Часом революції в видавництвах (незгоди з політикою керівництва чи ще щось) стають поштовхами до виникнення нових видавництв: свіжий подих, нові чудовЧасом революції в видавництвах (незгоди з політикою керівництва чи ще щось) стають поштовхами до виникнення нових видавництв: свіжий подих, нові чудові книжки.
Ольга Дубчак, головна редакторка нового видавництва "Віхола", в минулому головна редакторка Нашого формату написала дуже дотепну книжку про українську мову. Обіцяє, що це лише перша книжка із серії.
Ця книжка про фонетику. Про звуки, які є в українській мові і як вони передаються на письмі. Про все те різноманіття, яким багата наша мова. Тут нарешті розкрито таємницю того самого конкурсу милозвучності мов, на якому наша мова посіла друге місце (так, я завжди знала, що його не було!). Книжка дуже весела і дуже цікаво написана. Буде корисна не тільки школярам, дикторам і акторам, а й широкому колу читачів.
Після прочитання мала два почуття. Перше - це захоплення, що наша мова така багатогранна. А друге - роздуми про те, чи треба це все знати пересічній людині. Що ці всі тонкощі входили в шкільну програму, і що в дорослому житті вони мені ніяк не пригодилися, окрім того, що я часом займаюся з кимось як репетитор з укр. мови. Що наша шкільна програма перевантажена цими правилами і діти в школі вивчають мову як мовознавці в університеті, і їх так довбуть цими правилами, що вони воліють все забути після того, як здали ЗНО. Що вони знають (ну принаймні чули), що таке сонорні, правило дев'ятки і чи треба ставити тире в середині речення, але не можуть сформулювати думку, зв'язно сказати речення без "типу" і "еее". Навчання мого сина в школі ще попереду, тож я вже подумки налаштовуюся на те, як буду розповідати йому про всі ці безкінечні правила і ще більш безкінечні винятки.
Але книжку раджу. І наступні теж куплю і з інтересом прочитаю....more
Цю книжку я купила чоловіку, щоб йому було легше справлятися зі своїми емоціями з приводу емоцій Тараса. Що він плаче, коли треба зробити щось важливеЦю книжку я купила чоловіку, щоб йому було легше справлятися зі своїми емоціями з приводу емоцій Тараса. Що він плаче, коли треба зробити щось важливе і швидко, або упирається рогом, або робить зовсім не те, чого від нього чекаєш. Але виявилося, що книжка корисна для всіх батьків дітей такого віку.
В простій доступній формі пояснюється, що робити з дитиною в істериці, щоб у виграші були всі - і батьки, в яких від дитячих істерик сіпається око, і дитина, яка не знає, як справитися з емоціями, які на неї навалюються. Пояснюється, чому ми гніваємося, як працює гнів. Як відрізняється гнів 2-річки, в 3, 5, 7, 10 років. Що дитина має право гніватися і прожити цю емоцію. Як допомогти дитині вгамувати гнів. Як допомогти вгамуватися і перенаправити гнів у інше русло. Як справитися з маленьким тираном і істериками в громадських місцях. Як допомогти дитині, коли вона плаче від утоми. Як помирити братів і сестер.
Звісно, всі ситуації в цю маленьку книжечку вмістити неможливо, але те, що батьки винесуть звідси - це те, що дитячі істерики - це неминучий етап дорослішання і їх треба пережити, а не боротися з ними. І тоді дитинство і батьківство будуть щасливішими....more
Найгірша книжка 2020-го року. Дивовижний вінегрет з екологічної свідомості і антинаукових поглядів. Я не раджу її читати і здивована, що НФ взагалі виНайгірша книжка 2020-го року. Дивовижний вінегрет з екологічної свідомості і антинаукових поглядів. Я не раджу її читати і здивована, що НФ взагалі вирішив видати таку маячню. Ось деякі цінні думки, які авторка вживляє в голови читачів. Впору вдягати шапочку з фольги, щоб захиститися.
Насторожитись варто було, коли на самому початку авторка почала топити за антивакцинаторство і гомеопатію. Щоправда, вона часом плутає гомеопатію в чистому вигляді (цукор) і лікування рослинними препаратами, але це все одно її не виправдовує. Розповідає поширену маячню про те, що у вакцинах є ртуть і це спричиняє аутизм, як це трапилося з її сином. Також у цій книжці ви зустрінете поради щодо застосування акупунктури, феншую, розповіді про те, що слід їсти лише органічне. А бджоли знаходяться під загрозою вимирання (міф, який ходить світом уже років 15, а ті бджоли все ніяк не вимруть).
