What do you think?
Rate this book
The Heart-Keeper
Paul Brett ramène Dorothy Seymour chez elle quand, devant les phares de la Jaguar qu'il conduit à vive allure, surgit un jeune homme. D'excellents réflexes lui permettent d'éviter la collision mais non sans jeter au fossé la voiture qui explose. Le responsable de l'accident s'en tire avec une blessure légère à la jambe causée par un éclat de métal.
Tout devrait donc être bien qui finit en somme pas trop mal si Dorothy n'éprouvait une certaine pitié pour le blessé et ne l'installait chez elle, malgré les avertissements de Paul - inquiet de la voir héberger un garçon amateur de LSD au point de se lancer sur un bolide roulant à cent cinquante à l'heure.
Paul a-t-il tort, a-t-il raison? Lewis, le garçon en question, a parfois une expression inquiétante, c'est vrai. Mais il est jeune, beau, distant, discret et sa compagnie enchante Dorothy jusqu'au jour où il se précipite sur un quidam et l'aurait étranglé sans l'intervention de Paul. Pourquoi? A force d'y réfléchir, Dorothy sent naître une certitude affolante. Avoir un " garde du cœur " n'est pas une situation de tout repos...
Tout devrait donc être bien qui finit en somme pas trop mal si Dorothy n'éprouvait une certaine pitié pour le blessé et ne l'installait chez elle, malgré les avertissements de Paul - inquiet de la voir héberger un garçon amateur de LSD au point de se lancer sur un bolide roulant à cent cinquante à l'heure.
Paul a-t-il tort, a-t-il raison? Lewis, le garçon en question, a parfois une expression inquiétante, c'est vrai. Mais il est jeune, beau, distant, discret et sa compagnie enchante Dorothy jusqu'au jour où il se précipite sur un quidam et l'aurait étranglé sans l'intervention de Paul. Pourquoi? A force d'y réfléchir, Dorothy sent naître une certitude affolante. Avoir un " garde du cœur " n'est pas une situation de tout repos...
100 pages, Hardcover
First published January 1, 1968
14 people are currently reading
450 people want to read
About the author
Françoise Sagan
233 books1,619 followersBorn Françoise Quoirez, Sagan grew up in a French Catholic, bourgeois family. She was an independent thinker and avid reader as a young girl, and upon failing her examinations for continuing at the Sorbonne, she became a writer.
She went to her family's home in the south of France and wrote her first novel, Bonjour Tristesse, at age 18. She submitted it to Editions Juillard in January 1954 and it was published that March. Later that year, She won the Prix des Critiques for Bonjour Tristesse.
She chose "Sagan" as her pen name because she liked the sound of it and also liked the reference to the Prince and Princesse de Sagan, 19th century Parisians, who are said to be the basis of some of Marcel Proust's characters.
She was known for her love of drinking, gambling, and fast driving. Her habit of driving fast was moderated after a serious car accident in 1957 involving her Aston Martin while she was living in Milly, France.
Sagan was twice married and divorced, and subsequently maintained several long-term lesbian relationships. First married in 1958 to Guy Schoeller, a publisher, they divorced in 1960, and she was then married to Robert James Westhoff, an American ceramicist and sculptor, from 1962 to 63. She had one son, Denis, from her second marriage.
She won the Prix de Monaco in 1984 in recognition of all of her work.
She went to her family's home in the south of France and wrote her first novel, Bonjour Tristesse, at age 18. She submitted it to Editions Juillard in January 1954 and it was published that March. Later that year, She won the Prix des Critiques for Bonjour Tristesse.
She chose "Sagan" as her pen name because she liked the sound of it and also liked the reference to the Prince and Princesse de Sagan, 19th century Parisians, who are said to be the basis of some of Marcel Proust's characters.
She was known for her love of drinking, gambling, and fast driving. Her habit of driving fast was moderated after a serious car accident in 1957 involving her Aston Martin while she was living in Milly, France.
Sagan was twice married and divorced, and subsequently maintained several long-term lesbian relationships. First married in 1958 to Guy Schoeller, a publisher, they divorced in 1960, and she was then married to Robert James Westhoff, an American ceramicist and sculptor, from 1962 to 63. She had one son, Denis, from her second marriage.
She won the Prix de Monaco in 1984 in recognition of all of her work.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 79 reviews
April 3, 2018
Bonjour Tristesse is Sagan's most famous book. But this is THE book. Creepy, funny, dark, weird. Such a short and easy read. But SO effective. This really is a gem!
March 29, 2024
«Охоронець серця» цілком може розраховувати на те, що ввійде в найкраще прочитане за усе життя. Льюїс, я на колінах. Не вбивайте заради мене, будь ласка, або перед тим як вбивати, переконайтеся, що вбиваєте ту людину, яка точно мені не подобається. Дякую.
Завжди складно оцінити книгу загалом, коли вона складається з кількох творів. Тут безперечно «я була у захваті від кожної сторінки»/5.
Завжди складно оцінити книгу загалом, коли вона складається з кількох творів. Тут безперечно «я була у захваті від кожної сторінки»/5.
January 25, 2021
Intrigantna priča o platonskoj ljubavi, praćena ljubomorom i zločinima.
February 19, 2015
Toliau tęsiu pažintį su Sagan, ir kuo toliau, tuo labiau ji man patinka. Labai lengvas, nerūpestingas, vietomis gal net ant vėjavaikiškumo ribos balansuojantis kūrinys, bet smagus, įtraukiantis ir mielas. Ir netikėkit anotacija, kuri bando įtikinti, kad "autorė išbandė jėgas detektyvo žanre". Tikrai čia ne detektyvas. Artimiausias žanras, kuris tiktų apibūdinti šitą knygą, būtų Holivudo auksinio periodo noir'as.
Jamkit, trumpa, maloni ir visai gerai papasakota labai netradicinė miajlės istorija.
