▪ У сезонному челенджі Кіндл, як завжди, запропонував обрати книжку з рекомендацій, і я зупинилася на Пабло Трінча "Уся та невисловлена брехня" 4.5/5
▪ У сезонному челенджі Кіндл, як завжди, запропонував обрати книжку з рекомендацій, і я зупинилася на італійському журналістському розслідуванні паніки у 90-х щодо жахливої сатанинської секти педофілів, в результаті якої посадили чимало людей.
▪ Книжка ідеально вписується в нішу трукрайму, хоча не думаю, що автор це планував.
▪ У чому драма? Автор оповідає про фактично початок масової боротьби з насиллям над дітьми в Італії, коли ще мало хто знав, як правильно регулювати це в рамках закону. Одним із антагоністів цієї історії виступає поважна організація, яка навчала психологів, як розпізнавати малолітніх жертв сексуального насилля та як із ними працювати. Однак їхня методика виявилася хибною.
▪ Коли шестирічний хлопчик з неблагонадійної сім'ї розповів, що старший брат грався з ним у гру "під ковдрою", ще ніхто не знав, що ця історія впродовж року перетвориться на розповідь про ціле об'єднання сатаністів з кількох містечок, які ґвалтували дітей і приносили ритуальні жертви на кладовищі. Молода психологиня лікарка Донаті взялася за справу, вона віддала їй усю себе, вірячи кожному слову цього й наступних підопічних. Хоча ні, не вірячи. Інтерпретуючи кожне їхнє слово на свій розсуд і пресуючи дітей до кінця, поки вони не видавали те, що вона хотіла.
▪ Схема була така. Кожна попередня "жертва" вказувала на когось знайомого: родичів із дітьми чи сусідів. Цих дітей одразу забирали соціальні служби без попередження і без права з ними бачитися — не те що батькам, яким висували звинувачення, а навіть іншим родичам: дідусям-бабусям-тіткам-дядькам. Дітям одразу знаходили тимчасові прийомні сім'ї. Якщо братів-сестер було кілька, їх розкидали по різних родинах, далеких одна від одної. Діти були збентежені та ізольовані. Їхнім стабільним контактом ставала лікарка Донаті, з якою вони мали зустрічі щонайменше раз на тиждень і яка наполегливо намагалася дізнатися, як же дітям завдали болю, не гребуючи й пропонувати свої версії подій. У ході розслідування журналіст знаходить кілька відеозаписів розмов із дітьми, де з них буквально витискали бажані для психологині слова. Не дивно, що через кілька місяців такої "терапії" діти (5-10 років!) зрештою підтверджують звинувачення і навіть починають у них вірити.
▪ Коли одній матері висунули звичувачення у насиллі над її донькою і стало зрозуміло, що слідство схильне вважати її винною, вона не витримала й покінчила життя самогубством.
▪ В іншій родині звинуватили і посадили батька, матір, трьох дядьків і діда. Останній помер у в'язниці, твердо наполягаючи на своїй невинності.
▪ На пошуки тіл загиблих дітей, яких начебто принесли в жертву на кладовищі, витратили чимало ресурсів, однак жодних слідів так і не знайшли.
▪ На гучне слухання запросили 17 незалежних експертів, щоб оцінити завдану шкоду за фото геніталій. Жоден із них не дав підтвердження, що там присутні ймовірні ознаки сексуального насилля.
▪ Суд визнав провину попри все.
▪ Пабло Трінча з колегою Аліссією присвятив не один рік тому, щоб зібрати всі необхідні дані: документи, відео, аудіо, свідчення мешканців міст, адвокатів, дітей, які вже стали дорослими, та батьків зі зламаними долями. До написання книги були залучені професійні консультанти з психології та законодавства.
▪ Книга написана захопливо, наче детектив. Ми слідуємо за оповіддю Пабло Трінча від того моменту, як він дізнається про цю справу і гадки не має, до яких висновків він зрештою дійде, і до зворушливих зустрічей кількох родичів після майже 20-літньої розлуки.
▪ Для мене це книга про непрофесійність, яка призводить до полювання на відьом.
▪ Офтоп: трохи поволала з того, що майже всі 1-зіркові відгуки на Goodreads скаржаться на те, що в книзі "забагато незрозумілих італійських імен". Зі свого боку скажу, що сприймати на слух текст з усіма іменами мені виявилося значно легше, ніж власне читати....more
Напевно, найважча прочитана цього року книжка в емоційному плані.
Це дуже детальний нонфікшн про те, як цілий народ оголосили зрадниками, примусово вНапевно, найважча прочитана цього року книжка в емоційному плані.
Це дуже детальний нонфікшн про те, як цілий народ оголосили зрадниками, примусово вивезли в чужі краї і десятиліттями не давали повернутися додому. Про вперту боротьбу кримських татар за те, щоб отримати нарешті справедливість.