Наявність електричних приладів у вас вдома викликає зростання електромагнітного забруднення, а отже, все треба повимикати і по можливості ним не користуватися. Шкодять не тільки електропристрої, а також вайфай, блютуз, радіо, і мобільні телефони. Використання всього вищепереліченого викликає не більше і не менше, а цілий рак. Якщо телефон під подушкою, то рак мозку. Якщо в кишені - то рак статевих органів і безпліддя. А щоб знизити рівень електромагнітного забруднення, треба ходити босоніж по траві.
Зубні пасти можна лише органічні, а щоб "витягнути з ясен все погане, треба полоскати їх кокосовою олією".
Велика увага приділена ГМО, яке воно страшне і небезпечне, що воно міняє нашу ДНК і органічні продукти - це правильна альтернатива ГМО. Глютен викликає аутизм, тож щоб не стати аутистом, про всяк випадок обирайте безглютенові продукти. Вона транслює поширений міф про те, що горіхи треба замочувати, бо вони мають якісь отруйні речовини (насправді ні). Звісно, горіхи треба обирати без ГМО і органічні.
Імбир посилює імунітет (нехай тоді посилить мій імунітет проти ВПЛ і ковіду). Кмин допомагає боротися з інфекцією (щоправда, не вказано, якою). Часник допомагає профілактувати рак, серцево-судинні захворювання. Кориця знижує рівень цукру в крові. Значить, діабетикам можна їсти булочки з корицею? Кетчуп виробляють з соєвої олії. Під "натуральним ароматизатором" виробники маскують жахливий глутамат натрію, а він, як відомо, "збуджує клітини і спричиняє різні проблеми - від головного болю до ушкодження мозку й порушення здатності до навчання". Як страшно жити.
Пити можна тільки органічний чай і каву, а ви як думали? Тефлонова сковорідка смертельно небезпечна для життя. Мікрохвильовки треба позбутися назавжди, бо від їжі, розігрітої в ній, змінюється кров, це встановили швейцарські вчені. Еритроцити знизилися, лейкоцити підвищилися, не переплутайте. А ще там є радіоактивне випромінювання, яке впливає на серцевий ритм. А якщо ви весь час грієте їжу в мікрохвильовці, то починається біоакумулювання, що б це не означало. Індукційна плита має дуже високий рівень електромагнітного випромінювання, її теж не можна. І обов'язково витяжку, бо всі плити виробляють забруднювачі. Напевно, найкраще варити в казані на вулиці, принаймні, про це не було сказано жодного слова.
Може, якщо і є слушні поради, як-от їсти менше м'яса або ж і взагалі від нього відмовитися, використовувати менше пластику, вимикати воду, коли чистиш зуби, приймати душ, а не ванну, сортувати сміття, купувати стільки продуктів, скільки плануєш з'їсти, і взагалі контролювати покупки і споживання. Але це все губиться в морі тої маячні, якою просто насичена ця книжка. Ці всі антинаукові міфи давно спростовані. Є докладні пояснення, що насправді впливає на імунітет і чи треба замочувати горіхи, про органічні продукти і ГМО, про тефлон і шкоду телефону під подушкою. Деякі і пояснювати не треба, як наприклад шкоду індукційної плити, і так зрозуміло, що це вигадки хворої уяви.
Це та книжка, яку я категорично не раджу, це згаяний час і просування антинаукового погляду....more
Книжка, виходу якої я довго чекала, і ще довше чекала, поки з'явиться її електронна версія. НФ чомусь завжди з тривалою затримкою викладає електронні Книжка, виходу якої я довго чекала, і ще довше чекала, поки з'явиться її електронна версія. НФ чомусь завжди з тривалою затримкою викладає електронні книжки, тож я разів з 5 заходила на сайт, поки вона з'явилася. Нарешті є, я купила і читаю.
