони спільно зі стабілізатором, при цьому на надзвукових швидкостях елерони відключаються. Управління елеронами здійснюється за допомогою звичайних приводів і механічної тяги, а кермом повороту і стабілізатором — ще і електричними приводами від системи підвищення стійкості. Конструкція повітрозабірників забезпечує ефективну роботу силової установки на різних режимах, зокрема на великих кутах атаки. Кожний з них має три стулки з регулюванням їхнього кутового положення і регульоване вікно перезапуску повітря.

З середини 1980 року почався випуск винищувачів F-15C (бойові) і D (навчально-бойові). На відміну від попередніх модифікацій, ці літаки мають збільшений (на 900 кг) запас палива у внутрішніх баках і можливість оснащення двома конформними баками «Фаст пек» із загальним запасом палива 4500 кг (це збільшило бойвий радіус до 2100 км), в яких може також розміщуватися додаткова радіоелектронна апаратура.

До складу силової установки входять два турбореактивні двоконтурні двигуни F 100-PW-220 максимальною тягою по 10770 кгс. Озброєння — 20-мм шестиствольна гармата «Вулкан» (боєкомплект 940 снарядів), керовані ракети (КР) AIM-9 «Сайдвіндер», AIM-7 «Спарроу» і AIM‑120 AMRAAM. Максимальна маса бойового навантаження 7300 кг.

Наступна модифікація літаків цього типу, що отримала найменування F-15E «Страйк Іґл», була розроблена американськими фахівцями на базі навчально-бойового F-15D. На відміну від попередніх модифікацій, такий літак в основному призначений для завдання ударів по наземних цілях, для чого до складу його озброєння включені керовані ракети класу «повітря — поверхня», касетні, керовані і некеровані авіаційні бомби. Цей літак може використовуватися як носій ядерної зброї.

Конструкція

[ред. | ред. код]

У конструкції планера літака використовуються титанові сплави (26,7 %), алюмінієві сплави (37 %), високоміцні сталі (5 %), композиційні матеріали (не менше 5—7 %). Розрахункове перевантаження становить 9 одиниць з 50 % запасом палива, при цьому напруги в крилі сягають 85 % від розрахункових значень. Вибір матеріалів та конструктивної схеми елементів здійснювався з урахуванням в'язкості руйнування матеріалів і схильності до поширення тріщин. Хвостова частина фюзеляжу виконана з титанового сплаву Ti — 6Al — 4V. Задні кромки крила, елерони і закрилки виконані зі стільниковим заповнювачем з алюмінієвого сплаву.

Центроплан — трибалочної схеми, кожна балка складається з верхньої та нижньої штампованих секцій, виготовлених з титанового сплаву. Нижня панель центроплана також титанова. Силова схема кесона крила F-15А включає передній алюмінієвий, три основні титанові і один задній лонжерони. Влучання осколково-фугасного снаряда калібру 20 мм в один з трьох силових лонжеронів не призводить до втрати літака. Оперення — дволонжеронної схеми, лонжерони титанові, передні і задні кромки оперення заповнені стільниками. Обшивка оперення виконана з бороепоксидного пластику.

Паливо на F-15 розміщене в шести паливних баках: чотирьох фюзеляжних і двох крилових. Фюзеляжні баки м'які, а розташовані в крилах, паливо з яких використовується в першу чергу, — кесонні. Літак має автономні системи живлення двигунів з власними витратними баками та системою кільцювання. Велика частина паливопроводів розташована в баках. Витратні баки захищені протектором від куль калібру до 12,7 мм. Для забезпечення вибухобезпеки, всі паливні баки заповнені пінополіуретановим поропластом.

Тактико-технічні характеристики (F-15C Eagle)

[ред. | ред. код]
Схема F-15

Дані взяті з USAF fact sheet[4], Jane's All the World's Aircraft[5], Combat Legend, F-15 Eagle and Strike Eagle[6], Florida International University[7], USAF F-15A/B/C/D Flight Manual (TO 1F-15A-1) Change 5[8]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Екіпаж: 1 особа
  • Довжина: 19,44 м
  • Розмах крила: 13 м
  • Висота: 5,63 м
  • Площа крила: 56,6 м²
  • Кут стрілоподібності по передній кромці крила: 45°
  • Профіль крила: NACA 64A006.6 корінь крила, NACA 64A203 законцювання крила[9]
  • Маса порожнього: 12 700 кг
  • Маса спорядженого: 20 240 кг (з 4 КР AIM-7 Sparrow)
  • Максимальна злітна маса: 30 845 кг (з 3 ППБ і двома конформними баками)
  • Маса палива в підвісних баках: 5 395 (2x2309) кг
  • Маса палива в конформних баках: 4 422 кг
  • Маса палива у внутрішніх баках: 6 100 кг[10]
  • Двигуни: 2 × ТРДДФ Pratt & Whitney F100-PW-100/220/229.


Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість на великій висоті: 2650 км/год (2,5+ Маха)
  • Максимальна швидкість на малій висоті: 1480 км/год (1,2 Маха)
  • Швидкість заходу на посадку: 232 км/год
  • Практична дальність: 1967 км (без ППБ, зі стандартним озброєнням)
  • Перегоночна дальність: 5750 км (з трьома ППБ і конформними баками)
  • Практична стеля: 20 000 м
  • Швидкопідйомність: 254 м/с
  • Довжина розбігу: 274 м
  • Довжина пробігу: 1067 м (без гальмівного парашута)
  • Навантаження на крило: 358 кг/м²
  • Тягооснащеність: 1,12 (для F100-220)
  • Аеродинамічна якість: 10 (для F-15A при 0,9 М)[11]
  • Максимальне експлуатаційне перевантаження: +9.0/-3.0

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • Стрілецько-гарматне: 1×20 мм шестиствольна гармата M61A1 Vulcan, 940 сн.
  • Точки підвісу: 9
  • Бойове навантаження: 7 300 кг
  • Керовані ракети:
  • Інше:
      • до 3 × 600 галонів США (2300 л) зовнішніх ППБ для перегінного польоту або збільшеного дальності/часу патрулювання.
      • MXU-648 Cargo/Travel Pod — для перевезення особистих речей і невеликого обладнання для обслуговування
      • ADM-160 MALD - сімейство ракет-приманок, які можуть бути оснащені засобами РЕБ[12][13]

Авіоніка

[ред. | ред. код]

Модифікації

[ред. | ред. код]

Основні

[ред. | ред. код]
F-15A
Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, побудовано 365 зразків для ПС США[15] і 19 винищувачів для ПС Ізраїлю у 1972–1979 роках.
F-15B
Двомісний навчально-тренувальний варіант, до 1977 року позначався як TF-15A, побудовано 59 зразків для ПС США і 2 літаки для ПС Ізраїлю у 1972–1979 роках[15].
F-15C
Одномісний всепогодний винищувач завоювання переваги в повітрі, вироблявся з 1979 року по 3 листопада 1989 року[15] на заводі в Сент-Луїсі; мав посилену конструкцію планера збільшену ємність паливних баків, а також можливість кріплення накладних баків до (під) кореня консолі крила і повітрозабірника. Маса літака зросла на 363 кг. Останні 43 F-15C були модернізовані радаром AN/APG-70, а пізніше – радаром AN/APG-63(V)1. ПС США було поставлено 408, ПС Саудівської Аравії — 55 і ПС Ізраїлю — 24 літаки. 2 літаки було побудовано у варіанті F-15J для ПС Японії.
F-15 зі стандартним ракетним озброєнням — по 4 AIM-7 і AIM-9
F-15D
Двомісний навчально-тренувальний варіант, побудовано 62 зразки для ПС США, 19 для ПС Саудівської Аравії і 2 літаки для ПС Ізраїлю. 12 літаків було побудовано у варіанті F-15DJ для ПС Японії. Виготовлятися з 1979 по 1985 рік[15].
F-15J
Одномісний всепогодний варіант винищувача для ПС Японії, випускався з 1982 року[15] компанією Mitsubishi за ліцензією. Конструктивно аналогічний винищувачу F-15C, але має спрощене обладнання РЕБ. Перший політ в Японії F-15J здійснив 26 серпня 1981 року. Всього виготовлено разом із двомісною модифікацією 223 літаки. Вартість одного F-15J становила $ 55,2 мільйони в 1990 році. Японські літаки комплектуються бортовим обладнанням японського виробництва (станція активних завад J/ALQ-8, станція попередження радіолокації J/APR-4)
F-15DJ
Двомісний навчально-тренувальний варіант для ПС Японії, випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.
F-15MJ
Програма модернізації винищувачів F-15J за програмою Japan Super Interceptor. Літаки мають отримати нову РЛС AESA AN/APG-82(v)1 від Raytheon, бортові комп’ютери Boeing Advanced Display Core Processor II (ADCP II), бортові комплекси самооборони BAE Systems AN/ALQ-239 Digital Electronic Warfare System (DEWS), системи польотного планування Joint Mission Planning System (JMPS), стійкі до перешкод GPS-приймачі Selective Availability Anti-spoofing Module (SAASM) та радіостанції Rockwell Collins AN/ARC-210.[16]
F-15N Sea Eagle
Модифікація F-15N була запропонована ВМС США на початку 1970-х як альтернатива палубного винищувача-перехоплювача F-14 Tomcat. Варіант F-15N-PHX був озброєний ракетами «повітря-повітря» AIM-54 «Фенікс». Палубний варіант мав складні консолі крила, посилене шасі і посадковий гак[17][18].
F-15 Strike Eagle
F-15 AESA
Модифікація з радаром APG-79 з ФАР.
F-15SE Silent Eagle
Багатоцільовий винищувач покоління 4+, створений із застосуванням деяких технологій 5-го покоління, включаючи технологію зниження помітності.