Jamkit, trumpa, maloni ir visai gerai papasakota labai netradicinė miajlės istorija.
January 16, 2024
For six days the Lord made the heavens and the earth, on the 7th the Lord gave Françoise Sagan the gift of writing.
July 19, 2025
It was pouring down with rain in Cambridge this afternoon and there was no question of going outside so I went upstairs to my bookcase to make my selection. I had bought two Françoise Sagans in a second-hand bookshop months ago, having enjoyed Bonjour Tristesse and A Certain Smile so much a couple of years ago. Heaven knows why I took so long to return to her ! Sagan, and perhaps especially this book, is such a delightful combination of Daphne du Maurier and Iris Murdoch. Delightfully funny, filled with laissez faire French wisdom, and languorously glamorous. Offers something with pleasing depth; the existentialist currents of her novels substantiates Sartre’s approval of her.
I read this in a single sitting and had a marvellous time.
I read this in a single sitting and had a marvellous time.
January 27, 2025
bret easton ellis WISHES he could write this!
what is platonic intimacy? what is love? is it devotion? is it comfort? is it crazy? does it exist?
i’m still not sure, but i think i found a piece of it in this book.
what is platonic intimacy? what is love? is it devotion? is it comfort? is it crazy? does it exist?
i’m still not sure, but i think i found a piece of it in this book.
July 9, 2019
гарне читання для безтурботного літа
June 30, 2024
Entertaining read for my bus journey back to Glasgow but lacked the spark I expected from Sagan after how much I loved Bonjour Tristesse! Still a good book but much lighter emotionally even though it was objectively more gruesome lol.
November 6, 2020
Ғяαиƨσαʓ Ƨαɢαи-Čʋѵαя ƨяcα
"𝚉𝚗𝚊𝚕𝚊 𝚜𝚊𝚖 𝚝𝚊𝚓𝚗𝚞,𝚞ž𝚊𝚜𝚗𝚞 𝚝𝚊𝚓𝚗𝚞,𝚊 𝚙𝚘 𝚙𝚛𝚒𝚛𝚘𝚍𝚒 𝚗𝚒𝚜𝚊𝚖 𝚗𝚒𝚔𝚊𝚍 𝚋𝚒𝚕𝚊 ć𝚞𝚝𝚕𝚓𝚒𝚟𝚊. 𝙿𝚛𝚘𝚋𝚍𝚎𝚑 𝚝𝚊𝚔𝚘 𝚍𝚘 𝚣𝚘𝚛𝚎,𝚍𝚘𝚔 𝚓𝚎 𝚙𝚎𝚝 𝚔𝚒𝚕𝚘𝚖𝚎𝚝𝚊𝚛𝚊 𝚍𝚊𝚕𝚓𝚎,𝚞 𝚜𝚟𝚘𝚖 𝚖𝚊𝚕𝚘𝚖 𝚔𝚛𝚎𝚟𝚎𝚝𝚞,𝚖𝚘𝚓 𝚞𝚋𝚒𝚌𝚊 𝚜𝚒𝚐𝚞𝚛𝚗𝚘 𝚖𝚒𝚛𝚗𝚘 𝚜𝚙𝚊𝚟𝚊𝚘,𝚜𝚊𝚗𝚓𝚊𝚓𝚞ć𝚒 𝚌𝚟𝚎ć𝚎 𝚒 𝚙𝚝𝚒𝚌𝚎."
🇷🇸
📝𝑬𝒌𝒔𝒕𝒓𝒂-𝒋𝒆𝒅𝒏𝒂 𝒑𝒐𝒕𝒑𝒖𝒏𝒐 𝒏𝒆𝒐𝒃𝒊č𝒏𝒂 𝑺𝒂𝒈𝒂𝒏 𝒔 𝒇𝒆𝒏𝒐𝒎𝒆𝒏𝒂𝒍𝒏𝒊𝒎 𝒐𝒃𝒓𝒕𝒐𝒎 𝒏𝒂 𝒌𝒓𝒂𝒋𝒖,𝒑𝒖𝒏𝒐 𝒉𝒖𝒎𝒐𝒓𝒂 𝒊 𝒊𝒓𝒐𝒏𝒊𝒋𝒆
🎭𝑰𝒅𝒆𝒏𝒕𝒊𝒇𝒊𝒌𝒂𝒄𝒊𝒋𝒂(𝒍𝒊𝒌𝒐𝒗𝒊)-𝑴𝒆𝒏𝒂𝒈𝒆 𝒂 𝒕𝒓𝒐𝒊𝒔. 𝑵𝒋𝒊𝒉 𝒕𝒓𝒐𝒋𝒆 𝒖 𝒕𝒓𝒊𝒍𝒆𝒓𝒖
🤓👻🧙🏼♀️𝑽𝒊𝒛𝒊𝒋𝒂(𝒔𝒂𝒏)-𝑨𝒌𝒐 𝒋𝒆 𝒔𝒑𝒓𝒆𝒎𝒂𝒏 𝒅𝒂 𝒖𝒃𝒊𝒋𝒆 𝒛𝒂 𝒗𝒂𝒔 𝒅𝒂 𝒍𝒊 𝒋𝒆 𝒔𝒑𝒓𝒆𝒎𝒂𝒏 𝒅𝒂 𝒖𝒃𝒊𝒋𝒆 𝒊 𝒗𝒂𝒔.