Колись першу частину ми читали в КК і багато хто був розчарований, бо чекав екшену, сюжету. А мені сподобалася як перша частина, так і друга. Автор книжки, Шон Байтелл, купив стару книгарню в шотландському містечку Віґтаун, і тепер це його життя. І його книжки - це щоденники, в яких він описує своє щоденне життя. Які клієнти до нього приходили, що цікавого або нецікавого відбулося, які проходять фестивалі і як вони до них готуються, а потім усе прибирають, скільки сьогодні було покупців на касі і на скільки вони купили книжок (це чи не найцікавіша частина - дивитися, як міняється виручка залежно від сезону і наявності фестивалів), які книжки замовляли онлайн і чи вдалося їх знайти, як його весь час запрошують оцінити і купити книгозбірні в людей, які переїжджають чи чиї родичі померли і їм треба звільнити від речей дім. Які дивовижні в людей смаки: наприклад, треба розклад автобусів у Глазго в 1969 році або довідник залізничних ліній за 1950й рік, різноманітні книжки про рибальство і залізницю. Це все не рахуючи інших книжок - класики, бестселерів, книжок дитячих, з відділу фантастики, еротики і їм подібних. Розповідає про своїх працівниць. Він не має можливості тримати постійних працівників, бо продажі невеликі, тож має Нікі, яка приходить двічі на тиждень. Вона екцентрична, єговістка і на п'ятничні бенкети привозить смаколики, які викопала в смітнику супермаркету. Їх уже утилізували за датою придатності, але Нікі це не зупиняє. Часом приходять стажери. Фло, дочка якоїсь знайомої - похмура студентка, яка постійно хамить, але добре робить свою роботу. Приїздить Емануела - італійка, яка мріє постажуватися в книгарні і лишається на кілька місяців, вони стають добрими приятелями.
І так день за днем, день за днем, і тобі вже цікаво, скільки книжок за сьогодні продали, хто приходив, що відбулося, що привезла Нікі, і які друзі завітали в гості. Мені було дуже цікаво це читати. Я буду дуже рада, якщо Шон вирішить видати ще і третю книжку в серії і залюбки її прочитаю. ...more
Колись давно, в юності, читала цю книжку. Разом з мамою, обговорювали її. Ходила двічі в театр Франка на виставу з Богданом Ступкою, але вже нічого неКолись давно, в юності, читала цю книжку. Разом з мамою, обговорювали її. Ходила двічі в театр Франка на виставу з Богданом Ступкою, але вже нічого не пам'ятаю. От би зараз піти. Але знайшла запис вистави, буду дивитися і згадувати.
Ця книжка - збірка оповідок, що їх старий Тев'є-молочник розповів Шолом-Алейхему, а той їх ретельно записав. Вони про життя на хуторі, де Тев'є разом з дружиною Голдою виховують чотирьох доньок-красунь. Про те, як склалася доля його дочок, як по-різному вони влаштували свої життя. Про еміграцію в Ізраїль, про те, як їх виганяли з насидженого місця. Вони і мудрі, і веселі, і сумні. Тев'є ніколи не втрачає оптимізму, хоч які б сумні історії з ним не траплялися.
Читала в ел. вигляді, дякую книголаву за те, що видають світову класику українською, і за те, що викладають в ел. вигляді - не треба сушити голову, де взяти, зайшов на сторінку і купив. ...more
Купила сину, але поки він доросте, вирішила прочитати сама. Не відмовляюся читати дитячі книжки, вони ніколи мені не набридають.
За сюжетом злий чаклуКупила сину, але поки він доросте, вирішила прочитати сама. Не відмовляюся читати дитячі книжки, вони ніколи мені не набридають.
За сюжетом злий чаклун, який має на меті отруїти річки, знищити ліси і тварин, погано впорався зі своєю роботою і йому погрожує карами вище керівництво. Його тітонька прибуває до нього і разом вони вирішують зварити диявольскигеніальноалкогольний пунш бажань, бо людина, що його вип'є, може панувати над світом і втілити в життя все, що їй заманеться. Вони його варять і вірять, що зможуть всіх понищити, але у справу втручаються їхні тварини - кіт і крук, які роблять усе можливе, щоб їм завадити. Не знаю, чи читатиме це колись мій син, книга піде десь на 8-10 років, а до того часу ще огого скільки років, але поки що залишу на поличці на виріст.