F-15E

[ред. | ред. код]
Кабіна F-15E під час дозаправки.
Докладніше: McDonnell Douglas F-15E Strike Eagle
F-15E Strike Eagle
Двомісний всепогодний багатоцільовий винищувач (винищувач-бомбардувальник), оснащений конформними паливними баками. Був розроблений у варіантах F-15I, F-15S, F-15K, F-15SG і є основою сімейства F-15 Advanced Eagle. З 1985 року було виготовлено понад 400 літаків F-15E та їх модифікацій.
F-15F Strike Eagle
Проект одномісного винищувача-бомбардувальника на базі F-15E.
F-15H Strike Eagle
Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Греції.
F-15I Ra'am (Грім)
Модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Ізраїлю.
F-15K Slam Eagle
Модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Кореї.
F-15S Strike Eagle
Експортна модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Саудівської Аравії.
F-15SG Strike Eagle
Модифікація F-15E Strike Eagle для ПС Сінгапура, раніше позначена як F-15T.

Експериментальні літаки

[ред. | ред. код]
Літак НАСА F-15B Research Testbed, номер # 836 (74-0141), з обладнанням Quiet Spike для дослідження звукового бар'єра.
F-15 Streak Eagle (72-0119)
Полегшений і незабарвлений варіант F-15A, що встановив вісім світових рекордів швидкопідйомності між 16 січня і 1 лютого 1975 року; був переданий Національному музею ПС США в грудні 1980 року.[19]
F-15S/MTD (71-0290)
Один TF-15A був переобладнаний в експериментальний літак КВВП, на якому надалі проводили дослідження систем управління. Літак оснащувався двигунами зі змінним вектором тяги і переднім горизонтальним оперенням.
F-15 MANX
Проект позначення експериментального літака F-15 без хвостового оперення, програма створення якого була закрита.
F-15 Flight Research Facility (71-0281 і 71-0287)
Два F-15A були передані дослідному центру НАСА в 1976 році. Літаки використовувалися в безлічі дослідних програм, наприклад, Highly Integrated Digital Electronic Control (HiDEC), Adaptive Engine Control System (ADECS), Self-Repairing and Self-Diagnostic Flight Control System (SRFCS) і Propulsion Controlled Aircraft System (PCA)[20]. Літак з серійним номером 71-0281 був повернений ПС і в 1983 був встановлений як пам'ятник на АБ Ленглі.
F-15/ASAT
Літак переобладнаний як носій протисупутникової ракети ASAT, перший пуск якої був проведений 21 січня 1984 року. Наприкінці 1980-х програма була закрита.
F-15B Research Testbed (74-0141)
Одержаний в 1993 році Дослідницьким центром НАСА для проведення експериментів.[21]

Використання

[ред. | ред. код]
Країни-оператори F-15 Eagle
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15 та F-15E
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15 Eagle
   Країни, які продовжують експлуатацію F-15E

Модифікації літака F-15 постачалися до Ізраїлю, Саудівській Аравії та Японії. Для Ізраїлю було створено спеціальну версію цього літака — F-15I, а для Саудівської Аравії — F-15S Обидва ці літаки було створено на основі F-15E. Також двомісний навчально-тренувальний F-15DJ для Сил Повітряних сил Японії випускався компанією Mitsubishi за ліцензією.