🥣𝑼𝒌𝒖𝒔-𝒗𝒊𝒔𝒌𝒊
🎧𝒁𝒗𝒖𝒌-𝒍𝒐𝒎𝒍𝒋𝒂𝒗𝒂
💐𝑴𝒊𝒓𝒊𝒔-𝒗𝒂𝒛𝒅𝒖𝒉 𝒑𝒐𝒔𝒍𝒆 𝒑𝒍𝒋𝒖𝒔𝒌𝒂
🎨𝑩𝒐𝒋𝒂-𝒛𝒆𝒍𝒆𝒏𝒂
🐙𝑫𝒐𝒅𝒊𝒓-𝒛𝒂𝒐𝒌𝒖𝒐𝒍𝒋𝒆𝒏𝒐𝒔𝒕 𝒎𝒊𝒔𝒕𝒆𝒓𝒊𝒋𝒐𝒎
✒𝒐𝒄𝒆𝒏𝒂🔟
🇺🇸
📝𝓔𝔁𝓽𝓻𝓪-𝓬𝓸𝓶𝓹𝓵𝓮𝓽𝓮𝓵𝔂 𝓭𝓲𝓯𝓯𝓮𝓻𝓮𝓷𝓽 𝓢𝓪𝓰𝓪𝓷,𝓯𝓪𝓷𝓽𝓪𝓼𝓽𝓲𝓬 𝓹𝓵𝓸𝓽 𝓽𝔀𝓲𝓼𝓽 𝓪𝓽 𝓽𝓱𝓮 𝓮𝓷𝓭,𝓪 𝓵𝓸𝓽 𝓸𝓯 𝓱𝓾𝓶𝓸𝓻 𝓪𝓷𝓭 𝓲𝓻𝓸𝓷𝔂
🎭𝓘𝓭𝓮𝓷𝓽𝓲𝓯𝓲𝓬𝓪𝓽𝓲𝓸𝓷(𝓬𝓱𝓪𝓻𝓪𝓬𝓽𝓮𝓻𝓼)-𝓜𝓮𝓷𝓪𝓰𝓮 𝓪 𝓽𝓻𝓸𝓲𝓼-𝓽𝓱𝓻𝓮𝓮 𝓸𝓯 𝓽𝓱𝓮𝓶 𝓲𝓷 𝓽𝓱𝓻𝓲𝓵𝓵𝓮𝓻
🧙🏼♀️👻🤓𝓥𝓲𝓼𝓲𝓸𝓷(𝓭𝓻𝓮𝓪𝓶)-𝓘𝓯 𝓱𝓮 𝓲𝓼 𝓬𝓪𝓹𝓪𝓫𝓵𝓮 𝓸𝓯 𝓴𝓲𝓵𝓵𝓲𝓷𝓰 𝓯𝓸𝓻 𝔂𝓸𝓾 𝓲𝓼 𝓱𝓮 𝓬𝓪𝓹𝓪𝓫𝓵𝓮 𝓸𝓯 𝓴𝓲𝓵𝓵𝓲𝓷𝓰 𝔂𝓸𝓾
🥣𝓣𝓪𝓼𝓽𝓮-𝔀𝓱𝓲𝓼𝓴𝓮𝔂
🎧𝓢𝓸𝓾𝓷𝓭-𝓬𝓻𝓪𝓼𝓱
💐𝓢𝓶𝓮𝓵𝓵-𝓪𝓲𝓻 𝓪𝓯𝓻𝓱𝓮𝓻 𝓽𝓱𝓮 𝓼𝓽𝓸𝓻𝓶
🎨𝓒𝓸𝓵𝓸𝓻-𝓰𝓻𝓮𝓮𝓷
🐙𝓣𝓸𝓾𝓬𝓱-𝓬𝓸𝓷𝓼𝓾𝓶𝓮𝓭 𝓲𝓷 𝓶𝓲𝓼𝓽𝓮𝓻𝔂
✒𝓰𝓻𝓪𝓭𝓮🔟
#7sensesofabook #knjige #bookstagram #classicliterature #literature #readingaddict
"𝚉𝚗𝚊𝚕𝚊 𝚜𝚊𝚖 𝚝𝚊𝚓𝚗𝚞,𝚞ž𝚊𝚜𝚗𝚞 𝚝𝚊𝚓𝚗𝚞,𝚊 𝚙𝚘 𝚙𝚛𝚒𝚛𝚘𝚍𝚒 𝚗𝚒𝚜𝚊𝚖 𝚗𝚒𝚔𝚊𝚍 𝚋𝚒𝚕𝚊 ć𝚞𝚝𝚕𝚓𝚒𝚟𝚊. 𝙿𝚛𝚘𝚋𝚍𝚎𝚑 𝚝𝚊𝚔𝚘 𝚍𝚘 𝚣𝚘𝚛𝚎,𝚍𝚘𝚔 𝚓𝚎 𝚙𝚎𝚝 𝚔𝚒𝚕𝚘𝚖𝚎𝚝𝚊𝚛𝚊 𝚍𝚊𝚕𝚓𝚎,𝚞 𝚜𝚟𝚘𝚖 𝚖𝚊𝚕𝚘𝚖 𝚔𝚛𝚎𝚟𝚎𝚝𝚞,𝚖𝚘𝚓 𝚞𝚋𝚒𝚌𝚊 𝚜𝚒𝚐𝚞𝚛𝚗𝚘 𝚖𝚒𝚛𝚗𝚘 𝚜𝚙𝚊𝚟𝚊𝚘,𝚜𝚊𝚗𝚓𝚊𝚓𝚞ć𝚒 𝚌𝚟𝚎ć𝚎 𝚒 𝚙𝚝𝚒𝚌𝚎."
