Supermarine Sea Otter
| Supermarine Sea Otter | |
|---|---|
| Призначення: | літак-амфібія |
| Перший політ: | 23 вересня 1938 |
| Прийнятий на озброєння: | листопад 1944 |
| Знятий з озброєння: | 1945 |
| Період використання: | 1944–1952 |
| На озброєнні у: | |
| Розробник: | Supermarined |
| Виробник: | |
| Всього збудовано: | 292 |
| Модифікації: | Supermarine Walrus |
| Екіпаж: | 3-4 особи |
| Крейсерська швидкість: | 160 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 262 км/год |
| Бойовий радіус: | 909–1 167 км |
| Дальність польоту: | 1 480 км |
| Практична стеля: | 5 200 м |
| Швидкопідйомність: | 4,4 м/с |
| Довжина: | 12,12 м |
| Висота: | 4,93 м |
| Розмах крила: | 14,02 м |
| Площа крила: | 57 м² |
| Порожній: | 2 937-3 087 кг |
| Споряджений: | 4 536 кг |
| Двигуни: | 1 × 9-циліндровий радіальний двигун поршневий двигун з повітряним охолодженням Bristol Mercury XXX |
| Тяга (потужність): | 805 к.с. (600 кВт) |
| Кількість точок підвіски: | 4 |
| Підвісне озброєння: | 4 × 110 кг бомби |
| Кулеметне озброєння: | 3 × 7,7-мм авіаційні кулемети Vickers K |
Супермарін Сі Оттер («Морська видра», англ. Supermarine Sea Otter) — британський одномоторний біплан-летючий човен, розроблений авіаконструктором Р. Мітчеллом для повітряних сил Королівського флоту Британії у 1933 році. Це був останній летючий човен-біплан, розроблений Supermarine, що перебував на озброєнні Королівських Повітряних сил та Повітряних сил ВМФ Британії .
«Сі Оттер» був розроблений як вдосконалена версія «Волреса», спроможна патрулювати та проводити операції на більшій дальності, здійснювати бомбардувань шляхом пікірування та діяти з більшого числа кораблів, ніж її попередник. Через існуючі зобов'язання «Супермарін» щодо програм «Волрес» та «Спітфайр» розробка літака затягнулася. Перший політ «Сі Оттер» відбувся 23 вересня 1938 року, а угода про виробництво була досягнута лишень у 1942 році, зважаючи на нагальні потреби військової авіації Другої світової війни. В січні 1942 року Міністерство авіації видало замовлення на виробництво 592 серійних «Сі Оттер». У січні 1943 року почалися поставки серійних машин. Загальний обсяг серійного виробництва, що здійснювалося підприємствами фірми «Саро» в Іст-Коувсі і Вебріджі і завершилося в травні 1945 році (за іншими даними — в липні 1946), склав 290 одиниць.
Після введення його до строю в останні роки війни, на «Сі Оттер» в першу чергу покладали завдання з патрулювання морських просторів та проведення пошуково-рятувальних операцій в інтересах Королівських флоту та Повітряних сил. Вже після завершення Другої світової війни численні інші оператори придбали цей тип рятувального літака для власних цілей; серед них були Королівські ПС Данії, Нідерландська морська авіаційна служба та Королівські ВМС Австралії. «Супермарін» також здійснив переробку надлишкових «Сі Оттерів» на цивільні, що призвело до їхнього використання і цивільними операторами.
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]
- Екіпаж: 3-4 особи
- Довжина: 12,01 м
- Висота: 4,93 м
- Розмах крил: 14,02 м
- Площа крил: 56,67 м²
- Маса порожнього: 3087 кг
- Максимальна злітна маса: 4536 кг
- Двигун: Bristol Mercury XXX
- Потужність: 855 к. с. (638 кВт.)
- Максимальна швидкість: 241 км/год (на висоті 1525 м.)
- Крейсерська швидкість: 161 км/год
- Практична стеля: 4875 м.
- Дальність польоту: 910 - 1165 км
- Стрілецьке:
- 1 × 7,7-мм кулемет в носі літака
- 0-2 × 7,7-мм кулемети на непостійних опорах в верхній позиції
Blackburn Perth
Dornier Do 12
De Havilland Canada DHC-2 Beaver
Grumman G-21 Goose
CANT Z.501
Latécoère 380
Бе-6
Aichi E10A
- Виноски
- Джерела
- ↑ Monday, 1984, с. 196.
- Supermarine Type 309 Sea Otter [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Supermarine Sea Otter Amphibious Maritime Patrol Floatplane Aircraft (1942) [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Sea Otter [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Sea Otter Многоцелевая летающая лодка [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Andrews, C.F. and E.B. Morgan. Supermarine Aircraft Since 1914. London: Putnam, 1981. ISBN 0-370-10018-2.
- Halley, James J. The Squadrons of the Royal Air Force. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1980. ISBN 0-85130-083-9.
- Sturtivant, Ray and Theo Ballance. The Squadrons of the Fleet Air Arm. Tonbridge, Kent, UK: Air Britain (Historians) Ltd., 1994. ISBN 0-85130-223-8.
- Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)
| Винищувачі | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Важкі бомбардувальники | |||||||||
| Середні бомбардувальники | |||||||||
| Легкі бомбардувальники | |||||||||
| Штурмовики | |||||||||
| Гідролітаки | |||||||||
| Протичовнові літаки | |||||||||
| Літаки-розвідники | |||||||||
| Військово-транспортні літаки | |||||||||
| Літаки зв'язку | |||||||||
| Навчальні літаки | |||||||||
| Планери | |||||||||
| Палубна авіація | |||||||||