Олеся Римська's Reviews > Як виховати читача

«Як виховати читача» - книга двох редакторок розділу дитячої літератури New York Times з порадами, які допоможуть вам створити умови, за яких малюки стануть книголюбами.
Ідея книжки чудова. Якісний друк та папір, гарні ілюстрації, добре структурована. Книжка поділена на п’ять частин відповідно до віку юних читачів – від новонароджених і до старших підлітків. В кінці кожної частини є список рекомендованої на цей вік літератури з коротким описом кожної книжки. Останній розділ – це також списки рекомендованих книжок, але вже за тематикою. Ще є дуже цінний розділ зі списком книжок українських авторів від порталу «БараБука».
Але користі з цієї книжки я отримала мало.
Найбільш цікавий, на мою думку, і корисний - перший розділ, про найменших. Думаю, новоспеченим батькам може бути непросто розібратися в різноманітті дитячої літератури – з якого віку починати читати дитині і які саме книжки, як організувати місце для книжок і читання і яке має значення спільне читання з батьками? Принаймні, у мене такі питання були 9 років тому і вчилася я на своїх помилках – невдало підібрані книжки, дарма витрачені кошти і час. З підказками «Як виховати читача» мені було значно простіше.
Але, в частинах, присвячених мотивації до спільного читання з дітьми, мені бракувало посилань на наукові дослідження, яких є чимало на цю тему.
А найбільшим мінусом стало те, що ця книга про американські книжки, американських читачів в американських реаліях. Більшість зі згаданих в тексті книжок, українською не видавалися (про ті, які видавалися зазначено в примітках зі згадкою видавництва та перекладача). Мені бракувало імен наших авторів та ілюстраторів, назв українських книжок. Часто ловила себе на думці, що читаю і не розумію про що йдеться – авторки розхвалюють книжку, а я про неї не чула і не уявляю про що вона і прочитати не маю шансу, бо з англійською у мене не дуже, а українською не перекладена. Та навіть якби і з англійською було ок, де б я її купила? Тому зі вставок з добірками книжок, які скомпонували авторки, мало користі. Добре, що є список від «БараБуки», але він дуже короткий, якщо порівняти зі списками авторок.
Ну і мало користі з частин присвячених наприклад бібліотекам, бо у нас ситуація з ними значно гірша – наповненість фондів бібліотек в маленьких містечках дуже погана. Я була у нас в Боярці в бібліотеці і в Малютинці, там нема на що дивитися. Про облаштування простору бібліотечного взагалі мовчу. Або що мені з розповідей про американські книжкові премії? Я б із значно більшим інтересом почитала про наші. Чи про їхні дитячі книгарні, якщо я в Україні жодної такої не знаю? Я подумала, що нам дуже потрібна така книжка, але українських автороів, про наші книжки і наші книжкові реалії. Як виховати читача в Україні, щось таке.
Поради в книжці всі хороші, але мені здається, що якщо батьки хоч трохи на хвилі зі своєю дитиною, то всі ці речі і без книжки їм зрозумілі - оточуйте свою дитину книжками з малечку, читайте їй вголос якомога більше, не влаштовуйте з читання змагання, не примушуйте і не тисніть, подавайте самі приклад захоплених читачів, водіть на презентації і зустрічі письменників…. Все це і так ясно батькам, які вже хоч трохи в темі.
Я дочитувала книжку через силу, мені здалося що все це можна було розказати коротше.
Підсумую – книжка хороша для новоспечених батьків, але якщо вашому читачеві більше двох років, мені здається, її можна пропустити.