🇷🇸
📝𝑬𝒌𝒔𝒕𝒓𝒂-𝒋𝒆𝒅𝒏𝒂 𝒑𝒐𝒕𝒑𝒖𝒏𝒐 𝒏𝒆𝒐𝒃𝒊č𝒏𝒂 𝑺𝒂𝒈𝒂𝒏 𝒔 𝒇𝒆𝒏𝒐𝒎𝒆𝒏𝒂𝒍𝒏𝒊𝒎 𝒐𝒃𝒓𝒕𝒐𝒎 𝒏𝒂 𝒌𝒓𝒂𝒋𝒖,𝒑𝒖𝒏𝒐 𝒉𝒖𝒎𝒐𝒓𝒂 𝒊 𝒊𝒓𝒐𝒏𝒊𝒋𝒆
🎭𝑰𝒅𝒆𝒏𝒕𝒊𝒇𝒊𝒌𝒂𝒄𝒊𝒋𝒂(𝒍𝒊𝒌𝒐𝒗𝒊)-𝑴𝒆𝒏𝒂𝒈𝒆 𝒂 𝒕𝒓𝒐𝒊𝒔. 𝑵𝒋𝒊𝒉 𝒕𝒓𝒐𝒋𝒆 𝒖 𝒕𝒓𝒊𝒍𝒆𝒓𝒖
🤓👻🧙🏼♀️𝑽𝒊𝒛𝒊𝒋𝒂(𝒔𝒂𝒏)-𝑨𝒌𝒐 𝒋𝒆 𝒔𝒑𝒓𝒆𝒎𝒂𝒏 𝒅𝒂 𝒖𝒃𝒊𝒋𝒆 𝒛𝒂 𝒗𝒂𝒔 𝒅𝒂 𝒍𝒊 𝒋𝒆 𝒔𝒑𝒓𝒆𝒎𝒂𝒏 𝒅𝒂 𝒖𝒃𝒊𝒋𝒆 𝒊 𝒗𝒂𝒔.
🥣𝑼𝒌𝒖𝒔-𝒗𝒊𝒔𝒌𝒊
🎧𝒁𝒗𝒖𝒌-𝒍𝒐𝒎𝒍𝒋𝒂𝒗𝒂
💐𝑴𝒊𝒓𝒊𝒔-𝒗𝒂𝒛𝒅𝒖𝒉 𝒑𝒐𝒔𝒍𝒆 𝒑𝒍𝒋𝒖𝒔𝒌𝒂
🎨𝑩𝒐𝒋𝒂-𝒛𝒆𝒍𝒆𝒏𝒂
🐙𝑫𝒐𝒅𝒊𝒓-𝒛𝒂𝒐𝒌𝒖𝒐𝒍𝒋𝒆𝒏𝒐𝒔𝒕 𝒎𝒊𝒔𝒕𝒆𝒓𝒊𝒋𝒐𝒎
✒𝒐𝒄𝒆𝒏𝒂🔟
🇺🇸
📝𝓔𝔁𝓽𝓻𝓪-𝓬𝓸𝓶𝓹𝓵𝓮𝓽𝓮𝓵𝔂 𝓭𝓲𝓯𝓯𝓮𝓻𝓮𝓷𝓽 𝓢𝓪𝓰𝓪𝓷,𝓯𝓪𝓷𝓽𝓪𝓼𝓽𝓲𝓬 𝓹𝓵𝓸𝓽 𝓽𝔀𝓲𝓼𝓽 𝓪𝓽 𝓽𝓱𝓮 𝓮𝓷𝓭,𝓪 𝓵𝓸𝓽 𝓸𝓯 𝓱𝓾𝓶𝓸𝓻 𝓪𝓷𝓭 𝓲𝓻𝓸𝓷𝔂
🎭𝓘𝓭𝓮𝓷𝓽𝓲𝓯𝓲𝓬𝓪𝓽𝓲𝓸𝓷(𝓬𝓱𝓪𝓻𝓪𝓬𝓽𝓮𝓻𝓼)-𝓜𝓮𝓷𝓪𝓰𝓮 𝓪 𝓽𝓻𝓸𝓲𝓼-𝓽𝓱𝓻𝓮𝓮 𝓸𝓯 𝓽𝓱𝓮𝓶 𝓲𝓷 𝓽𝓱𝓻𝓲𝓵𝓵𝓮𝓻
🧙🏼♀️👻🤓𝓥𝓲𝓼𝓲𝓸𝓷(𝓭𝓻𝓮𝓪𝓶)-𝓘𝓯 𝓱𝓮 𝓲𝓼 𝓬𝓪𝓹𝓪𝓫𝓵𝓮 𝓸𝓯 𝓴𝓲𝓵𝓵𝓲𝓷𝓰 𝓯𝓸𝓻 𝔂𝓸𝓾 𝓲𝓼 𝓱𝓮 𝓬𝓪𝓹𝓪𝓫𝓵𝓮 𝓸𝓯 𝓴𝓲𝓵𝓵𝓲𝓷𝓰 𝔂𝓸𝓾
🥣𝓣𝓪𝓼𝓽𝓮-𝔀𝓱𝓲𝓼𝓴𝓮𝔂
🎧𝓢𝓸𝓾𝓷𝓭-𝓬𝓻𝓪𝓼𝓱
💐𝓢𝓶𝓮𝓵𝓵-𝓪𝓲𝓻 𝓪𝓯𝓻𝓱𝓮𝓻 𝓽𝓱𝓮 𝓼𝓽𝓸𝓻𝓶
🎨𝓒𝓸𝓵𝓸𝓻-𝓰𝓻𝓮𝓮𝓷
🐙𝓣𝓸𝓾𝓬𝓱-𝓬𝓸𝓷𝓼𝓾𝓶𝓮𝓭 𝓲𝓷 𝓶𝓲𝓼𝓽𝓮𝓻𝔂
✒𝓰𝓻𝓪𝓭𝓮🔟
#7sensesofabook #knjige #bookstagram #classicliterature #literature #readingaddict
November 8, 2019
I am not really sure what to make of this book. In some ways it was beautifully written and captivating, in other ways it left me unfulfilled. I wish it gave me more, it was too vague and posed moral quandaries without really pushing me too think. Great promise, but as much as I couldn't put it down, it left me disappointed.
July 3, 2009
Fluent and aborbing, but definitely not a profound read.
April 28, 2014
Superb. The end.
May 28, 2016
Solid Sagan - me likey.