Оператори

[ред. | ред. код]
  • США США
    • ПС США має на озброєнні 254 F-15C/D (із них 32 в складі ПС Національної гвардії)[22] та 221 F-15E[23] станом на січень 2011 року. Ними озброєні три бойові ескадрильї, причому всі вони знаходяться за межами США: 44 і 67 ескадрильї (Японія, Кадена) та 493 ескадрилья (Велика Британія, Лейкенхіт). Станом на 2016 рік ПС США передбачає продовження експлуатації F-15C/D до 2040 року. 179 літаків повинні пройти модернізацію з встановленням новішої РЛС AN/APG-63(V)3 з активною фазованою антенною решіткою, нового комплексу РЕБ EPAWSS і іншого електронного обладнання.
  • Ізраїль Ізраїль
    • З грудня 1976 року Ізраїль отримав від США 51 F-15A/B і 41 F-15C/D. F-15, які постачались Ізраілю, не мали комфорних паливних баків, станцій РЕБ AN/ALQ-135 і дещо іншу систему катапультування і радіо. Спочатку вони мали ізраїльські РЕБ AL/L-8202, а в 1982 році були створені і свої паливні баки. Озброєння розширилось ізраїльськими керованими ракетами «Шафрір» і «Пітон», а також керованими авіабомбами GBU-15. З 2005 року також добавились авіабомби JDAM і ракети «Пітон 4» та «Попай». ПС Ізраїлю має на озброєнні 43 F-15A/B/C/D (20 F-15A, 6 F-15B, 11 F-15C та 6 F-15D)[23] та 25 F-15I «Ra'am»[23] станом на січень 2011 року.
  • Саудівська Аравія Саудівська Аравія
    • В 1981—1983 роках отримала 62 F-15C/D у спрощеній конфігурації (без комфорних паливних баків і частини авіоніки). В 1990 році після нападу Іраку на Кувейт США передало Аравії ще 24 літаки. А в 1991 ще 12 модернізованих одиниць. ПС Саудівської Аравії має на озброєнні 70 F-15C/D (49 F-15C and 21 F-15D) та 69 F-15S станом на січень 2011 року.[23]. В грудні 2011 року була замовлена партія із 84 F-15SA на суму $11,4 млрд.[24] У квітні 2012 року було підписано контракт на модернізацію 70 F-15S до рівня F-15SA на суму $410,6 млн[25].
  • Японія Японія
    • Повітряні Сили Самооборони Японії — на озброєнні станом на листопад 2008 року стоять 157 F-15J та 45 F-15DJ в семи бойових ескадрильях.[26][27] Lj До їх арсеналу входять японські керовані ракети AAM-3. З 2004 року F-15J проходять модернізацію до F-15Kai. Вони отримують радіолокаційні станції AN/APG-63(V)1, апаратуру передачі даних «Лінк 16» і нашоломні приціли; до складу озброєння додались ракети AAM-4 і AAM-5. Частину літаків пристосували для несення під крилом розвідувального обладнання.
  • Південна Корея Південна Корея
  • Сінгапур Сінгапур

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Ізраїль

[ред. | ред. код]

Перший випадок застосування F-15 в реальному бою стався 27 червня 1979 року, коли група ізраїльських літаків під час нальоту на позиції палестинських бойовиків у Лівані була перехоплена літаками ПС Сирії. У цьому бою F-15 збили чотири МіГ-21, першу перемогу здобув Моше Мааром-Мельник, який згодом став бригадним генералом.[31]

У наступні роки ізраїльські «Eagles» ще кілька разів зустрічалися із сирійськими МіГ-21 над Ліваном. 7 липня 1981 року вони брали участь в рейді на іракський ядерний центр «Озірак». Брали активну участь у Ліванській війні (1982). Згідно з ізраїльськими даними, всього з червня 1979 по листопад 1985 року F-15 здобули 56—57 повітряних перемог без єдиної втрати.[32] За оцінкою російського дослідника Володимира Ільїна, заявлені повітряні перемоги ізраїльських F-15 «з точністю до літака» підтверджуються сирійською стороною.[33]