В міру чарівна новорічна книжка про чаклунів і розумних тварин....more
Покладала на цю книжку такі надії, щоб у передноворічний час прочитати її біля ялинки, а поряд пахне мандаринами. Купила її в листопаді ще і притримувПокладала на цю книжку такі надії, щоб у передноворічний час прочитати її біля ялинки, а поряд пахне мандаринами. Купила її в листопаді ще і притримувала на кінець грудня, чекала, щоб усе зійшлося - ялинка, атмосфера, час підбиття підсумків і очікування свята. А виявилося, що там вартих уваги два-три оповідання, а решта або ніякі, або дуже релігійні, наприклад, оповідання Дзвінки Матіяш про жінку, яка через різдво впадає в релігійний екстаз. І друге її ж, наприкінці книжки, про те, як брати помирилися, але завдячуючи лише богородиці, інакше ніяк люди контакти не встановлюють. Або оповідання Людмили Таран про жінку, яка дитиною в Вільнюсі на різдво помолилася і одужала від застуди і згадує це як найнеймовірніше диво в своєму житті.
А в оповіданні Коломійчука, якого я вже встигла полюбити за авантюри комісара Вістовича, цікавий детективний сюжет, а фінал якийсь здутий - головний герой нічого не пам'ятав, доклав купу зусиль щоб згадати, а коли згадав, то цей страшний секрет виявився геть дрібним пшиком.
Сподобалися оповідання Костя Москальця - продовження пісні Вона, як вона пила-пила червоне вино і що з цього вийшло :) І Дорж Бату - про іноземців, щедрика, зимовий Київ і щаслива історія з хепіендом. Катерина Міхаліцина, яка розповіла про літню жінку, що згадує своє попереднє життя, щасливі і сумні роки, сидячи на горищі, куди піднялася по іграшки і там підвернула ногу.
Неоднорідна вийшла збірка, хоч і з новорічно-різдвяним присмаком, але вона не дотягла до моїх очікувань. ...more
Почула десь на буктьюбі про цю книжку, і коли вона мені трапилася в магазині, я її швиденько купила. Авторка, літературна критикиня, читала всі ці книПочула десь на буктьюбі про цю книжку, і коли вона мені трапилася в магазині, я її швиденько купила. Авторка, літературна критикиня, читала всі ці книжки, вела блог в ЖЖ, і всі свої враження описувала там. А потім видала книжку з усіма своїми рецензіями.
Я хоч останнім часом і читаю більше української літератури, і сучасної, і класики, все ж переважає сучасна, а література 2000-х майже не потрапляє в поле мого зору. Щось я читала і раніше, як наприклад, Матіос і простигосподи Люко Дашвар, щось зараз, як Забуття Тані Малярчук. Але більшість того, що описане в книжці, я напевно і не захочу брати до рук. Дякую за це авторці - і це хороша подяка, без скепсису, за те, що тепер я маю краще уявлення щодо того, що це за книжки, і можу навіть не пробувати продиратися через перипетії героїв і подій.
Але я залишила її в колекції, щоб при нагоді ще її погортати. Люблю книжки про книжки. Було би дуже цікаво почитати нову книжку Тетяни Трофименко про книжки, що з'явилися за останні 3-5 років. Завжди цікаво дізнатися інший погляд на книжку, яку прочитав. Тож дякую авторці за книжку і чекаю нову....more
Коли я купувала цю книжку, то я думала, що це буде щось на зразок "Цілодобової книгарні містера Пенумбри", художня книжка про події, що відбулися в каКоли я купувала цю книжку, то я думала, що це буде щось на зразок "Цілодобової книгарні містера Пенумбри", художня книжка про події, що відбулися в кафе, і аж ніяк не чекала тонку брошурку, хоч і в твердій обкладинці, на тему мотивації і самозростання.
Слів і рекомендацій на книжці більше, ніж самої суті: купа написів, що це бестселер з бестселерів, що "я так змінився, коли це прочитав, що аж ніколи вже назад не повернувся", що це найкраща книжка життя і т.д.
А насправді звичайна мотивашка, та ще й дуже посередня. Головний герой потрапив у затор, з якого не вибратися, поїхав по бездоріжжю, заблукав, зголоднів, почав закінчуватися бензин (відчуваєте паралелі з життям, що зійшло на манівці?), і нарешті знайшов яскраво освітлене кафе і заправку. В кафе його нагодували, а також розказали як жити, і він окрилений, поїхав далі втілювати нові принципи в життя. Питання, які розглядаються, старі, як світ, і хто їх тільки не розтлумачував: навіщо і чому я тут? Чи задоволений я? Чи боюся я смерті? Усі ми рано чи пізно ставимо собі ці запитання і вчимося давати собі з цим раду. Але ця книжка навряд чи допоможе вам. Бо чи дійсно може двогодинна розмова з офіціанткою докорінно змінити людину? Щось мені не віриться.