August 2, 2025
Reread August 2025. I forgot how much I love this.
September 17, 2021
A dark and horny Hollywood story
September 11, 2023
This is another case of a book finding me. Recently I was reading the fascinating Sagan, Paris 1954 and the author quoted the first paragraph of one of Sagan’s later books. But the year the book was set wasn’t mentioned. The book was De guerre lasse. Engagements of the Heart, 1986.
“From the month of May, the meadows were already bowing under the weight of summer. The tall grass, limp from the heat, was leaning over, drying out and splitting right down to the earth. Further on, above the pond, hazy wisps of vapour trailed in the evening air. And the house itself, with its wrinkled pink façade - the house with its upstairs shutters closed on some secret and its downstairs French windows staring wide-eyed at some surprise - seemed like an old lady who had nodded off on the brink of succumbing to the pressures of uncertainties.”
Immediately I was taken with this entrancing description and managed to buy the book cheaply. I opened it to find that the first sentence seemed to be an add-on. “The seasons, too, were harsh in the year 1942.” 1942? So, unlike most of Sagan’s novels not a contemporary setting and the second world war. A time I find particularly interesting.
The novel is really a menage a trois. Charles Sambrat is a wealthy businessman who has a factory, house and land somewhere in southern France away from the Germans. His childhood friend Jerome comes to visit, in actuality to hide out. Jerome brings Alice Fayatt, a woman he is obviously in love with but they appear to have a troubled relationship. He is part of the resistance and she an unwilling accomplice.
“He was already starting his investigation, thought Alice wearily. He was already beginning; could he not have waited for one more evening, just one evening away from all that? And a hundred jumpy, badly lit images passed in procession beneath her eyelids: doorways of seedy-looking hotels, dark streets, railway stations, short-stay rooms, scarcely unpacked suitcases - sad, dirty, anonymous images, sordid images, always with sharp angles, the images of the Resistance, in a word; and in this rounded meadow, beneath this vaulted sky, with the curve of the poplars over there, these images were all the more terrifying.”
Because of the threat of the Germans and Sagan’s skill as a writer this is a tense read. When finally Alice has her own mission, the result is strange but probably more like such a mission was in real life. Who will Alice decide to stay with? Engagements of the Heart has an unexpected but satisfying ending. My only criticism is that the novel was a little ponderous at times, but that is just this reader’s experience.
“From the month of May, the meadows were already bowing under the weight of summer. The tall grass, limp from the heat, was leaning over, drying out and splitting right down to the earth. Further on, above the pond, hazy wisps of vapour trailed in the evening air. And the house itself, with its wrinkled pink façade - the house with its upstairs shutters closed on some secret and its downstairs French windows staring wide-eyed at some surprise - seemed like an old lady who had nodded off on the brink of succumbing to the pressures of uncertainties.”
Immediately I was taken with this entrancing description and managed to buy the book cheaply. I opened it to find that the first sentence seemed to be an add-on. “The seasons, too, were harsh in the year 1942.” 1942? So, unlike most of Sagan’s novels not a contemporary setting and the second world war. A time I find particularly interesting.
The novel is really a menage a trois. Charles Sambrat is a wealthy businessman who has a factory, house and land somewhere in southern France away from the Germans. His childhood friend Jerome comes to visit, in actuality to hide out. Jerome brings Alice Fayatt, a woman he is obviously in love with but they appear to have a troubled relationship. He is part of the resistance and she an unwilling accomplice.
“He was already starting his investigation, thought Alice wearily. He was already beginning; could he not have waited for one more evening, just one evening away from all that? And a hundred jumpy, badly lit images passed in procession beneath her eyelids: doorways of seedy-looking hotels, dark streets, railway stations, short-stay rooms, scarcely unpacked suitcases - sad, dirty, anonymous images, sordid images, always with sharp angles, the images of the Resistance, in a word; and in this rounded meadow, beneath this vaulted sky, with the curve of the poplars over there, these images were all the more terrifying.”
Because of the threat of the Germans and Sagan’s skill as a writer this is a tense read. When finally Alice has her own mission, the result is strange but probably more like such a mission was in real life. Who will Alice decide to stay with? Engagements of the Heart has an unexpected but satisfying ending. My only criticism is that the novel was a little ponderous at times, but that is just this reader’s experience.
January 28, 2025
was actually surprisingly nice to read. Easygoing & perfect for a holiday reading bc it has short chapters and is just thrilling enough to be excited for the next one.
One thing: WHY does Francoise uses the word ‘gaily’ in almost every dialog and like 2 times every page lol
One thing: WHY does Francoise uses the word ‘gaily’ in almost every dialog and like 2 times every page lol
August 10, 2025
perso je garderai pas un tueur en série chez moi
March 19, 2018
Для мене це була дуже настроєва книжка. Власне за маленькі деталі, якісь мимолітні думки головної героїні і ту атмосферу, яку створила авторка, я у захваті від цієї історії. Дуже гарний компаньйон недільного полудня з тістечком і горням чаю!
April 10, 2025
Hollywood horror
October 1, 2020
Солнце в холодной воде.
Наверно, это ужасно, когда для счастья нужно столь мало. Счастье начинает засасывать, и единственный способ от него избавиться – погрузиться в неврастению. Нас преследуют неприятности, гнетут проблемы, но вдруг, точно камень, брошенный из-за угла, или как солнечный луч, настигает счастье, и мы отступаем перед радостью бытия.
Саган всегда немного "здравствуй, грусти" и "смутной улыбки", но большей частью солнце в холодной воде. За то и любим. Феномен девицы из буржуазной, ничем не примечательной семьи, которая, провалив вступительные экзамены, потому что предпочитала пинать вола, вместо того, чтобы готовиться в ВУЗ, написала между делом книгу, и мгновенно прославилась-разбогатела-взлетела на социальном лифте к высотам, о каких никакая Сорбонна и мечтать не позволила бы.