Книжка збагачена документами, свідченнями очевидців та фотоматеріалами. Коли читаєш офіційні документи радянської влади, всередині просто холоне.
Це люди, які не здавалися, коли їх знову і знову жорстоко викидали з будинків та висилали з Криму. Це люди, які влаштовували голодування, самоспалення і не відмовлялися від своїх позицій навіть під страхом виключення з університету та ув'язнення.
Як і кожен рух, він мав свої злети й падіння, але дух його радянська тоталітарна машина не зламала:
"З огляду на це хочу зауважити, що у КДБ завжди переоцінювали роль особистостей. Національний рух — це наслідок того, що існує національне питання, яке потребує справедливого рішення, а не результат пропаґанди та діяльности окремих неприхильних до радянської влади індивідуумів, як це хочуть подати каральні органи. Тому я не маю сумнівів, що буде достатньо людей, які посядуть моє місце у русі і виконуватимуть свій національний обов'язок, можливо, набагато краще, ніж це намагався робити я" (з промови Мустафи Джемілєва на суді).
І коли їм нарешті вдалося повернутися додому, стався 2014 рік. Йбн рсн. Йбн рсн, яка рано чи пізно піде нхй з Криму.
P.S. Дякую Світлані Тараторіній за добірку книжкових рекомендацій про Крим.
Рекомендація від мене: якщо ви ще не дивилися фільм Нарімана Алієва "Додому" про сучасні події, неодмінно подивіться....more
Цю книжку мені в серпні 2022 року прорекламував подкаст від Суспільного "Книгосховище". Олександр Бойченко — чудовий есеїст. Його тексти затягують, начЦю книжку мені в серпні 2022 року прорекламував подкаст від Суспільного "Книгосховище". Олександр Бойченко — чудовий есеїст. Його тексти затягують, наче хороша художня історія. Розмірковує він тут про книжки, подорожі, життя, смерть і політику. Але варто розуміти, що тексти написані до повномасштабного вторгнення, тому читання деяких з них видається неповним, хочеться дізнатися, чи й досі автор дотримується написаних думок. З усіх есеїв найбільше запам'яталися два: "Зона русского міра", звідки я виписала цитату "Звичайно, нормальна людина не може хотіти війни, зокрема – і війни з Росією. Будь-яка війна – хоч програна, хоч виграна – це завжди страшно. Але є одна-єдина річ, страшніша за війну. Страшніше за всяку війну – знову стати ізольованим від світу бараком у зоні русского міра". і "Статистика громадянської війни", який попри гучну назву говорить про безвідповідальну поведінку водіїв. Але були й несимпатичні для мене моменти — це подекуди уїдливо-розчарований тон: в українському народі і загалом житті. Рецензія на "Я змішаю твою кров з вугіллям" Михеда мене, чесно кажучи, засмутила. Багато кпинів у бік виборців Зеленського, які я, загалом, могла б підтримати, бо мене саму бомбило довго від результатів президентських виборів, але цинічна інтонація мене підбішувала під час читання у серпні 2022 року, як і висновки, які виводилися з цього. Тому загальне враження таке: багато захоплено попідкреслювала, але також на чимало моментів поморщила носа....more
Це було надзвичайно цікаво. Хоч і абсурдність описаного надзвичайно лячна. Історії тут з абсолютно різних періодів про абсолютно різних людей: є і проЦе було надзвичайно цікаво. Хоч і абсурдність описаного надзвичайно лячна. Історії тут з абсолютно різних періодів про абсолютно різних людей: є і про дисидентів, і шпигунів, і втікачів, і навіть вбивць. Не всі з них скінчилися розстрілом чи таборами, деякі навіть обійшлися для фігурантів, але чимало зламаних доль таки було. Це публіцистичні матеріали, які раніше друкувалися в різних виданнях, тому написані вони доступно. Також автор пояснює багато тодішніх реалій, наприклад, чому в безневинній фотографії людям привидівся Троцький. Також є коментарі від живих учасників тих подій, з якими автору вдалося поспілкуватися. Найбільше мене розчулила історія про Стіну Пам'яті на Байковому кладовищі в Києві, яку замовили робити Аді Рибачук та Володимиру Мельниченку. Вони працювали над нею понад 10 років, щоб потім через те, що вона комусь чи то не сподобалось, чи то щось комусь привідилося, її залили бетоном за вказівкою згори. Зараз фрагмент Стіни — "Берегиню" — відновили завдяки старанням і коштам небайдужих. Довгих літ художнику, сподіваюся, колись він побачить свою роботу повністю звільненою....more
Російський лібералізм закінчується на українському питанні. Роздвоєність митця і валенродизм. Збереження пам'яті в часи тотального її стирання. Вибір міжРосійський лібералізм закінчується на українському питанні. Роздвоєність митця і валенродизм. Збереження пам'яті в часи тотального її стирання. Вибір між Заходом і Сходом, між Шевченком і Гоголем. Україна зрештою обрала перший шлях. Нон-фікшн року ...more