Не раджу цю книжку, даремна витрата грошей і часу на пошуки прихованого сенсу. А найкраще, що я читала на цю тему - це Стівен Кові з його сімома навичками. ...more
Це чи не єдина книжка Карда, яку я ще не читала. Виявилося, що це "домашній" переклад, і ця книжка не була видана в перекладі у видавництві. При читанЦе чи не єдина книжка Карда, яку я ще не читала. Виявилося, що це "домашній" переклад, і ця книжка не була видана в перекладі у видавництві. При читанні помічаєш огріхи, тут явно бракує редактора, та і чи можна довіряти цьому перекладу? А ну перекладач спотворив сенси і дописав своїх вигадок?
На одній загубленій в космосі планеті є Пісенний дім. Його володіння дуже великі - моря і ліси, а ще великий похмурий замок, це і є те місце, де тренують співаків. Імератор всього космосу Майкел забажав мати собі Співочу пташку. Це не так просто, бо треба знайти підходящу дитину, а це має бути саме маленька дитина, десь до 3 років. Потім її тренують, на це йдуть довгі роки. Її вчать співати голосом, зі словами і без, вчать знаходити в душі людини нотки, посилювати і віддзеркалювати їх, а ще - дарувати власну любов і відданість тому, хто володіє Пташкою. Маленького Анссета викрали пірати і продали в Пісенний дім. Вчителі одразу побачили, що це не звичайна дитина, що він володіє неабияким талантом і що його чекає велике майбутнє. Він став співочою пташкою Майкела і почалася його кар'єра при імператорі. Багато чого він бачив, коли був найближчою людиною імператора, пережив викрадення, зраду. Ця книга про життя Співочої пташки Анссета.
Але при цьому вона досить затягнута, середина провисла, читалося нуднувато і з бажанням вже поскоріше завершити. Фанатам фантастики і Карда може бути цікаво, але конкретно цей переклад я не рекомендую. ...more
Моя найулюбленіша на зараз різдвяно-новорічна історія. Мені в ній подобається все: і похмура атмосфера Вікторіанської Англії, і метаморфоза, яка відбуМоя найулюбленіша на зараз різдвяно-новорічна історія. Мені в ній подобається все: і похмура атмосфера Вікторіанської Англії, і метаморфоза, яка відбулася зі Скруджем, і індичка, яку він купив для Боба Кретчита, і сам Боб і його сім'я, які хоч і бідні, але такі дружні і злагоджені, дружнє товариство у племінника Скруджа і ігри, які вони влаштовували за столом. Я дивилася різні екранізації: і мультик 2009 року, і фільм, а минулого тижня подивилася фільм про те, як Діккенс писав цей твір. І цього року купила електронну книжку ВСЛ, і тепер буду її перечитувати в передноворічні дні. ...more
Думаю, багатьом не дають спокою лаври сутінок або 50 відтінків сірого, тож строчать і строчать історії, де дівчина нещасна / чимось травмована / нічогДумаю, багатьом не дають спокою лаври сутінок або 50 відтінків сірого, тож строчать і строчать історії, де дівчина нещасна / чимось травмована / нічого цікавого собою не являє, але неодмінно має з'явитися рятувальник, який теж може бути не супермен, але разом вони все подолають.
І от у нас є Сага, яка втекла від вітчима, який її розбещував. Не дуже віриш їй, бо дуже багато описується, як вона тяжко це перенесла, але вона ж сама говорить, що її сестра і мати нічого не помічали, і вона не хотіла травмувати матір, щоб не засмучувати. Вона затюкана і несучасна. Вона живе в своєму мікроавтобусі, бо в неї немає грошей на житло. В неї немає ноутбука і грошей на університетські книжки. Вона знаходить подругу Квітень (навіщо перекладати імена???) і за якийсь час поселяється в неї на дивані. І западає на її брата Луку. Лука теж травмований - мати покинула сім'ю і він досі не оговтався від цієї зради. Сага і Лука починають зближуватися, лікуючи рани одне одного.
І всю книгу вони мусолять свої травми, намагаючись розширити свої кордони, і ти читаєш це як Люко Дашвар. З одного боку, тобі вже хочеться, щоб настав солоденький хепіенд, але розумієш, що до нього ще страждати і страждати. Причому ці всі метання і кидання зі сторони в сторону виглядають непереконливо і ти весь час відчуваєш іспанський сором - коли туплять вони, а соромно за це тобі. І, до речі, цією книжкою історія не завершується, так що страждати нам доведеться ще і всю наступну книжку.