У різний час сирійці повідомляли про декілька збитих F-15. Зокрема, під час Ліванської війни вони заявили про знищення «не менше п'яти» літаків цього типу; примітно, що на всі перемоги претендують пілоти МіГ-21, а не сучасніших МіГ-23.[32] У різних російських джерелах також повідомляється, що після Ліванської війни сирійським МіГ-23 вдалося збити три F-15, проте ніяких подробиць цих боїв не наводиться, точна дата і навіть рік цих перемог залишаються неясними: за одними даними, перші дві перемоги здобуті 4 жовтня 1982,[34] за іншими — 4 жовтня 1983,[33] а за ще однією версією, всі три перемоги здобуті в грудні 1982 року.[35] Ізраїльська сторона не підтверджує жодну із заявлених сирійських перемог і повідомляє лише про пошкодження одного «Eagle» ракетою «повітря-повітря» 9 червня 1982 під час Ліванської війни; літак повернувся на базу і був відремонтований.[32]

Під час операції «Кріт-Крикет 19[en]» ізраїльські F-15 і F-16 разом збили 82 сирійських винищувачі (МіГ-21, МіГ-23 і МіГ-23М) без жодної втрати[36].


Перська затока

[ред. | ред. код]

Під час війни в Перській затоці (1991) винищувачі F-15C використовувалися ПС США для завоювання переваги в повітрі, і на їх частку припало більшість повітряних перемог авіації Багатонаціональних сил. Американські «Eagles» збили 34 іракських літаки і вертольоти (з урахуванням двох перемог у березні 1991 року після закінчення бойових дій), ще два літаки були збиті саудівськими F-15. Найбільше було збито МіГ-23 (вісім), «Міраж» F.1 (шість, без урахування ще двох, збитих саудівськими F-15), МіГ-29 (п'ять), Су-22 (п'ять).[37] У винищувачів F-15C втрат не було, але два винищувачі-бомбардувальники F-15E були збиті іракською ППО.

Югославія

[ред. | ред. код]

У ході операції НАТО проти Югославії (1999) американські F-15 збили чотири югославських МіГ-29, всі втрати підтверджені сербською стороною.[38] Льотчиками МіГ-29 заявлено збиті двох F-15,[38] що не підтверджується американською стороною.

Лівія

[ред. | ред. код]

Також літак застосовувався під час подій, відомих як Повстання у Лівії у 2011 році. Станом на кінець березня 2011 року відомо про одну катастрофу літака американських Військово-повітряних сил F-15E Strike Eagle, обидва пілоти успішно катапультувалися з літака.[39]

Підсумки

[ред. | ред. код]