Популярно про те, що відбувається з тілом після смерті, за мотивами чудернацьких дитячих питань. З кумедними історіями та (зовсім нестрашними) ілюстраПопулярно про те, що відбувається з тілом після смерті, за мотивами чудернацьких дитячих питань. З кумедними історіями та (зовсім нестрашними) ілюстраціями. Вік аудиторії — 10+ років. Люто рекомендую....more
Лаконічна довідникова книжкулька про основні орнаменти кімоно, що вони означають та до яких пір року чи заходів придатні. Найбільше запам'яталося про Лаконічна довідникова книжкулька про основні орнаменти кімоно, що вони означають та до яких пір року чи заходів придатні. Найбільше запам'яталося про кімоно з візерунком оперення стріли, яке дарували батьки нареченій на успішний шлюб: як стріла не повертається назад, так і наречена не повернеться до батьків. А зараз кімоно з таким візерунком одягають на випуск з університету. У виданні є передмова, де загально пояснюються основні моменти щодо кімоно і візерунків, щедрий ілюстративний матеріал до орнаментів та хайку Кобаяші Ісси. Сподобалось, що назви орнаментів подаються чотирма способами: ієрогліфами, ромаджі, українською практичною транскрипцією і перекладом. Також візерунки розбиті за категоріями: геометричні, рослинні, зооморфні, природні і предметні. Та й саме видання гарне: під суперобкладинкою ховається тканинна палітурка з куликом посередині....more
Доктор Річард Шеперд — відомий британський судмедексперт, який впродовж сорока років практики здійснив більше двадцяти тисяч розтинів і брав участь у Доктор Річард Шеперд — відомий британський судмедексперт, який впродовж сорока років практики здійснив більше двадцяти тисяч розтинів і брав участь у досить гучних справах, таких як загибель принцеси Діани, бійня в Ганґенфорді та терористична атака 11 вересня 2001-го в Нью-Йорку. Ця книжка — його автобіографія, згадки про розтини, які вплинули на його професійну кар’єру, та роздуми про поєднання робочого і особистого.
Книжка має відповісти на питання: що відбувається із трупом із моменту смерті і до самого поховання?
У британському морзі працівники збираються випити не горілки і не пива, а... чаю.
Судмедексперт має доносити лише правдиві факти. Але він має бути обережний із формулюваннями: кожне слово може бути інакше інтерпретовано на суді. Правда — річ доволі нестійка.
Одна смерть — жити можна. А що робити у випадку, коли відбувається масова катастрофа із десятками смертей?
Як на мене, "Неприродні випадки" — краще від будь-якого детективу. Чи читати? Абсолютно так.
Дмитро Шурхало у популярній формі розповідає про життєві шляхи трьох військових діячів Російської імперії, які після революції обрали різні шляхи бороДмитро Шурхало у популярній формі розповідає про життєві шляхи трьох військових діячів Російської імперії, які після революції обрали різні шляхи боротьби з більшовизмом і долучилися до формування національних ідей. Це були Скоропадський, Маннергейм і Врангель. Скоропадський був управним полководцем, але поганеньким державником, і до українства як такого прийшов уже в еміграції. Врангель долучився до білогвардійців, але зіткнувся з радикальною політикою Денікіна. Лише Маннергейму вдалося встановити чітку позицію з Фінляндією. Та й то, говорить автор, частково через те, що у фіннів було підготоване середовище. Автору вдається розповісти про ці події захопливо, провести паралелі між трьома діячами, зробити певні висновки про сьогоднішню ситуацію в Україні на основі минулого. Книжка ілюстрована численними фотографіями і доповнена примітками. Поріг входження в книгу — низький. Достатньо загального курсу історії зі школи / університету....more
Захопливо про древніх греків — не те що на ваших нудних уроках історії! Книжка орієнтована на школярів, але буде цікава й дорослим. Террі Дієрі за допоЗахопливо про древніх греків — не те що на ваших нудних уроках історії! Книжка орієнтована на школярів, але буде цікава й дорослим. Террі Дієрі за допомогою кумедних ілюстрацій та стріпів Мартіна Брауна розповідає про цікаві факти з життя еллінців. Тут і про філософів, і про війни, і про богів, і про винаходи, і про поліси, і про театр. Доступний жартівливий виклад дозволяє сприймати інформацію легко, без жодних зусиль. Особливо підійде тим дітям, які люблять енциклопедії та всякого роду пізнавальні книжки й журнали. ...more