Новая жизнь, веселая и интересная, где она была кумиром поколения, богемной штучкой, ниспровергала условности, то и дело становилась героиней алко- и наркоскандалов, попадала в аварии, оставаясь невредимой, была отчаянно азартной и немыслимо везучей (знаете, как стала владелицей замка? Поставила последние восемь франков восьмого августа в восемь утра на восьмерку в казино и сорвала банк, а через час подписывала купчую на замок за восемь миллионов). И умерла всеми оставленной в нищете. Ну так что ж, она пожила, по крайней мере.
Вот такая она, Франсуаза Саган и такая эта маленькая повесть о нежном убийце. Нет, в нормальной жизни нормальных людей ничего подобного не может быть, потому что не может быть никогда. Сорокапятилетние тетки, пережив кратковременный успех в качестве старлетки и потерпев фиаско, не возвращаются в Голливуд успешными сценаристками. И сорокалетние красавцы на "Ягуарах" последней модели за ними не ухаживают. И дивной красоты двадцатилетние мальчики не влюбляются в них с тем уровнем неотвратимой смертельности, какой делает чувство роковым.
Но это в нашей с вами жизни, у нее вполне могло быть и так. Хотя на самом деле "Ангел-хранитель" представляется мне таким травестированным, водевильным вариантом ее "Любите ли вы Брамса". Там тоже красивый юноша влюблялся в женщину много старше себя, да к тому же увязшую в токсичных отношениях с любовником, почти мужем. И так все непросто: ему нужна только она, а она думает об одиночестве, брошенности, оставленности, когда он начнет ею тяготиться; возвращается к своему прежнему хамоватому дружку, разбивает влюбленному мальчику сердце. Вот так бывает.
Но здесь и сейчас у нас возможность насладиться чистым беспримесным счастьем, когда в твою жизнь входит словно бы не человек даже, а явление. Оберегающее, опекающее, не позволяющее никому не только слова дурного о тебе сказать, даже взгляда неправильного бросить. Квинтэссенция идеи идеального сына, тем более привлекательная, что с пеленками, детскими болезнями и подростковыми психотравмами возиться не приходится - получаешь готового рыцаря без страха и упрека. Нежного, ласкового, любящего, заботливого, внимательного, понимающего, уютного как кот, да к тому же еще неплохо зарабатывающего.
А что убийца. Ну как-то так вышло, чего уж теперь. Парень-то он все равно хороший.
Наверно, это ужасно, когда для счастья нужно столь мало. Счастье начинает засасывать, и единственный способ от него избавиться – погрузиться в неврастению. Нас преследуют неприятности, гнетут проблемы, но вдруг, точно камень, брошенный из-за угла, или как солнечный луч, настигает счастье, и мы отступаем перед радостью бытия.
Саган всегда немного "здравствуй, грусти" и "смутной улыбки", но большей частью солнце в холодной воде. За то и любим. Феномен девицы из буржуазной, ничем не примечательной семьи, которая, провалив вступительные экзамены, потому что предпочитала пинать вола, вместо того, чтобы готовиться в ВУЗ, написала между делом книгу, и мгновенно прославилась-разбогатела-взлетела на социальном лифте к высотам, о каких никакая Сорбонна и мечтать не позволила бы.
Новая жизнь, веселая и интересная, где она была кумиром поколения, богемной штучкой, ниспровергала условности, то и дело становилась героиней алко- и наркоскандалов, попадала в аварии, оставаясь невредимой, была отчаянно азартной и немыслимо везучей (знаете, как стала владелицей замка? Поставила последние восемь франков восьмого августа в восемь утра на восьмерку в казино и сорвала банк, а через час подписывала купчую на замок за восемь миллионов). И умерла всеми оставленной в нищете. Ну так что ж, она пожила, по крайней мере.
Вот такая она, Франсуаза Саган и такая эта маленькая повесть о нежном убийце. Нет, в нормальной жизни нормальных людей ничего подобного не может быть, потому что не может быть никогда. Сорокапятилетние тетки, пережив кратковременный успех в качестве старлетки и потерпев фиаско, не возвращаются в Голливуд успешными сценаристками. И сорокалетние красавцы на "Ягуарах" последней модели за ними не ухаживают. И дивной красоты двадцатилетние мальчики не влюбляются в них с тем уровнем неотвратимой смертельности, какой делает чувство роковым.
Но это в нашей с вами жизни, у нее вполне могло быть и так. Хотя на самом деле "Ангел-хранитель" представляется мне таким травестированным, водевильным вариантом ее "Любите ли вы Брамса". Там тоже красивый юноша влюблялся в женщину много старше себя, да к тому же увязшую в токсичных отношениях с любовником, почти мужем. И так все непросто: ему нужна только она, а она думает об одиночестве, брошенности, оставленности, когда он начнет ею тяготиться; возвращается к своему прежнему хамоватому дружку, разбивает влюбленному мальчику сердце. Вот так бывает.
Но здесь и сейчас у нас возможность насладиться чистым беспримесным счастьем, когда в твою жизнь входит словно бы не человек даже, а явление. Оберегающее, опекающее, не позволяющее никому не только слова дурного о тебе сказать, даже взгляда неправильного бросить. Квинтэссенция идеи идеального сына, тем более привлекательная, что с пеленками, детскими болезнями и подростковыми психотравмами возиться не приходится - получаешь готового рыцаря без страха и упрека. Нежного, ласкового, любящего, заботливого, внимательного, понимающего, уютного как кот, да к тому же еще неплохо зарабатывающего.
А что убийца. Ну как-то так вышло, чего уж теперь. Парень-то он все равно хороший.