Як зазначає американський авіаційний історик Джон Коррель, станом на 2008 рік літаки F-15 здобули загалом 104 повітряні перемоги без єдиної втрати.[40] Хоча про збиті F-15 в різний час заявляли Сирія та Югославія, відома тільки одна втрата літака цього типу від дій іншого винищувача, яка ніким не оскаржується: у 1995 році F-15 ПС Японії був випадково збитий іншим «Іглом» під час навчального повітряного бою.[41]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Від англ. eagle — «орел»
    Індекс F (fighter) у чинній системі позначення авіації та ракет означає «винищувач».
  1. ↑ Davies and Dildy 2007, p. 249.
  2. ↑ Spick 2000, pp. 130–131.
  3. ↑ Scutts 1989, p. 47.
  4. ↑ "F-15 Eagle fact sheet." U.S. Air Force, March 2008. Retrieved: 1 September 2011.
  5. ↑ Lambert 1993, p. 522.
  6. ↑ Davies 2002, Appendix 1.
  7. ↑ Pratt & Whitney Engines – Level 3 (F100-PW-220/F100-PW-220E). www.allstar.fiu.edu. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 26 червня 2017.
  8. ↑ TO 1F-15A-1, USAF Series F-15A/B/C/D Aircraft Block 7 and up (Технічний звіт). Office of the Secretary of the Air Force. 1 березня 1986.
  9. ↑ Lednicer, David. The Incomplete Guide to Airfoil Usage. Selig. U Iillinois. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 16 квітня 2019.
  10. ↑ Spick 2000, p. 137.
  11. ↑ F-15A на airwar.ru. Архів оригіналу за 13 жовтня 2011. Процитовано 28 січня 2011.
  12. ↑ https://customer.janes.com/portal/Account/PreAuthenticate?callingurl=https%3A%2F%2Fcustomer.janes.com%2Fdisplay%2FJAEM1017-JC4IA
  13. ↑ https://customer.janes.com/portal/Account/PreAuthenticate?callingurl=https%3A%2F%2Fcustomer.janes.com%2Fdisplay%2FJALW3724-JALW
  14. ↑ Parsch, Andreas. "AN/APG: Airborne fire control radars." [Архівовано 12 червня 2010 у Wayback Machine.] Designation-Systems.Net, 20 November 2008. Retrieved: 27 September 2010.
  15. ↑ а б в г д Davies 2002.
  16. ↑ Японія починає модернізацію винищувачів F-15J. Мілітарний. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  17. ↑ Jenkins 1998, pp. 71–72.
  18. ↑ Putting Eagles Out to Sea. Tacairnet. 15 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  19. ↑ McDonnell Douglas F-15 Streak Eagle fact sheet [Архівовано 13 січня 2009 у Wayback Machine.].
  20. ↑ Dryden Flight Research Center. F-15 Flight Research Facility fact sheet [Архівовано 28 січня 2011 у Wayback Machine.].
  21. ↑ Dryden Flight Research Center. F-15B Research Testbed fact sheet [Архівовано 6 грудня 2010 у Wayback Machine.].
  22. ↑ Mehuron, Tamar A., Assoc. Editor. 2011 «USAF Almanac, Fact and Figures.» [Архівовано 30 липня 2012 у Wayback Machine.] Air Force Magazine, May 2011.
  23. ↑ а б в г «World Military Aircraft Inventory». 2011 Aerospace. Aviation Week and Space Technology, January 2011.
  24. ↑ Boeing Gets $11.4 Billion Piece of Saudi F-15 Deal[недоступне посилання]
  25. ↑ США модернизируют саудовские F-15 за 777 миллионов долларов. Архів оригіналу за 16 листопада 2012. Процитовано 8 квітня 2013.
  26. ↑ «Directory: World Air Forces» [Архівовано 21 березня 2016 у Wayback Machine.]. Flight International, 11–17 November 2008.
  27. ↑ Japan Air Self-Defence Force, Japan Maritime Self-Defense Force, Japan Ground Self-Defense Force. Scramble.nl. Архів оригіналу за 3 квітня 2007. Процитовано 3 грудня 2011.
  28. ↑ Boeing завершил поставку истребителей F-15K Южной Корее. Архів оригіналу за 23 листопада 2013. Процитовано 8 квітня 2013.
  29. ↑ Boeing: Boeing Rolls Out 1st F-15SG to Singapore. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.
  30. ↑ The Base Leg Blog: Last of 24 F-15SGs have been delivered to Republic of Singapore AF. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.
  31. ↑ An Eagle evolves. Архів оригіналу за 24 травня 2011. Процитовано 28 січня 2011.
  32. ↑ а б в Олег Грановський. Втрати ВПС Ізраїлю в Лівані [Архівовано 17 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  33. ↑ а б Володимир Ільїн. Бойове застосування МіГ-23 [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
  34. ↑ F-15A/B Eagle [Архівовано 13 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (airwar.ru)
  35. ↑ МіГ-23МЛ [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.] (airwar.ru)
  36. ↑ Grant, Rebecca. The Bekaa Valley War. Air Force Magazine Online. 85 (June 2002). Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 22 вересня 2017.
  37. ↑ ~ fta/score.htm The Gulf War Air Combat Box Score [Архівовано 31 січня 1998 у Wayback Machine.]: USAF F-15C's from Air-to-Air Squadrons Achieved 34 x Total Kills
  38. ↑ а б Дієго Зампіні. Лицарі Короля Лазаря [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.]
  39. ↑ Інформаційне агентство УНІАН: У Лівії впав літак американських ВПС [Архівовано 24 березня 2011 у Wayback Machine.]
  40. ↑ John T. Correll. 202008/0208reformers.aspx The Reformers[недоступне посилання з червня 2019]
  41. ↑ F-15J [Архівовано 28 червня 2011 у Wayback Machine.] (globalsecurity.com)

Література

[ред. | ред. код]
  • А. Кузьмін. Американські тактичні винищувачі F-15 «Ігл».//Закордонний військовий огляд. № 2. 2000.
  • Харук, А. (2017). Бойові літаки XXI століття. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля». с. 400. ISBN 978-617-12-3864-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: F-15 Eagle
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=F-15_Eagle&oldid=43676246