Тема піднята серйозна - домагання вітчимом падчерки і її повне безсилля і заляканість з боку Саги, і покинута сім'я, недолюбленість і невпевненість у власній значущості зі сторони Луки. Але написане це так бездарно, що відчуваєш полегшення, що книжка нарешті закінчилася.
Радити не буду. Хто любить таку літературу, не пройде повз. А хто не любить, той і навіть до рук цю книжку не візьме. Дуже специфічне чтиво на любителя. ...more
Вирішила прочитати цю книжку сама, перш ніж читати чотирирічному сину. І вирішила, що поки що зарано буде йому ця історія, бо вона більше для дорослихВирішила прочитати цю книжку сама, перш ніж читати чотирирічному сину. І вирішила, що поки що зарано буде йому ця історія, бо вона більше для дорослих. Читаєш - і впізнаєш в Петсоні дорослого, а в Фіндусі - дитину, віком десь 4-5 років.
Фіндус попросив у дідуня, щоб до нього прийшов справжній різдвяний гном. Дідуньо живе на віддаленому хуторі, аніматори там не водяться. А крім того, гном - це вам не ряжений в червоний халат актор, він має бути маленьким, але разом з тим, виконати бажання Фіндуса. І от Петсон починає мудрувати і майструвати. Він має створити механічну ляльку, яка зможе зайти в двері, привітати Фіндуса і вручити йому омріяний подарунок. На це йде немало часу і всі думки дідуня, так що Фіндус аж починає капризувати і пустувати, щоб привернути увагу Петсона. Одна за одною стаються дивовижні пригоди, яким не можна знайти пояснення. То дивний листоноша потрапив у їхній ліс, то несподіваний продавець іграшок завітав до них у гості, то сама собою знайшлася борода для гнома. І коли надходить святвечір, Фіндус над усе чекає гнома, а Петсон навіть не знає, що думати: його гном говорив і ходив так, як він і не планував.
Думаю, прочитаю синові цю історію через кілька років, можливо, йому буде цікаво. Бо історія досить довга - 128 сторінок, а пригод не так вже і багато і вони не такі яскраві, як це зазвичай буває в дитячих книжках. Загалом я би більше сказала, що це дитяча казка для дорослих, які хочуть згадати як це - бути дитиною. ...more
Як ця книжка потрапила на мою читалку? Колись фільм дивилася про велику любов і вирішила подивитися, наскільки фільм відповідає книжці. Виявилося, такЯк ця книжка потрапила на мою читалку? Колись фільм дивилася про велику любов і вирішила подивитися, наскільки фільм відповідає книжці. Виявилося, таки дуже схожий. Але і разом з тим смаки мої змінилися, тож книжка, хоч і прочиталася швидко, враження не залишила.
Юні Ноа і Еллі зустрілися влітку і покохали одне одного. Еллі була з заможної аристократичної родини, тож батьки зробили все, щоб Еллі після закінчення літа більше ніколи не бачила Ноа. Минули роки. Еллі зібралася заміж за дуже респектабельного адвоката. Та якось їй на очі трапилася газетна стаття, яка нагадала їй про минуле кохання. Не довго думаючи, вона сіла в машину і поїхала ще раз побачити Ноа. Оскільки це любовний роман, то не важко здогадатися, чим завершилася їхня зустріч. Але це ще не вся історія. Є ще будинок престарілих, де старий дідусь щодня читає цю любовну історію старій бабусі і чекає, що вона згадає його. Іноді його очікування марні, але часом проблиск впізнавання загоряється в її очах.
Герої картонні, пласкі, одномірні. І сама історія лубочна і несправжня. Ноа живе тільки заради того, щоб любити Еллі, любов - це головна і єдина тема книжки.
Якщо ви хочете інтелектуального чтива з інтригою, сюжетом і глибиною, то краще не треба читати це. Але якщо ви хочете розвіятися і почитати щось солодке, де не треба напружувати мозок і в усіх все добре, то це те, що треба. ...more
Скільки років я хотіла отримати цю книжку в колекцію, але не купувала, бо це ж дитяча література. І от син підріс достатньо, щоб розуміти такий текст.Скільки років я хотіла отримати цю книжку в колекцію, але не купувала, бо це ж дитяча література. І от син підріс достатньо, щоб розуміти такий текст. Надходять новорічні свята, і одним із завдань адвенту було прочитати Снігову королеву.