September 8, 2019
Since I've lost the track of the plot, regarding Wonderful Clouds, I'm going to reread the book during the week, before reviewing it. Instead, I'll give my opinion for this title and, I must say, it's a great deviation from her previous works. While her books showed us a way of loving someone through attraction, passion or care, this one is a great presentation of devotion and comfort around other person. It's a symbiotic relationship, where one can't live or function without the other, although it's necessary to be put under control. One may find security and care, while the other feels appreciated and protected from insults and rudely behavior. You may say it's a pact made of compromises, but successful ones (although not without a grain of a doubt). I appreciate such innovations and it shows the author's capabilities for other genres (during her long carer through decades), as this is a hybrid between romance and thriller. Can't wait to see what her later years will bring, since there are four more works to cover.
October 1, 2023
Another book from the 'free books' pile at my local library. One of those books where the story gets heated very quickly and u cant put it down, but it seems like another 'just a good story' type book. Interesting, short, sweet and written in a way my slow brain can comprehend. Definitely worth the time, almost unexpected ending but yea. A cool way to spend ur afternoon when the power is out or sth.
August 2, 2013
My favorite book of all my favorite books. This is the book I read the most times. I enjoy it every time I read it again.
December 25, 2017
კაი, რა!
October 21, 2018
Не прочитати до 27 років жодного твору Франсуази Саган, і раптом «проковтнути» одразу три? З легкої руки @stary_lev, що зібрав під обкладинкою однієї книги одразу три романи письменниці, це стало можливим.
Зізнаюсь, до цього дня при згадуванні Саган я подумки проводила паралель із літературою типу бульварних романів. І хоча тематика в них схожа, бо все обертається навколо кохання, стосунків чоловіків із жінками (і жінок із жінками та чоловіків із чоловіками), проза Саган має шарм та певну інтелектуальну наповненість, яких годі й шукати в більшості жіночих романів.
Отже, три романи, три історії кохання. Відкриває книгу «Охоронець серця» і це, скажу я вам, дивна історія з такою інтригою, якої я давно не зустрічала. Сценаристка Дороті Сеймур вже немолода жінка, двічі розлучена, має надійного коханця Пола. І так би собі жила вона далі, якби не нещасний випадок, що знайомить її із загадковим молодиком Льюїсом. Охоплена ледь не материнським інстинктом, вона з подивом дізнається, що стала єдиним і найбільшим коханням хлопця. Все, більше про сюжет ні слова, але зауважу: після прочитання в мене на обличчі довго лишався вираз «що це було?», і довелось лізти в пошуковик із питанням «Що не так із Льюїсом?». І, знаєте, таких людей назбиралось багато, бо це один із найперших ключових запитів на «Охоронця серця». Зберігаю інтригу і переходжу до наступних історій.
У «Сигналі до капітуляції» та «Невиразній усмішці» йдеться про любовні квартети, що поєднали різних за віком і статусом коханців, і, як це буває у Саган, щастя у фіналі не бачити нікому із них. Тут і про утриманців (як жінку, так і чоловіка), і про світські інтриги, і про складні стосунки із родичами (а як інакше, коли дядько і племінник борються за увагу однієї двадцятирічної дівчини?). Скажу відверто, читати такі романи складно, коли ти сам не поділяєш позиції головних героїв, а надто - жінок, що дозволяють собі бути на утриманні, розмірковують лише про стосунки і дозволяють «захищати» себе чоловікам, бо жінка - істота слабка й потребує захисту.
Зізнаюсь, до цього дня при згадуванні Саган я подумки проводила паралель із літературою типу бульварних романів. І хоча тематика в них схожа, бо все обертається навколо кохання, стосунків чоловіків із жінками (і жінок із жінками та чоловіків із чоловіками), проза Саган має шарм та певну інтелектуальну наповненість, яких годі й шукати в більшості жіночих романів.
Отже, три романи, три історії кохання. Відкриває книгу «Охоронець серця» і це, скажу я вам, дивна історія з такою інтригою, якої я давно не зустрічала. Сценаристка Дороті Сеймур вже немолода жінка, двічі розлучена, має надійного коханця Пола. І так би собі жила вона далі, якби не нещасний випадок, що знайомить її із загадковим молодиком Льюїсом. Охоплена ледь не материнським інстинктом, вона з подивом дізнається, що стала єдиним і найбільшим коханням хлопця. Все, більше про сюжет ні слова, але зауважу: після прочитання в мене на обличчі довго лишався вираз «що це було?», і довелось лізти в пошуковик із питанням «Що не так із Льюїсом?». І, знаєте, таких людей назбиралось багато, бо це один із найперших ключових запитів на «Охоронця серця». Зберігаю інтригу і переходжу до наступних історій.
У «Сигналі до капітуляції» та «Невиразній усмішці» йдеться про любовні квартети, що поєднали різних за віком і статусом коханців, і, як це буває у Саган, щастя у фіналі не бачити нікому із них. Тут і про утриманців (як жінку, так і чоловіка), і про світські інтриги, і про складні стосунки із родичами (а як інакше, коли дядько і племінник борються за увагу однієї двадцятирічної дівчини?). Скажу відверто, читати такі романи складно, коли ти сам не поділяєш позиції головних героїв, а надто - жінок, що дозволяють собі бути на утриманні, розмірковують лише про стосунки і дозволяють «захищати» себе чоловікам, бо жінка - істота слабка й потребує захисту.
May 6, 2019
La Sagan scrive benissimo e gli eventi narrati in questo romanzo sono curiosi e divertenti. Si tratta di un romanzo estremamente intrattenitivo e, grazie anche alla sua brevità, mi è veramente scivolato sotto gli occhi, non ho fatto nessuna fatica nella lettura.
Ciononostante, forse proprio la sua brevità mi ha impedito di addentrarmi davvero nella storia, di lasciarmi assorbire, di "sentirla". Anche la voce narrante, così distaccata nonostante la partecipazione in prima persona agli eventi, pur dando alla storia un dinamismo piacevole ed un'impronta originale, mi ha impedito di empatizzare profondamente con i personaggi e col loro vissuto.