Книжка має суперобкладинку. Ілюстрації неймовірні, хочеться їх роздивлятися і роздивлятися. Стільки деталей, так ретельно все промальовано. Вразив релігійний ухил. Цікаво: це так було в оригіналі - про псалми, що їх співала Ґерда, про ангелів, що допомогли їй боротися з військом снігової королеви, чи це політика Малковича, скрізь додавати релігійну складову?
Ми чудово провели вечір і мій чотирирічка слухав, затамувавши подих. Ще одна перлина для нашої сімейної бібліотеки. ...more
Потрапило мені до рук це чудове видання. Люблю вірші Грицька Чубая, люблю музику його сина Тараса, тож вирішила придбати для домашньої бібліотеки такуПотрапило мені до рук це чудове видання. Люблю вірші Грицька Чубая, люблю музику його сина Тараса, тож вирішила придбати для домашньої бібліотеки таку книжку. А то наклад закінчиться, і де її потім шукати. Книжка дуже приємна, справжня перлина. Оформлення студії Аґрафка завжди вражає стилем і смаком. Я захотіла цю книжку, лише побачивши розгорти деяких сторінок.
Багато віршів з цієї книжки Тарас Чубай поклав на музику, і коли я їх читала, в голові сама собою починала звучати мелодія, і як я не намагалася, не могла без неї читати.
Взагалі у мене з поезією стосунки не дуже складаються. От якщо написано прямо: он біжить песик, тут все зрозуміло. Але є й інша поезія: де треба думати, перебирати сенси, а то і просто насолоджуватися звучанням. Кожен вірш тут - як дивовижний камінець, його хочеться роздивлятися, часом зазирнути всередину, або подивитися крізь ного на сонце, подивуватися, який він гладенький, які на ньому візерунки. І з віршами теж так. Вони короткі, але дуже лаконічні і об'ємні.
Дуже рада, що маю тепер таку книжечку на зиму. ...more
Я вирішила освіжити в пам'яті твір лауреата Нобелівської премії Франсуа Моріака "Гадючник". В університеті він був у нас в курсі зарубіжної літературиЯ вирішила освіжити в пам'яті твір лауреата Нобелівської премії Франсуа Моріака "Гадючник". В університеті він був у нас в курсі зарубіжної літератури, але відтоді спливло багато часу і я захотіла перечитати.
Твір починається з того, що старий чоловік пише щоденник. Він хворий, почувається погано. Його сім'я тільки і чекає його смерті, щоб почати ділити його величезні статки. Поступово ми починаємо дізнаватися історію життя його і його родини. Ми дізнаємося, що він скнара, страшенно жадібний, і в грошах, і в емоціях. Він мучив дружину, був до неї тотально холодним і байдужим. Не любив своїх дітей. Син вже виріс і дорослим чоловіком все згадує дитинство і юність і те, як батько його принижував, не підтримував. І от Луї, головний герой, пише щоденник дружині. Він повіряє їй всі свої думки, розповідає їй про їхнє життя. Чому він від неї віддалився, нарікає, що вона вся віддала себе дітям. Пише демонстративно, як ото малі діти так роблять, сподівається, що вона прочитає його і зрозуміє, яка була несправедлива до нього, змінить ставлення, розкається. Але виходить інакше: Іза помирає першою. І Луї знаходить в собі сили змінитися, переоцінити своє життя. Це не поверне дружину, це не поверне дитинство його дітей. Він знайшов у собі сили полюбити одну людину: внучку, і це його умиротворює і міняє його життя.
Гадючник. Отруйні змії переплутані в душі Луї, він сам отруює свою сім'ю, а вони у відповідь жалять його. Але якщо перестати гризтися і спробувати знайти мир, то це можливо. ...more
Колись я вже мала завдання читати комікс, тож запаслася двома, і цей другий терпляче чекав на поличці своєї черги. І от вона прийшла. З Ларрі Ґоніком Колись я вже мала завдання читати комікс, тож запаслася двома, і цей другий терпляче чекав на поличці своєї черги. І от вона прийшла. З Ларрі Ґоніком я вже знайома, дотепний чувак. Цей том коміксів охоплює період від розквіту Китаю та занепаду Риму. Одразу скажу: книжка мені не зайшла.