Oltretutto, la parte finale è estremamente confusa: non si capisce quale sia la realizzazione che, a un certo punto, la protagonista raggiunge, e pertanto l'impatto che ha sugli eventi risulta poco comprensibile.
Il finale è divertente e il fidanzato della protagonista, Paul, in particolare è un personaggio estremamente simpatico, ma contrariamente ad altri scritti della Sagan questo romanzo mi ha lasciato molto poco e temo che, sulla lunga distanza, il suo ricordo andrà sbiadendo fino a scomparire del tutto.
Ciononostante, forse proprio la sua brevità mi ha impedito di addentrarmi davvero nella storia, di lasciarmi assorbire, di "sentirla". Anche la voce narrante, così distaccata nonostante la partecipazione in prima persona agli eventi, pur dando alla storia un dinamismo piacevole ed un'impronta originale, mi ha impedito di empatizzare profondamente con i personaggi e col loro vissuto.
Oltretutto, la parte finale è estremamente confusa: non si capisce quale sia la realizzazione che, a un certo punto, la protagonista raggiunge, e pertanto l'impatto che ha sugli eventi risulta poco comprensibile.
Il finale è divertente e il fidanzato della protagonista, Paul, in particolare è un personaggio estremamente simpatico, ma contrariamente ad altri scritti della Sagan questo romanzo mi ha lasciato molto poco e temo che, sulla lunga distanza, il suo ricordo andrà sbiadendo fino a scomparire del tutto.
March 3, 2018
萨冈《心灵的守护者》感谢！这是一个好结局，我松了一口气。正如萨冈里面有句话是我拒绝逻辑已经很久了。
里面最经典的话是“他固执地看向天空的目光是否能勾勒出一张面孔？”“他已经开始流露出那种盲人的眼神，他不再看我。”
小说主角刘易斯是那种对女主柏拉图纯粹的爱那种，近乎病态，女主对他就像如自己孩子一样，他说遇见你之前我一无所有，我愿意为你一切事，救人杀人也好我都是为了让你开心，[摊手]杀几个人毫无愧疚惶恐，只想呆在女主旁边……有没有像某些狗血爱的死去活来的那种网文[允悲]是，这本小说以及人物来说确实逻辑，我都可以想到有人怎么吐槽，你个老女人还幻想有个年轻又帅气的男人眼里整天只有你balabala
剧透，倒数第二章，当男女主因为洪水暴风冲击他们房子的时候，害怕的女主的偎依在男主怀里，顺势男主也试图发生什么的时候，女主突然头脑清晰做起来，两个人楞了一下，然后男主掐女主的脖子，没错，杀死她的那种，女主求生的说你杀我怎么办之类，后来就没发生什么，女主也没有多大心理阴影，两个人后面又开开心心恢复平常，我在想描写这段内容想表达的？男主能够独享赋予女主安全感而充分满足，不想她离开，这幸福的时刻如此的珍贵想永远停留在一瞬间吗？
萨冈的文字的真的非常的小资，例如这本里面的劳斯莱斯，院子里的杂草就是不想修剪，你想说女的喜欢上层社会纸醉金迷的虚荣，男人的吹捧也好，我就是每天发发呆坐在院子，没啥事，做自己事喝喝酒，去哪场聚会，然后偶尔抱怨下某某虚伪发下牢骚，从来没有那种为金钱物质缺乏所引起的窘迫。
看过好几本她的书了，这本最大的亮点就是，特别男主的感情都是从侧面肢体语言表达出来，就算没有说多少话，都是如此情感汹涌澎湃，所以写的真的很好可以让人慢慢体味，就像某种慢镜头一样。最后不得不说真的很幸运！这本书已经绝版，还买的低价。
里面最经典的话是“他固执地看向天空的目光是否能勾勒出一张面孔？”“他已经开始流露出那种盲人的眼神，他不再看我。”
小说主角刘易斯是那种对女主柏拉图纯粹的爱那种，近乎病态，女主对他就像如自己孩子一样，他说遇见你之前我一无所有，我愿意为你一切事，救人杀人也好我都是为了让你开心，[摊手]杀几个人毫无愧疚惶恐，只想呆在女主旁边……有没有像某些狗血爱的死去活来的那种网文[允悲]是，这本小说以及人物来说确实逻辑，我都可以想到有人怎么吐槽，你个老女人还幻想有个年轻又帅气的男人眼里整天只有你balabala
剧透，倒数第二章，当男女主因为洪水暴风冲击他们房子的时候，害怕的女主的偎依在男主怀里，顺势男主也试图发生什么的时候，女主突然头脑清晰做起来，两个人楞了一下，然后男主掐女主的脖子，没错，杀死她的那种，女主求生的说你杀我怎么办之类，后来就没发生什么，女主也没有多大心理阴影，两个人后面又开开心心恢复平常，我在想描写这段内容想表达的？男主能够独享赋予女主安全感而充分满足，不想她离开，这幸福的时刻如此的珍贵想永远停留在一瞬间吗？
萨冈的文字的真的非常的小资，例如这本里面的劳斯莱斯，院子里的杂草就是不想修剪，你想说女的喜欢上层社会纸醉金迷的虚荣，男人的吹捧也好，我就是每天发发呆坐在院子，没啥事，做自己事喝喝酒，去哪场聚会，然后偶尔抱怨下某某虚伪发下牢骚，从来没有那种为金钱物质缺乏所引起的窘迫。
看过好几本她的书了，这本最大的亮点就是，特别男主的感情都是从侧面肢体语言表达出来，就算没有说多少话，都是如此情感汹涌澎湃，所以写的真的很好可以让人慢慢体味，就像某种慢镜头一样。最后不得不说真的很幸运！这本书已经绝版，还买的低价。
Displaying 1 - 30 of 79 reviews