Китайська історія - безкінечні Сю, Лю, Мінь, Сянь, Чу, Чжу, Ся, Ля і тд. Хто кому ким доводиться і хто на кого напав, убив чи полюбив - заплутуєшся вже на третій сторінці. Все таке одноманітне, що я просто пробігла очима ці розділи, а це чи не третина книжки, бо зрозуміти годі. Якби ще це був повноцінний текст, а так в коміксі передати суть конфлікту і хронологію досить складно.
Далі було про древній Рим. Досить кумедно, але у Джонсона і Джері Тонера це написано значно краще й інформативніше.
Потім цікаво пройшлися по зародженню християнства, постаті Ісуса Христа, яку роль відіграв Понтій Пілат в його долі, і хто він все-таки був такий. Цей розділ мені сподобався. Якщо перестаєш міфологізувати релігійних персон, все виглядає значно прозаїчніше.
І знову було про Китай, я навіть не намагалася вникнути.
Можу сказати, що це не той формат, який дозволяє гарно зрозуміти історію світу, бо часто воно дуже спрощене, якщо не сказати спримітизоване. Часом бувають цікаві моменти, але загалом книжка не варта вишукування цих самих моментів. Тож я все ще в пошуках цікавої книжки з історії.
Окремо хочу відзначити дотепний український переклад. Там є і Руслана, і гривні і інші українські реалії. Респект перекладачу. ...more
Продовження походеньок Покидьків, які так і не змогли отримали омріяні 30 мільйонів крюґе і продовжують на них полювати. Читала в паперовому вигляді, Продовження походеньок Покидьків, які так і не змогли отримали омріяні 30 мільйонів крюґе і продовжують на них полювати. Читала в паперовому вигляді, класний український переклад. Товстенька книжечка з досить таки дрібним шрифтом. З цією книжкою можна провести багато приємних годин, вона не закінчиться через дві години, як деякі інші тоненькі книжки з крупним шрифтом. І ще якщо хтось з вівата прочитає цю рецензію, то дуже прошу почати видавати електронні версії книжок, з ними значно простіше жити.
На шістку відчайдухів знову чекає неймовірна кількість пригод: треба звільнити Інеж, яку викрав підступний крамар. До Джаспера приїжджає тато, і йому ще треба пояснити, чому той кинув університет і чому кредитори напосідають на батька з вимогою віддати ферму. Вілан їде провідати могилу матері і знаходить дещо неочікуване. У Ніни зникла практично вся її попередня сила, але тепер вона може піднімати мертвих. Вони всі думають, як би їм заховати хлопця, якого вони витягли з в'язниці в попередній книжці, а також як би ним краще розпорядитися, щоб він придумав протиотруту до наркотика юрда парем.
Пригоди, небезпеки, інтриги і вигадливі плани. Не обійшлося без смерті, і мені не дуже зрозуміло, навіщо авторка пожертувала цим персонажем. В кінці всі сюжетні лінії з'єднуються і фінал дуже потішив.
Класна книжка, буду дуже рада прочитати наступну книжку Бардуґо, яку вже анонсували. ...more
Я вже читала про пригоди Адама Вістовича, і вони мені сподобалися. Тож коли я побачила анонс нової книжки, купила не вагаючись. І книга мене не розчарЯ вже читала про пригоди Адама Вістовича, і вони мені сподобалися. Тож коли я побачила анонс нової книжки, купила не вагаючись. І книга мене не розчарувала. Легка, розважальна, просякнута духом Галичини, з дуже харизматичним і приємним детективом. Читаючи, я все уявляла, як би воно виглядало екранізованим, а ще шарму додає мова автора, з великою кількістю галицьких словечок, які, втім, всі зрозумілі й без словника.
1906й рік. Більшовизм тільки має зародитися, але російські революціонери вже починають збирати сили, відсиджуючись в благополучній Європі, де їх ніхто не переслідує. В наше поле зору потрапляють Німеччина, Австро-Угорщина і Російська імперія. Шпигуни, детективи, революціонери, уявні хвори, лікарі, убивці поліцейських, колишні поліцейські, графи, селебріті - кого тільки немає в цій книжці, і одні з них щось приховують, а інші намагаються навести з цим всім лад. Динамічна книжка, загадковий і привабливий детектив Вістович. Прочитала з великим задоволенням і хочу ще. Правда ж, продовження не забариться?...more